Розділ 216: Її скорбота
Над гамірним Сеулом у небі вив вітер.
— Дзинь!
Стардаст, яка розтрощила своїм кулаком Блакитний Духовний Меч Катани, була впевнена у своїй перемозі.
— …..
Звісно, Катана не збиралася просто стояти й приймати це. Вона швидко повернула самовладання і спробувала закликати в повітря ще один духовний меч.
Шурх.
— Ха-ха, шкода, але на цьому все закінчується!
— ….Егостик.
Наче обіймаючи Катану ззаду, з'явився Егостик. Він утримував її у своїх обіймах, поки вони телепортувалися геть від Стардаст, тримаючись від неї на певній відстані.
— Катано, ти в порядку?
— Так, я в нормі.
Егостик продовжував тримати Катану, поки вона відповідала з незворушним виразом обличчя. Вона припинила закликати свій духовний меч, схоже, змирившись із ситуацією.
Це кінець трансляції?
Ні! Вона закінчується прямо тут??????
Ще! Ще! Ще! Ще!
Ну ж бо, Манго сьогодні ледь з'явився, хіба це чесно????
Ми дивилися на їхній бій цілу годину без упину!
На цьому етапі хіба не можна сміливо сказати, що Стардаст перемогла? Хахахаха
Катана-чан за новинами приїхала битися з Кореї, але немає сенсу, якщо все вже скінчилося. Хахаха
Поки чат вибухав коментарями про завершення трансляції, увага Стардаст була прикута до іншого.
Ці двоє тулилися одне до одного наче закохані. Так, вона розуміла розумом, що Егостик, мабуть, просто підтримав Катану, коли вона збиралася впасти. Але серце думало зовсім інакше.
Серце Стардаст затріпотіло, коли вона спостерігала за їхніми інтимними обіймами.
"Чому я це відчуваю?"
Насправді, обіймалися Катана та Егостик чи ні, її це не повинно було хвилювати. Як героїня, вона не мала перейматися тим, хто кого обіймає і що вони роблять.
Проте з якоїсь причини…
Чому її серце так боляче нило, коли вона бачила Катану, яка дивилася на них із таким темним виразом обличчя?
Коли вони двоє нарешті розділилися, усе ще тримаючись за руки, наче їм не хотілося їх відпускати, вони обидва повернулися обличчям до Стардаст.
— Гаразд! Ха-ха, я думав, що зможу легко перемогти Катану, але Стардаст, ти справді міцна. Хоча я не знаю, що могло б статися, якби Катана продовжила бій на чужині, було б неправильно тиснути на неї далі. Тож ми закінчимо на цьому!
Егостик усе ще посміхався й продовжував говорити, але Стардаст не чула його слів. Вона лише дивилася на руки, за які Катана та Егостик трималися, і які тепер зависли в повітрі.
— ……
— Тоді ми завершуємо сьогоднішній терор на цьому. Прощавайте, усі!
Фінальні слова Егостика відлунили, і він знову зманіпулював камерою. Потім він повернув голову, щоб поглянути на Катану та Стардаст.
Вони все ще трималися за руки.
— Ха-ха, Стардаст. Наступного разу я не програю…
Поки він упевнено говорив у її бік, він запнувся, побачивши вираз її обличчя.
Чесно кажучи, Стардаст не могла зрозуміти, чому вона злиться. Чому її має хвилювати те, що Егостик робить чи говорить? Зрештою, він і Егостик були просто лиходієм і героїнею, ні більше ні менше.
Але…
Коли Егостик так міцно тримав Катану за руку, образ із її спогадів виринув у підсвідомості, і глибоко всередині своїх непоясненних почуттів вона не могла позбутися думки, що це вона мала тримати ту руку, або що в неї щось украли.
З якоїсь причини, яку вона не могла збагнути, вона відчувала почуття втрати, наче щось, що мало належати їй, забали геть.
— С-Стардаст…?
Приголомшена власною незвичною реакцією, вона подивилася на спантеличене обличчя Егостика.
…І все ж вона не могла не відчувати певної образи на Егостика за те, що він порушив якусь невимовлену обіцянку.
Міцно стиснувши обидва кулаки, Стардаст не змогла стриматися, щоб не бовкнути:
— …Ти покидьок.
…Це було найкраще, що вона могла зробити.
Вона не могла пояснити, що не так, але одне було зрозуміло — Егостик був покидьком.
…Покидьок.
Сьогодні я почувався добре.
Перш за все, я успішно завершив місію з Катаною. Бачити, як Стардаст досягла такого значного прогресу всього за кілька годин, було великою справою. Атаки Катани, які нагадували метеликів і бджіл, виявилися корисними для рефлексів Стардаст.
Так, до того моменту я дивився на все позитивно.
— Гаразд! Ха-ха, я думав, що зможу легко перемогти Катану, але Стардаст, ти справді міцна. Хоча я не знаю, що могло б статися, якби Катана продовжила бій на чужині, було б неправильно тиснути на неї далі. Тож ми закінчимо на цьому!
Під ясним небом Егостик говорив, обіймаючи важко дихаючу Катану, змушуючи її виглядати спокійною.
Я виголосив свої фінальні зауваження на камеру, відчуваючи задоволення від сьогоднішніх подій. Враховуючи, що Катана використала свій Блакитний Духовний Меч і билася разом зі Стардаст, я відчував, що на сьогодні ми зробили достатньо.
— Ну що ж, на цьому ми завершуємо сьогоднішній терор. Усім берегти себе!
Прокол Манго~
Наступного разу обов'язково приведи Електру. Ми давно не бачили нашу електричну мишу.
Реально, чому учасники «Его-Стрім» ховаються і не показуються? Влаштовуйте терор частіше!!!
У мене є мрія, що Мангостік візьме участь у прямому терорі, як минулий терор із драконом та Манго…
Дідько, люди вимагають терористичного контенту від лиходія з новою концепцією. Що відбувається? Хахахаха
Але хіба сьогоднішній терор не був веселим? Він був настільки сліпучим, що не було часу навіть заплющити очі. Хахаха
І Катана така гарна. Хахаха
Манго х Катана, це хіт.???
Бачачи позитивну атмосферу в чаті, я вирішив, що настав час закінчувати трансляцію. Зрештою, день був успішним.
Вимикаючи трансляцію, я не міг не замислитися про те, що чекає на Стардаст у майбутньому. Тієї миті, коли я глянув на чат, настрій змінився, і я відчув щось дивне.
— Ха-ха, Стардаст. Наступного разу я не програю…
Але щойно я промовив ці слова до Стардаст, сталося дещо неочікуване.
— ……
Вона опустила голову, її кулаки були міцно стиснуті.
І тоді моторошна атмосфера, здавалося, оточила Стардаст.
"….Щ-Що відбувається?"
Відчуваючи гнітючу напругу в повітрі, я інстинктивно міцніше стиснув руку Катани. Катана теж здавалася напруженою, її ліва рука зависла біля пояса, готова закликати свій Блакитний Духовний Меч за першої ж потреби.
Чи варто мені телепортуватися звідси прямо зараз? Така думка спала мені на думку, поки зловісна атмосфера продовжувала згущуватися.
Проте внутрішнє чуття підказувало мені, що втеча лише погіршить ситуацію. Я не був упевнений, де саме все пішло не так, але якщо я піду зараз, це може призвести до ще більших неприємностей.
Тому я обережно покликав Стардаст ще раз:
— С-Стардаст…?
І в той момент…
Вона знову підняла голову, її сині очі блищали на світлі, і щось вологе?
У ту мить мій мозок заклинило. Стардаст на мить завагалася, а потім тихо пробурмотіла мені:
— ….Ти покидьок.
— ….
Я не знав, що відбувається, але відчув себе останнім негідником у цій ситуації.
Поки і Катана, і я поринули в мовчання, Стардаст швидко витерла очі рукою.
— ……
Вона знову зиркнула на мене й повернулася спиною.
Шуууууух.
Зникла стрімким рухом, майже як вітер.
І.
— ……Що щойно сталося?
— Ну….
Катана і я залишалися стояти в повітрі ще деякий час, обоє спантеличені й розгублені цією ситуацією.
…Чи колись Стардаст залишала місце подій раніше за лиходія?
[Егостик об'єднався з японською лиходійкою S-класу Катаною для терористичної атаки? Дивіться сьогодні у вечірніх новинах о 21:00 розбір протистояння Стардаст та Катани, а також глобальний вплив Егостика!]
Того вечора, після закінчення терористичної атаки, люди без упину обговорювали події дня. Усі дискутували про те, як Стардаст стала сильнішою і що Катана справді грізна.
Зокрема в Японії Катану вважали непохитною суперницею корумпованої та неефективної Асоціації та уряду. Його популярність стрімко зростала, і новина про її співпрацю зі мною в Кореї привернула увагу багатьох. У результаті моє ім'я здобуло певне визнання в Японії, і людям було цікаво, як я познайомився з Катаною.
Серед багатьох дивовижних реакцій людей одна виділялася: незважаючи на несподіваний альянс між найкращим лиходієм Кореї та найкращою лиходійкою Японії, особливого занепокоєння щодо потенційної загрози не було. Дехто навіть описував це як "заспокійливе", хоча я не був упевнений, що вони під цим мають на увазі.
Окрім змішаних реакцій, одне було напевно…
Чесно кажучи, ці речі не були для мене важливими на цей момент.
— Даїн, що ти робиш, ходячи туди-сюди по вітальні?
— Ну…
Єдине, що мало для мене значення прямо зараз — це одна річ.
— …Ти покидьок.
Стардаст була надзвичайно засмучена, майже плакала, коли дивилася на мене з розпачем на обличчі.
Я не міг позбутися думок, чому вона так розлютилася.
— …..Хм.
Той факт, що було занадто багато змінних, аби визначити одну єдину причину, був найбільшою проблемою.
Того вечора.
Будинок Шін Хару.
— Угх…!
Глухий удар. Глухий удар.
Шін Хару вткнулася обличчям у подушку, її руки раз за разом гатили по ліжку.
— Я, мабуть, збожеволіла. Серйозно, чому я це зробила?
Сльози навернулися на її очі, коли вона пробурмотіла.
"…Ти покидьок, хлип"
— Угххххх…!!!
— Ч-Чому я це зробила…? Я, мабуть, божевільна….
І так, поки вона не заснула того вечора, Шін Хару продовжувала гатити по ліжку в розпачі.
Тому що їй було соромно…