Розділ 191: Створення
Після того як я повернувся з «Катедрал», я був зайнятий особливою інформацією та контактами з лідеркою японських лиходіїв, тож тепер отримував трохи зцілення вдома.
[Героїня Стардаст б'ється проти лиходія S-класу, який з'явився в районі Йондинпхо-гу в Сеулі! Ми перемикаємося на місце подій та репортера Лі Дже Хьона!]
— Вау, вона безумовно герой.
Попкорн в одній руці, комп'ютер в іншій.
Цими днями я був настільки зайнятий, що рідко мав час на відпочинок, але все одно стежив за тим, щоб вчасно вмикати трансляції Стардаст наживо. Переважно заради задоволення побачити, наскільки сильнішою стала Стардаст.
— …Гей, тепер ти вже справді вільно володієш цим зоряним ударом.
Я захоплювався Стардаст, яка гамселила лиходія своїм кулаком, що сяяв жовтим світлом.
Зоряний удар. Це назва однієї з технік Стардаст, яку колись використовували фанати оригіналу, і її особливістю є те, що це сяючий кулак, наповнений зірковою силою. Звісно, вона демонструє куди сильнішу потужність, ніж звичайна атака.
В оригінальному творі вона використовувалася як летальна зброя, коли виникали екстремальні ситуації, і її можна було вільно застосовувати з моменту, коли вона досягала певного рівня. Я пам'ятаю, що це сталося з інциденту з Місячними Вратами, але це настільки приголомшливе зростання, що вона може використовувати її вже зараз.
Вона, схоже, пробудилася після останньої битви з Демонз, що було просто чудово. Думаю, вона добре знає себе. Якщо вона використовує цей Зоряний удар, усі лиходії підуть на дно.
Хай там як, я був більш ніж спокійний.
Зі збитками, які стануться, теперішня Стардаст упорається. Якщо вона зможе рости далі тут, думаю, я зможу це зупинити.
"….Усе вже досить сильно просунулося порівняно з оригіналом".
Пробурмотів я сам до себе.
Ну, я можу сказати це, дивлячись новини. Лиходії з'являються щодня, світ руйнується.
Ніхто ще цього не усвідомив повністю, але вони, мабуть, повільно відчувають, самі того не помічаючи, що світ стає дедалі дивнішим.
Бразилія повністю зруйнована.
В Японії битва між гнилим урядом та лиходіями загострюється.
Лиходії класу S зібралися, щоб сформувати коаліцію під назвою «Катедрал».
У Кореї з'явилося щось на кшталт диявола й влаштувалося там…
"Якщо залишатися там протягом кількох місяців, людство колись загине".
Звісно, кажуть, що воно буде знищене, але зрештою той хронокінетик підпалить себе, і все буде так, наче "нічого не сталося". Але натомість, коли остання фортеця людства помре, ситуація очевидно погіршиться.
На додачу до цього, якщо сектанти з секти Волгванг випустять своїх монстрів за межі Кореї у світ, це буде як вишенька на торті. Хай там як, це буде повний безлад.
Інакше кажучи, перед цим мені потрібно підготуватися до вирощування інших володарів суперсил. Оскільки у Стардаст лише одне тіло, необхідно заздалегідь виплекати інших героїв, коли я думаю про майбутнє, яке бачив в оригіналі.
Ось так ми з Лі Соль А відкрили Академію тренування героїв… ні, ПВК. Після збору людей із суперсилами та їх вирощування під назвою корпорації «Юсон», вони покажуть себе там і завадять катастрофі спалахнути пізніше.
І тепер, коли у нас є час, настав момент розпочати це всерйоз. Набір уже завершено.
— Гм…
Тож відтоді як я подивився трансляцію Стардаст, я тримав папери й займався фінальним підтвердженням ПВК.
Я не очікував цього, але підтримка була величезною. Від імен, які я бачив в оригіналі, до імен, про які я ніколи раніше не чув.
Серед дітей, яких я бачив в оригіналі, дехто був відібраний та затверджений, а ті, кого я не бачив в оригіналі, були схвалені лише після того, як здалися такими, що їх можна легко контролювати після ретельного розслідування з боку Хан Со Ін та корпорації «Юсон».
Після такої кількості речей залишилося лише четверо.
"…Хоча їх небагато… Ну, хай там як".
Я вибрав лише стільки, тому що збираюся вчити їх сам, і це не велика проблема, адже я вирощу всіх цих дітей, а потім наберу десятки з них у другому раунді. Пізніше це стане величезним підрозділом «Его-Стрім» по всій Південній Кореї…
Коли я зв'язався з Лі Соль А після надання їй остаточного затвердження, я негайно закрив ноутбук із зітханням.
Хан Со Ін та Бек Ин-Воль, які раптово з'явилися з одного боку мого поля зору.
— Даїн, ти закінчив?
— Уууух… Га? Так, я закінчив наразі.
Хан Со Ін кивнула на мою відповідь і кинула погляд на документ із дещо тривожним виглядом.
— ….Що таке, Даїн?
— А? Хіба я не казав тобі? Та справа з керуванням дітьми з ПВК. Я щойно зробив фінальне підтвердження.
— Ну…
Хан Со Ін закрутила пальцями, наче не була впевнена.
Потім вона запитала мене тихим голосом:
— Даїн… Ти ж не збираєшся кинути нашу «Его-Стрім» і піти в іншу команду, правда?
— А? Про що ти взагалі говориш раптово? Чому я маю йти в іншу команду?
Будучи неуважним деякий час, я був здивований, почувши її слова. Що це за дурниця така?
Тоді Бек Ин-Воль заговорила замість Хан Со Ін, яка міцно закрила рот і тривожно крутила пальцями:
— …Даїн, ти продовжуєш збирати інших людей із суперсилами, крім нас, щоб щось створити, і Хан Со Ін запідозрила це, бо ти цими днями дбаєш лише про них.
— ….! Коли це я?! Я не це мав на увазі…
Хан Со Ін, яка почервоніла від цих слів, замахала рукою, щоб заперечити це, але, схоже, її вразило в саме серце.
Я не знаю, чому Хан Со Ін так подумала, але я зробив усе можливе, щоб пояснити, що це не так. Із самого початку головною є «Его-Стрім», а ПВК — це просто субпідрозділ. Бла-бла-бла…
Після такого тривалого часу щирих переконань Хан Со Ін, схоже, заспокоїлася й переконалася лише тоді.
— Так. Усі діти там із самого початку є B-класу та C-класу. Усі учасники нашої «Его-Стрім» мають А-клас або вище, правильно?
— Гм… це правда.
— І порівняно з нашою геніальною хакеркою Хан Со Ін, хіба їм усім не доведеться стати на коліна, незалежно від того, який технік прийде?
— Гей, брате. Досить жартів.
Хан Со Ін посміхається, бо знову щаслива.
Дивлячись на таку Хан Со Ін, я вирішив не говорити, що мені слід зосередитися на турботі про них деякий час, оскільки вони мають досить слабкі здібності. Мені здається, що я не повинен цього робити…
Тож я на мить загасив термінову пожежу й вирішив відпочити вдома, поки мав трохи вільного часу. Звісно, хоча я й сказав "відпочивати", це робота з дому, але вона розслабляюча, тому хай там як, це відпочинок.
…Але я безумовно лиходій, то чому я так важко працюю? Хіба лиходії не мали б гратися, їсти й влаштовувати терор?
Звісно, якщо подумати, більшість старших лиходіїв були щирими в оригінальному коміксі, тож, можливо, я нормальний. У бідному сучасному суспільстві незграбні лиходії не виживають…
Після перегляду ПВК, роздумів про нових учасників «Его-Стрім» для набору наступного разу та проведення часу з Лі Су Бін за чашкою напою, звісно.
Перш ніж я встиг озирнутися, час вийшов.
Час офіційно створити ПВК.
ПВК корпорації «Юсон», також відома як «Его-Сквад».
Зовні це приватна організація, створена головою Лі Соль А шляхом набору людей із суперсилами, і було сказано, що вона створена для безпеки компанії.
Проте правда є абсолютно протилежною.
Це військова організація для захисту Корейського півострова, створена мною, лиходієм А-класу Егостиком, та героїнею А-класу Лі Соль А, так звана темна таємниця Кореї.
Наймати володарів суперсил за власний кошт, щоб запобігти ситуації, коли більшість із них перейдуть до лиходіїв у майбутньому через оригінальний твір, і запобігти появі монстрів та лиходіїв пізніше. Звісно, більшості з них бракує бойового досвіду чи мислення, тому доводиться вчити їх до певної міри.
На відміну від героїв, персонал ПВК набирався під гарантію 100% їхнього статусу та виплати грошей. Щоб прийняти їх, я прибув туди.
Але…
— Вау…
— Що думаєш? Хіба не чудово? Я доклала сюди трохи зусиль.
Висока будівля постала перед очима, коли я вийшов із лімузина Лі Соль А.
Кількість поверхів була досить великою, а зовнішня сторона була повністю зроблена з блискучого небесно-блакитного скла, і напис "Юсон ПВК" блимав угорі.
— Вау… Тобі не обов'язково було докладати аж стільки зусиль.
— Хе-хе, хіба це не перший проєкт, над яким ми з Даїном працювали разом? Звісно, я мусила це зробити.
Сказала Лі Соль А й рушила вперед своїм небесно-блакитним волоссям.
Невдовзі я пішов за її кроками.
Лінія охоронців.
Коли я увійшов до будівлі під їхнім супроводом, мене зустріли чудові приміщення.
— Тепер, ось це житло… Ось це ресторан… А це для їхнього дозвілля…
Жінка водила мене по поверху.
Коли я попросив її зробити гуртожиток для дітей із ПВК, вона створила умови, кращі за будь-які асоціації.
— І підземелля — це ключ.
Вона посміхнулася мені в ліфті, що спускався в підвал, і коли двері відчинилися, вона познайомила мене з тим, що створила.
Підземелля — це просто величезний простір.
Якийсь простір розміром із бейсбольний стадіон зустрів мене.
— Якщо володарі суперсил тренуються разом, що ще вони могли б робити, окрім як битися?
Коли я побачив Лі Соль А, яка хвалилася зовнішньою стіною, я був дещо вражений, почувши:
"Це було зроблено за допомогою передових технологій, викрадених у корпорації «Хан Ін»".
Безумовно, це матиме ефект відкритого лісу, подібного до того, як зазвичай тренується «Его-Стрім».
— Вау, я не очікував, що ти це зробиш, але красно дякую.
— Хух. Я отримала багато від тебе, і це раз плюнути. І хай там як…
Лі Соль А, яка сказала це, кокетливо посміхнулася й повернулася до мене, тримаючи мене за комір, розімкнула вуста й вимовила:
— Насправді ти робиш це, тому що намагаєшся врятувати всіх тут.
— Ну… Це певною мірою правда.
— Тоді, звісно, я маю допомогти. Зрештою, Корея та «Юсон» — це одне тіло.
— Ха-ха… Це звучить лякаюче, оскільки це не метафора.
— Ну, хай там як, я з нетерпінням чекаю на твою подальшу підтримку. О, і ще…
— Що?
— Цими днями Стардаст трохи…
Сказавши це, Лі Соль А, яка злегка нахилила голову, невдовзі знову промовила з легкою посмішкою:
— Ні, я не думаю, що це велика справа. Нічого такого.
Раптово так буденно.
Легко посміявшись, я знову піднявся в ліфті разом із Лі Соль А.
"…Тоді зараз".
Думаю, настав час зустрітися з новими дітьми.
Моє давнє бажання, учасники команди «Его-Сквад».
…Сподіваюся, ви слухатимете уважно, і в мене не буде інших бажань.