Розділ 17: Час обирати
Тероризм.
Це звучить як щось просте, де тобі потрібно всього лише кинути бомбу.
Але насправді все набагато складніше, оскільки це вимагає ретельного проектування та планування. Хоча я влаштував лише дві масштабні терористичні атаки, я можу запевнити вас, що це правда. Напевно.
Люди, прив’язані до колій, через які проїжджає поїзд.
Це звучить так легко. Чи ні?
Ви можете подумати, що ми можемо просто викрасти людину і прив’язати її…
Але коли ти робиш це в реальності, це зовсім не легко.
По-перше, було важко знайти людей, яких я міг би прив’язати.
Наскільки б незручно я почувався, якби прив’язав справжніх громадян і вбив їх через помилку?
Хоча мої руки вже були по лікті в крові, я не міг спати ночами після того, як зробив це. Не так давно я був лише звичайним законослухняним громадянином Південної Кореї.
Тож я вибрав гнилих. Тих, хто відбувся легким переляком навіть після скоєння тяжкого злочину. Викрасти їх було якось просто, бо вони все ще жили як непотріб.
Навіть попри те, що мені вдалося їх викрасти, прив’язати їх до колій також виявилося великою проблемою. Власне, це схоже на частину з викраденням. У Кореї занадто багато камер спостереження. Вони не встановлюють їх повсюди через порушення конфіденційності, але іноді розташовують їх дуже обачно.
Звісно, я можу уникнути камер спостереження за допомогою своєї телепортації та завдяки хакерським навичкам Хан Со Ін, але прив’язування людей до колій…
У Кореї через те, що існує цей непереможний герой, Тіньовий Блукач, я матиму великі проблеми, якщо попадуся за якимись справами вночі. Було б непогано, якби різні терористичні атаки відбувалися водночас, оскільки Тіньовий Блукач не може впоратися з усіма ними разом. Але оскільки всі лиходії — боягузи, було б великою проблемою, якби вони виходили самі вночі. Ц.
Маю на увазі, я телепортувався і прив’язував людей серед білого дня. Це ніяково і дивно. Навіть якщо там не було камер спостереження, день ясний, я не впевнений, що відчувати з цього приводу…
І поїзд. Чесно кажучи, я знаю, що мій гріх великий, але після попереднього підриву круїзного лайнера та підриву будівлі моїми послідовниками перевірки вибухівки всюди посилилися, тому я не можу встановити бомби на поїзд. Тож Лі Су Бін не мала іншого вибору, окрім як взятися за роботу. Вона ввела машиністу анестетик і сама повела поїзд.
Лі Су Бін, я впевнений, що вона не мала друзів і змалку сиділа тільки вдома, але вона вміє керувати абсолютно всім. Від вертольота до поїзда, екскаватора і навіть літака. Я запитав її, як вона це вміє, і ледь не зомлів, коли вона сказала, що навчилася цього за допомогою комп’ютерного симулятора.
Раціонально це взагалі не мало для мене сенсу, але я вирішив прийняти цей факт, коли дізнався, що вона почала готуватися до іспитів за тиждень і все одно змогла вступити до Сеульського національного університету. Саме так, генії точно відрізняються від мене.
Я думав, що вона схожа на мене, бо вона така боязка, але забув, що вона також геній, який може вести технічну розмову з Хан Со Ін. Чи я єдиний нормальний тут? Це так сумно…
У будь-якому разі, ми дозволили Лі Су Бін керувати поїздом. Нам буде важко, якщо машиніст раптово зупинить або поверне поїзд, щоб не збити людей. І якщо це станеться, вона пустить поїзд під укіс і загине.
Потрібен час, зусилля та страховка, щоб розпочати тероризм. Як я завжди кажу, у мене крихке тіло, яке можна вбити миттєво лише одним ударом Стардаст. Я сказав їй потягнути за важіль, але я можу попрощатися з цим світом, якщо вона вирве мені хребет. Ось чому я повинен мати страховку. Перша страховка — це Лі Су Бін, якій, можливо, доведеться пустити поїзд під укіс. А друга страховка — це встановлення бомби в місці, де я прив’язав тих людей, на випадок, якщо Стардаст атакує поїзд. Нічого не буває легко.
Все ж, принаймні, якщо я зроблю це отак,
Я зможу показати громадянам, який я небезпечний лиходій!
Я зможу знову підняти прихильність Стардаст!
Я, Даїн, можу пожертвувати собою заради свого улюбленого персонажа.
І якраз вчасно вона йде сюди.
З її розвіяним світлим волоссям Стардаст наближається у своєму червоному латексному костюмі, і я й гадки не маю, як вона встигла переодягнутися.
Це те саме відчуття щоразу, коли я бачу її, — яка вона гарна.
Чи зможу я колись зустрічатися з дівчиною, яка така ж красива, як Стардаст? Не думаю, мабуть.
Звісно, краса Лі Су Бін також цілком порівнянна з красою Стардаст… Навіть попри це.
У будь-якому разі, час повернутися до концепту.
Хоча я відчуваю, як мої руки та ноги починають трястися, я вже обрав цей концепт! Захищати її, будучи злом.
— О, зірка дня. Міс Стардаст, ви нарешті тут!
Я заплескав у долоні й привітав Стардаст.
Вона приземлилася трохи далі від мене.
— Ти, покидьку! Що, чорт забирай, ти робиш?
Ну.
Насправді, мій концепт — не єдина дивна річ.
Я не помічав цього, коли читав комікс, але почувши це безпосередньо від Стардаст, е-е…
Ти і я, ми обоє обрали неправильний концепт. Тобі так не здається?
Чути, як звичайна студентка коледжу, як Шін Хару, розмовляє тоном історичної драми в сучасний час — це дивно.
Звісно, я теж не простак.
— Ха-ха-ха-ха-ха! Що я роблю? Я просто хотів подивитися, чи зможеш ти зробити моральний вибір.
— Ти, покидьку. Ти думаєш, що тобі все минеться, якщо ти отак виріжеш громадян?
[«Громадяни (Ні)»]
[«Вбивство (Не робив цього)»]
[«Ця Стардаст, чому вона намагається отак оббрехати нашого Мангостіка?»]
[«Справді. Ви справді думаєте, що його звати Манго?»]
[«Мені подобається….»]
[«Кому саме?»]
[«Я маю на увазі, мені подобається Стардаст. Це сарказм. Вона мені не подобається.»]
[«??? Хіба ти не казав, що тобі подобається Егостик?»]
[«Думаю, ти маєш на увазі, що вона тобі подобається.»]
[«Якого біса, чому є два значення для подобається?»]
[«Судіть за контекстом.»]
[«Цей чувак, гадаю, ти вперше бачиш сленг у спільноті, ти не можеш прийти до тями. вввв»]
[«Звініть Кім Сун-У. Звільніть Кім Сун-У. Звільніть Кім Сун-У. Звільніть Кім Сун-У. Звільніть Кім Сун-У. Звільніть Кім Сун-У. Звільніть Кім Сун-У. Звільніть Кім Сун-У.»]
[«Припиніть залишати коментарі!»]
[«Ненавиджу бачити обличчя Стардаст.»]
…Я ще раз перевірив вікно чату, і навіть у цій ситуації вони ще більше ображають Стардаст. Ні, мені потрібно якнайшвидше перевернути гру!
Я заговорив перебільшеним голосом:
— Ну, це не проблема. Прямо зараз поїзд наближається, і проблема в тому, що він зб’є п’ятьох людей! Чому б тобі не піти туди й швидко не вирішити, тягнути за важіль чи ні?
Я бачив, як вени виступали на чолі Стардаст, коли я говорив саркастичним тоном.
— …Чи є якась причина, чому я не повинна просто залишити тебе тут?
— Що? Звісно, є причина! Ти ж знаєш, що це таке, правда?
Я швидко витягнув детонатор зі своєї мантії. Хіба я ще не пояснив цього? Мабуть, ще ні.
— Тепер, ти бачиш це? Якщо я натисну на нього, усі шестеро будуть знищені. І якщо я помру, мої люди, які керують поїздом, не сидітимуть склавши руки, правда? Тож тобі краще заспокоїтися.
Стардаст це не дуже сподобалося, але вона здавалася переконаною. Фух, це було близько.
Але в мене зараз немає часу. Думаю, поїзд уже майже тут.
— Тепер! Термінові новини, поїзд наближається!
Щойно я закінчив, я телепортувався до важеля під скелею. Дивлячись на скелю знизу вгору, Стардаст озиралася навколо, щоб знайти мене, але трохи пізніше полетіла до важеля.
— Тепер, тепер! Час робити вибір. Що ти зробиш? Якщо ти не повернеш важіль, п’ятеро людей, які там прив’язані, помруть. Ні-ні, не йди туди! Ти можеш просто пустити поїзд під укіс. Так, важіль. Якщо ти повернеш важіль, помре лише одна людина. Будь ласка, вирішуй швидше, чи варто жертвувати одним, щоб урятувати п’ятьох.
Швидко закінчивши свої слова, я знову виліз на скелю.
На скелі камера знімала Стардаст, яка напружено думала перед важелем. І відразу ж почувся звук поїзда, що наближався.
— Тепер, тепер! Поїзд до Пентакілу наближається. Який вибір зробить наша Стардаст?
[«Вона має повернути важіль.»]
[«Якщо вона поверне важіль, Стардаст буде тією, хто вб’є ту одну людину, правда? Якщо вона стоятиме нерухомо, вона буде невинною, але якщо вона поверне важіль, вона вб’є когось власними руками.»]
[«Це буде правильний вибір, якщо вона поверне його, тому що вона врятує чотирьох людей утилітарним шляхом…»]
Навіть у вікні чату думки людей розділилися.
Все ж, здається, усі очікують, що Стардаст поверне важіль.
Так, кожен точно подумав би саме так.
Але я знаю.
Стардаст, яку я знаю, не така людина!
Поїзд уже зовсім поруч.
Стардаст, яка мучилася перед важелем, зрештою не потягнула за важіль.
Потім вона стиснула кулак і побігла назустріч поїзду.
[— АААААХ! Даїн! Вона біжить на мене. Що мені робити?]
Я почув крик Лі Су Бін у своєму навушнику. Вона, мабуть, дивиться на Стардаст, яка біжить прямо на неї з кабіни машиніста.
Я поспішно вимкнув звук камери, яку знімав, і сказав їй:
— Не хвилюйся. Вона йде не для того, щоб зробити тобі боляче.
Ймовірно, вона збирається спробувати заблокувати поїзд своїм тілом.
Гаразд.
Якщо це та Стардаст, яку я знаю, найправедніша Шін Хару,
Я знав, що вона обере шлях, на якому ніхто не постраждає.
Тепер я збираюся змусити її виділитися саме в такий спосіб.
Увімкнувши звук камери, я закричав, рвучи на собі волосся руками:
— Не може бути! Що, чорт забирай, робить Стардаст?!! О боже мій!
Я закричав, як птеродактиль, і відразу відчув біль у горлі.
Стардаст, ти дивишся?
Я так підставляюся заради тебе…