Розділ 192: Кімната чотирьох
Відтоді як я прийняв у Лі Соль А повністю завершену будівлю для тренувань ПВК.
За кілька днів я перевіз усе обладнання, розставив його разом із Со Ін та Ин-Воль і нарешті закінчив підготовку до зустрічі з іншими.
— …Ти дійсно збираєшся розкрити своє справжнє ім'я?
Звісно, Со Ін вкрай сильно хвилювалася через те, що я збирався діяти під своїм власним обличчям та ім'ям, але я не надто переймався цим.
По-перше, Стардаст уже й так знала моє ім'я та обличчя… Навпаки, моя стратегія полягала в тому, аби діяти впевнено й відкрито. Це не мало великого значення, адже я все одно перебуватиму лише всередині цієї будівлі корпорації Юсон. Лі Соль А ні за що не стане викривати мене перед світом, зважаючи на те, що вона сама зараз перебуває під пильною увагою преси.
Ось так я офіційно отримав посаду генерального директора ПВК корпорації Юсон. Та яке це взагалі має значення, якщо за моєю спиною все одно стоїть статус лиходія S-класу…
Хай там як, Со Ін повернулася додому.
У будівлі залишилися тільки ми з Ин-Воль.
— Ин-Воль… Ти ж усе зрозуміла, правда?
— Так, Даїн!
— Ага. Я розраховую лише на тебе.
Відправивши Ин-Воль за стіну.
Я злегка кашлянув, а потім попрямував на зустріч із нашими бійцями ПВК, які вже чекали в холі.
Давайте поглянемо на учасників мого Его-Скваду.
Згодом в оригінальній історії, коли світ опинився на межі повного знищення, лиходії остаточно збожеволіли, а звідусіль почали вилазити монстри.
Стардаст самотужки захищала вже вщент зруйновану країну, і її життя перетворилося на таку жалюгідну та виснажливу історію, яку просто неможливо було читати без сліз.
Зокрема, абсолютно всі герої розбіглися, і фактично Стардаст залишилася єдиною силою в Асоціації, тоді як лиходіїв розвелося вкрай багато. Звісно, хоч Лі Соль А й намагалася якось контролювати безпеку, країна все одно перетворилася на суцільний хаос.
І аби запобігти цьому, я подумав: "Давайте наймемо інших пробуджених. Почнемо тренувати їх заздалегідь, щоб вони могли допомогти Стардаст, коли згодом настане кінець світу. Аби їй не довелося тягнути все це на власних плечах одноосібно."
Тому те, що я роблю зараз, є вкрай важливим.
Ці молоді діти. Хіба діти, які допомагатимуть Стардаст захищати цей світ, не повинні мати правильний світогляд? Хоча їхні здібності й поступаються силі еліти нашого Его-Стріму… Проте це лише тому, що навколо мене зібралися головні персонажі оригіналу, а ці діти насправді також вкрай сильні.
Хай там як, моя роль у підсумку є вкрай важливою. Моя мета — змусити їх вирости над собою й повністю відпрацювати свій хліб.
Тож прямо зараз я пильно роздивлявся чотирьох підлітків перед собою.
— Привіт. То це ви ті самі люди, яких цього разу відібрали до ПВК Юсон? Я Даїн, людина, яка відповідатиме за вас. Сподіваюся на плідну співпрацю.
— Так! Вітаємо!
— …Вітаю.
— …Вітаю.
"….."
Я поглянув на чотирьох дітей, які привіталися зі мною.
Мій Его-Сквад… Найперші учасники загону Юсон і наша майбутня еліта.
Після короткого вступного слова я повів їх до відкритої підземної зали для тренувань. Мабуть, тому, що вони ще не були знайомі між собою, усі поводилися вкрай ніяково та сором'язливо.
Спустившись із дітьми вниз, я прийняв пафосну позу й промовив суворим голосом:
— …Відтоді як ви опинилися тут, вважайте, що всі ваші колишні особистості повністю стерті.
— Відтепер ви не просто окремі індивідуальності, а бійці нашого загону Юсон. Усім усе зрозуміло?
— Відсьогодні я звертатимуся до вас виключно так… Номер 1, Номер 2, Номер 3, Номер 4!
— …Е-е, так, зрозуміло.
Усі здавалися трохи збентеженими моїми раптовими словами й лише мовчки кивнули головами.
…Ну, всі вони виглядали вкрай милими, навіть занадто милими. Звісно, це цілком природно, адже я відбирав виключно добропорядних людей, спираючись на сюжет оригіналу та ретельну особисту перевірку. Бажаючих вступити до ПВК було вкрай багато, але ми відібрали лише цих чотирьох… Я ні разу про це не пошкодував.
З цими думками я тихо кашлянув і звернувся до хлопця, який стояв попереду:
— Тепер, крок уперед, Номер 1! Продемонструй свої навички!
— ….Добре.
Після моїх слів Номер 1 упевнено вийшов уперед.
Хлопець із витонченим мечем на поясі та зібраним ззаду сірим волоссям. Він мав вкрай похмурий погляд, наче за плечима у нього ховалася якась важка історія, та мовчазний характер.
В оригіналі його називали Тихий Воїн. Колись він служив звичайним лакеєм у злочинній організації, а після втечі звідти, шукаючи місце, де міг би знайти притулок для свого тіла, вирішив подати заявку до нашої ПВК.
В оригінальній історії він просто блукав без жодної мети, а згодом уперше з'явився на сцені, рятуючи людей, коли монстри секти Волгванг почали нищити Корею. Я пам'ятав його лише як звичайного епізодичного персонажа з посередніми здібностями, але… він був одним із небагатьох по-справжньому хороших людей, тому я відразу його затвердив.
— Отже, ось твій перший супротивник!
Промовивши це, я натиснув на кнопку запуску тренувального пристрою, який заздалегідь підготувала Со Ін.
Інші троє бійців злегка злякалися, коли з прихованої ніші в стіні з гуркотом виповз гігантський робот, схожий на динозавра.
Проте наш біловолосий мечник без жодного вагання спокійно оголив свій меч і миттєво кинувся на мою тестову машину.
_Гуркіт_
Він міцно стиснув зброю й просто стрибнув на динозавра, відразу розпочавши запеклий бій.
Яка саме у нього була суперсила… Він міг керувати потоками вітру чи типу того.
Завдяки цьому він міг переміщатися вкрай швидко, а сила його ударів була значно вищою за звичайну людську, ймовірно, тому, що він підсилював кожен помах меча повітряними потоками.
Хай там як, після нетривалого бою Номер 1 нарешті повністю звалив робота-динозавра на підлогу.
Я, пильно спостерігаючи за його навичками, задоволено кивнув головою й покликав наступного бійця:
— Тепер, Номер 2. Твоя черга!
— Ох… Я? Ну, добре.
Невпевнено промовила дівчина, підводячись зі своїм луком у руках.
Тож коли я запустив ще одного робота-динозавра, вона спокійно підняла лук і почала цілитися в нього з великої відстані.
Навіть попри відсутність звичайних стріл, щойно вона натягнула тятиву, у її руках миттєво сформувалася дивна стріла з чистого світла.
Коли дівчина відпустила тятиву, світлова стріла на шаленій швидкості полетіла вперед і влучила точно в ціль. Сила удару здавалася не надто великою, але.
Я спостерігав, як дівчина спритно трималася на безпечній відстані й без упину випускала стріли, при цьому кумедно шепочучи губами: "Пю, пю".
…Насправді в оригінальній історії її взагалі не було. Проте я ні разу не чув про подібні здібності, і вирішив узяти її просто тому, що побачив у ній хороший потенціал. Боже, у неї навіть стріл немає, а вона стріляє світлом? Це ж просто справжня мрія…
Звісно, ретельна перевірка біографії від Лі Соль А підтвердила, що вона вкрай хороша дівчина, тож усе було гаразд.
За якийсь час Номер 2 також здолала свого супротивника, і я природно покликав наступного бійця:
— Так! Нарешті моя черга! Я покажу абсолютно все, на що здатна!
Дівчина з яскраво-рудим волоссям голосно розреготалася, демонструючи повну впевненість у власних силах.
Вона явно обожнювала спорт і виглядала вкрай активною, тож миттєво випустила язики полум'я зі своїх долонь і стрімко кинулася на тестового робота.
Номер 3. Персонаж, який з'являється вже в самій фінальній частині оригіналу. Вона також уперше постала на сцені, рятуючи мирних жителів від залишків монстрів. Проблема лише в тому, що вона загинула майже відразу після цього…
Хай там як, вона виглядала вкрай перспективною дівчиною. Головне — правильно її вишколити.
Вона без упину засипала монстра потужними ударами кулаків.
Спостерігаючи за тим, як важко їй довелося наприкінці бою, я нарешті покликав останнього бійця:
— Тепер, виходь!
— Е-е-е…
Дівчина з блакитним каре.
Вона трохи завагалася, а потім випустила щось схоже на мильні бульбашки.
…Давайте не будемо заглиблюватися в деталі. Хай там як, перевірка навичок усіх чотирьох бійців була повністю завершена.
Я спокійно зібрав їх разом і промовив:
— Ви всі занадто слабкі.
Вони виглядали вкрай приголомшеними та збентеженими моїми словами.
З одного боку, це цілком природно. Нехай і з певними зусиллями, але вони все ж змогли здолати динозавроподібну зброю. Та вона ж навіть вогнем плювалася!
Проте вони дійсно були вкрай слабкими. Звісно, вони значно сильніші за мене, який володіє лише телепортацією та телекінезом, але порівняно з елітою нашого Его-Стріму їхні сили виглядали вкрай мізерними.
Інакше кажучи, настав час застосувати до них метод шокової терапії.
Але, як я вже казав, я не можу продемонструвати їм нічого особливого за допомогою свого слабкого телекінезу, який придатний лише для дрібних трюків. Саме в цей момент Ин-Воль, яка потайки спостерігала за нами з-за стіни, мала зіграти свою ключову роль.
Тепер — моя улюблена справа. Давайте влаштуємо справжнє шоу.
Зробивши заяву про те, що вони вкрай слабкі, я голосно заговорив, зустрівшись поглядом із дітьми, які дивилися на мене вкрай зухвалими очима, що буквально кричали: "Тоді покажи, наскільки сильний ти сам!":
— Добре, проведемо ще один тест!
Щойно я це прокричав, стіна тренувальної зали плавно відчинилася.
Звідти з оглушливим ревом виповз ще більший і значно потужніший робот-динозавр, ніж ті, що були раніше.
Я спокійно зробив кілька кроків уперед, повільно поправляючи рукавички на своїх руках.
"Ин-Воль, ти готова?"
Я розраховую лише на тебе.
Пройшовши повз заціпенілих дітей, я зупинився прямо перед гігантським роботом.
Я широко розвів свої долоні й підняв їх високо вгору.
А потім різко стиснув пальці в один міцний кулак.
_Гуркіт_
Робот прямо переді мною в ту ж мить був буквально розчавлений невидимою силою й з оглушливим вибухом розлетівся на шматки.
Це виглядало так, наче я одним лише стисканням кулака вщент розніс цю гігантську машину за допомогою власної суперсили.
Але реальність була такою…
"Дякую тобі, Ин-Воль!"
Подумки подякував я Ин-Воль, яка переховувалася десь за цією стіною.
Звісно, це було звичайне шоу, яке ми з Ин-Воль детально спланували заздалегідь. У ту саму мить, коли я стискав кулак, Ин-Воль, яка ховалася в засідці, завдавала потужного удару замість мене, створюючи повну ілюзію того, що це зробив саме я.
Це було звичайне шахрайство, але… вони ж ні за що в житті про це не здогадаються.
Тож я спиною відчув гарячу хвилю повітря та розлітання уламків від вибуху.
Повільно розвернувшись на тлі палаючих залишків робота, я поглянув на дітей, які в повному оціпенінні витріщилися на мене — людину, яка за лічені секунди знищила ворога, з яким вони самі не могли впоратися протягом тривалого часу.
Легко посміхнувшись, я рішуче промовив:
— Відтепер ви зобов'язані стати настільки ж сильними, аби без зусиль творити подібне.
Лише так ми зможемо реально допомогти Стардаст.
Тож для цього нам, природно, доведеться вкрай наполегливо працювати, правильно?
Я хижо посміхнувся від цієї думки.
Настав час перетворитися на вкрай суворого інструктора жахливого тренувального табору заради спільного блага всього Его-Стріму.
"…Неймовірно сильний."
Лі Сеґом, хлопець із сірим волоссям… Ну, тепер він став Номером 1. Пильно дивлячись на чоловіка на ім'я Даїн перед собою, він мимоволі прошепотів ці слова.
Можливо, інші бійці цього й не помітили, але завдяки своїй вкрай високій чутливості він зміг це чітко відчути. У ту саму секунду, коли Даїн стиснув свій кулак, колосальна енергія миттєво сконцентрувалася в самісінькому центрі машини й розірвала її на шматки. При цьому Даїн явно ще й навмисно стримував власну силу.
…Власне, це була суперсила Бек Ин-Воль, але він про це навіть не здогадувався.
"…Він значно могутніший за всіх тих лідерів у нашій колишній організації."
Подумав він, міцніше стискаючи руків'я свого меча.
Якщо він наполегливо тренуватиметься під його керівництвом, чи зможе він зрештою стати настільки ж сильним? Якщо так… Чи зможе він тоді назавжди позбутися цього тривожного відчуття минулого?
Номер 1 дав собі тверду обіцянку й ще міцніше стиснув кулак на мечі. Так, він викладеться тут на повну силу. А потім він повністю знищить ту саму організацію…
…Він навіть уявлення не мав, що в майбутньому йому доведеться працювати набагато важче, ніж він взагалі міг собі уявити.