Розділ 154: Однакова ситуація, різні почуття
У той самий час, коли Егостик увірвався до лігва Майстра Зброї.
— Бляха… Що, в біса, тут відбувається…
Кімната під землею.
Сидячи там, Геум Дон-гин спостерігав за відео, потираючи лоб.
Троє постатей увірвалися до його таємного сховища зброї.
Зухвала дівчина, схожа на хуліганку, дівчина в одязі шаманки та чоловік із розвіяним чорним плащем.
Усі вони були йому знайомі.
Це нині найвідоміший лиходій у Кореї, Егостик, та його колеги.
— Ні, що за херня… Там так багато людей. Чому він мусить чіплятися саме до мене?!
Закричав він майже від розпачу.
Він уявлення не мав, звідки цей чоловік знає його особистість серед багатьох лиходіїв і чому він атакує його базу. Він мав би мати справу з героями, оскільки сам теж лиходій, але він поняття не мав, чому цей чоловік мусить завдавати йому клопоту.
Проте справу вже було зроблено, і йому настав час подумати, як із ними вчинити.
— Бляха… Бляха…
Геум Дон-гин сьогодні, як зазвичай, майстрував зброю у своєму кутку.
З простою мрією, що одного дня він зможе винищити всіх людей у Сеулі, роздавши їм зброю, яку створив, він наполегливо працював над створенням надсучасної зброї сьогодні у своєму підвалі. Раптово почала лунати сигналізація.
Він, звісно, очікував, що сюди ніхто не занадиться, тому був шокований, коли сигналізація, яку він повісив просто для краси, спрацювала.
Він поспіхом одягнув окуляри й перевірив екран, і був шокований, побачивши Егостика. І коли він тремтячими руками ввімкнув YouTube, він був шокований, побачивши, як Егостик каже, що вполює його.
— …Йди до дупи. Ти думаєш, я збираюся отак померти?
Проте Геум Дон-гин був рішуче налаштований бути сильним.
Його мрія. Його психопатичне бажання — колись винищити людей усією цією зброєю й зватися майстром страху.
Тепер, коли він майже закінчив зі зброєю, цей Егостик, який збирався викрадати людей, перетворювати їх на механічних людей і намагатися створити армію, коли майже вся зброя була готова, просто збирався бути розчавленим.
На мить він подумав про те, щоб кинути всю цю зброю й утекти, але було очевидно, що якщо він утече, Егостик забере її всю.
Він так довго жив у тіні, але якщо цей чоловік усе ж спромігся знайти його, то рано чи пізно його спіймають, навіть якщо він утече.
Тож що йому робити?
— …Бляха, це моє місце. Думаєш, я програю на своєму рідному полі?
Пробурмотів він як божевільний.
Невдовзі він прийняв рішення. Він збирається винищити Егостика та всіх тих дівчат тут.
— …Дерьмо, але як мені впоратися з усіма тими монстрами?
Але проблема, звісно, полягає в тому, що позбутися їх самотужки здається неможливим.
Як йому впоратися з одним лиходієм S-класу та двома лиходіями А-класу наодинці?
Якби вони прийшли трохи пізніше, Геум Дон-гин, після того як закінчив би проєкт гуманоїдних роботів, міг би відправити їх для протистояння.
На нещастя для нього, вони прийшли якраз перед тим, як він утілив Проєкт Гуманоїдних Роботів.
Він подумав про те, щоб просто замінувати це місце бомбою й убити їх усіх, але робити це було занадто марнотратно. Знищити всю зброю та людські експерименти, які він створював увесь цей час? Це абсурд.
Але це означає, що він не переможе тих трьох…
Тож поки він не міг утекти й стогнав,
шанс з'явився.
— Зачекай…
Троє людей ішли разом, але розділилися на тій двосторонній дорозі.
Тож дві дівчини були окремо від нього, і на екрані було видно, як вони йдуть по коридору самі.
Егостик ішов із розвіяним чорним плащем.
Майстер Зброї Геум Дон-гин раптово побачив надію.
— Зачекай… Якщо це Егостик…
Якщо подумати, це тому, що він завжди носить костюм і маску та розмовляє в таємничій атмосфері.
Що, як він слабший, ніж виглядає?
Його поплічники можуть бути сміховинно сильними, але сам він — ні.
Геум Дон-гин почав прораховувати в голові.
Висновок було зроблено миттєво.
— Так… Чесно кажучи, якщо це просто цей грьобаний Егостик, я можу його впіймати.
Сповнений раптової впевненості, він нарешті зважився.
Я збираюся впіймати цього виродка Егостика прямо тут і зараз.
Сила цього чоловіка все одно нічого собою не представляє, тож якщо він влаштує раптову атаку з надсучасною зброєю, він зможе добряче відгамселити Його.
Тоді він уб'є його першим, а потім позбудеться інших двох, поки вони будуть у паніці.
— Дозволь мені показати тобі, на що я здатний.
Геум Дон-гин прийняв рішення, невдовзі переодягнувся в костюм і взяв свою зброю. Він вийшов зі своєї кімнати й пішов таємною стежкою.
З цим пострілом у спину, яким би дивовижним не був Егостик, він не зможе ухилитися…
Місцезнаходження Егостика визначено на екрані.
Передбачивши його рух на основі цього, Геум Дон-гин, який сховався біля дверей кімнати, куди той збирався прибути через прохід, зайняв позицію.
Час минав.
Нарешті Егостик зайшов до кімнати.
— Гм… І що це за місце?
Почув він голос перед собою.
Слухаючи його, Майстер Зброї тихо наставив пістолет на Егостика.
Безшумна вибухова зброя, яку він придумав сам.
З одного пострілу слабкий Егостик упаде й негайно помре, навіть не знаючи чому.
"Бляха, йди до біса, покидьку".
Тож він натиснув на курок у бік Егостика, який утратив пильність, зі злою усмішкою.
Тієї миті, як Майстер Зброї був упевнений у перемозі, тихо випустив кулю в Егостика.
Скрип—.
Сталося дещо несподіване.
Тієї миті, як він натиснув на курок і куля полетіла в Егостика, щось чорне раптово піднялося з тіла Егостика.
Наче чорна рідина, що летить у повітрі, вона широко розлилася між ним та Егостиком, а потім поглинула кулю своїми чорними щупальцями.
І після цього куля вибухає з глухим ударом.
Але вибух не мав жодного впливу, оскільки й без того огидні чорні щупальця обволікали його протягом тривалого часу.
— Б-бляха, що це, в біса, таке?
При виді цього видовища моторошно химерних чорних щупалець, Майстер Зброї опустився на землю, сам того не усвідомлюючи.
Егостик вишкірився у відповідь на нього.
— Ага.
Ось ти де.
— Гм…
Я посміхнувся, дивлячись на тремтячого Майстра Зброї, який сидів переді мною.
Так, чувак, я знав, що так і буде.
Знаючи його характер із коміксу, він, мабуть, чекав уже довгий час.
І, як і очікувалося, він прийшов атакувати мене, коли я залишився один.
Він навіть не знав, що у мене є секретна зброя.
— Вперед, Бегемот.
Помахом руки я зманіпулював чорними щупальцями, які так нахабно запобігли вибуху.
Мій Бегемот. Я спіймав його в підвалі корпорації «Хан Ін» і не використовував так довго, за винятком того часу зі Стардаст. Тож я просто взяв його як бронежилет.
Якщо точніше, я навмисно не показував його на трансляції. Чому? Добре мати тузи в рукаві.
Таким чином завжди знайдуться необережні люди, як він.
— Мгхмммммм!
Чорні щупальця Бегемота обвили Майстра Зброї на підлозі.
Невдовзі він завис у повітрі, наче кокон, прив'язаний до павутини.
Він, здавалося, намагався щось сказати, але вже був оточений липкими чорними щупальцями й не міг навіть говорити доладно.
— Пан Геум… О, пане Геум, радий зустрічі. Я Егостик.
— Мгхммммм!
— Так, так. Ти, мабуть, злий і засмучений. Я знаю.
Я дістав пістолет з-під одягу.
Він почав істерити, коли побачив його.
…Кумедно. Він уже вбив кількох людей і збирався влаштувати різанину в Сеулі пізніше. Чого так боятися?
Ну, я розумію. Він був таким в оригіналі. Убивши тисячі людей, він зрештою загинув від рук Стардаст. Він один із небагатьох людей, яких убила Стардаст.
На відміну від інших лиходіїв від самого початку, він від природи був гнилим.
— Не почувайся ображеним, Геум Дон-гин… Ні, пане Майстер Зброї.
— Мгхмммм!
— Ти все одно помреш пізніше. Тож хіба не буде краще для людства і для тебе померти до того, як це станеться?
— Мгхм! Мгхмммм!!!
Я зарядив пістолет і спостерігав, як він борсається в чорних щупальцях.
Думаю, він просить мене врятувати його, але хіба він рятував інших?
— Що ж, тоді прощавай.
— Мгхмммм!!!
І з моїми останніми словами я наставив на нього пістолет.
Бах—.
— …..
Невдовзі тіло, що борсалося, перестало рухатися.
— Хух…
Все ж таки це було досить легко.
Я зітхнув і сховав пістолет назад.
Я радий, що мав шанс зупинити його отак, але я не знаю, що робити з лиходіями, імен чи лігов яких я не знаю.
…Як і очікувалося, підвищення рівня Стардаст і тренування інших людей B-класу — найкраще рішення.
— Усе скінчено. Ви, дівчата, можете підходити тепер.
Закінчивши, я зв'язався з ними обома.
Незабаром, за кілька хвилин, Ин-Воль та Чхве Се Хі прийшли до мого місця.
— Хороша робота, Даїн.
— Ну…
Ин-Воль не виявила особливого хвилювання, навіть коли побачила стікаючого кров'ю хлопця, на відміну від Чхве Се Хі, яка злегка тремтіла.
Чи це тому, що вона тренувала свою витривалість, перебуваючи в секті «Волгванг»?
— Ну, тепер, коли ми позбулися його. Давайте візьмемо кілька видів зброї тут, підірвемо це місце й підемо.
Решту зброї забере Асоціація.
І це насправді те, що я мав на увазі. Якщо все буде так само, як і в другій половині коміксу, то це ні погано, ні добре, якщо Асоціація матиме стільки ж зброї. Буде безлад, тому я маю підготуватися заздалегідь.
Дякую, Майстер Зброї. Твоя зброя, яка загрожує безпеці Південної Кореї, буде використана для Південної Кореї.
Після короткої миті вшанування пам'яті Майстра Зброї хвилиною мовчання, ми вирішили взяти деякі з його найкорисніших видів зброї. Час фармінгу після перемоги над босом найприємніший.
І ми можемо запустити петарду, яка підкаже, де ми знаходимося, і зникнути.
Асоціація отримує зброю, а я знову отримую титул жорстокого лиходія, який убиває людей без вагань.
Особливо те, що Стардаст закипить ворожістю до мене, було б чудово. Ці приватні санкції, особливо вбивство. Стардаст ненавидить це.
О, точно, і перед тим, як ми підемо. Я обов'язково маю створити агр.
— Гей, що ти робиш?
Чхве Се Хі поруч зі мною злякалася, подивившись на мене, як я в рукавичках пишу щось кров'ю поруч із його тілом.
— Стій спокійно. Це теж основа.
Почав я записувати дещо кров'ю, відповідаючи отак.
"Для… Стар… даст…"
Гаразд, готово.
Побачивши це, Стардаст знову буде в люті, правильно?
Ідеально.
Відчувши задоволення від свого напису, я підпалив вогонь на горі біля входу й пішов.
Для тебе, Стардаст.
— …
Десь під землею в долині, де Егостик скоїв злочин.
Стардаст та персонал Асоціації спустилися в підвал, схожий на мурашину печеру.
Поки співробітники були зайняті ідентифікацією місця події та очищенням від небезпечних речовин.
Стоячи перед лиходієм, який, як вважалося, був убитий Егостиком, Стардаст подивилася на слова, написані кров'ю поруч із ним.
Літери, які, мабуть, були написані Егостиком.
Написані Егостиком для неї.
Дивлячись униз на це.
Стардаст, Шін Хару, почувалася спантеличеною.
У неї вже було щось подібне раніше.
Повідомлення, яке він уже двічі писав до того, як вона дізналася про Егостика.
Вона була в люті й ненавиділа Егостика, коли побачила це минулого разу.
— …Для Стардаст. Хаа.
Чомусь.
Цього разу це зовсім так не відчувалося.
"…Я теж збожеволіла?"
— І я думаю, що ця жертва — також лиходій. І той слід теж… Так?
— О, нічого. Продовжуйте пояснювати.
Слухаючи пояснення персоналу, вона просто тихо пробурмотіла.