Розділ 200: Енергетична гармата
— Хух…
Розпал битви.
Оскільки хуртовина й крижана куля на мить прикували Стардаст донизу, я піднявся на саму вершину й трохи переводив подих. Щоб розслабитися, камеру вже прибрали з нижнього ракурсу, де вона знімала Стардаст.
…Але, звісно, усе, що я робив, це просто сидів на спині дракона й намагався не впасти.
Хай там як, тож я зміг трохи поговорити з духом.
— О, Божество. Що думаєте? Усе гаразд?
— […Це варто робити, от тільки мені чомусь соромно. До речі, та дитина…]
Маніпулюючи сніговою бурею своїми очима на мить, вона замислилася на секунду й продовжила:
— [Така сильна. До такої міри, що протистоїть моїм силам на рівних.]
— Правда ж?
— […Безумовно, ти, мабуть, правий.]
Те, що я сказав, полягало в тому, що лише Стардаст здатна запобігти знищенню.
Можливо, вона згадала ці слова, тому божество пробурмотіло отак.
Так, вона безумовно досить сильна, щоб сказати це також.
Але все одно ще занадто рано заспокоюватися.
Оскільки інфляція сил лиходіїв продовжуватиме відбуватися в майбутньому, вона повинна рости далі тут.
— А тепер, тож давайте знову!
— […Так, я розумію. Кхм.]
Моє божество прокашлялося на мить.
І якраз вчасно Стардаст, яка прорвалася крізь снігову бурю, також летіла на нас.
Прокашлявшись трохи, божество у формі дракона знову міцно заплющило очі назустріч Стардаст, що летіла, і випустило рев дракона.
— […РРРРРРРРРРРГААААА!]
Разом із нею, яку, здавалося, знову наздогнало легке почуття сорому після чергового схлипу, ми також полетіли назустріч Стардаст.
Так, досить уже магічної битви. Настав час розпочати рукопашний бій.
Чи зможе Стардаст упоратися з драконом. Я цього не знав.
Усе ж я спробую. Бо вона, можливо, зможе протриматися.
Тож я перетнув холодний вітер і, наче на американських гірках, сидів на спині дракона й помчав на Стардаст.
І в міру того, як ми наближалися, я бачив контури обличчя Стардаст. Вона виглядала втомленою від прориву крізь снігову бурю, але я вишкірився на неї, яка все ще сяяла прямо на мене.
Так, ти маєш виступати саме так.
Гаразд, тож давайте перейдемо до кульмінації.
— Дуже добре! Стардаст, дуже добре! Ти маєш виступати саме так!
Сказавши це, я невдовзі дістав крижаний спис, який підготував заздалегідь, і закрутив його кругом позаду себе за допомогою телекінезу.
Це був початок нового бою.
[Оновлення в реальному часі про небо над Сеулом ха-ха-ха-ха-ха]
(Гіфка, де Егостик б'ється зі Стардаст під час їзди на драконі)
"Рідкісна подія Манго Дракон проти Стардаст, якої не було десятиліттями"
"Чи це битва між двома світовими силами? Це наповнює моє серце величчю…"
= [Коментарі] =
[Усі люди в нашій компанії спостерігають із даху ха-ха-ха-ха.. Це весело, коли воно вибухає як феєрверк ха-ха-ха-ха-ха]
[Реально ха-ха-ха-ха-ха Відчуття, наче дивишся фентезі-фільм. У снігу трохи холодно, тому всі дивляться, попиваючи чай з ююби]
[Егостик — це легенда… Звідки, в біса, він це взяв? Кожен учасник у лінійці легендарний]
[Дивлячись на кількість глядачів, здається, що вони просто дивляться все підряд. Якщо вони не подивляться це зараз, то побачать лише за кілька місяців ха-ха-ха.]
[Як думаєте, хто переможе?? Дракон дивовижний, але Стардаст теж досить хороша ха-ха-ха-ха]
[Насправді, це дружня битва між героями, тому перемога чи програш не мають значення!]
[Дійсно ха-ха-ха-ха]
РРРРРРРРРРРГААААА
— О боже…
Небо між хмарами.
Отримавши там удар від Стардаст, ми на деякий час відлетіли назад.
— Ви в порядку, Божество?
Голова дракона кивнула, наче з цим немає жодних проблем на моє запитання.
— Я радий, тоді, апчхи. Ну, це полегшення.
Я кашлянув на мить і потім відповів. Ох, ну й холоднеча…
Минуло вже майже кілька годин відтоді, як почалася битва.
Тепер настав час, коли нам із Шин Рьон довелося несолодко. Ні, чому Стардаст не втомлюється? Я майже в благоговінні перед нею за те, що вона продовжує атакувати там, де набирає сили, хоча б'ється двоє проти одного.
— Ну, давайте закінчимо це фінальним ходом. Думаю, цього достатньо.
Сказав я божеству.
…У нас був довгий бій сьогодні. Я відчуваю, що ми дали їй достатньо часу для тренування польотів Стардаст. Зокрема, враховуючи, що в майбутньому буде багато літаючих ворогів, це був дуже цінний час.
Тож тепер давайте проведемо останню атаку. Це виглядає красиво, коли ляскають у долоні, йдучи геть.
Ось так ми закінчили наше обговорення.
А потім, за деякий час, назустріч Стардаст, яка вмить летіла до нас після короткого заходу сонця між димовими завісами, створеними з темних хмар божеством.
Я голосно вигукнув згори.
Тепер стоячи позаду на спині дракона, ляскаючи в долоні.
— Чудово, Стардаст. Це дивовижно. Я не очікував, що ти битимешся так добре, я недооцінив тебе.
Плеск, плеск, плеск.
У вітряному повітрі мій плащ тріпотів, і водночас пролунали оплески.
Стардаст, яка зупинилася переді мною й на мить нахилила голову, дивуючись, що відбувається. Це було мило. Зачекайте, це не те…
Хай там як, дивлячись на Стардаст, яка дивувалася моєму раптовому спалаху.
Нарешті я оголосив війну, як бос у грі, який випустив фінальну зброю:
— Ти добре трималася, але, гадаю, настав час повільно закінчувати це.
Я вишкірився, коли сказав це.
І пам'ятаючи про камеру в повітрі, я закинув приманку:
— А тепер, гадаю, настав час використати фінальний смертоносний хід мого дракона. Якщо ти встоїш проти цього, я визнаю поразку й відступлю… Ха-ха-ха! Це просто неможливо!
— …Аха, ось воно як?
— Саме так. А тепер, божество, уперед!
Я бачу, як голова дракона кивнула на мої слова ще раз.
Незабаром дракон широко розкрив пащу.
І в ній світло-блакитна енергія згустилася в сферу й почала обертатися з величезною силою.
І коли Стардаст помітила щось і схрестила руки попереду.
Я крикнув Шин Рьон прямо як є:
— Вогонь!
І водночас.
Свист—
БООООООООУМ.
З величезною енергією блакитний промінь руйнування вирвався з пащі дракона.
І поки він летить, точно в бік Стардаст.
Бах, бах. Я врізався в неї.
— Хух.
О, і звісно, Стардаст, яка використала всі свої сили, також полетіла разом зі мною вниз.
— …Ну, цього не було в моєму плані, але…
…Це було останнє, що я сказав в ефірі перед тим, як камера була розбита вщент.
— …Угх.
Ось так ми розділилися.
На щастя, не те щоб наша Шин Рьон знепритомніла, але вона не зазнала поранень завдяки м'якій посадці. Це тому, що я так сильно розсіяний, наче покатався на вежі вільного падіння.
Хай там як, на честь свого повернення на землю я знову ступив на ґрунт. Зітхання, тепер я житиму. Як і очікувалося, люди — це тварини, створені для життя на землі, а не на небі.
І щойно спускаєшся з цього схожого на ліс відкритого простору, я бачу Стардаст.
Вона також здавалася відносно в нормі, чи то вона щойно приземлилася в геройському приземленні. Вона виглядала дуже втомленою.
Хай там як, дівчина, яка знайшла мене, озираючись навколо отак.
Незабаром після цього, у той момент, коли вона подивилася на мене, я почав говорити з гравцем першим:
— …Ти теж чудова, Стардаст. Я не очікував, що ти витримаєш це. Ха-ха, це моя поразка! Цього разу ми відступимо, але наступного разу все буде інакше!
Посміявшись отак, я природно став поруч із духом у формі дракона. Гаразд, тепер я спокійний, що можу відскочити в будь-який момент.
Тож готовий телепортуватися з боку, я чекав на останнє слово від Стардаст. З того, що я знаю як експерт зі Стардаст, це, мабуть, буде або прокляття, або кидок уперед.
Проте те, що вона сказала, перевершило мої очікування.
Без кидків уперед, без лайок. Ми просто важко видихнули повітря.
Стардаст запитала мене:
— …Коли наступний раз?
— …Що?
— Коли ти прийдеш знову? Ти ж просто кажеш і все одно не приходиш часто.
Сказала вона мені з легким докором, з легкою посмішкою на вустах.
"…Чому, в біса, ставиться це запитання? Я не впевнений, що вона має на увазі. Але перед цим… Якщо це я, хіба вона не думає, що я часто влаштовую терор?" Це було несправедливо.
Її запитання полягає в тому, коли вона все одно прийде. Коли я зможу побачити тебе знову…
О, якщо подумати, наступна подія — це якраз воно.
Дійшовши до цього моменту, я сказав їй із посмішкою:
— …Ну, наступного разу ми побачимося знову скоро.
Давайте зупинимося на цьому.
Це відчувалося трохи дивно, тому що це було схоже на те, як пара домовляється про побачення між героєм і лиходієм, але мені здалося, що вона запитала мене нишком, щоб підготуватися заздалегідь після того, як вивідала дату мого наступного терору. Як і очікувалося, Стардаст, ти справді розумна до самого кінця.
Хай там як, відповівши, я сказав: "Тоді бувай", — і знову телепортувався та зник перед нею.
Звісно, коли ми намагалися піти, Шин Рьон усе ще виглядала як дракон, тому вона була занадто громіздкою, щоб телепортуватися разом зі мною, тож я перетворив її назад на людину, і був момент, коли обличчя Стардаст трохи закам'яніло… Хай там як, я зміг благополучно повернутися.
І коли я повернувся додому, то дізнався, що Корея стоїть на вухах через цей терористичний напад. Ну, я спокійний на деякий час.
Тож сьогоднішній терор закінчився успішно.
…Усі закінчили щасливо, за винятком Шин Рьон, яка почервоніла, коли побачила себе у вигляді ревучого дракона, що крутили по телевізору.
Усе закінчилося щасливо, все пройшло добре.