Розділ 197: Божество
Оригінальний комікс [Стардаст!], цей світ, де ти буквально шкірою відчуваєш усю зловтіху автора, що нещадно цькує головну героїню.
Якщо ви думаєте, як іще сильніше можна помучити протагоністку, то в другій половині твору автор просто згноїв Стардаст, повністю зруйнувавши баланс сил.
Десятки, сотні лиходіїв раптово хлинули до Південної Кореї. Поява божественних істот та монстрів з іншого виміру перетворили все на суцільне пекло.
…Звісно, саме тому я заздалегідь підготував кілька запобіжників проти цього безглуздого оригіналу. Я виплекав Стардаст і зібрав лише найсильніших людей, щоб сформувати Альянс Лиходіїв.
Але мені все одно здається, що чогось бракує.
Я досі прагну більшого. Це означає, що я хочу завербувати ще могутніших істот, тих самих головних винуватців інфляції сил.
Тож зараз я перебуваю в печері на цій сніжній горі.
Щоб розбудити ту, яка спить тут.
— Гм… Гей, ти впевнений, що вона живе тут? Це ж просто печера?
— Я не впевнений, чи це людина, але наразі тут точно хтось є.
Я сказав лише стільки Чхве Се Хі, яка озиралася навколо. Усе одно ми скоро побачимося.
Ось так ми зайшли в печеру.
Нарешті я зміг побачити її.
— …Вау.
Чхве Се Хі роззявила рота, наче не могла повірити власним очам.
І стоячи поруч із нею отак, я разом із нею дивився вгору на цю велич.
Гігантський білий дракон гордо лежав прямо перед нами.
— …..
Я поняття не маю, чому в горах Кореї XXI століття живе дракон, але він хай там як був тут. Біле божество у формі дракона.
— Що це таке…
— Це божество. Вона живе вже майже сотню років.
— Ні… Я ніколи й уявити не могла, що існує щось подібне…
Чхве Се Хі, яку вже не дивували ні Десік, ні чорні щупальця, що стирчали з перстня, уперше в житті так щиро захоплювалася драконом.
Дракон нарешті розплющив очі від галасу, який ми зчинили.
— […..?]
Божество, яке розплющило свої очі й подивилося на нас згори вниз.
Істота у формі дракона голосно позіхнула й невдовзі пробурмотіла, розправляючи крила сонними очима:
— [Повірити не можу, що ви пробилися сюди… Це перший подібний випадок.]
Дракон, який говорив таким величезним і гучним голосом, наче все ще хотів спати, мляво звернувся до нас і вмостився зручніше.
Будь-хто міг сказати, що він не насторожений і не ворожий до нас. Радше вона дивилася на нас із легким подивом.
Така вже натура цього божества. Звісно, я прийшов сюди саме тому, що знав про цей характер заздалегідь. Чи варто назвати це спокоєм, що походить від його приголомшливої сили…
Тож під поглядом дракона, який дивився на нас із цікавістю, я привітав божество:
— Доброго вечора, моє Божество. Я прийшов побачитися з вами.
— [Ти знаєш мене? Це дивовижно… Адже всі тут уже, мабуть, забули про мене.]
Перед цим поглядом, що дивився на мене з інтересом, я впорядкував свої думки про дракона перед собою, структурувавши те, що мав йому сказати.
Чисто біле божество, яке так довго захищало цю гору.
Кажуть, що вона, прилетівши в це місце в далекому минулому й осівши тут, колись спілкувалася з людьми та захищала їх.
Хай там як, тепер я мушу переконати її. Давайте зробимо це разом.
Під цим млявим поглядом, що дивився на мене згори вниз, наче пронизуючи наскрізь, я приготувався розкрити карти на повну.
Але перед цим.
— Чхве Се Хі, чи не могла б ти відійти на хвилинку?
— Що?
— Мені потрібно дещо обговорити з цією особою наодинці. Я швидко, за секунду.
— Ем… добре. Я буду он там, біля входу.
Можливо, вона помітила, що справа набуває серйозного звороту, тож Чхве Се Хі тихо кивнула й відійшла на деякий час.
Гігантський дракон відпустив її без жодного слова, проводжаючи поглядом. Невдовзі, щойно звук кроків Чхве Се Хі повністю вщух, дракон знову відкрив рот:
— [Я так розумію, ти справді не хотів, щоб та дитина це чула, тому я заблокувала звук. Тепер говори.]
…Ну, красно дякую за турботу.
Як і очікувалося, я відкрив рот після того, як ще раз пересвідчився в її прихильності, яка, на відміну від її появи в оригіналі, була досить приємною.
Гаразд. Відтепер усе по-справжньому.
— Шановне Божество.
— Чи пам'ятаєте ви обітницю, яку дали раніше?
— […Це клятва.]
"Минуло чимало часу відтоді, як я чула про це".
Дивлячись на те, як вона бурмоче ці слова, я продовжив упевненим тоном:
— Скоро цей світ буде знищено.
— І щоб запобігти цьому, мені потрібна ваша допомога.
— […..]
Білий дракон дивився на мене згори вниз, усе ще безвиразно.
І я сказав божеству дещо, наче забиваючи фінальний клин:
— Якщо ви сумніваєтеся, ви можете перевірити це самі.
— [Гм…]
Я знаю з оригіналу. Божество може перевірити справжній намір слів іншої людини. І як би це сказати… Я чув, що вона здатна зазирнути в саму суть? По суті, творіння Бога.
Наче злегка зацікавившись моїми словами, божество, яке трохи ширше розплющило очі, негайно підняло свою лапу.
Тоді простір заповнився блакитним світлом.
І водночас у моїй голові трохи запаморочилося.
— Гм…
Коли я на мить похитнувся, дракон наблизив свою голову, наче йому було цікаво побачити весь вміст моєї голови за такий короткий проміжок часу.
— [Гм… Ось воно як. Ти з іншого світу? Це інтригує…]
Вона так сильно зацікавилася мною.
Так, саме зараз мій шанс. Коли вона виявляє до мене інтерес.
Можливо, якщо вона й пройшлася по моїй пам'яті, вона не побачила всього, а дізналася лише загальні обриси.
Інакше кажучи, відтепер, якщо я хочу, щоб вона стала на мій бік, я мушу використати надзвичайно витончену риторику.
Начепивши на обличчя легку посмішку, я був готовий випустити слова зі свого роту.
Тепер.
Давайте почнемо.
---
— Ах… Ну й холоднеча.
Печера на вершині сніжної гори.
Чхве Се Хі, яка розтирала руки біля входу, чекала, поки Кім Даїн вийде після вербування.
Їй було цікаво, чи почує вона хоч щось, але навколо панувала суцільна тиша.
— Вони там узагалі розмовляють чи ні…
"Що це взагалі за дракон такий?"
Ось що відчувала Чхве Се Хі, коли бачила великого білого дракона. Звісно, немає нічого дивного в тому, що у світі, повному різноманітних здібностей, існує здатність перетворюватися на дракона, але це все одно було містичним видовищем…
Кім Даїн. Вона поняття не має, звідки він усе це знає й де знаходить.
Але хай там як.
— Занадто тихо…
Пробурмотіла Чхве Се Хі сама до себе без жодної причини й озирнулася назад.
Дракон не виявляв жодної ворожості до них обох, але вона все одно нервувала про всяк випадок.
"Зрештою, я маю врятувати Кім Даїна", — думала вона про це. Навіть якщо це означатиме бійку з цим драконом розміром із будинок.
Поки Чхве Се Хі наодинці обмірковувала свою рішучість.
Позаду неї почулися кроки.
"Він закінчив?"
Чхве Се Хі озирнулася з полегшенням.
Тоді звіддаля здалася постать Кім Даїна, який ішов у цей бік.
Жодного знаку дракона не було видно.
— …Успіх чи поразка?
Вона примружила очі.
Позаду Кім Даїна вона помітила ще одну людину, яка йшла слідом.
Хто це?
Вони підійшли до неї в одну мить.
Кім Даїн ніяково посміхнувся й представив Чхве Се Хі людину, що йшла позаду нього:
— Усе готово. Дозволь мені представити тебе, це те саме божество, що було раніше.
— Так. Тепер я можу офіційно привітатися. Рада бачити вас.
Особа, яка вийшла з-за спини Кім Даїна.
Це була прекрасна жінка, яка говорила старомодним стилем, одягнена в біле вбрання, з чорним волоссям, зібраним ззаду.
— …Знову?
— Гм?
— Н-нічого. Приємно познайомитися, я Чхве Се Хі.
Чхве Се Хі нічого не залишалося, окрім як посміхнутися й відповісти отак.
…Чому цей дракон виявився жінкою, вона досі не могла збагнути.
---
Божество.
З'явившись як дракон в оригінальній фінальній частині коміксу, вона вперше постала, рятуючи інших. У той час, читаючи оригінальний комікс, я проклинав автора й дивувався, яка тут взагалі логіка й вірогідність, спостерігаючи, як дракон рятує Стардаст.
"Нарешті на боці Стардаст з'являється союзник, і наскільки ж полегшиться ця виснажлива ситуація?" — ось про що я думав.
Особливо після того, як побачив, як вона перетворюється на людську подобу й керує погодою наче бог у білому вбранні.
Так, я теж мав такі очікування. Поки її не корумпували й вона не знищила місто в наступному випуску…
Хай там як, отак я щосили намагався затягнути її до «Его-Стрім» у тій печері.
— Гм…
Поки ми розмовляли, вона змінила подобу з дракона на людину.
Прекрасна жінка, яка була одягнена в біле вбрання, з чорним довгим волоссям, виглядала настільки тендітною, що неможливо було повірити, що вона була тим самим драконом перед цим.
Якщо в ній і було щось схоже на того дракона, то це її очі, які дивилися на світ так, наче вона щось усвідомила й змирилася.
— …Так, я розумію. Це означає, що божество спускається у світ…
Вислухавши це, вона невдовзі відклала люльку й сказала мені:
— …Добре. Я допоможу тобі.
— Дякую.
— …Ти відповідаєш так одразу… Гаразд, я вже давно не спускалася до людей, тож настав час повернутися у світ.
Ну що ж, чудово.
Ось так я стиснув кулак перемоги.
Як і очікувалося, продавати майбутнє, продавати минуле й викручуватися отак — дуже допомагає.
— Просто клич мене за ім'ям Шин Рьон, ти ж сказав, що твоє ім'я Кім Даїн?
Запитала божество, підвівшись.
Я також підвівся з кивком. Хух, мені нарешті це вдалося.
— …Отже, як саме я можу допомогти тобі?
Виходячи з печери отак, вона запитала мене спокійним звуком, наче їй було цікаво.
Тож я відповів їй так само серйозно:
— Ви можете влаштувати терор разом зі мною.
— …Терор? Що це таке?
— Ви скоро про все дізнаєтеся.
Це все, що я сказав.
Ну, зараз трохи складно все пояснювати, чи не так?
Минуло зовсім небагато часу, перш ніж я повернувся додому й представив її іншим.
Після пояснення суті терору божеству, тлумачення причин, чому ми це робимо, підготовки до цього та виконання різних справ.
Нарешті день терору настав.
…День, коли я стану Наїзником на Драконі.