Розділ 210: Інший світ
Зустріч, де збираються всі лідери світових ліг лиходіїв S-класу, Катедрал.
— Усі прибули.
У центрі розмаїття рас та вбрань.
Із заплющеними очима Селеста, лиходійка номер один, одягнена в білу святу сукню, говорила. Її голос був ніжним і шанобливим, наче у вухах тихо лунав гімн Селести.
Поки вона говорила, я озирався навколо. Наші колеги-лиходії, що сиділи у своїх унікальних та різноманітних костюмах, усе ще були тут. Майже всі, хто був на попередній зустрічі, прийшли. Дивно, що ніхто не помер. Принаймні цього разу вони вдяглися тепліше, адже цими днями стає дедалі холодніше.
Звісно, мене більше цікавив чоловік на іншому боці, із зачіскою, що нагадувала полум'я. Це Лі Сяофен, лиходій S-класу з Китаю.
Коли я оглядався навколо, я помітив Катану, яка сиділа прямо поруч зі мною і дивилася на мене зі спантеличеним виразом обличчя. Незважаючи на такий вираз, у її очах відчувалася доброзичливість. У мене ж у голові були інші думки.
Китай також перебуває в конфлікті з урядом, включаючи Лі Сяофена. Хм… Якщо все піде добре…
Звісно, поки що це лише фантазії. І все ж, я ніколи не очікував, що стану настільки близьким із Катаною. Хто знає, що станеться в майбутньому?
Якраз коли я міркував про Азійський Союз Лиходіїв, пролунав голос Селести.
— Давайте розпочнемо зустріч.
Нарешті все починається. Я відвів погляд від чоловіка на іншому боці й знову подивився на Селесту.
Вона, одягнена в святу сукню, та Артур, її помічник, який сидів поруч у сірих лицарських обладунках, розпочали засідання. Як і очікувалося, Селеста заговорила першою.
— Вплив Міжнародної Асоціації слабшає.
Почавши з цієї заяви, вона продовжила говорити про могутні здібності, які з'являються з дедалі більшою швидкістю, і про те, що асоціація більше не може їх контролювати, що створює незвичну атмосферу.
Ну, я вже знав цю інформацію, і вона мене не дуже цікавила. Ми від самого початку знали, що відбудеться інфляція сил, тому досліджували різні засоби для контролю великої кількості користувачів здібностей, включаючи ПВК.
Хай там як, Селеста продовжила, розкривши деякі внутрішні таємниці асоціації та сфери, якими вони зараз нехтують. Вона привернула особливу увагу, коли згадала, що смерть Джеймса Макіни викликала хаос усередині асоціації, і, природно, погляди повернулися в мій бік.
Після того як Селеста закінчила свою промову, почався справжній обмін інформацією проти годинникової стрілки.
Слухати це забавно, але більшість розмов не дуже корисні. Природно, Селеста, як господарка зустрічі та вершина лиходіїв, володіла найбільшим обсягом інформації. Але іншим мало що було запропонувати. Тим не менш, траплялися деякі творчі історії. Від чуток про неминуче виверження вулкана до розповідей про героя, який приховує другу здібність, або про людину з бомбою замість голови в зелених окулярах, яка розповсюджує креслення зброї. Треба буде показати це Хан Со Ін.
Хай там як, кожен по черзі поділився інформацією.
Нарешті, після того, як Катана, яка, схоже, мала певну внутрішню інформацію про асоціацію завдяки своїм діям у Японії, закінчила свою розповідь.
Це був майже кінець, і черга нарешті дійшла до мене.
— …….
Численні погляди зосередилися на мені набагато сильніше, ніж коли говорили інші. Враховуючи, що багато людей удавали, ніби не дивляться на мене від самого початку зустрічі, це цілком природно.
Я злегка посміхнувся і зустрів усі ці погляди.
На минулій зустрічі я злив інформацію про героя з таємницею майже 0-класу. Від його імені до його здібності — я точно все розкрив. Більше того, невдовзі після того, як я заговорив про нього, він помер, і його особа була викрита перед усім світом. Тож цілком природно, що вони змушені зосередитися на моїх словах. Їм цікаво, хто я такий і чи розкрию я знову шокуючу інформацію. Минулого разу увага всіх була зосереджена на тому, чи було це просто збігом, чи ні.
І я не мав наміру зраджувати їхні очікування цього разу.
Так. Давайте розкриємо цю інформацію зараз.
Я відкрив рот і заговорив.
— Панове, чи всі ви знаєте, що цей всесвіт не є єдиним?
Такою була моя тиха заява, кинута за мовчазний круглий стіл.
— ….?
Від моїх слів вони, здавалося, спочатку спантеличилися. Це могло здатися раптовим і незрозумілим зауваженням.
Продовжуючи далі, я сказав:
— Якщо точніше, існує не один вимір. Цей всесвіт складається з кількох вимірів. Це схоже на теорію мультивсесвіту. Загалом кажучи, існують інші світи, до яких ми зазвичай не можемо дістатися.
Ну, я не збираюся заглиблюватися в глибокі дискусії про виміри тут. У мене є окрема думка, яку я хочу висловити.
— Хай там як, я хочу сказати, що… Ходять чутки, що бар'єри, які розділяють кожен вимір, останнім часом слабшають.
— Іншими словами, істоти з інших вимірів, істоти з другого виміру, можуть прийти в наш світ… Ось про що говорять чутки.
— Будь ласка, майте це на увазі.
…..
На цьому я закінчив свою заяву. Цього має бути достатньо. Говорити далі або детальніше було б лише контрпродуктивно.
Після того, як мої слова закінчилися, за круглим столом запанувала тиша.
Або, скоріше, усе стало трохи заплутаним.
"…Ну, цього й слід було очікувати".
Хоча це може звучати як неправдоподібна фантазія, у мене є свої досягнення. Хіба не я точно передбачив Джеймса Макіну, про якого минулого разу ніхто не знав?
Однак повірити моїм словам беззастережно було б важко. Зрештою, вони, мабуть, сьогодні вперше почули про інші виміри та монстрів з іншого світу, тож як вони могли в це повірити? Це звучить нереально. Раптом монстри з раніше невідомого виміру збираються вдертися. Це звучить смішно.
Але знову ж таки, у мене є послужний список, який не можна ігнорувати. Однак вірити в те, що я можу передбачити появу істот із другого виміру, так само як і з Джеймсом Макіною — це зовсім інша справа. Ймовірно, саме тому за круглим столом, де деякий час тому було тихо, знову стало шумно.
…..
Звісно, я сидів тихо без подальших пояснень.
Головна подія, Ворота Волгванг, через які істоти з другого виміру насильно прориваються, ще за деякий час. Хай там як, рано чи пізно портал відкриється без потреби в їхньому втручанні.
В оригінальній історії це була подія, яка пройшла так, наче це була просто чиясь здібність, але тепер присутні тут повинні зрозуміти. Це прохід до другого виміру, про який я говорив.
— …Здається, я подаю голос лише тоді, коли атмосфера стає дивною через те, що я помічник Егостика. Ну що ж! Усі зосередьтеся! Я приніс дуже дивовижну історію.
Вигук нашого дядька Атласа змусив замовкнути тривале бурмотіння.
Хай там як, невдовзі після того, як дядько Атлас закінчив говорити, зустріч також підійшла до кінця разом із другом з ірокезом та деякими іншими.
— …Ті з вас, кому є що обговорити, можуть залишатися і продовжувати розмову.
На цьому зустріч закінчилася. Дехто пішов, але кілька людей залишилися, щоб обмінятися думками між собою. Я припускаю, що так воно і є, коли ми живемо в різних країнах і перебуваємо далеко один від одного; ми використовуємо можливість поговорити більше, коли маємо шанс зустрітися.
І ми нічим не відрізнялися.
— Ха-ха! Егостик, інформація, якою ти ділишся, завжди унікальна, коли б ми її не чули. У мене є причини визнати тебе, ха-ха-ха! Тож те, що ти сказав раніше, справді правда?
— Ха-ха, так. Я теж чув про це, і думаю, що це цілком імовірно.
— Ну, в будь-якому разі, ми переможемо кожного, хто піде на нас. Ха-ха-ха!
Як і очікувалося, це була відповідь, типова для Атласа, досить безтурботна.
Ну, це правда, що той, хто очолює легіон риболюдей, як він, не матиме страху перед істотами з іншого виміру. Насправді, в оригінальній історії саме легіон Атласа переміг найбільше монстрів, які вийшли з воріт.
— ….Якщо те, що ти сказав, правда, ми також повинні бути певною мірою готові.
Катана, яка сиділа поруч зі мною, кивнула головою. Проте наразі схоже, що більшість із них не мають якихось особливих побоювань. Існування загарбників з іншого виміру звучить туманно, і немає жодної гарантії, що вони будуть ворожими. Ну, ми дізнаємося більше пізніше і зможемо поговорити про це, коли прийде час.
З цими словами ми обмінялися ще кількома репліками, перш ніж почати готуватися до виходу. Зрештою, навколо багато вух, які слухають.
— Старший брате, будь ласка, будь обережний!
— …Ах, так, так.
З цими словами, обмінявшись вітаннями з другом з ірокезом та Атласом, я почав готуватися до виходу. Пора повертатися додому.
І дещо сталося.
— Хвилинку, Егостик.
— Так?
Катана зупинила мене. Коли я подивився на неї з посмішкою, вона із серйозним виразом обличчя сказала мені:
— Раніше мене перервали, і я не змогла закінчити те, що хотіла сказати. Я справді в боргу перед тобою за все. Оскільки я так багато заборгувала тобі, я хочу зробити все можливе, щоб допомогти. Чи можу я щось зробити для тебе?
Вона дивилася мені в очі, говорячи так щиро. Я поглянув на неї на мить, а потім заговорив.
— Все що завгодно?
— Так. Все, що я можу зробити.
З твердою рішучістю я висловив їй те, про що думав ще раніше.
— Ну тоді є одна річ, про яку я хотів би тебе попросити.
— Так, будь ласка, скажи мені.
— Катана, ти не приєднаєшся до мене-
Я зупинився на мить, а потім продовжив із посмішкою.
—У створенні терору?
— Що?
Вона, яка продемонструвала таку рішучість, раптово подивилася на мене спантеличено після моїх слів.
Ну, вона не очікувала, що я захочу звернутися з таким проханням.