Розділ 230: Чвари та глузування
День, коли я сказав учасникам, що впораюся з Майстром Крику наодинці. Опір був сильним, але після тривалих переконань мені нарешті вдалося їх умовити.
— Даїне, якщо здаватиметься, що ти в небезпеці, Бек Ин-Воль буде поблизу, готова допомогти.
— …Хм, гаразд. Можеш прийти, якщо здаватиметься, що я в "крайній" небезпеці.
— І на випадок, якщо все піде шкереберть, ми всі приєднаємося і знесемо всі будівлі чимось на кшталт ракет, щоб урятувати тебе, тож май це на увазі.
— Хм…
— О, і цього разу обов'язково візьми з собою перстень Лицаря Смерті. Зрозумів?
— Гаразд…
…Це було нелегко, але хай там як, головне, що мені вдалося уникнути опору щодо того, щоб піти самому. Навіть якщо довелося зробити це так, для мене краще піти наодинці. Здатність лиходія до виділення токсичного газу небезпечна навіть при найменшому вдиханні, а враховуючи те, що я дізнався про місце, де він живе, це тим паче так.
Ага, на основі симуляцій, які я провів, використовуючи оригінальний твір як орієнтир, найбажанішим для мене є просто піти туди самому й прибрати його. Я знаю його шаблони атак краще за будь-кого іншого.
…І тоді.
— Хм…
Я глибоко замислився. Майстер Крику. Так само як я вирішив зіткнутися з ризиком, а не довірити це Стардаст, мати справу з ним надзвичайно важко, коли ти нічого про нього не знаєш, особливо в міру того, як сюжет просувається далі в оригінальний твір.
Особливо пізніше, в Асоціації, з'являться ті, кого крім Майстра Крику називають якимись "Майстрами". Ці лиходії сформували організацію під назвою Тріо Майстрів і вели запеклі битви. Серед них наш Майстер Крику був найжорсткішим.
— Хм…
З цими думками в голові я перечитав файл, який отримав. Він живе в масивній будівлі, схожій на пансіонат, на околиці Сеула, але насправді це дослідницький комплекс. Він заповнений різноманітним науковим обладнанням, що по суті є зброєю для переслідування зловмисників.
Ці лиходії в наші дні досить ретельні.
— ….
…Ах, я сумую за старими часами. Наш телепортер і подібні лиходії. На ранніх стадіях оригінального твору вони були чистими лиходіями, на яких можна було влаштувати засідку, поки вони дрімають удома. Тепер залишилися тільки божевільні люди, які укріплюють свої домівки…
Звісно.
Це не означає, що їх не можна затримати, але…
Хай там як, ми продовжили доопрацьовувати наші плани.
— Даїне, будь ласка, будь дуже обережним, добре?
— Даїне, якщо здаватиметься, що небезпечно, обов'язково тікай. Зрозумів?
— Даїне, я буду прямо поруч із тобою, тож якщо щось станеться, я прийду негайно.
— Гаразд, гаразд. Ну, я дійсно йду.
На околиці Сеула, в пентхаусі, який помітно височів наодинці на плоскій рівнині, я приготувався зробити свій крок.
Природно, я встановив камери в повітрі. Гаразд, настав час починати трансляцію.
Після трансляції Егостика з Кім Чхоль-у. Незалежно від того, що робив Егостик, фанати Мангостіка з усієї країни були цілком задоволені, коли він увімкнув трансляцію, навіть попри те, що час ефіру тривав не більше кількох хвилин. Експерти вже нарізали гіфок із відео і створили численні меми та шортси, які вже були завантажені. Особливо тому, що Егостик з'являвся лише раз на три місяці чи близько того і лише чотири рази на рік, фанати були більш схвильовані, хоча цього разу її ввімкнули рано.
Через це ніхто не очікував. Егостик, який лише нещодавно вмикав трансляцію після кількох тижнів.
"?????????"
"Це реально?"
"Вау, серйозно? Мангостік увімкнув трансляцію всього через 2 тижні?"
"Кя, ось воно!"
"Мантаешик повернувся!"
"Кінг Год Хвангостик <= тисни лайк, якщо вірив у нього"
"Але чому вона увімкнена до 7 ранку? Я так хочу спати"
"Найкращий вибір для метро дорогою на роботу"
"Глухо смішно бачити людей, які не можуть розплющити очей, дивлячись у свої телефони. ха-ха. Я перший ха-ха"
"Люди, які проспите, приречені ха-ха. До того часу, як вони прокинуться, трансляція Егостика вже закінчиться ха-ха"
Ага. Ще прохолодного ранку, коли навколо на околиці Сеула не було високих будівель, я відчув легкий вітерець і яскраво посміхнувся в камеру.
— Привіт усім. Це Егостик!
Повідомлення в чаті посипалися рікою.
Спостерігаючи за тим, як чат прокручується так стрімко, що було важко прочитати кожне повідомлення, я ретельно підбирав слова.
Гаразд, з цього моменту я повинен говорити добре.
Відтепер я збираюся провести трансляцію полювання на лиходіїв, яка має власну історію та традицію.
Насправді є дещо, з чим мені потрібно бути особливо обережним, тим паче що цього разу я вирішив ліквідувати Майстра Крику. Що мене хвилює найбільше, так це виправдання для його усунення.
У реальності це може здатися не такою вже й великою проблемою, але це суттєве питання. Як людина, яка спочатку прийняла концепцію лиходія, я не можу просто так навмання полювати на інших лиходіїв без чіткої причини. Незалежно від того, скільки я переможу, має бути чітке виправдання. Яка різниця між цим і героєм, якщо я просто ліквідую лиходіїв, тому що мені нудно?
Власне, більшою проблемою є інші приховані лиходії. Вони можуть подумати: "Чи не прийде Егостик розібратися і зі мною теж?". Це означає, що ворогів стає більше. Мені потрібне чітке виправдання, щоб запобігти цьому.
Тож до цього часу, щоразу, коли мені доводилося мати справу з іншими лиходіями, я завжди примудрявся придумати якесь виправдання. Наче їхня зброя виглядала круто, або вони створювали занадто багато шуму, або вони будували зброю прямо у мене під носом! Подібні речі.
У цьому випадку я міг би просто використати логіку, що "він виглядає небезпечним, тому я позбуваюся його", точно так само, як коли я мав справу з Майстром Зброї минулого разу. Проте повторення тієї самої причини двічі поспіль здається неправильним.
Тому у мене не було іншого вибору, окрім як вирішити очорнити нашого Майстра Крику.
Мені шкода, Майстре Крику…! Але ти й так поганий хлопець від самого початку, тож це нормально — покласти на тебе трохи провини, правильно? Ага, саме так я це бачу.
— Дами та панове, причина, чому я ввімкнув трансляцію сьогодні, не якась інша. Це тому, що я отримав оголошення війни.
Тож я урочисто зробив сенсаційну заяву всього за кілька секунд після початку трансляції.
Вікно чату затопило знаками питання у відповідь на моє раптове оголошення.
З дуже скрушним виразом обличчя я поклав руку на чоло й продовжив:
— Так! Буквально ще один лиходій надіслав мені повідомлення. Мені було цікаво, що там, але вгадайте що? Я йому не сподобався, і він сказав, що збирається знищити мене та «Его-Стрім». Він збирається ліквідувати нас усіх колись, тож чекайте на це.
"Вау"
"Серйозно? Цей хлопець божевільний, отак лізти до Егостика ха-ха"
"Що це, нова концепція заяви про самогубство?"
"Слідом за Сяйвом Сліз ми маємо другу жертву ха-ха"
Звісно, це нісенітниця. Прямо зараз Майстер Крику занадто зайнятий власною роботою, тому він нічого не помітить. Тож відсьогодні я звинувачую його як хлопця, який оголосив мені війну. Бійка топових лиходіїв — штука холодна. Ображати й очорнювати супротивника без вагань — ось шлях до того, щоб стати справжнім топовим лиходієм.
З безсоромністю я крикнув у бік камери:
— Він представився як Майстер Крику, але хай там як, він погрожував знищити мене, і я не міг просто сидіти склавши руки! Тож я вистежив повідомлення, яке він надіслав, і прийшов сюди, щоб розібратися з цим!
"Ахахаха"
"Тож усе закінчилося ось так, ха-ха."
"Прощавай, Майстре Як-тебе-там… Не повертайся."
"Не так-то просто відплатити за тисячу послуг одним словом, але він сам створив собі проблему, ха-ха."
"Це помста, хіба ні? Він був тим, хто погрожував першим."
"Звідки у нього взялася впевненість лізти до лиходія номер один у Південній Кореї? Я поняття не маю."
"Нічого сказати, якщо тебе розмажуть першим ха-ха-ха-ха"
…В одну мить Майстер Крику став божевільним хлопцем, який наважився полізти до Егостика, і я висловив удаване співчуття на його адресу. Звісно, насправді мені не було його шкода.
У будь-якому разі, я успішно отримав виправдання. Тепер усі зрозуміють, чому я йду проти Майстра Крику. Це має покласти край будь-яким розмовам про те, що я випадково полюю на інших лиходіїв, наче якийсь Темний Герой.
Тож я міг розслабитися й постати перед протистоянням.
З цією думкою в голові я впевнено увійшов у головні ворота пентхауса.
— А ну сюди!
Глухий удар.
Я щосили вдарив ногою по дверях, і вони розлетілися. Звісно, це було з використанням телекінезу, але хай там як…
Я увійшов у штаб-квартиру Майстра Крику, пентхаус, без жодного кровопролиття.
Усередині будинку було чисто й організовано. Точніше, там було настільки чисто, що ви могли б засумніватися, чи живе тут узагалі хтось, за винятком товстого шару пилу.
"Хм, що це?"
"Чи він прийшов не туди? Схоже, тут ніхто не живе."
— Хм… Проте він має бути тут.
Поки сумніви глядачів ширилися, я підійшов до однієї зі стін у відносно невеликому пентхаусі. Я помацав навколо й натиснув перемикач.
І тоді…
Шууууууух
Супроводжувана звуком механізмів у русі, стіна наді мною відчинилася вгору, наче гаражні двері. Коли відкрилося дивовижне видовище похилого сірого коридору всередині прихованої стіни, я не міг не посміхнутися, спостерігаючи за спантеличеними реакціями глядачів.
— Як і очікувалося, я знав, що все буде саме так. Секрети завжди приховані.
Тепер, коли я розчистив шлях до схованки лиходія, настав час починати підготовку.
Я був упевнений, що лиходій до цього часу також помітив присутність зловмисника.
Я відвернувся від камери з цими думками в голові й природно перетворив свою маску на протигаз.
— Гаразд, давайте заходити.
З цими словами я заговорив і почав іти в бік таємничого коридору. Момент прийдешньої битви наближався.
— Хм…
Шін Хару.
Вона прокинулася вранці, потягуючись і позіхаючи, а потім попрямувала до холодильника, щоб узяти трохи води. Випивши холодної води, вона сіла з розгубленим виразом обличчя, намагаючись повністю прокинутися.
Роблячи це, вона за звичкою ввімкнула телевізор, щоб дізнатися про якісь новини з минулої ночі.
Щойно екран телевізора загорівся, вона побачила Егостика.
— Це схоже на якусь лабораторію, чи не так? Досить темно. Здається, лиходії в наші дні віддають перевагу цьому стилю.
Егостик робив безтурботні коментарі, йдучи по тьмяно освітленому коридору. Поруч із ним була позначка "НАЖИВО"…?
— ….
Раптово розум Стардаст прийшов до тями.