Розділ 157: У світ
Стардаст докладає більше зусиль, ніж будь-коли, щоб схопити мене — Лі Соль А навіть зателефонувала мені окремо, щоб повідомити про це та застерегти мене.
Я лежав на дивані, намагаючись відпочити після того, як вислухав її розповідь.
"Гм…"
Стардаст робить усе можливе, щоб упіймати мене.
…Але хіба це не означає, що вона не робила всього можливого досі?
"Це неможливо".
Наше повсякденне життя настільки праведне й нетерпиме до несправедливості. Ми, безперечно, робимо все можливе зараз і продовжуватимемо робити це в майбутньому. Не думаю, що буде велика різниця. Я вважав, що Лі Соль А перебільшує.
Поки я сидів там, занурений у думки, диктор на телевізорі переді мною продовжував говорити.
[…З нещодавнім продажем корпорації «Ніантек» практично всі великі корпорації Південної Кореї тепер перебувають під парасолькою корпорації «Юсон». Хоча з політичної сфери лунали заклики до обережності, антимонопольний закон, спрямований на запобігання домінуванню корпорації «Юсон», не пройшов на цій сесії Національних зборів.]
Щойно я закінчив свої роздуми, по телевізору з'явилися новини про корпорацію «Юсон».
Оскільки я заплутався в думках про Стардаст, я переключив свою увагу на слова диктора на телебаченні.
[Тим часом, хоча голова корпорації «Юсон» Лі Соль А не контактує із зовнішнім світом, за винятком своєї героїчної діяльності, вона піднялася на вершину рейтингу багатства Південної Кореї. Деякі стурбовані тим, що Південна Корея стане країною Лі Соль А…]
Гм. Хіба це медіа-джерело ще не змусила замовкнути Лі Соль А? Усе ще залишаються канали, які критично повідомляють про корпорацію «Юсон».
Незважаючи на певні сумніви, я кивнув головою.
Так. Лі Соль А нарешті вдалося поглинути майже все.
Незабаром політична сфера та медіа також будуть проковтнуті. Тоді корпорація «Юсон» справді домінуватиме в Південній Кореї. За винятком Асоціації Героїв, звісно.
"….."
Зрештою, хоча й трохи пізно, усе йде згідно з оригінальним планом.
Тоді це також просто.
Я швидко закінчив свої роздуми й підвівся зі свого місця.
Мені слід незабаром почати підготовку.
Я вкрив Сен Джаянг, яка лежала на ліжку з оголеним животом, лише тонкою ковдрою і піднявся до своєї кімнати.
Хан Со Ін та інші деякий час тому спустилися в підвал, щоб розробити новий костюм.
Це означає, що минуло чимало часу відтоді, як у мене з'явився особистий час.
З цим рішенням у голові я зайшов до своєї кімнати й дістав книгу з книжкової полиці біля свого столу.
Це був мій щоденник, який я стабільно вів.
"Гм…"
Мені також доведеться незабаром почати писати в ньому більш серйозно.
Коли я тільки починав писати в ньому, мені було цікаво, як довго мені доведеться продовжувати писати. Але, гадаю, скоро мені не доведеться писати в ньому.
З цією короткою думкою я дістав книгу.
Це було для того, щоб перевірити, що я написав у перші дні після того, як потрапив у цей світ.
"Звісно, це приблизно в цей час".
Пробурмотів я собі під ніс.
Селеста оцінюється як найсильніша серед лиходіїв S-класу. Вона збирається незабаром воскреснути.
І вона створить зібрання лауреатів світового альянсу лиходіїв, відоме як Катедрал.
Подивившись на те, що я підкреслив у своєму щоденнику, "Приєднатися до Катедрал!", я заплющив очі й задумався на мить.
Катедрал… Катедрал…
Як і очікувалося, у Кореї все трохи інакше через моє втручання, але міжнародна спільнота все одно йде за оригінальним руслом.
І, як і очікувалося, лідери світового альянсу лиходіїв незабаром створять Катедрал і проведуть свою першу зустріч.
"Гм…"
Я побарабанив пальцями по столу й на мить занурився в думки.
Катедрал. В оригіналі це була організація, яка згадувалася, але на ній не наголошувалося, оскільки жоден корейський лиходій не брав у ній участі.
Але з глобальної перспективи це досить важлива організація. Це зібрання лиходіїв S-класу, кожен із яких має сильну індивідуальність та незалежність, і лише найсильніші з них усіх керують.
Це виглядає небезпечно й важливо, уже лише з цього факту.
Звісно, в реальності це не така вже й велика справа. Вони просто збираються час від часу, щоб обмінятися інформацією та іноді здійснити тероризм.
Звісно, це змінюється в пізнішій частині оригінальної історії.
— Гм, гаразд. Якщо це прохання від Селести, я зроблю важкий крок заради цього разу.
— Дякую.
— Проте є умови.
Коли посланець, який схилив голову, завагався зі спантеличеним виразом обличчя, Атлас відкинувся на своєму троні й посміхнувся, наче був задоволений своїми думками, і запитав посланця перед собою:
— Гей, ти, випадково, не знаєш Егостика?
— …Що?