Розділ 189: Таємниця, яку ніхто не знає
Минула перша конференція «Катедрал».
Хейкін.
Живучи як лиходій S-класу в Німеччині, він трохи нервував на конференції «Катедрал», організованій Селестою.
— …… .
"…Якось вони всі виглядають сильними".
І не дарма, адже всі лиходії навколо здавалися спроможними на все.
Особисто зустрівшись зі знаменитою Селестою та вислухавши самопрезентації інших лиходіїв, він усвідомив.
…Якщо так продовжуватиметься, тебе просто поховають під їхнім авторитетом!
Коли він із такою тривогою озирався навколо, його погляд зупинився на одній людині.
"…Егостик?"
Егостик, чоловік у чорному капелюсі й чорному плащі.
Він знав цього лиходія. Це був тренд, який він колись бачив в інтернеті.
"Я не пам'ятаю деталей, але хіба він не був лиходієм А-класу?"
Він не знав, чому тут перебуває лиходій А-класу, але…
Хейкін швидко поворушив мізками. "Так, мені доведеться затіяти з ним бійку й продемонструвати свою присутність. Це ж природно, що А перебуває під S, правильно?"
Тож він скористався моментом під час самопрезентації Егостика й висунув ретельно спланований аргумент:
— Ти, покидьку!!!!
…Звісно, він не знав, що той зблизиться з Атласом, знаменитим лиходієм.
— Ти щось там варнякаєш! Як ти смієш так говорити з другом Атласа? Ах ти ж шмаркачу!
"…Ні, до речі. Хіба я сказав щось не так?"
Звісно, він не поступився йому й сипав сарказмом до самого кінця, але всередині йому було дуже ніяково… Ні, Егостик, як цей хлопець примудрився познайомитися з таким великим босом, будучи всього лише в А-класі?
Хай там як, заворушення закінчилося завдяки стриманості Селести, тож можна сказати, що все завершилося мирно. Було трохи дивно, що Егостик, який не розлютився через його власні кватирки, лише слухняно посміхався… Це все.
Звісно, усе це було зруйновано, коли настав час обміну інформацією й Егостик відкрив рот.
— …Особливо ті, хто живе в Німеччині, будь ласка, будьте обережні. Бо за три місяці ви й уявити не зможете, яка трагедія станеться.
Егостик, який посміхнувся йому й сказав це так відкрито.
— Як ти смієш мені погрожувати!
На той момент Хейкін був страшенно розлючений, але його слова заглушив контратакувальний випад Атласа та втручання Селести.
І.
"…Цок. Це просто паршива провокація А-класу, нісенітниця".
Хейкін, який збирався просто пропустити це повз вуха, відчув щось зловісне.
Чи це справді просто дурниця?
Після зустрічі Хейкін повернувся до Німеччини.
Він здригався від гнітючого відчуття, яке переслідувало його з того самого дня. Що як Егостик щось знав і саме тому сказав це?
— Що ви робите, босе?
— Тссс.
Тож, перш за все, він шукав інформацію в інтернеті, запустивши онлайн-перекладач.
Колір його обличчя став блідо-синім.
— О, Боже…
…Цей хлопець А-класу? Він безумовно вищий за рівень S!
Ні. Із самого початку під керівництвом Егостика було всього кілька лиходіїв S-класу. Хейкін ставав дедалі тривожнішим, чим більше дізнавався про його вплив на Республіку Корея і про те, що той зробив досі.
Плюс Атлас, один із п'яти найкращих лиходіїв, що правлять усією Північною Атлантикою, повністю підтримуєй Егостика…
Інстинкти Хейкіна інтуїтивно забили на сполох.
Лиходій S-класу Хейкін, хто він такий? Чоловік, який має гарне чуття, оскільки досі керує союзом лиходіїв у Німеччині, не будучи впійманим асоціацією.
"…Особливо ті, хто живе в Німеччині, будь ласка, будьте обережні. Бо за три місяці ви й уявити не зможете, яка трагедія станеться".
— …Тссс.
Що якщо Егостик — це могутній лиходій, який виходить за межі S-класу, але просто прикидається А-класом? Що якщо він знає щось реальне й справді попередив його?
Тож Хейкін провів три місяці в страху, лякаючись навіть шелесту опалого листя, і спав зі зброєю на ліжку.
Ось завдяки чому він це зробив.
Він зміг вижити.
— Вау… Бля.
БООООУМ.
Місце, де він сидів ще мить тому, було буквально розтрощене.
Понівечена земля, червоний ґрунт, якась лава, що тече там.
Відчуваючи жар усім своїм єством.
Він прийняв рішення.
Відтепер давайте перетягнемо Егостика в нашу команду.
— О, ти живий?
Коли я побачив, як Хейкін кланяється мені, я сказав це, сам того не усвідомлюючи. …Як так вийшло, що він не помер? Я ж пам'ятаю, що на нього напали й убили?
Він здригнувся від моїх слів.
Потім раптово подивився на мене й почав швидко говорити:
— Так! Я зміг залишитися в безпеці завдяки щирій пораді, яку ви мені дали. Це все завдяки вам. Відтепер я вважатиму вас своїм старшим братом!!!
Червоний ірокез, який говорить це з ясними очима, спрямованими на мене, а потім знову опускає голову.
Ти хочеш сказати, що вижив, послухавши мене?
"Чи це і є ефект метелика абощо".
Я зробив знак Хейкіну, який відчував абсурдність ситуації, кланяючись переді мною.
— Гаразд, гаразд. Може, сядемо?
Усі лиходії навколо дивилися в наш бік, дивуючись, що відбувається. Ця увага не мала жодного сенсу.
На мій жест Хейкін швидко сів прямо поруч зі мною. Який слухняний.
— Гм…
Я подивився на нього на мить і промовчав.
…Можливо, в оригіналі хлопець, який помер, залишився живим через мене. На додачу до всього, він, схоже, думає, що це я прорахував напад, і раптово називає мене братом.
"…Чи все повернулося на краще?"
Ну, це непогано. Це сталося несподівано, але хіба це не добре — мати ще одну людину на своєму боці в цьому «Катедрал»? Або ні.
Облишивши такі думки, я негайно запитав Хейкіна, який сидів поруч:
— …Отже, ти збираєшся називати мене братом?
— Так!
— Тоді, ну що ж, поводься добре, мій брате.
— Так! Дякую, брате!!!
Коли я сказав це, поплескавши його по плечу, Хейкін схилив голову з такою щирістю, наче був зворушений моїми словами.
…Видовище, коли лиходій S-класу кланяється лиходію А-класу, — це взагалі нормально? Ні, він просто збирається помилятися щодо мене через щось своє. Хейкін — відомий лиходій у Німеччині.
Хай там як, коли епопея з червоним ірокезом закінчилася, інші лиходії почали прибувати один за одним.
Наш дідусь Атлас нарешті тут.
— Ха-ха! Егостик, давно не бачилися… Але почекай, чому він поруч із тобою? Не кажи мені, що ти чіпляєшся до нашого Его?
Він підійшов із великою посмішкою, подивився на червоний ірокез поруч зі мною, спотворив вираз обличчя й наблизився з кулаком.
Тож поки Атлас не вдарив Хейкіна по голові, той раптово подався вперед і все пояснив. Він вирішив визнати мене своїм старшим братом, бла-бла-бла.
Поки Хейкін, який ледве уникнув удару, зітхав, Атлас, який природно сів поруч зі мною, задоволено посміхнувся й сказав, наче й не змінював виразу обличчя:
— Ха-ха! Так. Його величності Егостика цілком достатньо, щоб ти служив йому як старшому брату. Егостик, коли це ти знову встиг зав'язати такі стосунки з цим автором? Як і очікувалося, мені потрібно визнати твою толерантність!
— Ха-ха-ха…
…Я просто зробив це.
Як і очікувалося, він був простим, точнісінько як дідусь Атлас, який просто зрозумів усе по-своєму, а потім засміявся й поплескав мене по спині… Я думав, що я помиляюся.
Хай там як, Атлас прийшов, і за кілька хвилин інші лиходії зібралися в одному місці.
— Ви всі тут.
Незабаром після цього Селеста, голова конференції, одягнена в білу форму святої, прибуває останньою.
Нарешті засідання розпочалося.
— Останнім часом наступ асоціації посилився. З'являється дедалі більше нових талантів.
Із заплющеними очима слухаючи Селесту, яка нагадувала всім про нещодавню ситуацію прекрасним голосом.
Я на мить кинув погляд навколо круглого столу.
— …..
Те, що я помітив, — це Катана, лідерка японської організації «СамХьюпПа».
Вона сидить у костюмі японської якудза з чорним зібраним волоссям.
Катана, яка сиділа з певним виглядом утоми, — я тихо подумав, дивлячись на неї.
"Ти ж тут сьогодні, правда?"
Цими днями «СамХьюпПа» зазнає ударів від уряду, тому я думав, чи буде в неї час прийти, але, схоже, вони прибули. Мені пощастило. Я можу дати тобі невелику підказку наприкінці цієї зустрічі сьогодні.
До того часу, як я про це подумав, слова Селести закінчилися.
— А тепер давайте розпочнемо другу конференцію «Катедрал».
Сказала вона, сидячи перед круглим столом під величезною люстрою.
Так. Нарешті настав час для головного в «Катедрал» — обміну інформацією.
Невдовзі вона почала розкривати інформацію якимось особливим голосом.
— …Я сподіваюся, це буде вирішено Асоціацією Героїв…
Жінка, яка розкриває таку важливу, нікому не відому інформацію.
Здавалося, всі були уважними, але мені це із самого початку було нецікаво… Звісно, це те, що я знаю з оригіналу, і для мене це не має значення.
Це її черга.
Знову ж таки, починаючи з правого боку, кожна людина почала розкривати передову інформацію, яку вона знала, один за одним.
— З того, що я чув…
— Секретна база героїв під землею в Західній Африці…
— Слабкість Афіни, героя S-класу в Європі…
Можливо, тому, що цього разу був період підготовки, на відміну від минулого разу, але порівняно з інформацією Селести, вони приносили дані по одному, хоча в них не було особливого впливу.
Як і очікувалося, було багато високоякісної інформації, можливо, тому, що всі вони очолювали союз лиходійських організацій у своїх країнах. Дещо навіть я слухав.
До вашого відома, Катана також говорила про це. Проте це була лише трохи бідна інформація, незалежно від того, чи була вона підготовлена поспіхом. Скоріше, інформація Лі Сяофена, китайського лиходія S-класу, який сидів он там, була більш вражаючою… Я не знав, що китайський уряд розробляє таку річ, я ніколи раніше про це не чув. Ні, вони ж не божевільні.
Черга йшла підряд.
Нарешті підійшла моя черга.
— …..
Те, як усі дивляться на мене.
…Оскільки це була інформація, оприлюднена лиходієм А-класу, всі, схоже, мали невеликі очікування.
І на круглому столі, який виглядав таким мирним.
Я випустив шокуючу інформацію, яку ніхто не міг знати:
— Чи знаєте ви Ікс-Макіну, героя S-класу, якого американська Асоціація навмисно приховує?
— …?
Вираз обличчя у всіх такий, наче вони чують це вперше.
Їм у відповідь я невимушено сказав:
— Його здібність полягає в тому,
що він повертає час назад.
І в той момент, коли я це сказав.
Круглий стіл на мить заціпенів.