Розділ 22: Зустріч
— Хару, сюди! Сюди!
Перед входом на фестиваль морозива.
Шін Хару вийшла з автобуса і зустріла свою старшу подругу.
— О, онні. Ти вже прийшла!
— Я теж щойно приїхала! Ходімо всередину.
— Добре.
Дівчата вирішили разом оглянути фестиваль.
Хару дивилася на свою старшу подругу, яка щось без упину щебетала з яскравою посмішкою.
Кім Чхе Хьон була на рік старша за неї, але через свій невисокий зріст і життєрадісність здавалася радше молодшою сестрою.
— Чхе Хьон, хочеш спробувати це? Це рисове морозиво.
— Обов'язково!
Дивитися, як подруга з апетитом їсть морозиво, було приємно.
Чесно кажучи, сама вона не дуже любила морозиво, але прогулянка з близькою людиною після тривалої перерви покращила їй настрій.
Правда полягала в тому, що Шін Хару не мала багато друзів. З самого малечі вона жила, вибудовуючи стіну між собою та іншими, оскільки мусила поєднувати навчання та життя героя. Якби Чхе Хьон свого часу сама активно не пішла на зближення, Хару в університеті залишилася б зовсім одна.
Звісно, у неї були друзі-герої. Яскравими прикладами були Тіньовий Блукач та Бурулька, які також належали до А-класу. Але вони майже не спілкувалися.
Щиро кажучи, оскільки Тіньовий Блукач був активним лише вночі, дотримуючись режиму "сон удень, підйом уночі", зустрітися з ним було вкрай важко. А Бурулька постійно була зайнята, самотужки захищаючи весь південь Корейського півострова. Саме тому в чаті, де вони перебували втрьох, завжди панувала тиша. Та й сама Стардаст останнім часом була по вуха зайнята Егостиком…
Занурена в думки, вона йшла вулицею разом із подругою.
Перехожі, звісно, звертали на них чимало уваги. Кім Чхе Хьон мала милу зовнішність, але Шін Хару виділялася значно сильніше, оскільки була високою як для жінки та мала світле волосся. Іншим вона здавалася холодною та шикарною, але іноді видовище того, як вона посміхалася, розмовляючи з подругою, змушувало серця багатьох чоловіків битися частіше.
Звісно, дехто з цих чоловіків витріщався на неї, ідучи зі своїми дівчатами, через що ті мимоволі ставали причиною сварок у різних парах. Але дівчата про це, схоже, навіть не здогадувалися.
Шін Хару та Кім Чхе Хьон, які гуляли навколо, потроху доїли свої порції й підійшли ближче до майданчика подій.
— Вау! Он там продають навіть морозиво Егостика!
Подруга з яскравою посмішкою потягнула її туди.
Попри те, що вона прийшла сюди саме для того, щоб забути про Егостика, обличчя Хару знову застигло, коли вона зіткнулася з його згадкою. Але подруга, яка вже встигла вступити до Союзу Манго, здається, нічого не помітила.
Дівчата стали в чергу, щоб купити морозиво.
Хару зітхнула і сфотографувала подругу, яка їла солодке, щасливо посміхаючись.
І на душі в неї стало гірко, коли вона подивилася на Чхе Хьон. Усе ж вона подумала, що це щастя, що подруга принаймні не поливала Стардаст брудом. Серед учасників Союзу Манго, які підтримували лиходія, дехто відверто проклинав Стардаст… Вона сама шукала ці коментарі й свого часу була шокована, читаючи їх.
Час пролетів непомітно, поки вони фотографувалися та обходили решту фестивалю.
Вона вже давно не проводила час із Чхе Хьон, тому ці хвилини були для неї цінними.
Хоча вона все одно відчувала тривогу, коли думала про Егостика…
— Давай зіграємо в це наостанок і підемо додому!
Чхе Хьон указала на ятку, де кидали дротики в повітряні кульки.
Там казали, що якщо хтось улучить більше певного числа, то отримає як приз 10-шарове морозиво. Що це взагалі за 10-шарове морозиво?
— Давай.
Вони попрямували до того місця.
Ятка була розрахована на те, щоб приймати двох відвідувачів водночас.
Іншу сторону вже зайняли покупці.
Спочатку вона подумала, що це сім'я, яка прийшла погуляти.
Мама, тато і їхня донька.
І у мами, і у тата чорне волосся, але у доньки воно біле. Вона що, пофарбувала волосся?
Їй стало цікаво подивитися на срібноволосу дівчинку, яку вона бачила вперше. Придивившись до них ближче, донька, мабуть, навчалася в середній школі, але її мама й тато виглядали такими молодими. Тож, можливо, вони не були сім'єю. Які ж тоді між ними стосунки?
Поки вона роздумувала про це, у неї з'явилося якесь підозріле відчуття. Відколи це вона стала такою допитливою до незнайомців?
Можливо, її просто вразило сріблясте волосся дівчинки… Зазвичай вона була з тих, хто лише мигцем погляне, навіть якщо повз пройде чоловік із зеленим афро. Але чомусь ця компанія здавалася їй цікавою.
Особливо той чорноволосий хлопець. Від нього чомусь віяло якимось дивним почуттям розчарування…
Ну, мабуть, вона просто забагато собі накручувала.
Похитавши головою, щоб відігнати складні думки, вона вирішила подивитися, як Чхе Хьон кидатиме дротики.
Вони непомітно підійшли впритул до ятки, і подруга покликала працівника.
— Нам сюди.
Дідько.
— Нам сюди.
— Так, пані!
— Дайте мені десять дротиків, будь ласка.
— Прошу!
Що взагалі коїться?
Чому це стається зі мною, коли я просто прийшов, щоб нормально насолодитися фестивалем?
Я відчуваю, як у мене трясуться руки й ноги.
Спина вже змокла від поту.
Очі раптово почали без зупину бігати.
Поглянувши вбік, я побачив, що Хан Со Ін та Лі Су Бін теж застигли.
Ми всі знаємо справжнє обличчя Стардаст.
Інакше кажучи, поточна ситуація була критичною.
Я ковтав слину.
Я й гадки не маю, чому Стардаст опинилася тут, але нам потрібно негайно тікати.
Здібностями Стардаст є надлюдська сила та політ.
Але її надлюдська сила — це не просто чиста міць.
Якщо бути точним, енергія, що виходить із її тіла, є величезною.
Звісно, це не означає, що вона може ставати сильнішою в будь-яку мить, коли забажає, але згодом вона перевершить людські можливості й стане справжнім надлюдським створінням.
Розвиток п'яти чуттів, наприклад, здатність бачити далі за інших і чути краще за інших. Тобто Асоціація, яка ще не має про це жодного уявлення, назвала цю здібність надлюдською силою, хоча насправді правильніше вважати Стардаст надлюдиною.
Розвиваються не лише п'ять чуттів, а й її шосте чуття.
Тому її інстинкт може відчути, коли щось не так. Це фактично надприродне відчуття.
Звісно, порівняно з хронологією оригінального твору, зараз ще занадто рано. Справа ще не дійшла до того, щоб вона могла поглянути на мене і відразу сказати: "Цей шибеник — Егостик!". Але, звісно, вона все одно може відчути щось дивне вже зараз.
Суть у тому, що я в халепі.
Нам треба бігти.
Але я вже взяв дротики.
Хіба це не виглядатиме ще більш підозріло, якщо я втечу, навіть не зігравши в дротики?
— Гоп!
— О, а ти вправна!
— Звісно! Я маю хист до цього!
В оригінальному коміксі, коли вона перебуває у своєму повсякденному режимі, а не в образі героя, гадаю, її так і називають? У будь-якому разі, це її найближча старша подруга з університету, коли вона живе як звичайна громадянка. Вона також була популярним персонажем завдяки своєму яскравому та милому характеру. Звісно, те, що сталося з нею в пізній частині…
— Кидаю і кидаю дротики~
Стоячи поруч, Кім Чхе Хьон шалено жбурляла дротики. Маю на увазі, на секунду я подумав, що це Шін Хару їх кидає, бо вона влучала так вправно.
— Пане, ви не збираєтеся кидати? — дивлячись на мій порожній вираз обличчя, обережно запитав працівник.
О, точно. Мені треба поспішити й кинути їх.
Поки Хару все ще зосереджена на тому, як Чхе Хьон кидає дротики, я маю швидко розправитися зі своїми.
— О, дівчина поруч зі мною так вправно грає, що я задивився, сам того не помітивши. Зараз буду кидати.
Тихо і швидко проговоривши це працівникові, я взяв дротики й почав кидати.
— Ха-ха, Хан Со Ін. Подивись на мої навички кидання дротиків!
— Е-е, так. К-кидай швидше, — відповіла мені Хан Со Ін, тремтячи.
Гей! Грай переконливо! Як твій голос може так тремтіти… Хоча я й сам тремчу, тож, гадаю, ми в однаковому становищі.
Я почав кидати дротики, не замислюючись. Ну, оскільки я кидав навмання, у мене, очевидно, не було хороших влучань. З іншого боку, сторона Шін Хару, схоже, вже закінчила. Хоча вона прийшла після нас…
— Вау! Я влучила в усі!
— О, Чхе Хьон. Як ти це зробила?
— Дайте мені приз! Приз!
Зачекайте, вона влучила в усі десять кульок?
Працівник із посмішкою сказав їй, що вона перша, хто влучив у всі десять сьогодні. Він попросив її зачекати секунду, а потім дістав із задньої частини ріжок для морозива. Після цього він почав дістати морозиво з контейнера в холодильнику і накладати його на ріжок.
То це і є приз, 10-шарове морозиво?
Один кулька на ріжок, дві кульки на ріжок, три кульки на ріжок, чотири кульки на ріжок, п'ять кульок на ріжок, шість кульок на ріжок…
Якого біса. Скільки він збирається накласти?
Зрештою, він зачерпнув десяту кульку і поклав зверху.
Оскільки висота морозива вже перевищувала зріст працівника, йому довелося витягнути руку, щоб добудувати цю вежу.
Нарешті, 10-шарове морозиво в ріжку.
Що це, в біса, таке?
Навіть коли він тримає ріжок біля пояса, верхівка морозива все одно піднімається вище його голови. Це виглядає щонайменше на метр завдовжки.
У мене не було іншого вибору, окрім як підглядати за цим, доки я кидав свої дротики.
Боже, що це за споруда!
Воно таке високе, ніби ось-ось упаде.
Працівник також стоїть, витягнувши руку, наче грає в якусь гру на баланс. Що він коїть…?
— Ой, лишенько. Це виявилося важче, ніж я думав, пані. Будь ласка, будьте обережні, коли їстимете.
— Т-так, добре!
— Онні… Може, мені потримати його для тебе?
— Ні! Я виграла його сама, тож і тримати маю я. Я впораюся.
Кім Чхе Хьон заявила це, але ледве прийняла ріжок із рук працівника.
— Ох…
Вежа з морозива вже небезпечно хиталася над її головою.
Ну, думаю, за мить станеться щось жахливе.
Я також закінчив кидати всі дротики. Схоже, я влучив у чотири кульки. Звісно, жодних призів я не отримав.
— О, як шкода. Ну, ми вже підемо.
Я збирався розвернутися і швидко втекти. Нам треба тікати.
Раптом поруч я почув крик Кім Чхе Хьон:
— Ой, ой…. Ні! Ні!!!
Коли я повернувся подивитися, 10-шарове морозиво не втримало рівновагу і нахилилося. Зрештою воно полетіло вбік.
Маю на увазі, у мій бік, оскільки я саме проходив повз неї ближчим шляхом, щоб забратися звідти.
Якого біса. Дідько, чому це стається саме зі мною.