Розділ 208: Місячне світло
Настав новий рік.
Незважаючи на те, що світ ставав усе більш неспокійним із появою різних лиходіїв, новий рік прийшов безвідмовно.
— А зараз давайте перевіримо глобальні новини, щоб дізнатися про оновлення з усього світу. Сьогодні Сполучені Штати офіційно визнали особу мандрівника в часі S-класу Джеймса Макіни та висловили жаль у зв'язку з повідомленням про його смерть. Громадяни, почувши про його досягнення на цей час, оплакують його втрату…
І як очікувалося, новина про смерть Джеймса Макіни з'явилася на самому початку нового року.
Побачивши це, я нарешті підтвердив це для себе. Так, схоже, час дійсно повернувся назад, як і в оригінальній історії.
Крім того, оскільки його смерть була розкрита разом із його особою, існувала ймовірність того, що моя цінність в очах інших зросте. Минулого разу на Катедралі я не розкрив його справжнє ім'я, і люди могли поставитися до цього скептично або невпевнено, але після цієї новини вони без сумніву усвідомлять правду.
"О! Егостик, цей хлопець таки має щось особливе в собі".
У будь-якому разі, ті, хто зацікавився мною, можуть почати розслідування або приглядатися до мене, і таким чином вони, ймовірно, дізнаються дещо про мене. Наразі малоймовірно, що іноземні лиходії, які вчиняють набіги заради грабунку, приїдуть до Кореї.
Хай там як, моя мета — поширити чутки про себе за кордоном, запобігши вторгненню і таким чином урятувавши Стардаст від непотрібних клопотів. З лиходійським непотребом у Кореї простіше розібратися заздалегідь, тому найкращий варіант дій — взагалі не пускати сюди іноземних лиходіїв.
У будь-якому разі, саме так Катедрал поступово збільшуватиме свій вплив. Я можу видати ще кілька порцій інформації, щоб підтримувати цю стратегію.
…Так, наразі давайте відкладемо ці складні думки вбік.
Спочатку давайте поїмо.
— Смачного.
— Так, смачного.
Тож ми зустріли новий рік, їдячи суп із рисовими кльоцками за обіднім столом. Лі Су Бін спостерігала за нами з посмішкою. Оскільки я також допомагав готувати їжу, я вже з'їв одну миску разом із Лі Су Бін, яка сказала, що пішла взяти трохи собі.
— Смачно?
— Так, це смачно, Даїн.
Бек Ин-Воль посміхнулася й відповіла. Так, приємно бачити, що вона насолоджується їжею. Останнім часом Бек Ин-Воль привертає мою увагу. Я відчуваю легке почуття провини кожного разу, коли бачу її, але не можу зрозуміти чому.
…Це відчувається як щось, що я мушу пам'ятати, але не можу згадати. Дивно.
— Це нагадує мені про минуле. Селяни колись пригощали мене цим…
Тим часом збоку Шин Рьон раптово пробурмотіла щось, поринувши в спогади. Я поняття не маю, про який час вона говорить.
Хай там як, атмосфера під час сьогоднішньої трапези була теплою та приємною. Поки надворі падав сніг, вигляд усієї родини, що зібралася разом у теплому будинку й їла суп із рисовими кльоцками, зігрівав куточок мого серця.
— …Це виглядає гарно, чи не так?
— Так, чудово, що всі насолоджуються їжею.
Лі Су Бін посміхнулася й відповіла на мої слова. Ми всі щасливо дивилися на те, як кожен насолоджується своєю їжею.
— Вау, Даїн, подивися надвір! Іде такий сильний сніг!
У цей момент Хан Со Ін вхопила мене за рукав і збуджено сказала. Я повернув голову, щоб подивитися туди, куди вона вказувала. Справді, сніг падав набагато сильніше, ніж раніше. Цієї зими випало багато снігу. Не найкращі умови для терористичної діяльності.
Поки я думав про це, Хан Со Ін кліпнула очима й сказала:
— У такі дні ми повинні влаштувати бійку сніжками!
— А?
Перш ніж я встиг відповісти на раптову ідею гри в сніжки, Чхве Се Хі та Сен Джаянг, які сиділи поруч зі мною, втрутилися в розмову.
— О, бійка сніжками? Це гарна ідея. Я робила це, коли була маленькою, але не займалася цим у дорослому віці.
— Звісно. Мені доведеться нагадати Чхве Се Хі, хто тут старша сестра, через довгий час.
— Ха-ха, ти думаєш, це ти? Б'юся об заклад, усе зовсім навпаки.
— Хе-хе, ти злишся?
— Ні? Я просто думаю про те, як перетворити тебе на сніговика.
І ось так Чхве Се Хі та Сен Джаянг раптово загорілися цією ідеєю. Насправді, коли Хан Со Ін запропонувала пограти в сніжки, я збирався подражнити її, мовляв, вона вже майже старшокласниця, а поводиться як дитина, але тепер здавалося, що неможливо зрозуміти, хто тут дорослий.
Ну, ось так усе й пішло. Ми закінчили їсти і природно вирішили, що робити далі.
Лиходії. Ті, хто створює хаос у суспільстві через акти тероризму, стають джерелом страху для звичайних людей. Маючи приголомшливі здібності, вони загрожують цивільним своєю жахливою силою. Але чим вони займаються у свій вільний час? Відповідь: грають у сніжки.
— Ха!
— Ха, спробуй ухилитися від цього! Тобі не втекти!
— Чхве Се Хі, Сен Джаянг, обережно поруч із вами!
…Ну, звісно, різниця в масштабах усе ж була.
Літаючи навколо в шарфі, я спостерігав, як вони запускають сніжки одне в одного наче гарматні ядра. Звісно, Хан Со Ін теж була там, осідлавши якогось дивного робота і стріляючи сніжками наче снігова гармата.
…Я не зовсім упевнений, чому все перетворилося на спалахи феєрверків та блискавок, хоча вони починали зі звичайної гри в сніжки, але хай там як, усім було весело. Дивлячись на це, я радий, що ми збудували наш будинок у горах.
— Хм…
Тож чим займався я? Я катав сніг разом із Бек Ин-Воль, створюючи разом сніговика. Давай уникнемо тих небезпечних місць і тихо зліпимо сніговика…
Бек Ин-Воль формувала сніг своїми руками в рукавичках, а я котив снігову кулю поруч із нею. Це заняття змусило мене відчути себе спокійніше. Коли я востаннє ліпив сніговика? Я чітко пам'ятаю час, коли ми з другом зліпили найбільшого сніговика на парковці, коли були малими.
— Даїн, цього має бути достатньо.
— Справді? Давай тепер покладемо голову?
З цими словами ми закінчили катати голову, і Бек Ин-Воль та я зробили маленького сніговика. Він сягав приблизно моєї талії. Він виглядав трохи простовато, тому я підібрав кілька гілок і встромив їх по обидва боки замість рук. Тепер він мав досить пристойний вигляд.
Сніговик готовий!
Відчуваючи задоволення, на честь успіху ми дали одне одному п'ять. Тоді Бек Ин-Воль яскраво посміхнулася. Вона здавалася дуже задоволеною сніговиком, якого ми зліпили.
— Ха, давай тепер перепочинемо.
— Так, Даїн.
Ось так я приніс колоду з-поміж дерев і використав телекінез, щоб очистити її від снігу. Після того, як Бек Ин-Воль промовила заклинання, на снігу вмить з'явилася довга пухнаста лава з колоди.
З трохи почервонілим носом Бек Ин-Воль сіла на лаву, видихаючи білу пару в холодне повітря.
— Бек Ин-Воль, зачекаєш хвилинку?
— ТАК? Добре.
Побачивши це, я використав телекінез, щоб миттєво телепортуватися всередину будинку.
Через кілька хвилин я повернувся до лави з двома чашками гарячого какао в руках.
— Тримай, Бек Ин-Воль. Випий це.
— О, Даїн. Дякую.
Вона широко посміхнулася, приймаючи чашку. На тлі снігопаду в лісі її довге чорне волосся, червонуваті очі та тепло її одягу разом із червоним шарфом робили її схожою на звичайну дівчину її віку. Вона зовсім не була схожа на ту люту лиходійку, відому як Місячна Шаманка з оригіналу.
— Сен Джаянг…! Ти збираєшся діяти так безтурботно?
— Ага, і що ти зробиш? Вогонь, щит~
— Серйозно… У мене схожі думки!
Тим часом, поки ми мирно відпочивали після гри в сніжки, на іншому боці вирувала битва.
Сен Джаянг була оточена полум'ям, яке плавило сніг ще до того, як він устигав до неї долетіти, тоді як Хан Со Ін, яка, схоже, прагнула помсти, десь споруджувала щось схоже на снігову гармату. Водночас Чхве Се Хі, яка тепер літала навколо, кидала блискавичний сніг та електрику в Сен Джаянг, яка мчала на швидкості.
— …Може, ми просто поп'ємо какао тут?
— …Так, Даїн.
Не бажаючи втягуватися в їхні грубі розваги, ми вирішили тихо посидіти на лаві й насолодитися краєвидом. Ми поставили сніговика, якого зліпили разом, прямо поруч із собою і потягували тепле какао.
— ….
Бек Ин-Воль поруч зі мною тримала теплу чашку в руках, наче імпровізований обігрівач, і тихо посміхалася, спостерігаючи за грою інших. Я зробив ковток свого какао.
…Бек Ин-Воль.
Вона Місячна Шаманка, яка має здатність використовувати місячну магію. Якщо бути точним, вона була єдиною людиною на Землі, яка могла ідеально контролювати всі аспекти місячної магії.
І причина, чому я набрав її до «Его-Стрім», полягала не виключно в її здібностях.
"Будь ласка, просто вбийте мене".
…В оригінальній історії нею маніпулював Лідер «Волгванг» і змушував здійснювати терористичні акти проти її волі. Мучена почуттям провини щоночі, вона зрештою дійшла до того, що благала Стардаст убити її, пригнічуючи свої сили, наскільки це було можливо.
Зрештою, втративши життя від рук Стардаст, вона померла з останньою посмішкою, наче нарешті звільнившись від своїх страждань.
…Коли цей епізод виходив частинами, інтернет-спільнота читачів була залита слізьми. Особливо в той час, коли в оригінальній історії Стардаст майже не було нормальних персонажів, трагічна доля персонажа, який був таким добрим і опинився в руках головної героїні, справді викликала сльози. Багатьом людям було шкода її, особливо враховуючи, якою милою вона виглядала.
Звісно, я був одним із тих людей.
Ось чому я від самого початку мав намір урятувати Бек Ин-Воль.
Саме в той момент, коли я думав про це…
— Даїн…
— Га?
— Дякую.
— За що?
Ні з того ні з сього заговорила Бек Ин-Воль поруч зі мною, і я підняв брову у відповідь.
У засніженому лісі вона продовжувала злегка посміхатися, не звертаючи уваги на учасників, які дуріли навколо.
— Просто… Я думала, якби не ти, чи змогла б я бачити цей пейзаж до кінця свого життя? Хан Со Ін, Лі Су Бін, Лі Ха Юль, усі… Ви всі тепло прийняли мене, коли я вперше прийшла сюди…
— Звісно, тепер ми сім'я.
— Сім'я…
Коротко обміркувавши мої слова, голос Бек Ин-Воль став трохи тихішим, наче вона вдивлялася в далекий ліс.
— Даїн, тоді в «Волгванг», розумієш…
Уперше після приходу в це місце, перед особняком під час снігопаду, Бек Ин-Воль заговорила про своє минуле.
— Коли я прокинулася, у мене не було спогадів.
Тільки виходячи з того, що говорив лідер, вона була під замком, одягнена в шаманське вбрання.
Зустріч із «Волгванг» була її першим спогадом. У неї не було спогадів про дитинство чи якихось натяків на них. Вона стала біозброєю для «Волгванг».
Як шаманка «Волгванг» вона стала символом культу, перебуваючи під гнітом та контролем лідера, вивчаючи магію. І ніхто не наближався до неї, у неї не було ні друзів, ні родини, вона вчила лише способи завдавати шкоди іншим.
— Тому я можу зробити все для тебе, Даїн. Навіть якщо весь світ зрадить тебе, я завжди буду на твоєму боці.
— …Так. Дякую, Бек Ин-Воль.
— Хе-хе.
При раптовому зізнанні Бек Ин-Воль у мене не було іншого вибору, окрім як висловити свою вдячність і втішити її.
…Схоже, Бек Ин-Воль стає сентиментальною, коли йде сніг.
— О! Даїн, Бек Ин-Воль, що ви вдвох робите? Я теж хочу зліпити сніговика!
Якраз коли нас виявила Хан Со Ін, яка прибігла сюди, ми посміхнулися їй.
…Сім'я, га? Сім'я.
Таке тепле відчуття.
І ось той день минув за тим, що ми цілий день ліпили сніговиків і грали в сніжки разом із Бек Ин-Воль.
І…
Перш ніж ми встигли озирнутися, наближався день першої зустрічі Катедрал у новому році.
…Вже?