Розділ 211: Ідеальний план
— Катана, ти не приєднаєшся до мене у створенні терору?
Такою була моя відповідь на її прохання, коли вона пообіцяла виконати будь-яке одне бажання в подяку за мою пораду, яка допомогла їй частково підкорити Японію.
На краю Катедралу, після того як вона промовила ті слова.
"こんばんは (Конбанва), Егостик-сан".
— Е-е… Привіт усім. Конбанва.
Я прилетів до Японії.
…Ну, і як усе дійшло до такого?
Після обміну вітаннями з членами «СамХьюпПа».
— Будь ласка, сідайте.
Найвидатніша організація лиходіїв у Японії та фактичні правителі всієї країни тепер, коли Асоціація втратила свою функціональність. «СамХьюпПа».
Я перебував у кабінеті Катани, лідерки «СамХьюпПа».
Охайна і чиста кімната, від якої віяло чимось дерев'яним. З одного боку на книжковій полиці на стіні стояли якісь медичні книги, а з іншого — на стіні висіла стара карта Японії. Це створювало антикварне відчуття в різних аспектах.
— Зроби ковток.
— О, дякую.
Катана, яка налила чаю нам обом, сіла за стіл між нами.
Я зробив ковток, узявши теплий чай. Він мав глибокий, але освіжаючий смак без жодного присмаку.
Поставивши чашку, я посміхнувся і сказав Катані:
— Чай дуже хороший. Має глибокий смак… Ти сама його заварила?
— Так. Рада, що тобі сподобалося.
Відповіла вона з байдужим виразом обличчя. Проте в ньому відчувалося легке задоволення. Її вираз обличчя не сильно змінився, але щось витало в атмосфері.
Хай там як, ми коротко побалакали за чаєм. Після того, як атмосфера дещо розрядилася, Катана знову підняла головну тему.
— …Ти кажеш, що хочеш, аби я приєдналася до твого терору в Кореї?
Я перестав смакувати чай і підвів погляд на голос перед собою.
Катана згадала про терор, про який я говорив раніше.
…Саме так, це і є причина, чому я прилетів до Японії. Запропонувавши терор, коли Катедрал закінчився, я збирався йти додому, але вона раптово притягла мене сюди.
…Це не схоже на розмову, яку ми можемо швидко закінчити, вона хоче обговорити це в більш приватному місці. До того ж, я можу не побачити її ще деякий час, а вона також хоче повернути борг тощо… Я й сам не помітив, як кивнув головою, поки ми все це обговорювали.
Я тиснув руку Катані й розривав лист, а потім раптово, коли розплющив очі, опинився в Японії.
Хай там як, я кивнув у відповідь на її слова перед собою.
— Так, усе правильно. Я б хотів, щоб ти об'єднала зі мною зусилля в терорі в Кореї. Це моє прохання.
— Хм….
Вона на мить замислилася з нейтральним виразом обличчя після моїх слів. На перший погляд вона може здатися холодною, але це лише її обличчя. Насправді все здається інакшим. Змін у виразі її обличчя майже немає.
Власне, коли я тримав її за руку на Катедралі й пояснював причину, чому мені довелося прилетіти до Японії, вона була безвиразною, але в цьому відчувалася нагальність. В оригінальному творі згадувалося, що вона не дуже вміє виражати емоції.
Хай там як, я зосередився на Катані перед собою.
Зі своїм чорним зібраним волоссям і в бойовому вбранні вона, схоже, обмірковувала мою пропозицію взяти участь у терорі в Кореї разом зі мною.
Після короткої миті роздумів вона знову підняла голову, подивилася мені в очі й сказала:
— Не думаю, що це правильний шлях.
…Ой.
Ну, цього я не очікував.
І поки я отак посміхався, я зупинився на мить, а вона швидко додала коментар, наче неправильно зрозуміла вираз мого обличчя.
— Ні, я маю на увазі, я не кажу, що не приєднаюся до терору.
— …Що?
— Я просто…
Вона злегка прочистила горло, потім посміхнулася і продовжила говорити.
— Ти ж сказав, що тепер ми друзі, правильно?
— Усе правильно.
— Це просто те, що я можу зробити для друга, це не одноразове прохання.
З легкою посмішкою та серйозним обличчям Катана сказала це.
…Хіба це нормально для друзів — їздити в інші країни та разом займатися терором? Якщо подумати, можливо, серед лиходіїв так воно і є?
Поки я так думав, вона твердо заявила, наче хотіла завершити цю справу прямо тут.
— Тоді давай просто скажемо, що ми влаштовуємо терор як друзі, послуга… Гаразд, назвемо це бажанням. Будь ласка, скажи мені, коли це знадобиться. Я виконаю його, коли прийде час.
Катана сказала це, не залишаючи місця для заперечень. Отже, підсумовуючи її слова, спочатку вона сказала, що виконає все що завгодно, але коли я запропонував співпрацю в терорі, вона мала на увазі, що це просто те, що друзі роблять природно, а не послуга. Якщо в мене з'явиться справжнє прохання, будь ласка, розповісти їй пізніше — ось що вона мала на увазі.
…Але судячи з теперішньої атмосфери, якщо я попрошу про щось пізніше, вона, мабуть, скаже щось на кшталт: "Це просто те, що роблять друзі", і виконає його знову? Це як дерево, яке віддає без вагань…
Хай там як, наразі мені не залишалося нічого іншого, окрім як подякувати їй за її слова. Вона зберігала нейтральний вираз обличчя, але злегка посміхнулася на мою відповідь.
…Ми зустрілися лише вдруге, але я відчув, що вона була незвично прихильною до мене. Якби я не знав характеру Катани з оригінального твору, я б запідозрив, що тут щось нечисто. Звісно, я допоміг «СамХьюпПа», яка перебувала на межі краху, повністю переломити хід подій і поглинути Японію за один прихід, але… навіть враховуючи це, це було трохи дивно, чи не так? Чи це можливо? Але враховуючи характер Катани, не схоже, що вона була б настільки прихильною до мене лише через це.
Поки я так думав, Катана, яка на мить подивилася у вікно, раптово заговорила до мене.
— …Насправді, Егостик-сан, я дещо дослідила про тебе.
— Про мене?
— Так, твої вчинки на цей час тощо.
Сказавши це, вона погладила свою чашку чаю, а потім із ледь помітною посмішкою сказала мені:
— Я дещо усвідомила. Ти також належиш до тієї ж категорії, що й я.
…До тієї ж категорії?
— До тієї ж категорії?
— Так.
Вона повернула голову і подивилася у вікно після цих слів. Зафіксувавши погляд на небі, вона заговорила до мене.
— Егостик-сан, хіба ти теж не… став лиходієм заради захисту своєї країни, Кореї?
— Що…?
— …Тобі не обов'язково це заперечувати. Як людина, яка певною мірою схожа на тебе, я можу зрозуміти це до певної межі. Навіть якщо ти стаєш лиходієм, щоб захистити свою країну, ти повинен піднятися і почати діяти, правильно?
Тепер вона дивилася мені в очі й говорила серйозно. Потім вона продовжила, наче перебираючи різні докази. Жодних жертв, подобається громадянам, багато разів захищав країну тощо…
…Хм. Схоже, ти серйозно помиляєшся. Я просто намагаюся зупинити кривду, яка сиплеться на Стардаст. Я не ставав лиходієм, щоб перевернути згнилу країну.
…Ні, але з іншого боку, я насправді кілька разів захищав країну, тож хіба те, що вона сказала, дійсно неправильно? Не схоже на те.
Це було трохи дивно, проте. У будь-якому разі, незалежно від того, чи правильно вона мене зрозуміла, чи ні, я мав що сказати.
— …Так, усе правильно. Бути лиходієм чи влаштовувати терор справді було для того, щоб захистити мою країну та батьківщину. Ну, я не очікував зустріти когось, хто розуміє.
— …Я так і знала. Ти саме такий.
Вона відповіла з більш розслабленим виразом обличчя, ніж раніше.
…Ну, цікаво, чи це нормально. Хай там як, немає нічого поганого в тому, щоб завоювати тут прихильність. Зрештою, я зробив це, щоб урятувати країну.
Звісно, між Катаною та мною була велика різниця. Вона стала лиходійкою з метою захистити свою країну від самого початку, тоді як я спочатку зробив це лише з однієї причини: зупинити кривду, яка сиплеться на Стардаст. Але я не став виправляти її помилку. Краще думати позитивно. Відсьогодні я — герой-патріот.
Після цього ми продовжили нашу розмову.
Вона все ще виглядала спокійною, як зазвичай, але в її очах з'явився легкий блиск, ймовірно, тому, що вона вперше зустріла людину зі схожими ідеалами. Її тон також став менш офіційним.
Ми говорили про різні речі, і врешті-решті повернулися до теми терору.
— Коли саме ми маємо здійснити терор і що нам робити?
— Ну… Я хотів би попросити тебе поборотися проти одного героя. Це нормально?
— Ти маєш на увазі Стардаст, правильно? Добре. Зрештою, я люблю спарингувати з різними супротивниками.
Вона кивнула на знак згоди. …Але звідки вона дізналася, що це Стардаст? Я ніколи не згадував її.
Хай там як, обговоривши обіцянку Катани приїхати до Південної Кореї та загальні деталі терору, ми розійшлися.
…Звісно, під час цього процесу мені зателефонувала Хан Со Ін із запитанням, чому я досі не повернувся, я повечеряв із Катаною за її запрошенням і провів різні розмови. Я також усвідомив, що Катана, незважаючи на свою нездатність добре виражати себе, насправді досить добра.
Ну, згодом, за вечерею, я приготувався повернутися додому неподалік бази «СамХьюпПа» в Японії, біля якогось синтоїстського храму на пагорбі. Я, мабуть, повернуся до свого будинку, розірвавши цей лист повернення Катедралу. Це також сила Селести, гадаю.
— У будь-якому разі… Все пройшло добре.
Поки я стояв там, відчуваючи вітерець і з легкою посмішкою, я подумав про себе.
…Можливо, наступний терор буде колаборацією з Катаною.
Чесно кажучи, була причина, чому я вирішив звернутися до Катани замість членів нашої «Его-Стрім».
"…Минулого разу я бачив тебе під час терору з драконом, і якщо не враховувати забуті спогади про знищення, це перший раз, коли я бачу тебе у Стардаст у новому році".
До цього моменту все здавалося нормальним, але в мене було передчуття.
Щось… Щось змушувало мене відчувати, що це буде великою проблемою, якщо я приведу ще одну учасницю-жінку перед Стардаст цього разу.
— ….
Ага. Мій інстинктивний сигнал виживання підказував мені не приводити іншу жінку з «Его-Стрім» перед Стардаст. У мене було сильне внутрішнє відчуття, що може статися щось справді погане.
Тому я прийняв рішення.
Так, цього разу я піду з Катаною!
Катана не пов'язана з нашою «Его-Стрім», а є учасницею «СамХьюпПа» з Японії. Проблему вирішено! Можна сказати, я прислухався до попередження своєї інтуїції.
"До того ж, вона, безсумнівно, сильна… Це значно сприятиме зростанню Стардаст".
Я похвалив себе за те, що придумав таку блискучу ідею.
Ідеально.