Розділ 176: Мертві очі
Чесно кажучи, я не мав наміру влаштовувати такий великий галас цим терористичним нападом. Я просто хотів зустрітися зі Стардаст після довгої розлуки, а також скористатися можливістю належним чином перевірити її навички.
Але я не знав, що Стардаст раптово отак викладеться на повну.
— Хаа… Хаа…
Після кількох атак і захистів я спостерігав ізсередини кабіни, як Стардаст, важко дихаючи, прикрила рот рукою.
Незважаючи на виснажений вигляд, два її ока чітко дивилися на мене з палкою інтенсивністю, наче вона збиралася розтрощити мене на друзки. Це був рішучий вираз обличчя, якого я не бачив із самого першого мого терористичного нападу.
Спостерігаючи за Стардаст, яка палала такою палкою пристрастю, я був трохи спантеличений.
"…Ні, чому вона така?"
Цей вираз обличчя, здавалося, міг убити людину сам по собі. Ні, можливо, з цим виразом вона справді намагалася мене знищити.
"…Чому вона справді така?"
Мій початковий план полягав просто в тому, щоб перевірити здібності Стардаст, приховуючи свою особистість. Насправді я навіть не замислювався двічі про приховування своєї особистості; я просто зробив це, щоб об'єктивно перевірити її здібності.
Але чомусь її реакція була досить жорстокою.
"…Давай подумаємо про це".
З перспективи Стардаст, одного дня раптово з'явився новий лиходій і влаштував терористичний напад. І цей лиходій уже розгадав її атакуючі патерни і навіть пригнічував її.
"…Це через це?"
Це здається саме через це, як не крути. Можливо, через те, що я приховую свою особистість, виникло загострене почуття підозри. Ну, з її перспективи, потужний новий лиходій раптово з'явився за одну ніч.
Ось чому вона, схоже, щиро сприймала мене всерйоз.
Це було те, чого я не планував, і це було досить несподівано. Я на мить задумався про те, щоб відчинити кабіну й сказати: "Та-да! Насправді я Егостик!" — а потім накивати п'ятами.
Проте…
— Угх.
Я передумав, спостерігаючи за Стардаст, яка стиснула кулак і знову полетіла в мій бік.
Правильно. Я не можу пропустити таку цінну подію для зростання.
Судячи з того, що я бачив досі, я міг би ледве вижити в майбутній головній події — інциденті в Демонічному Замку. Але якщо я виросту знову тут сьогодні, я впевнений, що зможу впоратися з цим упевнено.
Думаючи про це, я змусив свою машину ухилитися від Стардаст, а потім ударив її одним із моїх чотирьох кулаків.
Наче вона очікувала цього, вона раптово пішла вниз і підлетіла ззаду, щоб атакувати мене.
Її рухи були набагато чистішими й покращеними, ніж раніше.
Але проблема була в тому, що під удар потрапив саме я.
— Ургх.
— [Ургх… я вб'ю тебе!]
Боже, що це за удар, який пробив машину й зачепив навіть мене всередині? Навіть наш Бегемот був обгорнутий навколо живота. Бегі, спробуй заблокувати це добре.
"А?"
Тепер було чути галюцинації Бегемота.
Хоча я відчув поколювання в кістках, мені вдалося заговорити відповідно до концепту.
Але її атака посипалася, не даючи мені можливості заговорити. Я ухилився й використав кілька функцій, підготовлених Хан Со Ін, водночас. Це було щось на кшталт плазмової бомби, вогнемета тощо.
— Хух…
Це було місце, схоже на трубу, де ледве вистачало простору для людини, хоча кабіна технічно була там. Я витер рукою кров, що текла з рота.
"…Якщо я отримаю ще кілька ударів, моє тіло може справді постраждати, але, ну. Якщо я не отримаю ще кілька ударів, усе закінчиться, правильно?"
— Сьогодні ти впадеш тут. Я так вирішив. Нехай цей Руйнівник Хаосу переможе тебе!
У бою важливо перехопити ініціативу.
Тому я голосно вигукнув отак. Навіть попри те, що ситуація була такою, мої кінцівки чомусь тремтіли… Щойно я вхопився за концепт, я мав іти до кінця.
І на мою заяву.
Стардаст також поправила волосся із серйозним обличчям і заговорила ледве чутним голосом.
— …Як і очікувалося, ми маємо розібратися з цим тут…
Що за чортівня, чому ти така страшна?
Я роздумував над тим, щоб використати своє заклинання "я збираюся втекти" Егостика, але я людина свого слова. Щойно я прийняв рішення, я маю довести його до кінця.
Тепер у мене немає вибору, окрім як бігти.
— Помри!
Я кинувся до Стардаст, у кулаках якої почало сяяти жовте світло, навіть попри те, що я не мав на увазі те, що сказав.
"…Чи зможу я повернутися живим?"
Небезпека приходить несподівано в будь-який момент.
Звісно, бувають випадки, коли, як Егостик, вони рекламують свій тероризм заздалегідь, але більшу частину часу це стається раптово.
Одним із найяскравіших прикладів є Бегемот корпорації Хан Ін, також відомий як Інцидент Чорної Катастрофи. Він раптово з'явився одного дня й ледь не змив Сеул. Також був інцидент зі штормом Місячної Шаманки. Вона теж з'явилася раптово одного вечора.
І почуття, яке вона відчувала в такі моменти.
Шін Хару відчувала його зараз.
"…."
Звісно, супротивник не викликав такої кількості масових жертв, але їхня сила була майже на рівні. Від самого початку Шін Хару відчувала, що стала значно сильнішою, ніж раніше. Навіть голова Асоціації згадував, що за своїми здібностями вона, схоже, перебуває на рівні середняка S-класу.
І все ж з'явився лиходій, який приголомшливо домінував над нею в ближньому бою. І що ще гірше, він керував громіздким механічним пристроєм.
Це було цілком природно, що вона відчувала почуття невідкладності.
Тому Шін Хару подумала про себе, що вона повинна схопити його тут і зараз. Навіть у її теперішньому стані повного незнання про нього, на неї чинили такий тиск. Якщо пізніше накопичиться більше даних, вона, можливо, не зможе впоратися з цим, особливо якщо це від інженера-механіка.
Тому з усією своєю силою Шін Хару придушила втому й билася проти нього.
Сльози нагорталися на її очі, поки вона билася, але вона продовжувала крутити головою. Вгору, вниз, вправо, вправо. Наче заучуючи патерн, вона впевнено завдавала одного удару за іншим.
Спочатку вона не могла завдати жодного удару по механічному пристрою. Але зрештою вона почала завдавати ефективних ударів по ньому один за одним.
— [Ургххх!]
…Це мало напрочуд задовільний вплив.
З кожним ударом він видавав звук, наче вмирав, і відлітав геть.
Цей хлопець.
Звісно, він одразу ж підводиться знову, но це було видовище, яке доводило, що ефективні удари досягали мети. Якщо вона продовжуватиме в такому темпі, вона відчуває, що зможе звалити його, поки він не втік.
Проте,
Глухий удар, глухий удар.
— …..?
Оскільки вона продовжувала бити його один за одним.
Шін Хару продовжувала відчувати зростаюче почуття тривоги.
Відчуття, що робиться щось, чого робити не слід. Передчуття, що вона робить щось, про що пошкодує пізніше. І серцебиття, яке ставало сильнішим із такою зловісністю.
"…Чому це відбувається?"
Шін Хару була спантеличена дивним відчуттям.
…Просто атакує лиходія, який щойно з'явився, то чому вона відчуває таку тривогу?
І таке суворе відчуття, щоразу, коли вона б'є його ще один раз під час бою й чує його стогін, воно стає дедалі гучнішим і гучнішим.
…Чому вона відчуває це до лиходія, якого ніколи раніше не бачила? Вона справді не могла зрозуміти.
Це тому, що вона втомилася, чи є щось інше? Чому вона має це дивне передчуття?
Коли вона спробувала більше подумати про свою тривогу,
— [Ургххх….]
Бах. Бах.
Вона не могла мислити ясно через постійні атаки, які сипалися без перепочинку. Вона також була виснажена від тривалого бою.
Тому вона спробувала відмахнутися від цього, думаючи, що це може бути через те, що вона просто втомилася. Але незважаючи ні на що, тлумачне почуття дискомфорту не минало легко.
Попри це, вона продовжувала битися наразі. Вона не мала розкоші думати про щось інше, коли лиходій був прямо перед нею, без жодної причини, окрім її власного настрою.
Таким чином, їй вдалося ухилитися від атаки лиходія й ударити його ногою.
На мить відкинутий назад, а потім повернувши рівновагу, лиходій заговорив механічним голосом, який упивався в її вуха:
— [Угх. Ти думаєш, це закінчиться отак, брязг? Я обов'язково звалю тебе!]
Це був схожий на машинний голос, який було неприємно слухати, але вона раптово відчула щось дивне. Щось… щось, що могло спасти на думку…
Проте ця думка була перервана зброєю, яка знову полетіла в її бік. Через її власні дії маніпулятор машини був зламаний, і він продовжував рухатися з трьома маніпуляторами.
Навіть на перший погляд його стан не виглядав хорошим, і те саме стосувалося Шін Хару. Через безперервний запеклий бій і постійну концентрацію вона помітно стала більш виснаженою.
Не маючи часу думати про це, вона продовжувала битися.
…Так. Щойно я звалю цю штуку, це дивне відчуття зникне. І щойно я побачу, що це насправді таке, на всі мої запитання будуть дані відповіді.
Шін Хару скреготала зубами.
…Так. Мене не можуть колихати дивні речі. Моя єдина мета — знищити цю штуку. Я не можу думати ні про що інше.
Глухий удар, глухий удар.
Оскільки удари її серця ставали сильнішими, наче попереджаючи її, вона ігнорувала їх. Шін Хару. Вона герой. А герої не думають ні про що інше, коли протистоять лиходіям.
І ось бій тривав.
Відірвавши ще один маніпулятор проклятої штуки, тепер механізми двох її маніпуляторів бовталися.
Шін Хару скреготала зубами й завдала фінального удару.
Тепер вона закінчить цей утомливий бій тут.
З цією думкою схоже на зірку яскраве світло спалахнуло на її кулаці.
Як воно є.
—————-БОМ.
— [Ургх-]
У той момент, коли її фінальний удар улучив у центр корпусу машини, машина полетіла назад як комета й врізалася в стіну сусідньої будівлі, застрягши там.
Із звуком руйнування штука була вбита в стіну. Потім, наче вона втратила всю силу, вона впала на землю з глухим ударом.
Тепер це була кругла машина, що лежала на землі, з витягнутими двома механічними маніпуляторами.
— Хаа… Хаа…
І перед нею Шін Хару, Стардаст, важко дихала, тримаючись за одну руку.
Вона досягла успіху. Вона звалила лиходія.
Але…
Глухий удар. Глухий удар. Глухий удар. Глухий удар.
Чому її серце билося так швидко?
Чому це тривожне, зловісне відчуття не минало?
Щось відчувається так, наче була допущена велика помилка.
"…Дивно".
Щось дивно.
Ні, не повинно бути проблеми. Вона щойно впіймала лиходія, який щойно з'явився.
…Так. Давай перевіримо це.
Невпевненими кроками вона попрямувала до поваленої машини.
Крок за кроком зловісне відчуття зростало з кожним кроком.
Коли вона опинилася перед нею, Стардаст спробувала придушити свою тривогу, ухопившись за одну з металевих пластин ногою й відірвавши її, думаючи, що підступний лиходій буде всередині.
Те, що вона побачила всередині відірваного сталевого боку, було…
— …О…?
— Кха. Привіт, Стардаст. Ха-ха… Кха.
Укритий кров'ю всередині, тримаючись за живіт, з'явився Егостик, з червоною кров'ю, що капала з його рота, але все ще намагаючись посміхнутися їй.
…Га?
І в цей момент Стардаст втратила світло у своїх очах.