Розділ 161: Врожай
Катедрал.
Зібрання лиходіїв S-класу, найсильніших із найсильніших лиходіїв з усього світу.
Повернувшись із того місця, я лежав на своєму дивані в моєму улюбленому домі в Кореї.
— Угх…
Так, ось воно.
Дім — це найкраще, зрештою.
— Даїн, ось, тримай.
— О, дякую, Лі Су Бін.
Коли Лі Су Бін відпила свій теплий ромашковий трав'яний чай, я задоволено зітхнув.
Так, це життя. Можливо, щастя все-таки не так уже й далеко. Це природно — тужити за домом, коли страждаєш назовні.
— Даїн, то що там сталося?
— Що?
— Коли ти цього разу зустрівся з іншими лиходіями. Усе було гаразд?
Я ретельно обдумав запитання Хан Со Ін.
Усе було гаразд? Ну, якщо не брати до уваги метушню, зчинену комуністом, який помре через три місяці, насправді нічого не сталося.
— Гм…
…це не було великою справою, правильно?
Хай там як, я не хотів даремно хвилювати Хан Со Ін, тому просто сказав їй, що все гаразд. У реальності це не було великою справою порівняно з тим, що я мав зробити в майбутньому.
Запевнивши Хан Со Ін та інших учасників нашого «Его-Стрім», я зміг розслабитися й знову смакувати свій чай.
— ….
Тепле сонячне світло лилося крізь велике вікно у вітальні. Поки я ліниво попивав чай, я ще раз подумки перебрав деталі зустрічі. Це була конференція лиходіїв, Катедрал, під керівництвом світового лиходія Селести.
Це був лише перший день, тому розмов досі було небагато.
"…Безумовно, всі вони сильні".
Звісно, я вже знав їхні здібності завдяки оригінальному твору, але була різниця між тим, щоб знати концептуально, і тим, щоб насправді відчути це особисто.
Там було безпомилкове відчуття сили, яке можна було відчути, просто дивлячись на них. Досі я перебував лише в Кореї, тому уявлення не мав, який безлад коїться в інших країнах. Звісно, з багатьма лиходіями S-класу в тих країнах, там також було багато героїв, які були досить сильними, щоб урівноважити силу. Це був інший стандарт порівняно з Кореєю, де героїв S-класу досі не було.
Особливо Селеста. Як і згадувалося в оригінальному творі, вона просто була на іншому рівні. Її вигляд, прикрашений вуаллю, що невиразно закривала обличчя, та святою білою сукнею, робив її святою та священною. З її розпущеним білим волоссям її можна було легко сплутати з героєм. У реальності вона була найнебезпечнішим лиходієм, на думку Асоціації.
Звісно, інші лиходії також були грізними, хоча вони й могли бути трохи слабшими за неї. Сильні завжди випромінювали впевненість, правильно? Ну, навіть старий Атлас спочатку залякував.
…Ну, насправді це неважливо.
Важливо те, як я поводжуся серед представницьких лиходіїв S-класу, зібраних у Катедрал.
— Гм…
Я сьорбнув чаю, занурившись у думки.
Чесно кажучи, я мушу це визнати. Я найслабший серед них.
Мене навіть не запрошували з самого початку. Я потрапив туди лише завдяки Атласу.
"…Можливо, ніхто навіть не зверне на мене уваги", — подумав я про себе.
Мабуть, їм було б лише цікаво дізнатися про мої стосунки з Атласом. Окрім цього, вони б не звертали на мене особливої уваги. Особливо Селеста… Вона запросила мене на прохання Атласа, але вона може бути не задоволена.
"Чому цей слабак тут?" — могла б вона подумати. Зрештою, вона навіть не надіслала мені листа із запрошенням, тому мені довелося прийти з Атласом.
І я використаю це на свою користь.
Якщо вони не зацікавлені в мені, це означає, що вони навіть не стежать за мною й не збирають інформацію про мене. По-перше, Корея дещо відокремлена від основних злочинних організацій у суспільстві героїв та лиходіїв, тому інформації з самого початку не було б.
Тому моя мрія — це не щось інше.
Це поглинути конференцію лиходіїв, Катедрал. Повільно, потроху.
Те, чого мені не вистачає порівняно з ними, — це інформація та майбутнє.
І це найкращий інструмент, який змусить мене виглядати небезпечнішим за будь-кого іншого.
Кількома словами, це єдиний спосіб пограбувати лиходіїв S-класу.
І початком цього є змусити Гітчкана з Німеччини кричати.
Насправді просто той, хто мав померти, помер би, навіть якби мене там не було, але звідки їм про це знати? Деякі люди безумовно запідозрять, що я маю якийсь вплив.
І я використаю цю підозру на свою користь. Бути А-класом може бути більшою перевагою. Те, що мене називають А-класом, означає, що він має неймовірну здібність. Ну, вони навіть не знають, що я зайшов за спиною Атласа.
…Хай там як, нічого з цього не станеться за одну ніч.
Повільно, наче намокаючи під дощем. Вони зрозуміють, що щось не так.
— …..
Тож деякий час я сидів на дивані, закинувши ногу за ногу, і планував, як поводитися з Катедрал у майбутньому.
Якщо у мене є Атлас, було б непогано побудувати силу навколо нього. Залучити лиходіїв із Китаю та Японії… було б добре, якби це було можливо. Немає потреби хвилюватися про Селесту деякий час. Хоча список лиходіїв-учасників Катедрал потрапить до голови Міжнародної Асоціації Героїв, це все одно не буде великою справою, оскільки так само є в оригінальному творі…
Поки я думав і думав, я раптово зупинився, коли зрозумів, що моя чашка порожня.
Невже час уже так сильно минув?
…Насправді це не було тим, про що варто хвилюватися відтепер. Зрештою, до наступної зустрічі залишається ще чотири місяці.
Загубившись у своїх думках, коли я повернувся до реальності, я раптово підвів очі й зустрівся поглядом із Сен Джаянг, яка сиділа знизу.
— …?
— Ти закінчив?
Запитала вона мене з пустим поглядом.
Коли я подумав про те, що говорю, Сен Джаянг сказала з усмішкою:
— Ні… Я спостерігала, тому що було кумедно бачити, як ти бурмочеш сам до себе. Ти вже закінчив думати?
— Гм. Так.
Сен Джаянг захихотіла ще глибше, вислухавши мою відповідь, що супроводжувалася фальшивим кашлем.
Ні, я не думав, що хтось спостерігатиме за нами.
Джаянг завжди була настільки непомітною, що іноді я забував, що вона взагалі поруч, навіть коли ми були разом.
— Угу…
Її фіолетове волосся іскрилося на сонячному світлі, таке ж таємниче й незбагненне, як і першого разу, коли я її побачив. Вона запитала мене:
— Тож… про що ти думав?
— О, просто про робочі справи. Ну, знаєш, що нам потрібно зробити на наступній зустрічі лиходіїв і все таке.
— Зрозуміло…
Вислухавши мою відповідь, Джаянг швидко втратила інтерес і знову відкинула голову на підлогу, борсаючись довкола.
Вона, здавалося, збиралася сказати щось більше, але в останню мить завагалася. Можливо, це була лише моя уява?
Хай там як, я прибрав свою чашку й на мить занурився в думки.
Гм, що мені робити далі?
Оскільки у нас нещодавно був терористичний напад, нам не потрібно було хвилюватися про це деякий час. Можливо, мені варто підготуватися до Юсон ПВК… але деякий час, мабуть, робити буде нічого.
З цим висновком у голові я вирішив спуститися в підвал, де перебувала Хан Со Ін.
Я чув, що цього разу вони дуже наполегливо працювали, щоб перемогти Стардаст, наголошуючи, що вони справді можуть перемогти. Мені слід підключитися й допомогти. Бек Ин-Воль та Чхве Се Хі вже виконували свою роль. Мені теж слід показати своє обличчя.
Загубившись у таких неробських думках, я пішов униз.
Так, давайте цього разу відпочинемо. Можливо, я проведу час із дівчатами. Вони виспівували про те, що хотіли піти в парк розваг минулого разу, тож, можливо, ми могли б піти в парк розваг чи щось таке. Я міг сказати, що Чхве Се Хі та Лі Су Бін потайки з нетерпінням чекали на це.
Так, деякий час, мабуть, не буде жодних проблем. За винятком Стардаст, але давайте не хвилюватися про це.
Штаб-квартира Міжнародної Асоціації Героїв, розташована в Сполучених Штатах.
Жінка, що сиділа в кабінеті директора, повільно подивилася на документи у своїй руці.
— ….
Зустріч лиходіїв відбулася під керівництвом Селести, ворога Міжнародної Асоціації.
Було отримано список учасників зустрічі.
…І, як вона й очікувала, всі люди, яких вона передбачала, були в списку.
— …Як і очікувалося, — тихо пробурмотіла директорка.
Як раніше було розкрито, жодних істотних змін не відбулося.
Що їй робити з цим?
Притиснувши темні кола під очима від перевтоми, директорка Асоціації тихо роздумувала. Це було те, чого вона в будь-якому разі очікувала, і не було потреби зчиняти галас через ніщо.
Нічого вона не могла зробити негайно, і серед присутніх не було якихось особливо незвичайних відомих лиходіїв, оскільки всі передбачувані горезвісні лиходії вже зібралися. Єдиною проблемою було те, що ці люди збиралися робити… але найкраще було б розібратися з цим згодом.
Зробивши глибокий вдих і перечитуючи документи, голова Асоціації раптово завагалася на імені однієї особи.
— Зачекай… Егостик?
Хто він такий знову?
Швидко відтворивши у своїй пам'яті, вона згадала, що він був лиходієм А-класу, який діяв у Кореї. Він був лиходієм, який минулого разу сформував союз з Атласом, лиходієм із Південної Кореї.
— …Тож лиходій А-класу тут?
Вона підняла голову, спантеличена.
За винятком Егостика, всі інші лиходії були лідерами груп лиходіїв S-класу, які спричиняли безлад у всьому світі. Було дивно раптово побачити лиходія А-класу, який діяв лише в Кореї.
Відчуваючи, що щось не так, вона приділила деякий час, щоб ретельно прочитати інформацію про Егостика, яка зберігалася в базі даних Асоціації.
Коли минуло трохи часу, вона взяла слухавку, наче прийнявши рішення, і зв'язалася з кимось.
— …Е, директоре. Чи можемо ми викликати сюди одного з вільних героїв S-класу?
Оскільки цього разу їй довелося вирушити у відрядження.