Розділ 203: День Суду
Статуя Свободи вибухнула.
Інакше кажучи, теперішній таймлайн — це той самий, де світ ось-ось буде знищено перед тим, як Ікс-Макіна поверне час назад.
Усвідомивши це, я негайно почав діяти.
— Даїн?
Коли я раптово підвівся від перегляду телевізора, всі подивилися на мене збентежено.
Швидко діставши з кишені таємну капсулу, я стиснув її в кулаці й активував.
Раптово вітальню заповнив дим.
— Даїн, що відбувається…
— Гей, що ти ро…
— Даїн? Угх…
Застигнуті зненацька цим раптовим явищем, мої товариші похитнулися й упали без тями.
Мені шкода. Вони просто спали.
Знищення світу. Усе це почалося за кілька хвилин після того, як вибухнула голова Статуї Свободи, змусивши всіх володарів суперсил по всьому світу впасти в шаленство й атакувати міста, наче одержимі.
Тож я спершу переконався, що учасники нашої команди в безпеці й сплять. Навіть якщо це таймлайн, який буде стерто, я не хотів бачити, як мої соратники нападають на інших. Хух, тепер вони всі мають спати.
Коли я озирнувся навколо, щоб перевірити стан кожного, мої очі зустрілися з очима Бек Ин-Воль, яка стояла неушкодженою й кліпала очима.
— ……
— ……
Раптова тиша заповнила вітальню. Точно, магічне коло. Схоже, Бек Ин-Воль несвідомо активувала одну зі своїх магічних здібностей, щоб захистити нас.
Посеред цієї приголомшливої ситуації я на мить завагався. Озирнувшись на повалені тіла учасників у вітальні, Бек Ин-Воль злегка сумно посміхнулася мені й прошепотіла:
— Я вірю тобі, Даїн.
Потім вона одним махом вдихнула дим і, завершивши заклинання, упала на підлогу.
Я підійшов і м'яко притримав її, коли вона лежала на підлозі. Тихо я пробурмотів:
— Вибач, Бек Ин-Воль.
Просто поспи трохи, це лише миттєвий сон, який ми все одно забудемо.
Перевіривши всіх, хто лежав у вітальні, я тихо пішов. Дія магії мине за кілька годин, і всі прокинуться. Ті, хто має сильні вроджені здібності, як-от Шин Рьон, можуть прокинутися раніше, але це не має значення. Скоро світ буде знищено, і час скинеться.
З цими думками я переодягнувся в костюм, який носив під час нашої терористичної діяльності.
Маска, капелюх, плащ. Усе перевірено.
Я взяв камеру й закарбував у пам'яті вигляд наших сплячих учасників у вітальні. Потім тихо вийшов із дому.
Ментальний стан наших людей тепер був у безпеці, і більше я нічого не міг тут вдіяти. Тепер я мушу зустрітися зі Стардаст.
Катастрофа вдарила в мить ока.
— [Термінові новини! Сполучені Штати запустили ядерні ракети в бік Європи, Китаю, Австралії та Єгипту! У відповідь інші країни розгортають контрзаходи й завдають ударів у відповідь ядерною зброєю по США!]
Раптово спалахнула глобальна ядерна війна. Ні з того ні з сього президент США ініціював ядерні атаки на кілька континентів, і світ поринув у хаос.
Але ми ще не знали, що це лише верхівка айсберга. Попереду розгорталися ще гірші події.
— [Термінові новини! Організація лиходіїв Етер під керівництвом лиходійки S-класу Селести розпочала масштабну атаку! Вони націлилися на Сполучені Штати й перетворюють країну на море вогню…]
— [Термінові новини! Національна асоціація героїв США нападає на власних громадян! Герої трощать міста, і точна причина залишається невідомою…]
— [Термінові новини! Центри утримання суперсил у США, Європі та Росії повністю втратили контроль і зруйновані! Як наслідок, лиходії S-класу, яких тримали в ізоляції, опинилися на волі, перетворюючи довколишні міста на руїни…]
— [Термінові новини! Армії організації лиходіїв Латіс у Північній Атлантиці розпочали вторгнення у світ! Громадян, які живуть поблизу узбережжя, закликають негайно евакуюватися…]
— [Т-термінові новини! Східна в'язниця суперсил на сході Південної Кореї, Каркеас, зруйнована! Усі лиходії S-класу втекли, тому громадянам рекомендується евакуюватися в безпечні місця…]
— Це божевілля.
На даху високоповерхової будівлі в центрі Сеула я спостерігав за містом унизу, слухаючи новини в реальному часі.
Бум.
Ка-бум.
Вибухи й клуби чорного диму лунали й виднілися звідусіль.
Апокаліпсис, який спустився на теперішній час. Якби слово "апокаліпсис" мало набути форми, чи було б воно схоже на це? Я просто дивився вниз спокійним поглядом.
…Ця ситуація ніколи не була чимось, у що я міг би втрутитися від самого початку.
Я поняття не маю, звідки взявся перший тригер цієї катастрофи, або що змусило всіх володарів здібностей, уряди та асоціації нападати на власних людей. Можу лише припускати, що це міг бути гіпнотизер чи щось подібне. Або, можливо, робота бога. Я справді не знаю.
Але що я знаю напевно, так це те, що все це стане неіснуючим. Я теж забуду сьогоднішні спогади. Можливо, побачивши, що Статуя Свободи не вибухнула, я заспокоюся й просто продовжу жити своїм повсякденним життям.
Інакше кажучи, усе, що відбувається відтепер, схоже на неофіційну історію. Я можу розкрити тут усі свої таємниці й навіть викрити свою справжню особу без жодних наслідків, тому що все це стане неіснуючим. Тож я не став перейматися приховуванням особистості, коли виходив зараз.
— Хух…
Я сперся на перила даху на мить і спостерігав за містом, що рушилося внизу.
І тут у мої вуха донеслися новини:
— [Термінові новини. Лі Соль А з корпорації Юсон почала запускати ракети по всій країні. Схоже, це відбувається хаотично, але, на жаль, вони прямують у бік нашої телевізійної станції. Тож, схоже, це наш останній ефір. Прощавайте, усі.]
І новини закінчилися.
Гм. Щось вибухає, і ракети літають навколо. Це справді катастрофічна ситуація.
…Ну, я насправді не мав сильних вражень. Зрештою, це все безглузді сцени. Наче дивишся кіно. Ці ізольовані події не матимуть жодного істотного впливу на моє повсякденне життя чи майбутнє, враховуючи, що всі вони зникнуть із таймлайну. Навіть я не згадаю цих сцен.
…Усе ж таки.
Я знайшов хвилинку, щоб пригадати оригінальну історію. Стардаст, яка бореться, не знаючи, що все це стане неіснуючим, відчайдушно працює й страждає наодинці.
Так, хай там як, я не можу винести видовища її в такому стані.
З цією думкою я коротко посміхнувся й активував камеру, яку приніс із собою, за допомогою телекінезу.
Гаразд, трансляція вже має передаватися по всіх телеканалах на цей час.
Тепер я можу лише сподіватися, що Стардаст почує це.
З цією крихітною надією в серці я відкрив рот і почав говорити в камеру:
— Кхм, кхм. Привіт, це Егостик!
— Вау, у світі зараз справжній безлад, чи не так?
— Ну… Можливо, я мало що можу вдіяти, але я дещо знаю про цю ситуацію.
— Тож…
— Стардаст, чи не могла б ти підійти сюди?
Сказав я з надійною посмішкою.
Всього за один ранок світ рухнув.
Шін Хару не могла не думати про це саме так.
— Надзвичайний стан, нам потрібно оголосити надзвичайний стан!
— Америка завдала ще одного ядерного удару. Нам потрібно зупинити його! Активуйте системи протиракетної оборони!
— Де президент?
Командний центр Асоціації перебував у повному хаосі, оскільки персонал, що залишився, щосили намагався контролювати ситуацію.
Попри відсутність зарплати.
Поки Стардаст із безвиразним обличчям спостерігала за стрімкою зміною ситуації в зарубіжних країнах, з одного кута Асоціації продовжували лунати майже істеричні вигуки:
— В'язниця суперсил на сході раптово прорвана! Лиходії тікають натовпами!
— Надходять повідомлення, що лиходії раптово з'явилися по всій країні, включно з Сеулом, Пусаном, Кьонгі та Чонбуком! Вони лютують так, наче сьогодні якась спланована подія!
— ….
Стардаст відчувала, наче її душа ось-ось покине тіло.
Ця ситуація зараз змушувала її сумніватися, чи не є це просто тривожним сном.
Проте холодне повітря на її шкірі підтверджувало, що це справді реальність.
— Ого. Г-голова Лі Соль А запустила ракети! Схоже, це ракети, приховані корпорацією Юсон!
— Що ти сказав?
На мить заціпенівши, Стардаст повернула собі самовладання, почувши новини, і швидко спробувала зателефонувати Лі Соль А.
— [Наразі абонент, якому ви телефонуєте, недоступний. Будь ласка, залиште повідомлення після звукового сигналу…]
Але все, що вона почула, це короткі гудки.
Лі Соль А завжди відповідала на її дзвінки, якою б зайнятою не була, але сьогодні, схоже, був виняток.
— Я вийду на вулицю наразі.
— …Звісно, будь ласка. Ну, схоже, ми більше нічого не можемо вдіяти…
Пройшовши повз підлеглих, що бурмотіли, Стардаст вийшла надвір.
Дув прохолодний вітер, і звуки вибухів лунали з усіх боків.
— О…
Очі Шін Хару неконтрольовано тремтіли. З чого їй почати і що робити?
Вона вже отримала всі звіти від асоціації. Раптові новини про те, що всі володарі суперсил, включно з героями та лиходіями, божеволіють. І навіть світові лідери стали гнилими.
Весь світ тепер мчав до знищення всього за один ранок.
У такій ситуації як, у біса, їй із цим усім упоратися?
Вона вже приблизно політала навколо й розправилася з видимими лиходіями, але це відчувалося як нескінченна петля. Щойно вона долала одного, з'являвся інший, нескінченний цикл. Під цією приголомшливою хвилею Шін Хару опинилася на психологічному урвищі.
…Схоже, відповіді немає. Це, ймовірно, кінець.
Світ уже в руїнах, і що вона взагалі може вдіяти сама?
І в цій ситуації.
Раптово ідея спала їй на думку, від нікого іншого, як…
Це був лиходій, певний чоловік.
— …Егостик.
Посеред цього психологічного хаосу вона дещо усвідомила. Вона покладалася на Егостика більше, ніж думала. Навіть у цій ситуації вона подумала про нього першим.
…Але немає жодного способу, як він може допомогти. Майже напевно він, як і інші, збожеволів.
Поки вона летіла геть, залишаючи все позаду, на білборді поруч із напівзруйнованою будівлею крутилася трансляція.
І на тій трансляції.
Поява чоловіка, на яку вона не очікувала.
Ні, вона думала про це, але не могла змусити себе сподіватися.
З'явився образ одного чоловіка.
— Вау, у світі зараз справжній безлад, чи не так?
Його грайливий голос лунав із великого динаміка. Вона не могла відірвати від нього очей.
І він продовжив говорити:
— Ну… Можливо, я мало що можу вдіяти, але я дещо знаю про цю ситуацію.
— Тож, Стардаст.
— Чи не могла б ти підійти сюди, будь ласка?
Виглядаючи так, наче він дивився прямо їй в очі, він життєрадісно посміхнувся.
Перевіривши фон за його спиною, вона несвідомо виявила, що летить до того самого місця.
Тільки щоб побачити його.