Розділ 201: Сам Хьюп Па
У той час, коли терор Егостика з драконом вразив Південну Корею.
— Не може бути!… К-Катана… Я…
— Заткнись!
Штаб-квартира японської злочинної організації «СамХьюпПа».
У підземному підвалі.
У темряві тривав процес розправи зі зрадницею.
— Пані Катана, ми зібрали всі докази. Хітомото Нацуха зраджувала нас і зливала всю інформацію Асоціації.
— Це змова! Це все змова!
У самому кінці підвалу стояла жінка, одягнена в традиційний японський одяг, із зібраним догори чорним волоссям. Це була Катана, лідерка «СамХьюпПа». Під нею двоє сильних чоловіків тримали на колінах жінку, Хітомото Нацуху, зрадницю.
А поруч із ними стояв підлеглий, який зачитував дії Нацухи.
— Судячи з того, що ми зібрали дотепер, схоже, саме через цю жінку ми останнім часом програвали битви. Від тактики до слабких місць у наших військах, позицій для атаки… Вона злила абсолютно все.
— Це… підстава… гм-м-м.
Невдовзі рот жінки закрили підлеглі.
Спокійно спостерігаючи за цією сценою, Катана не могла не думати про себе.
"…Як таке могло статися?"
Її найнадійніша подруга, чому?
Вона ніколи не могла б такого уявити.
Нацуха, яка завжди була поруч із нею, була її супутницею від самого початку.
В реальності ж вона виявилася зрадницею Асоціації.
Якби той чоловік, якого вона зустріла на конференції лиходіїв S-класу «Катедрал», не розповів їй, вона б залишалася в невіданні назавжди. Те, що її давня подруга була зрадницею.
З гіркотою зради Катана тихо подивилася на свою колишню подругу, яка зараз проклинала її. Вона зітхнула й наказала підлеглому поруч із собою:
— Розберися з нею.
— Так, пані!
— Гм-м-м-м! Гм-м-м-м-м-м!!!
Хоча зрадниця здригалася від її слів, незабаром її кудись повели, і вона зникла.
І за кілька хвилин підлеглий тихо повернувся.
— Пані, все скінчено.
— Чудово впоралися. Іди відпочинь.
— Так.
Відпустивши всіх своїх підлеглих, Катана залишилася одна в підземному підвалі. Вона зітхнула й поринула в думки.
…Шок від того, що її давня подруга виявилася зрадницею, був величезним, але як лідерка організації вона не могла вічно перебувати в цьому шоці. І якщо подумати, це насправді було добре. Нарешті вони знайшли зрадника.
— Так… давай думати позитивно.
Катана тихо заплющила очі й дійшла такого висновку. Замість того, щоб почуватися пригніченою, їй слід святкувати. Відтоді як Нацуха почала згодовувати неправдиву інформацію Асоціації, їхня «СамХьюпПа» перемагала в усіх битвах проти них.
З таким імпульсом буде не надто складно повалити підлу Асоціацію й повернути Японії її колишню славу.
Перебираючи японський вузол на своєму поясі, Катана пробурмотіла:
— І ще…
Так, той чоловік.
Егостик.
Хітомото Нацуха, вона зрадниця.
Лиходій із Кореї, який дав їй інформацію.
Він раптово з'явився з сусідньої країни й сказав, що вони мають ладнати й поділитися інформацією. Спочатку вона йому не повірила. Вона була досить обережною. Вона навіть думала, що його могла підіслати японська Асоціація, щоб розлучити її з Нацухою. Враховуючи теперішній гнилий уряд, вони б легко пішли на угоди з лиходіями з інших країн.
Але в ньому було щось підозріле.
І те відчуття, яке він продемонстрував у конференц-залі… Здавалося, він щось приховує. Наче він знав усе, з тим розслабленим виглядом людини, яка тримає все на своїй долоні. Це змусило її задуматися: "А що, як?".
Після того як вона доручила своїм підлеглим розслідувати справу Нацухи, вони дізналися про її зраду. З того дня, як вони навмисно згодували їй неправдиву інформацію й вигнали її, «СамХьюпПа» йшла чередою перемог проти Асоціації.
І все це завдяки Егостику. Цьому чоловікові.
Вона не знала, як він про це дізнався, але якби він їй не розповів, вона б ніколи цього не уявила. Можливо, вона б втратила всіх своїх підлеглих і розвалилася б сама.
— …Я винна йому борг вдячності.
Пробурмотіла Катана сама до себе.
Тепер, коли вона побачила його знову, він здався їй хорошою людиною. Ну, на самому початку саме він підійшов до неї першим, сказавши, що вони мають ладнати як сусіди. На той час вони зазнали численних поразок, і вона була на взводі, відповідаючи різким тоном.
…Якщо вона винна йому борг вдячності, це єдине правильне рішення — повернути його.
Оскільки наша «СамХьюпПа» цінує наші стосунки з союзниками понад усе, навіть більше того…
Думаючи так, Катана пообіцяла собі підійти до Егостика першою, коли вони зустрінуться на наступному засіданні. Вона хотіла висловити свою вдячність і…
— Егостик… він теж був схожий на мене.
Попри те, що їх таврували як лиходіїв, «СамХьюпПа» повстала проти гнилого уряду, і так само, як і ми, Егостик також отримував підтримку від корейських громадян. Насправді казали, що під час його терористичних атак майже не було жертв.
Поки Катана продовжувала ці думки, вона раптово згадала минулу зустріч і поринула в роздуми.
— Зачекай. Якщо подумати, він згадував, що герой, який подорожує в часі, перебуває в Сполучених Штатах.
Це було підтвердженням його слів із боку Нацухи, тому є велика ймовірність, що ця інформація правдива. …Хто він взагалі такий? Звідки він знає такі речі?
Такі сумніви раптово виникли в Катани.
— Японська організація лиходіїв «СамХьюпПа» останнім часом здобуває перемоги над урядом та Асоціацією.
— Гм?
За кілька днів після терору з драконом, у маєтку «Его-Стрім».
Я сидів на дивані у вітальні, займаючись своїми справами, коли почув голос із телевізора. Я підвів очі й побачив обличчя Катани на екрані. Слова ведучого продовжувалися.
— Попри те, що «СамХьюпПа» тривалий час перебувала в невигідному становищі проти уряду, вона раптово почала перемагати, поставивши японську Асоціацію в скрутне становище. Проте серед громадян існує значна підтримка «СамХьюпПа», які кажуть, що вони кращі за гнилу Асоціацію…
Ах. То Катана дослухалася до моїх слів?
— Чому ти раптом так зосередився на телевізорі? Тобі подобаються жінки такого типу?
— Ні, не починай негативити ні з того ні з сього…
Оскільки я зосередився на телевізорі, у мене навіть не було часу перевести подих, перш ніж я швидко впорався з негативними зауваженнями Сен Джаянг. Потім я знову почав дивитися новини.
…«СамХьюпПа» перемагає. Це добре. Можливо, Катана послухала мене й розібралася зі зрадницею.
Тепер доля Японії трохи змінилася порівняно з оригінальною історією. Спочатку «СамХьюпПа» була б повністю знищена, а Катана б загинула, але тепер цього не станеться.
Принаймні, вони протримаються до Місячних Врат. Цього має бути достатньо. Тепер Японія не буде повністю зруйнована гнилою Асоціацією, яка поглинула б країну й викликала деякі події, що вплинули б і на Корею також.
Звісно, «СамХьюпПа» не вижене повністю японську Асоціацію, але це нормально. Ха-ха, до цього ж не дійде, правда?
У той час, коли я поринув у думки, новини про Японію закінчилися в одну мить.
— І наступна новина — про терористичний напад за участю Егостика та Дракона, який став гарячою темою навіть за кордоном! Давайте подивимося разом…
— Ні, чому вони продовжують говорити про це цілий день?
Я несвідомо перемикнув канал, побачивши себе верхи на драконі на екрані. Говорячи про дракона, де може бути дух?
Думаючи про це, я пішов шукати духа. Можливо, вона сиділа б на передньому ґанку перед великим будинком, як і завжди.
І там я природно зміг її помітити.
— Шин Рьон, чим займаєшся?
Блакитний ліс розстилався перед великим будинком. З освіжаючим ароматом фітонцидів надворі, дух витягнула ноги до трави й тихо сиділа, як і в будь-який інший час, вдивляючись у ліс.
З її довгим чорним волоссям, заколеним шпилькою, і в її звичному білому вбранні, вона сиділа з великим гарбузом-кухлем у руках.
Сидячи наодинці, випромінюючи спокійну й таємничу атмосферу, її навряд чи можна було впізнати як ту саму особу, яка напередодні голосно кричала в небі у вигляді дракона.
— Ти знову маєш якісь нечисті думки?
— Що? Ха-ха, звісно ні.
— Хаа…
Подумки закотивши очі, я природно сів поруч із нею. Вона злегка відсунулася вбік, щоб мені було зручніше сісти.
Сидячи поруч із духом отак, я вдивлявся в ліс, на який дивилася вона.
— …Я якимось чином повернулася в світ смертних.
— Як ти почуваєшся через це?
— Ну, це не так уже й погано. Люди, які живуть у цьому будинку, здаються хорошими людьми… враховуючи, що вони лиходії, звісно.
— Якщо це так, то ти тепер теж більше не лиходійка, правильно? Ти ж літала й тероризувала разом зі мною.
— […Я все життя була драконом-охоронцем, як я дійшла до такого життя? Хаа. Але все одно… це як ти сказав, це форма захисту, чи не так?]
Поки вона бурчала отак, вона раптово торкнулася свого чола, наче згадала щось про вигляд дракона, коли той летів і кричав.
…Гм, мені, мабуть, не варто більше її турбувати. Пам'ятаючи, як Сен Джаянг дражнила її й отримала удар драконячим подихом…
Дозволивши духу продовжити її ментальне зцілення, дивлячись на ліс, я вирішив повернутися додому.
Йдучи по коридору, я раптово помітив календар, що висів на стіні.
— О… Якщо подумати, це справді скоро станеться.
Пробурмотів я, дивлячись на календар.
Головна подія, яка скоро стане "неіснуючою" подією.
День, коли світ буде знищено, і день, коли маніпулятор часом Ікс-Макіна помре.
Ну, гадаю, я зможу стримати обіцянку, яку дав Стардаст.
Я вирішив думати позитивно.