Розділ 149: Глибока розмова
Холодніший вітер, мабуть, через те, що вже вечір.
Було не холодно, оскільки я огорнув себе вогнем, але, можливо, через вітер, волосся Стардаст переді мною розвівалося вправо.
— Мені ще приємніше бачити тебе після довгої розлуки. Як ти поживала весь цей час?
— ….
Вона подивилася на мене зі складним виразом обличчя, коли я привітався з нею.
Я маю на увазі, що тут такого складного? Ти можеш просто кинутися в бій.
Поки я так думав, Стардаст на мить завагалася, а потім заговорила.
— …Ти знав, що я прийду?
— Так, звісно.
— …Чому?
— Ну, Тіньовий Блукач не може впоратися, тому ти прийшла сама, правильно?
— …Так, усе правильно..
Вона трохи замовкла, почувши мене, а потім сказала трохи тихішим голосом.
Хай там як, я спостерігав за такою Стардаст і трохи поглядав убік.
Ну, там усе ще запекло. Усе просто спалахувало, вибухало й шаленіло.
Але тепер здається, що нашу Міст відтісняють.
Так, я вже довго стою на холодному вітрі, час іти.
Ми все ще протистояли один одному з усмішкою, тоді як збоку все палало, ламалося, кричало й дув сильний вітер.
Звісно, я не упустив момент, намацав пристрій у кишені й витягнув руку.
— О, точно. І як завжди, ти ж знаєш, що я взяв із собою детонатор, правильно? Якщо ти нападеш на мене, я негайно натисну його, тому, будь ласка, будь обережною.
— …Так, гадаю, що так.
Стардаст просто відповіла отак, наче й не очікувала багато чого від самого початку. Ну, це виучена безпорадність? …Чи варто наступного разу зробити це за іншим сценарієм?
До того часу, як у мене з'явилася така думка, Стардаст усе ще дивилася на мене зі складним виразом обличчя.
"…"
Так, ти дивишся на мене весь час. Я аж здригнувся.
"…Що з нею не так?"
Я не знаю, чому вона так дивиться на мене. Хіба ти пришла сюди не для того, щоб допомогти Тіньовому Блукачу? Чому ти влаштовуєш це переді мною? Це збиває з пантелику. Тепер я вагаюся, чи варто мені виконувати План Б.
До вашого відома, План Б тут простий. Послідовність Б.І.Ж.И. Бігти. Тікати. Забрати Міст і втекти якомога швидше. Цей терористичний напад від самого початку був радше демонстрацією, щоб представити нову учасницю «Его-Стрім», Міст, аніж моїм основним терором. На додачу до всього, "Его-Стрім може впоратися з Тіньовим Блукачем!" — я хотів показати їм це. Інакше кажучи, якщо я закінчив із демонстрацією цих двох пунктів, я можу просто відразу йти додому.
З цієї причини не має значення, якщо Стардаст прийде як підкріплення. Тієї миті, як Стардаст прийде й допоможе Тіньовому Блукачу атакувати нашу Міст, я втручуся, заберу її, скажу фінальний коментар, а потім утечу. Картина теж ідеальна.
Але питання зараз у тому, чому Стардаст стоїть переді мною замість того, щоб допомогти Тіньовому Блукачу?
Тож я не показував вигляду, але був трохи шокований. Хару, ти повинна поквапитися й битися. Чому ти стоїш переді мною?
До того часу, як я подумав про це, Стардаст заговорила.
— …Навіщо тобі це?
— …Що? Е… Тому що я лиходій.
Що, в біса, ти запитуєш?
Коли я відповів отак, усе ще посміхаючись, але злегка дивуючись, Стардаст запитала знову, злегка похитавши головою, наче мала на увазі не це.
— Справа не в цьому… Той Латіс, я запитую, чому ти зупинив їхній терор і чому ти це зробив.
— Ну…
Я був злегка приголомшений таким несподіваним запитанням.
Ти запитуєш мене про це в такий час? Ми стоїмо прямо поруч, і там повно шуму, але ти навіть не звертаєш туди уваги?
Запитання також було трохи шокуючим. Це було місяць чи два тому. Очевидно, якщо зважати на характер Стардаст, їй було б байдуже, що б не витворяли лиходії. Це нормально не перейматися цим, кажучи: "Це не новий обман чи правда".
З цією думкою я злегка подивився на неї у відповідь.
І жінка, яку я зустрів поглядом, дивилася на мене рішучими очима.
…Що за нісенітниця. Чому ти виглядаєш такою серйозною?
Якщо подумати, я вже пояснював, що це було дещо, про що я не знав, коли трансляція почалася. Вона цього не бачила?
Ну, це тому, що я говорю публічно, тому я не знаю, чи стане це проблемою.
Я повернув камеру в інший бік, щоб сказати Стардаст дещо інше. Дивлячись на це зараз, я не думаю, що вона все одно повірить у це виправдання.
З таким розрахунком я придумав, що сказати якнайшвидше.
Потім я вишкірився й відповів Стардаст ще раз.
— Я не знав, що Стардаст так цікавитиметься подібними таблоїдами.
— …Не паясничай—
— Ну, якщо вже на те пішло. Хіба я не казав тобі минулого разу? Мої плани й таке інше.
Я продовжив із нюансом, який, здавалося, говорив про щось очевидне.
— Я лише сказав тобі, якою була моя мета. Ти забула? Моя мета — створити найбільшу лиходійську асоціацію в Кореї та змагатися з Асоціацією. Але якщо всі ці дрібниці відволікатимуть громадськість, моє становище стане трохи важким. Тому, ну, це правда, що я доклав певних зусиль. Щоб зберегти ексклюзивний статус «Его-Стрім». Це було не заради Південної Кореї, звісно.
О, в мене горло болить, бо я говорю забагато за один раз.
Я знизав плечима.
Тепер, коли я думаю про це, це трохи кумедно.
Моя підлегла збоку…? Міст та її колега Тіньовий Блукач б'ються не на життя, а на смерть прямо поруч із нами. Що, в біса, ми робимо? Кожного разу, коли я почуваюся кепсько, це тому, що я занадто багато говорю.
З цією думкою я знову поглянув на тих, хто бився на іншому боці.
Важко розгледіти, бо все таке барвисте в полум'ї, тінях і шумі, але вони все одно запекло б'ються, поки ви стоїмо на місці й розмовляємо. Здається навіть, що вони йдуть сюди. Чекай, вони йдуть сюди?
Щойно я подумав про це, я знову перевірив чат.
[Думаю, Тіньовий Блукач точно отримав шанс на перемогу]
[Це правда! О, Міст відтісняють!]
[Дивовижно, що вона досі билася з цим Тіньовим Блукачем. Лише кілька людей перемагали його вночі]
[Міст спочатку трохи домінувала ха-ха-ха. Це тому, що Тінь стає сильнішим ближче до кінця]
[Чесно кажучи, було б ідеально, якби ти плюнув на бій і просто дивився на Міст. Ха-ха-ха-ха]
[Правда ха-ха. Я забув, що вона лиходійка. Я вболівав за Міст ха-ха]
[Лиходійка? Нісенітниця!!! Загальновідомо, що всі учасники "Его-Стрім" — "герої". Майте це на увазі.]
[Думаю, Міст дійсно відтісняють]
…Гм, думаю, настав час втрутитися.
Поки я починав нервувати, вона запитала мене знову, наче їй не сподобалося те, що я сказав раніше.
— …Ти хочеш, щоб я в це повірила?
— Ну, я сказав тобі лише правду, кхем. У мене будуть неприємності, якщо ти продовжуватимеш у тому ж дусі.
…Це точно була ідеальна причина, чому б тобі не повірити? Це просто те, що каже лиходій, тому ти пропустиш це повз вуха.
Але окремо від цього, тієї миті, як я на секунду кашлянув, щоб розігріти її голос, вираз її обличчя трохи запекся.
Вона злегка завагалася, а потім запитала, усе ще тримаючи обличчя суворим.
— …Хай там як, так. Цього достатньо. Ти… минулого разу блював кров'ю.
— …Гм, кров'ю?
— Так, кров'ю. Ти не зможеш обдурити мої очі. Під час минулого терористичного нападу хіба ти не викашляв кров? У тебе якісь проблеми з тілом?
Вона запитала мене.
…Ні, коли це ти побачила? Ось чому кмітливі герої завдають клопоту.
Але чому ти запитуєш про це? О, вона насміхається з мене, типу: "Ти виглядаєш так, ніби скоро помреш, чи не так? Пф."? Звісно, тільки не кажи мені, що вона хвилюється за мене.
Тому я відповів досить дражливо.
— Ну, я ніколи не думав, що Стардаст так сильно хвилюватиметься за мене.
— Я не хвилююся…
— Так, так. Просто я трохи втомився на деякий час, і зі мною все гаразд, тому тобі не потрібно хвилюватися. Я ніколи не зупинюся, поки не помру, і продовжуватиму тероризувати, тож, будь ласка, чекай на це.
— ….
Я припинив дражнити її й ще раз подивився на бойову ситуацію.
[Ні, Міст зараз спіймають]
[Тіньовий Блукач мчить із люттю.]
[Куди подівся Егостик? Схоже, вона ось-ось програє, ти, покидьку]
[Тінь серйозно повернувся на ноги, бляха ха-ха-ха-ха]
О ні, ми влипли.
Усвідомивши, що я затягнув занадто багато часу, я відчув полегшення перед собою, хоча мені трохи не по собі..? Швидко попрощався зі Стардаст, яка виглядала полегшеною.
— Хай там як! Було приємно поговорити з тобою. Я йду рятувати свою колегу зараз!
— Га? Гей, зачекай хвилинку..
Що значить зачекай? У мене зараз немає часу.
Сказавши це, я миттєво телепортувався. Куди, звісно? До Міст.
Я відчуваю палючу спеку й сильний вітер, щойно переміщуюся туди.
Я телепортувався прямо збоку, підхоплюючи ззаду Міст, яка перебувала під атакою Тіні.
— Хаа, хаа… Ти тут?
— Так. Вибач, що запізнився.
Дивлячись на Сен Джаянг, яка важко дихала. Я перевантажив ліниву дитину, яка завжди лежала. Мені шкода її.
Хай там як, Тіньовий Блукач, який розітнув повітря через моє раптове вторгнення, повернув голову й подивився на нас. Стардаст, яка була он там, також полетіла до нас.
Раптово відбулася чотиристороння зустріч героя й лиходія під нічним небом. Тіньовий Блукач також важко дихав, дивлячись на мене, а Стардаст дивилася на те, як я обіймаю Міст, із несхвальним виразом обличчя.
Звісно, я посміхнувся й заговорив у цій сцені, де Стардаст тепер знімали на камеру.
— На жаль, на цьому бій закінчено! Думаю, нам час прощатися.
[Він увійшов, коли вона ось-ось мала програти ха-ха-ха-ха]
[Я чекав, коли прийде Егостик]
[Повірити не можу, що все вже закінчилося. Але сьогоднішнє шоу було досить плідним]
[Ха-ха-ха-ха Тіньовий Блукач ганяється за курми ха-ха-ха-ха]
[Коли прибула Стардаст? Вона щойно прийшла?]
[Він тікає, щойно прибула Стардаст ха-ха-ха]
— …Ти Егостик?
— Так, Тіньовий Блукач. Ти досить сильний. Наступного разу нам доведеться посилитися.
— …
Тіньовий важко дихав, дивлячись на мене, а Стардаст усе ще дивилася на нас із гірким виразом обличчя. І стоячи між Сен Джаянг, яка по черзі дивилася на мене й Стардаст із підозрілим виразом обличчя, я готувався сказати фінальний коментар.
Так, я готувався.
Поки Сео Джаянг, яка злегка зловісно посміхалася, не зробила дещо несподіване.
— ….?
…Вона що, збожеволіла?