Розділ 20: Збіг
— ААААААААААААААААААААААА!
Шін Хару жбурнула пульт дистанційного керування в бік телевізора.
Звісно, якби вона вклала в цей кидок усю свою силу, її новий UHD-телевізор розлетівся б на друзки, тому вона пам’ятала про це і кинула його якомога обережніше.
Звісно. БАХ! Він усе одно влучив у стіну.
— Хаа… Хаа…
Вона важко дихала.
Заспокоївшись, вона сіла на диван і дала собі трохи часу, щоб подумати.
Скільки років вона вже була героєм під ім’ям Стардаст?
Уперше вона отримала свої здібності приблизно в середній або старшій школі, тож вона є героєм уже досить тривалий час.
Вона була сповнена рішучості стати героєм, який кидатиме лиходіїв до в’язниць, щоб помститися за своїх покійних батьків.
Але навіть тоді вона ніколи раніше не уявляла такого. Зустрічатися з лиходієм?
— Хаа…
Шін Хару зітхнула і попрямувала до холодильника.
Їй потрібно з’їсти щось солодке, тому що вона так розчарована.
Вона природно дістала пачку прохолодного соку і випила його, а коли перевірила назву на пачці, то нахмурилася.
[Minute Maid Манго]
Манго. Тепер манго нагадує їй про цього шибеника Егостика.
Прихильники Егостика називають його Мангостік правда?
Ух. Вона відчула, як її розум осквернився.
Її найулюбленіша річ — це манго.
Чесно кажучи, вона ненавидить саме манго, але їй подобаються речі зі смаком манго, як-от манговий сік, мангове фрапе та манговий бінгсу.
Але тепер вона ніколи не зможе дивитися на манго так, як бачила його раніше.
Щоразу, коли вона тепер бачитиме манго, вона думатиме про цього Мангостіка.
— Мій розум… Мій розум осквернився…
Вона була трохи пригнічена. Хоча сприйняття людини час від часу змінюється впродовж життя, вона ніколи не уявляла, що воно зміниться саме в такий спосіб.
— Хаа…
Вона вирішила ковтнути трохи свіжого повітря з вікна.
Вона відчинила вікно і висунула голову.
Прохолодний весняний вітерець проносився повз.
Яскраве сонячне світло відбивалося на її світлому волоссі, створюючи мрійливий образ, ніби воно мерехтіло. Чоловіки, які випадково дивилися вгору з вулиці, заворожено витріщалися на неї, але вона цього не помічала.
У неї було багато думок на умі. І головною ідеєю в її думках, безумовно, є цей хлопець Егостик.
Егостик. Вона подумала, що це кумедне ім’я. Егостик. Хіба воно не нагадує вам слабкого старого, який ходить із палицею? Звісно, вона сказала це своїй близькій старшій подрузі й отримала від неї жалісливий погляд, тому вирішила відтепер тримати цю ідею при собі.
Вона була здивована сама з себе, коли подумала про те, що «Егоїстик» було б кращим ім’ям, ніж Егостик. Чому, чорт забирай, вона обмірковує ім’я лиходія для цього хлопця? Вона похитала головою, відганяючи цю думку.
Все ж вона не могла не відчувати турботу щоразу, коли згадувала Егостика.
Щось таке, що вона не може пояснити словами.
Складні емоції переповнюють її, вони стають купою нестримних думок, а потім виникають і зникають у її розумі.
І вона подумала, що це дивно.
Очевидно, коли ти думаєш про злісного лиходія, ти маєш думати про ненависть та огиду.
Але чому ці складні емоції спадають їй на думку?
Серед багатьох емоцій там точно були й інші речі, які не були ненавистю чи огидою.
Егостик. Зараз він дуже відомий в Інтернеті.
Ні, він відомий не лише в Інтернеті, а й у реальному житті.
Навіть її близька подруга Кім Чхе Хьон сказала, що минулого разу приєдналася до Союзу Манго.
У чаті, де збираються студенти з її факультету, люди іноді згадують Мангостіка, але всі вони говорять про нього добре.
Вона запитала, як усі можуть так поводитися після перегляду прямої трансляції нападу на поїзд.
Спочатку вони виправдовували Егостика, кажучи, що обидві атаки призвели до нульових жертв.
Пізніше, коли виявилося, що всі люди, які були прив’язані до колії, були тими, хто вчинив жахливі злочини й відбувся легким переляком, люди наосліп почали знову хвалити Егостика.
Люди жартують про те, що Стардаст не обов’язково було зупиняти поїзд.
Чесно кажучи, ентузіазм корейського народу щодо Егостика вже досяг рівня фанатизму. Для людей, які досі їли лише солодкі мандарини, Егостик, який змушував їх почуватися так освіжаюче своїми діями, настільки популярний, що вони навіть створили для нього крилату фразу: «Будь ласка, якщо ви корейці, давайте підтримаємо Егостика».
І той любовний скандал, який вона бачила раніше.
— Ух.
Вона відчувала, як її обличчя пашить.
Криваві літери, його терористичні атаки й таке інше, кожна його дія досі.
Усе це тому, що вона йому подобається?
— Яка нісенітниця! — вигукнула вона мимоволі.
Чому, в біса, вона йому подобається?
Через її обличчя? Так, мабуть, у цьому й причина. Немає іншого пояснення, окрім цього!
Як і очікувалося, Егостик також має бути одним із тих, хто западає лише на її обличчя.
Але є одна річ напевно.
Вона подивилася на свою руку і стиснула кулак.
Вона точно зміцнила свої м’язи.
Після зупинки поїзда минулого разу вона безумовно стала сильнішою.
Бути сильнішою — це добре, це те, до чого вона завжди прагнула.
— Я не знаю…
Оскільки вона й сама не знала, чому була збентежена, вона випустила зітхання.
Але одна позитивна річ полягає в тому, що її хейтери зникли після цього інциденту.
Чесно кажучи, вона хвилювалася більше за всіх, удаючи, що їй байдуже до реакції публіки, тому вона відчула велике полегшення, коли публіка знову почала любити її.
Чесно кажучи, вона втратила свою прихильність через Егостика, але також завдяки Егостику вона знову зросла.
Таке відчуття, ніби Егостик струшує її життя.
Насправді не буде помилкою сказати так, тому що їй доручили розібратися з Егостиком з вищого офісу.
— Хаа…
Коли вона почувалася засмученою, задзвонив її телефон.
Той, хто телефонує, — Кім Чхе Хьон.
Старша подруга з університету, з якою вона близька.
— Алло?
[— О, Хару! Хочеш прогулятися? Погода гарна.]
— Прогулятися?
Прогулятися.
Якщо подумати, вона не дуже часто гуляє зі своїми друзями.
Навчання та робота героєм. Для обох справ не вистачало часу.
Але її подруга запросила її прогулятися.
Гм.
Зазвичай вона б відхилила пропозицію.
Вона не мала часу на відпочинок, оскільки мусила навчатися і працювати героєм водночас.
На самому початку вона була настільки зайнята, що не могла навіть посидіти в офісі Асоціації занадто довго. Навіть попри те, що їй подобається, коли там, де вона сидить, сонячно.
Але цими днями вона була стурбована через Егостика.
Пропозиція прогулятися була досить спокусливою.
— О… Звісно! Коли підемо?
[— Сьогодні! Що думаєш? Там фестиваль! Я завжди хотіла туди піти!]
— О, фестиваль звучить добре. Сьогодні… У мене справді є час! Тоді до зустрічі. Але що це за фестиваль?
[— Фестиваль морозива! Звучить весело, правда?]
— Е-е, так.
Чи існував взагалі в світі фестиваль морозива?
Подумала вона про себе.
Сеул, де будівлі тулилися одна до одної, автомобілі блукали навколо, а люди метушливо рухалися.
Далеко від усього цього знаходилася наша підземна база.
Егостик, лиходій, який тероризує всю Корею.
Хан Со Ін, геніальна хакерка, яка може знищити мережеву систему Кореї лише одним пальцем.
Лі Су Бін, універсальна помічниця, яка добре розбирається в хакінгу, домашньому господарстві та водінні.
Це місце, де зібралися ми втрьох, називається Его-базою.
Хоча воно розташоване глибоко під землею, це затишне місце з LED-лампами, які можуть замінити сонце.
Іноді мені подобається відпочивати вдома.
Хіба я не жив занадто метушливо цими днями?
Мені, який був звичайним громадянином, нелегко діяти як лиходій.
Я трохи нервував, тому що тисячі людей дивилися на мене під час останньої трансляції. Кожне моє слово буде в новинах… Маю на увазі, вони вже написали новини про минулий раз, коли я випадково крикнув «Так!» під час перегляду того, як Стардаст зупиняє поїзд. Вони переважно писали про наш любовний скандал…
Ці сміттєві репортери.
Вони такі кмітливі…
У будь-якому разі, немає нічого хорошого в тому, щоб занадто часто привертати агро.
Цими днями я бездільно відпочиваю вдома.
Чим я зазвичай займаюся, так це граюся з Хан Со Ін.
Вона вчиться в останньому класі середньої школи, і в неї немає друзів.
Наскільки ж їй має бути нудно?
Лі Су Бін приєдналася до нас, щоб грати або в настільні ігри, або в Switch.
Хоча вона казала, що це те, у що грають лише діти, було мило бачити, як вона весело проводить час разом у нашій вітальні.
Так, діти мають гратися як діти! Занадто багато дивитися в комп’ютери для них не корисно..
У будь-якому разі, це просто ще один день, коли ми сидимо на місці й відпочиваємо.
Дивлячись телевізор, я їв яблуко, яке почистила Лі Су Бін, і Хан Со Ін, яка щось робила у своїй кімнаті, підбігла до мене.
Потім вона показала мені щось і попросила піти з нею.
— Фестиваль морозива?
— Так, я казала тобі минулого разу. Це сьогодні! Ми маємо піти!
Хан Со Ін говорила зі своїми блискучими очима.
Лі Су Бін, яка стояла поруч із нею, здається, теж хоче піти.
Так, якщо подумати, я міг чути про це.
13-й Міжнародний фестиваль морозива… Я ніколи не чув нічого подібного в оригінальному коміксі…
Хан Со Ін пояснює мені, що вони вперше проводять його в Кореї й там є так багато всього, на що варто подивитися.
Я відчув себе трохи дивно, тому що ніколи в житті не чув про фестиваль морозива.
Хан Со Ін найбільше любить сидіти вдома, тому що їй подобається перебувати всередині, як і мені, але оскільки вона першою попросила мене піти з нею, гадаю, вона дійсно хотіла піти… Ти справді так сильно любиш морозиво?
— Гаразд, ходімо! Ідіть і переодягайтеся, — вигукнув я, підвівшись.
Ну, нічого ж не станеться, правда?