Розділ 1: Моє пришестя.
Мирний день.
Усі інші займалися своєю роботою або своїми справами.
Але я був тут, один. Стояв на даху будівлі й підглядав у чийсь дім крізь вікна.
— Лайно…
Розмови із самим собою на даху будівлі викликають бажання закурити.
Але зараз у мене нічого немає, бо я кинув після того, як потрапив у цей світ.
Ц, можливо, варто знову почати курити.
Ні, я вже пройшов пів шляху, треба триматися.
Чорне волосся, чорна мантія і навіть чорний плащ.
Чоловік у всьому чорному з сірою напівмаскою, що прикриває обличчя.
Ось як я виглядаю в цей момент.
Так, серйозно, я виглядаю як підліток, у якого період статевого дозрівання.
У реальному світі, якби я сів у метро, одягнений у таке, я був би по всьому Інтернету, і люди обговорювали б мене на кшталт: «Нещодавно, на 3-й лінії метро…».
Але в цьому світі це норма.
Я маю на увазі, саме так має виглядати костюм лиходія.
Бо це світ Стардаст!, коміксу про супергероїв.
Я впевнений, що просто читав останній епізод коміксу, але якимось чином опинився в цьому світі, коли прокинувся.
Окрім того, що я отримав трохи телекінезу і можу телепортуватися, я взагалі нічого не знаю.
Так, я маю бути вдячний, що вони дали мені бодай якісь здібності.
Це набагато краще, ніж бути звичайною людиною.
…Але це все? Телекінез і телепортація?
Не дивно, що я був досить розчарований після тесту на здібності.
Звісно, дехто міг би запитати мене.
— Хіба цього недостатньо, щоб мати дві суперздібності?
Вони можуть критикувати мене за жадібність.
Але розчарування є розчаруванням.
У другій половині оригінального коміксу більшість персонажів мають читерські здібності, і це також стосується головної героїні. А я маю вижити до кінця з цими недолугими здібностями.
Я маю на увазі, це історія далекого майбутнього.
Перш за все, не в цьому річ.
Усе, що мені потрібно робити, — це наполегливо працювати.
Що ж?
По-перше, вбити лиходіїв.
Убити нинішніх лиходіїв S-класу або лиходіїв, які мають потенціал стати S-класом і загрожувати головній героїні.
Чесно кажучи, було б безглуздо, якби такий невдаха, як я, убив їх.
Але я поза межами здорового глузду.
Я той, хто вже прочитав комікс і знає про майбутнє.
Я знаю ім’я головного лиходія, схованку і приблизно обличчя.
— Чоловіче…
Гаразд, час починати діяти.
Я ще раз глянув на чоловіка крізь вікна, а потім розслабив руки.
Настав час вбити лиходія.
Тихий дім.
У цьому місці, сповненому сонячного світла,
Чоловік розривав хліб із похмурим обличчям.
І невідомий чоловік за його спиною.
— ?!
Він помітив його з запізненням, коли обернувся…
Було вже надто пізно.
— Прощавай, Носороже.
Його обличчя раптово зблідло від бурмотіння незнайомця.
— Ой, гак?
Раптом він почав захлинатися, ніби задихався під час їжі.
БАБАХ.
Боже.
Це гротескно.
Я втратив дар мови від жахів, які створив.
Це було не вперше, тому це викликало менше відрази, але… Ух.
Хлопець, якого я вбив, заслуговував на смерть.
Лиходій А-класу, Носоріг.
Божевільний, який використовував свої роги, щоб убивати людей.
Можна сказати, що він широко відомий лиходій у цьому місті. Саме тому я вирішив убити його першим.
Чому? Тому що є шанс, що він еволюціонує в S-клас і стане божевільним убивцею…
Звісно, зараз він ще сильний лиходій, тому в мене немає іншого вибору, окрім як зробити це таким чином.
Я таємно телепортувався до нього за спину і вбив його. У слабаків є власний спосіб боротьби.
Тому що ліміт мого телекінезу — це одна атака.
Прощавай, Носороже. Все одно було весело бачити тебе в коміксі.
Але я не мав іншого вибору, окрім як зробити це, бо боявся, що видовище того, як ти розчавлюєш людей, може стати реальністю…
Ну, можливо, оскільки це було моє друге вбивство, воно викликало в мене набагато менше відрази, ніж раніше. Чи означає це, що я швидко адаптуюся?
…Але відтепер давайте просто швидко розправимося з ними за допомогою пістолета.
Це буде останній раз, коли я розношу комусь голову ось так!
Трохи оцінивши сцену, я пройшов повз вітальню, яка вже перетворилася на криваву баню.
Я порпався в шафі цього малого.
Як і очікувалося.
Я знайшов маску Носорога.
Маска, що нагадує носорога. Гаразд, чи варто мені покласти це перед його тілом?
Якщо я це зроблю, вони знатимуть, що це Носоріг, коли знайдуть тіло.
Гаразд. Ходімо додому.
Ні, мені слід залишити щось як сувенір.
Що мені робити?
Подумавши трохи, у мене з’явилася ідея.
Так, якщо я це зроблю, люди звернуть увагу на це агро.
Я прийняв рішення і почав рухати руками в чорних рукавичках.
Ух, я більше не буду цього робити.
Асоціація супергероїв Кореї.
Також називається Асоціація Героїв.
Героїня А-класу асоціації, Шін Хару.
Героїчне ім’я — Стардаст.
Зараз вона втратила дар мови від видовища жахливого жаху в цьому приватному домі.
— ….Отже, ти кажеш, що це слід Носорога?
— Так, це правда.
Блідий на вигляд поліцейський, який стояв поруч із нею, продовжив.
— Коли я прибув після отримання повідомлення від мешканців, усе вже закінчилося. Вбивця, схоже, вже пішов, і є велика ймовірність, що це та сама людина, що й минулого разу.
Поки поліція продовжувала говорити, інший офіцер, який обшукував будинок, заговорив.
— Так. Крім того, враховуючи, що жертва — теж лиходій, я думаю, це правильно. І цей слід справді…
Поліцейський раптом перервав свою мову.
Це тому, що він втратив дар мови від жахливого видовища.
Труп з розірваною головою позаду.
Там червона кров.
Смерть гіршому чоловіку, ніж я.
Смерть комусь слабшому за мене.
Тобі, Стардаст.
Недбалий і кривий почерк, ніби написаний якимсь учнем середньої школи.
Але чи тому, що це було написано кров’ю?
Чомусь напис був досить моторошним.
— Божевільний покидьок…
Шін Хару пробурмотіла з твердим виглядом, коли побачила це.
Жодна зла людина не повинна померти таким чином.
Їх мають покарати в суді через справедливий суд.
— …Стардаст, — сказав він. — Ха.
Вона не розуміє, чому він націлився на неї.
Але якщо це його спосіб спробувати спровокувати її, вона б сказала, що це блискуче.
Лиходій, який вбивав людей таким жахливим способом.
Цей хлопець.
Він заплатить за те, що спровокував її.
Зберігши твердий вигляд, Шін Хару залишила місце події.
Незалежно від того, чи була жертва лиходієм, чи ні.
Важливіше те, що є лиходій, який завдає шкоди людям.
Вона збирається зупинити цю людину, хто б це не був.
[Сьогодні о 19:00 лиходія А-класу Носорога знайшли мертвим у його домі. Він, здається, вибухнув на місці події, а злочинець наразі невідомий. Асоціація Героїв визначила особу, яка усунула Носорога, як лиходія А-класу, визначивши його як «Лиходія, який запровадив жахливі та жорстокі особисті санкції». Схоже, він має телекінез….]
Новини вийшли по телевізору.
О, вони говорять про мене?
Лежачи на дивані й граючи в ігри, я потім увімкнув телевізор.
Обличчя Шін Хару зараз показано на екрані.
[…Героїня А-класу Стардаст заявила, що він є непростимим злочинцем, і вона робить усе можливе, щоб заарештувати лиходія, який націлився на неї. Ми досі не знаємо його причини націлитися на Стардаст…]
О, вони нарешті дізналися.
Я зробив дещо тривожне кілька днів тому.
Увімкнувши телефон, я переглянув кілька новин в Інтернеті.
Основний текст, основний текст, основний текст. І… коментарі.
[Але чесно, якщо він вбиває лиходіїв, то хіба це не робить його героєм? Чому вони визначили його як лиходія?]
[Я люблю месників ха-ха-ха. Це правда. Коли саджаєш лиходіїв у в’язницю, вони завжди зрештою тікають. Я вболіваю за те, щоб він убивав їх.]
[Я вболіваю за цього лиходія. Стардаст, просто не лови його.]
— О…..
Я поринув у глибокі роздуми.
Якимось чином я здаюся дружнім до Інтернету.
Переглядаючи новини та спільноти, вони, здається, бачать мене саме так.
— ….
Це тому, що я усував лише лиходіїв?
Так, з таким темпом мені нічого сказати, навіть якщо вони назвуть мене антигероєм.
Це антигерой? Або поганий герой? У будь-якому разі.
— ……Це важко.
Так, це важко.
Якщо я продовжуватиму отримувати похвалу від громадськості, тоді Стардаст отримає критику.
Я не можу дозволити цьому статися.
Стардаст. Вона справжня героїня в цьому світі і мій улюблений персонаж.
Я полював на лиходіїв лише заради неї.
Хоча вона ніколи не дізнається.
Моя мета — дозволити їй іти приємним шляхом.
Я хочу, щоб вона добре жила, не борючись за своє життя і не виснажуючи свій характер.
Однак вона головна героїня.
Їй доведеться пройти через деякі труднощі, щоб стати сильнішою.
— Гм…
Що мені робити?
Спосіб змінити громадську думку і допомогти їй покращитися.
Такий є.
Мій офіційний дебют як лиходія.
— …Гм.
[Стардаст!] — не єдиний комікс, який я читав. Я також дивився багато інших популярних коміксів і фільмів про супергероїв.
Якби мені довелося вибрати щось спільне в успішних коміксах.
Я б точно вибрав «вражаючого лиходія».
Гаразд, і я усуну всіх вражаючих лиходіїв цього коміксу.
Гм.
Якби це був справді комікс, мене б стільки проклинали.
Я змушу їх зосередитися лише на одному головному лиходії.
На відміну від інших коміксів, [Стардаст!] — той, який мені сподобався найбільше.
Насправді, я не тільки із задоволенням читав його, але я був як маніяк, який читав, жував, смакував і насолоджувався ним.
Тож, оскільки я живу в цьому світі зараз,
Чи не повинен я зробити цей крок вперед сам?
Як хтось, хто любить цей світ більше за всіх.
Як хтось, хто глибоко захоплюється головною героїнею.
Я буду лиходієм цього світу.
Я маю на увазі, справжнім лиходієм. Поганим хлопцем.
Чесно, що б я робив після життя звичайного громадянина?
Я прочитав багато коміксів про супергероїв, перш ніж потрапити в цей світ.
Можливо, наступна подія буде моїм дебютом.
Я маю бути вражаючим.
— …Знайти кілька бомб, знайти людей…
Я буду дуже зайнятий.
В офісі Асоціації героїв Кореї.
— Міс Стардаст! Будь ласка, увімкніть телевізор зараз!
Хтось раптово увійшов, коли Шін Хару переглядала документи.
— У чому справа?
— Той лиходій, той лиходій перехопив телеефір і веде екстрену трансляцію!
— Що?
Поспіхом жінка увімкнула телевізор на стіні в офісі.
На екрані з’явився чоловік, який стояв на чорному фоні.
Сіра маска закриває половину його обличчя.
Він заговорив.
[“Вітаю, мешканці міста.”]
Загадковий лиходій нарешті розкрив себе.