Розділ 179: Її кошмар
Після того як я прикинувся іншим лиходієм без відома Стардаст і був ущент розтрощений, я сидів, спираючись на ліжко в кімнаті свого будинку, усе ще одужуючи.
— Ммм… Солодке.
Перед вікном із чітким видом на ліс зовні.
Я пив чорний бабл-ті на ліжку там і злегка похитував чашку.
Кубики льоду торохтіли й стикалися всередині чашки.
Відчуваючи холодний лід кінчиками пальців, я зробив ще один ковток бабл-ті через соломинку.
Шалено солодкий смак розлився в моєму роті.
— Як воно? Хіба не смачно?
— Так, давненько я не їв нічого солодкого.
Відповів я Чхве Се Хі, яка кусала соломинку переді мною й запитувала мене.
Чхве Се Хі похихикала на мій замін.
Відкинувшись на спинку стільця й поклавши підборіддя на підняту руку на спинці, Чхве Се Хі подивилася на мене, а потім злегка відвела погляд, трохи насупивши брови, і розімкнула вуста.
— Але чому ти лежиш тут, Сен Джаянг?
— О, мені тут зручно.
Поруч із ліжком лежить щось фіолетове, тримаючи мою ковдру й качаючись туди-сюди.
Сен Джаянг, моя компаньйонка, яка влаштувалася тут, тому що їй здалося це більш зручним, ніж у вітальні.
Ліжко, на якому я зараз лежу, — це лікувальна кімната, яку Хан Со Ін, Лі Су Бін та Бек Ин-Воль облаштували, об'єднавши одну кімнату.
"Я продовжував отримувати травми, тому більше не міг цього терпіти й просто взяв і побудував цілу нову кімнату. Я забрав апарат для зняття втоми з підвалу й установив його тут, і навіть зробив вікно в кімнаті, щоб впускати сонячне світло тощо". Як результат, Сен Джаянг, якій це сподобалося більше, ніж мені, використовувала це місце краще. Ліжко було достатньо великим, щоб на ньому могли спати двоє людей, тож я почувався так, наче вирощую лінивця.
Спостерігаючи за Сен Джаянг, яка отак качалася, я кинув погляд на Чхве Се Хі й злегка штурхнув її.
— Скільки б я про це не думав, гадаю, зі мною вже все гаразд…
— Ні, не можна. Відпочивай до кінця цього тижня.
Тоді Чхве Се Хі сказала це твердо.
Ні, я маю працювати…
Проте вона була такою впертою зі мною, що мені нічого не залишалося, окрім як зробити перерву. …Насправді я почувався винним після того, як почув від Сен Джаянг, що Чхве Се Хі плакала й божеволіла, коли я знепритомнів.
Хай там як, цими днями я проводив час, мирно відпочиваючи. Я втішав Лі Соль А, яка казала, що хвилюється й більше так не робитиме, і обіцяла незабаром відвідати мене. Я спостерігав за Бегемотом, якого Хан Со Ін відновлювала в експериментальному баку замість мене, поглинаючи удар.
Це не те щоб я переплутав своє его… Хай там як.
— Гм… Я хочу з'їсти ананас…
— Ананас?
— Ананасову піцу…
— …
Слухаючи дивні слова, які бурмотіла Сен Джаянг, котра продовжувала закривати рот ковдрою, я поринув у думки.
Просто тепер, коли моє здоров'я поступово відновлюється, з'явилися речі, які я можу бачити.
— ….
Так, Стардаст.
Настав час подумати про здібності Стардаст, які я намагався збагнути, навіть коли був у кепському стані.
Я оцінив останню битву, роблячи ще один ковток бабл-ті.
…Перш за все, Стардаст безумовно стала сильнішою. Навіть більше, ніж я очікував.
Це загальновідомий факт, що Стардаст стає сильнішою, чим більше перебуває в кризі, але навіть беручи це до уваги, вона була досить сильною. Зрештою, вона таки здолала мене.
Тож який висновок?
Я просто дозволю наступній головній події, яку фанати називали Демонічним Замком, статися так, як вона є. В оригінальному творі Стардаст не могла з цим упоратися, тому я намагався розібратися з цим заздалегідь, щоб запобігти самому терору, але після безпосереднього зіткнення зі Стардаст я зрозумів, що зможу з цим упоратися.
— Ананас?
— Ананасову піцу…
— …
Поки Сен Джаянг бурмотіла дивні слова, закриваючи рот ковдрою поруч зі мною, я поринув у думки, використовуючи її слова як радіо.
Просто тепер, коли я повільно відновлюю своє здоров'я, є речі, які я можу бачити.
— ….
Так. Стардаст.
Настав час подумати про здібність Стардаст, яку я намагався осягнути навіть у цій ситуації.
Роблячи ще один ковток свого бабл-ті, я оцінив попередню битву.
…Перш за все, Стардаст безумовно стала сильнішою. Навіть більше, ніж я очікував.
Це відомий факт, що Стардаст стає сильнішою в кризових ситуаціях, але навіть враховуючи це, вона була досить сильною. Зрештою, вона таки звалила мене.
Тож який висновок?
Я просто дозволю головній події, яку фанати називали диявольським інцидентом, статися так, як вона є. Оригінальна Стардаст не могла з цим упоратися, тому я намагався розібратися з цим заздалегідь, щоб запобігти терору, але коли я зіткнувся зі Стардаст безпосередньо, я зрозумів, що можу це зробити.
Можливо, після цього досвіду Стардаст стане досить сильною, особливо в груповому бою.
…Звісно, я трохи тривожуся, тому що образ виснаженої Стардаст в оригіналі закарбувався в моїй пам'яті, але теперішня Стардаст інша, тому все має бути гаразд.
Хай там як, на цьому все. Тепер усе, що мені потрібно робити, — це чекати.
Натомість я вирішив подумати про щось більш важливе.
Реакція Стардаст у той день, коли вона вдарила мене й збила з ніг.
— …..
— О, раптом серйозний вираз обличчя.
Почувши, як Сен Джаянг бурмоче поруч зі мною, я подумав про Стардаст у той день.
"….Ні, цього не може бути…"
Так.
Реакція Стардаст, коли вона побачила, як я впав, була дещо дивною.
Я думав, що вона або атакуватиме мене ще більш радісно, або кинеться ловити мене, але вона здавалася дуже здивованою, побачивши мене.
Чому вона здивувалася? Це ж не те щоб вона була рада?
Ну, малоймовірно, що вона хвилювалася за мене як за лиходія. Можливо, вона просто здивувалася, тому що я раптово знепритомнів перед нею? Їй потрібно було зібрати більше інформації, але я збирався померти першим?
Це здається найбільш правдоподібним поясненням.
…Ну, я думаю, це зрозуміло, що можна здивуватися, навіть якщо є така причина. Лиходій, який раптово влаштував десятки терористичних нападів і ні разу не був упійманий, просто раптово з'являється й проливає кров перед тобою, тому ти можеш здивуватися.
Ну, я не думаю, що є про що сильно турбуватися.
Я подумав про це легковажно й пройшов повз.
До речі, що Стардаст робить просто зараз? Вона шкодує, що упустила мене, і б'є землю?
Ні. Можливо, вона спить як немовля після того, як добряче врізала мені кулаком?
Це все, про що я думав.
Відтоді як вона побачила, як Егостик упав, укритий кров'ю навколо, безсило посміхаючись у свої фінальні миті,
Шін Хару деякий час переслідували кошмари.
…Звісно, в реальності це не був такий уже жорстокий і жахливий сон.
Більша частина вмісту сну була про їхній минулий досвід з Егостиком.
[Стардаст. Ти можеш це зробити. Підводься.]
Егостик, який серйозно підбадьорював її саму, котра вже здалася.
[Я твій боржник.]
Егостик, який сміявся, стікаючи кров'ю від того, що прийняв атаку замість неї.
[Хороша робота. Я подбаю про решту.]
[…Хіба ти не думаєш, що повинна зробити принаймні стільки для свого заклятого ворога?]
Коли вона була в розпачі перед непереможним ворогом, Егостик підходив ззаду й утішав її, беручи ініціативу на себе.
Цей сон показував лише сцени її часу з Егостиком до того моменту.
Проте в кінці сну він просто показував Егостика, який лежав холодним і нерухомим, із пробитим животом і стікаючи кров'ю без жодного слова.
Щоразу, коли їй снився цей сон, Шін Хару прокидалася просякнута потом, важко дихаючи з пульсуючим серцем.
На щастя, цей сон повністю зник після того, як поширилася новина про те, що Егостик живий, і її стан повністю відновився.
— Умм…
У своєму кабінеті, який вона не відвідувала довгий час, Шін Хару потягнулася, гріючись у теплому сонячному світлі.
…Егостик теж має бути десь зараз.
"Цікаво, чи він так само відпочиває під сонцем, як і я, під тим самим небом".
Поринувши в думки, Шін Хару злякала саму себе своїми несвідомими роздумами.
"Чому я взагалі знову думаю про нього? Я, мабуть, збожеволіла".
Після перегляду трансляції Егостика про виживання Шін Хару останнім часом почувалася досить неспокійно, зокрема через свою поведінку за останні п'ять днів.
"Угх, чому я так поводилася тоді?"
Червоніючи, вона неуважно крутила пасмо свого блондинистого волосся, яке мерехтіло на сонячному світлі.
"Ні, Егостик не міг померти від чогось подібного. Пам'ятаєш, коли він вижив після того, як йому пробили серце в підвалі корпорації «Хан Ін»? Звісно, він мав мати якесь медичне обладнання на своїй власній базі".
Почувши новину про виживання Егостика, Шін Хару нарешті повернула самовладання. Проте щоразу, коли вона згадувала свою поведінку всього кілька днів тому, вона не могла не відчувати ніяковості.
Побачивши, як Егостик знепритомнів від її власної руки, Шін Хару деякий час почувалася трохи не в собі.
Вона виявляла, що безвиразно витріщається на старі відео Егостика.
— …Усе буде добре. Усе буде гаразд, — бурмотіла вона собі під ніс удома.
Одного дня вона виявила, що проливає сльозу без жодної причини.
В Асоціацію взагалі перестала приходити на роботу.
— Угх…
Відчуваючи ніяковість, вона намагалася думати позитивно.
…Ну, принаймні це щось.
Вона знала, що голова Асоціації та співробітники занадто втомилися від боротьби з Егостиком і взяли перерву, тому вона також не виходила.
…Не виходити через те, що вона думала про Егостика, було серйозним занепокоєнням.
— …..
Звісно, навіть зараз… Сама думка про Егостика, який пролив кров і знепритомнів від її власних рук, змушувала її на мить затамувати подих, і в неї паморочилося в голові.
Нічого страшного, вона просто звалила лиходія, який здійснював тероризм… скільки б вона про це не думала.
"…Егостик — це не просто якийсь лиходій…"
Коли такі думки приходили до неї, вона ставала меланхолійною.
Їй не було шкода лиходія чи чогось подібного. Але їй і не було не шкода, теж…
З такими думками вона знову сьогодні виявила, що безвиразно витріщається на землю.
Того вечора, коли вона придибала назад додому, їй наснився ще один сон.
[Тільки ти доповнюєш мене.]
Постать егоїста, який раніше говорив це їй самій.
[Для мого заклятого ворога…]
Постать егоїста, який посміхався й казав, що вона його заклятий ворог.
[Моя героїне, ти слабша за Стардаст.]
Постать егоїста, який упевнено називав Стардаст своєю героїнею на трансляції.
І тоді сцена змінюється.
Раптово егоїст опинився в обіймах жінки зі світло-блакитним волоссям,
сміючись і насміхаючись із неї.
— Хех. Це мій заклятий ворог, яка навіть не знала, що це я, і намагалася вбити мене?
Стардаст, ти більше не мій ворог. Моя героїня тепер… Бурулька.
— Хе-хе-хе. Вибач, Хару. Так уже воно повернулося. Відтепер я розбиратимуся з усім тероризмом, пов'язаним з Егостиком. Ти ж знаєш про це, правда?
Коли сміх Егостика та Лі Соль А, яка обіймала його, лунав звідусіль,
Шін Хару прокинулася від свого сну.
— Хік. Хух, хух.
…Ні. Що це за сон такий?
Шін Хару несвідомо пробурмотіла собі під ніс, тримаючись за свою пульсуючу голову.