Розділ 219: Початок
Десь у прихованому місці в Південній Кореї, таємничій залі, залитій тьмяним світлом, що нагадувала порожню церкву.
Чоловік у священицькому вбранні, від якого виходило слабке синє сяйво, стояв перед літнім чоловіком, який повернувся спиною і мовчки вдивлявся у вікно.
— …Владико, експеримент увінчався успіхом. Місіонери з цього світу успішно відкрили вимірний портал, який з'єднує нас із виміром, де перебуває Бог.
Чоловік у священицькому вбранні, передавши детальні результати та конкретні цифри, шанобливо схилив голову перед літнім чоловіком.
Після того як демонстрація монструозних істот та пояснення щодо зовнішніх вимірів на плаваючому екрані завершилися, він відступив.
Тоді літній чоловік, лідер «Волгванг», який тихо слухав із заплющеними очима, знову опустив голову і, розвівши руки, що до цього були складені перед ним, прошепотів голосом, який, здавалося, розсікав повітря.
— Так… День, на який ми чекали, наближається.
Лідер «Волгванг», Чхон Вол-Хванг, тихо підняв стиснутий кулак, коли говорив це.
Нарешті наближається момент, коли цей зіпсований світ буде крок за кроком очищено. Момент, коли ці слуги хибного божества постануть перед судом, а новий бог зійде в цей всесвіт. Світ до глибини кісток зрозуміє, хто їхній справжній бог і що насправді означає місячне світло.
— Муахахаха… Хахахаха!
Зі сміхом, що нагадував сухий кашель, маніакальний регіт старого заповнив порожню церкву.
— Кхм, кхм. Так… День Суду наближається. Коли цей час настане, мені цікаво, як діти цього світу будуть борсатися й опиратися. Я з нетерпінням чекаю на це…
Сказав він із посмішкою, розводячи руки, які до цього були з'єднані.
Один експеримент пройшов успішно.
Наразі був лише один. Але досить скоро вони зможуть створювати вимірні брами, що з'єднають кожен куточок світу.
І коли цей момент настане, усі будуть безпорадними перед судом зовнішніх вимірів. Навіть ті, хто зрадив його і пішов, як-от та жриця, чи той клятий чоловік, який забрав її — їх усіх змиє в найнесподіваніший момент.
Занурений у такі думки, лідер «Волгванг» залишався один у порожній церкві.
Один, із лиховісною посмішкою на вустах.
— Поява монстрів із порталу, що відкрився у Франції, стала головною темою для обговорення. Французька Асоціація заявила, що проведе ретельне розслідування цього незвичного інциденту. Допис від Британської Асоціації щодо цієї новини також привертає увагу…
— О, то це і є та вимірна брама, про яку згадував Даїн?
На верхньому поверсі будівлі корпорації «Юсон», у кабінеті генерального директора, Лі Соль А, швидко розпізнавши таємну зброю «Волгванг», кивнула головою на знак розуміння.
— Це… те, що готували ці покидьки з «Волгванг».
Зі своїм довгим небесно-блакитним волоссям, що спадало на плечі, Лі Соль А спокійно прокоментувала секретну зброю секти «Волгванг», наче це була звичайна справа. Вона на мить заплющила очі, поринувши в думки.
— Тож, за словами Даїна, ці штуки зрештою з'являться по всій країні?
Як і пояснював Даїн, це були портали, так звані вимірні брами. Зображення показували потойбічну сцену, наче дитина, яка щойно навчилася користуватися фотошопом, поєднала круглий всесвіт із фотографією неба, створивши чужорідний пейзаж. Лі Соль А на мить замовкла.
"…Ось чому він наполягав на збільшенні кількості героїв".
За словами Даїна, було необхідно тренувати потужних користувачів суперсил, оскільки в майбутньому ситуація стане ще більш хаотичною. Стардаст, Тіньовий Блукач і вона сама не зможуть самотужки впоратися з натиском монстрів.
Отже, саме такою була мета створення ПВК Даїна. Початкове навчання вже йшло повним ходом, і тепер залишалися лише практичні тренування. Після цього вони почнуть набір другої групи.
Загубившись у думках, Лі Соль А коротко підняла кулак, розглядаючи збільшені фотографії інциденту.
Почувши це, на обличчі Хару з'явилася ледь помітна посмішка, хоча вираз її обличчя, здавалося, трохи затьмарився. Проте Лі Соль А, схоже, цього не помітила, оскільки продовжила свої розпитування.
— До речі, Хару, коли я бачила тебе після того останнього теракту в Асоціації, ти виглядала не дуже добре. Щось сталося?
Наче мимохідь запитала Лі Соль А, і в її словах було помітне занепокоєння.
У відповідь Хару нарешті відкрила рот, коротко покрутивши свій напій трубочкою.
— Просто… нічого особливого, справді.
— Справді нічого?
— Просто. У мене на мить виникли деякі сумніви тоді. Я почувалася трохи пригніченою, і негативні емоції, здавалося, накотили без причини…
Сказавши це, вона на мить втупилася пустим поглядом кудись убік. Потім із ледь помітною посмішкою вона знову подивилася на Лі Соль А і продовжила.
— Але тепер я приблизно знайшла рішення. Тож не хвилюйся про це. Дякую.
— Ну… Я рада чути, що ти знайшла рішення. Якщо у тебе колись знову виникнуть сумніви, сміливо говори зі мною.
— Звісно.
Хару знову посміхнулася і зробила ковток свого напою, тримаючи чашку. Спостерігаючи за задоволеною поведінкою своєї подруги, Лі Соль А тихо поринула в думки.
…Схоже, вона більше не згадуватиме про це. Вона напевно наголосила, щоб я не хвилювалася. Тож не було потреби розпитувати далі.
Ну, наразі вона виглядала нормально.
З цією думкою в голові Лі Соль А плавно перевела розмову на інші теми й почала базікати про різні справи. Вони обговорили все — від звичайних теревенів до бізнесу, пов'язаного з героями.
— Ти права. У Пусані та прилеглих районах, як не дивно, було не так багато лиходіїв, але в Сеулі їх, схоже, чимало. Мені шкода, що тобі довелося натерпітися через усі ці неприємності, Хару.
— Усе гаразд. Чесно кажучи, я навіть рада. Я б воліла, щоб інциденти ставалися поблизу, ніж десь далеко.
Природно, вони продовжили розмову, торкнувшись теми ПВК.
— Усе правильно. Я згадувала про це минулого разу, пам'ятаєш? Я збирала кількох сильних користувачів суперсил для тренувань.
— О… так, здається, я пам'ятаю.
— Тепер я думаю про те, щоб поступово задіяти їх на полі бою. Чи зможеш ти допомогти, коли матимеш час?
Запитала Лі Соль А, згадавши, що слабшим героям B-класу було важко мати справу із супротивниками, які були трохи сильнішими.
— Звісно. Ми ж тут для того, щоб захищати людей, правильно? Я допоможу, коли матиму час.
— Справді? Дякую тобі.
І як очікувалося, Хару охоче погодилася. Не було причин відмовлятися, адже вона була людиною, яка присвятила себе тому, щоб бути героїнею і захищати людей більше, ніж будь-хто інший, що б там не казали.
Побалакавши ще кілька хвилин, вони нарешті розійшлися, коли запланований час уже давно минув.
Знову оточена працівниками служби безпеки, Лі Соль А сіла на заднє сидіння свого автомобіля.
— Пхух…
Вона посміхнулася, згадуючи сьогоднішню розмову.
Зустріч із Хару після такої довгої розлуки, сміх і балачки принесли велике полегшення. Ніщо так не знімає стрес, як хороша розмова з подругою. На додачу до всього, вона отримала обіцянку, що Хару обов'язково відвідає ПВК.
Проте…
— …Хм.
Лі Соль А задумалася, і вираз її обличчя став замисленим.
Хару відповіла, що виглядала стурбованою, бо мала багато думок у голові, особливо після терористичної атаки Егостика, який з'явився, тримаючи за руку Катану.
Але коли вона згадала, що знайшла рішення, Хару повернулася до свого веселого стану.
"…Яким взагалі може бути це рішення?"
Лі Соль А навіть не знала, в чому полягала початкова проблема Хару, не кажучи вже про те, що може передбачати це рішення. Проте, судячи з того, як говорила Хару, вона відчувала полегшення.
— …
Лі Соль А відчула легке занепокоєння, але вирішила проігнорувати його. Зрештою, ймовірно, не було про що хвилюватися.