Розділ 14: Я став дружнім лиходієм
Я любив Стардаст.
Стардаст. Вона зірка цього коміксу.
Чому мені подобається Стардаст?
Звісно. Вона була гарною.
У житті вона не була аж такою гарною, але в коміксі її малювали надзвичайно вродливою.
Зрештою, хіба це не доля такої сумної істоти, як чоловік, — інстинктивно любити гарну жінку?
Крім того, вона тримала чудову межу між тим, щоб бути героєм, і тим, щоб бути звичайною людиною.
У повсякденному житті вона просто звичайна, трохи грубувата жінка, але коли вона стає героєм, так весело спостерігати, як вона каже щось на кшталт «Ти, покидьку! Що, чорт забирай, ти робиш?» унікальним, злегка незграбним тоном.
Я не впевнений, чи це для того, щоб відокремити свій повсякденний образ від небуденного, чи щоб приховати звичну манеру розмови. Але, чесно кажучи, на мою думку, вона, мабуть, просто думає, що виглядає так круто…
Ну, найбільше мені подобалося її унікальне почуття справедливості.
Оскільки її батьки загинули в інциденті, спричиненому лиходіями, коли вона була дитиною, вона плекала в собі помсту та ненависть до лиходіїв.
Дівчинка, яка мріяла стати героєм.
Але в неї не було ні суперздібностей, ні талантів.
Вона могла лише благати зірки.
«Будь ласка, дозвольте мені пробудити мої сили».
«Тож дозвольте мені самій помститися цим лиходіям».
Чи зірки відповіли на її прохання?
Бо вона дивом отримала здібність.
Після пробудження суперздібності, що цікаво, її волосся почало ставати світлим, як зоряне світло.
Саме так вона й отримала своє ім’я. Зоряний пил. Стардаст.
Але Асоціація натякнула, що п’ять складів — це занадто довго для імені героя, тому вони скоротили його до «Стардаст».
У будь-якому разі, життя героя почалося з помсти, але через багато подій вона прийшла до усвідомлення.
Герой — це не хуліган, а захисник громадян.
Ось так вона й стала справжнім захисником. Вона стала героєм.
У дитинстві я закохався в її історію.
Насправді з’являлося багато героїв із вражаючими передісторіями та поглядами на справедливість, але, гадаю, вона стала моїм улюбленим персонажем, тому що була корейкою. Тому що я міг зрозуміти її історію.
…То чому я зараз так метушуся?
Тому що мій улюблений персонаж раптово з’явився переді мною.
— Егостик!
— Стардаст?
О боже.
Що відбувається?
У цьому людному місці.
Досягнувши бажаної мети й усунувши Телепортера, я збирався вирушати додому.
Я точно збирався вбити їх тихо, але потрапив у халепу, бо занадто сильно привернув агро.
Та-да! Ні з того ні з сього з’явилася Стардаст.
Як довго я тут провів, що вона встигла прилетіти сюди?
На жаль, вона не могла приземлитися, бо навколо було занадто багато людей, тому я дивився, як вона повисла в повітрі.
Вона була вкрита потом, гадаю, летіла сюди поспіхом. Мабуть, вона вирушила тієї ж миті, як почула, що я тут. Навіть попри це, вона все одно встигла переодягнутися у свій червоний латексний костюм.
— Егостик, ти, покидьку!
— Так, так. Я слухаю.
[— Хюн, що ти робиш? Живіше!]
Боже, Хан Со Ін. Просто дай мені хвилину.
Мій улюблений персонаж фактично прилетів аж сюди, щоб побачити мене. Я хочу почути, що вона збирається сказати.
І тут так багато людей, якщо я просто зроблю «ПУФ-!» і зникну, вона буде такою приниженою і збентеженою. Як я можу дозволити людям сміятися з моєї Шін Хару!
— Ти, щойно. Що ти накоїв? — запитала Стардаст, дивлячись на Телепортера, який лежав біля моїх ніг, а потім люто втупилася в мене.
Громадяни вже зайняли позиції, щоб спостерігати за ситуацією, ніби вони були в захваті від того, що ми вдвох збираємося битися. Люди, що ви будете робити, якщо постраждаєте? Вау, вони навіть дістають свої телефони, щоб знімати. Зачекайте, хіба та людина не знімала з самого початку? Це ще серйозніше…
Перед цими нечутливими громадянами, які не розуміють, наскільки небезпечна ситуація, я вирішив ще трохи підіграти Стардаст.
— Що я роблю? Я просто усунув паразитів цього суспільства. Я просто зробив те, що мали зробити герої. Те, що мали зробити ваші люди. Ну, вам не обов’язково дякувати мені. Я зробив це не для того, щоб отримати вашу вдячність. Ха-ха!
— Ти…
Вени почали виступати на чолі Стардаст. Її обличчя почервоніло, вона була дуже сердита. О, в чому справа? Я сказав щось погане?
Її тремтяче тіло, здавалося, ось-ось відмовиться від свого концепту в будь-яку мить. Гей, гей. Заспокойся! Я лише трохи подражнив тебе, а ти вже розлютилася?
Перш ніж вона встигла вимовити бодай слово гніву, я швидко заговорив:
— Звісно! Звісно, я не скористався державною владою, а застосував приватні санкції! Так і є, але я вважаю, що це потрібно взяти до уваги. Телепортер, хіба цей жорстокий хлопець не був оцінений як клас А через силу його здібності та небезпеку його навичок втечі? Хіба герої не можуть винести вирок прямо на місці, якщо лиходій належить до класу А?
Щойно я закінчив, вона заговорила так, ніби тільки й чекала цього:
— Так, це можливо. Тоді, хіба ти герой?
Вона, здавалося, хотіла негайно кинутися на мене і вліпити ляпаса. Але коли вона збиралася це зробити, злякалася, що я або втечу, або громадяни стануть на її шляху. Гм, не думаю, що від мене буде якась користь, якщо я залишуся довше. Мені слід повільно знайти спосіб утекти.
— Що ж, я розумію, що ви сказали, міс Стардаст. Це означає, що тільки герой повинен вбивати непотріб, який заслуговує на смерть, але це безглуздо, якщо їх убиває такий лиходій, як я. Як і очікувалося, думки міс Стардаст мають сильне почуття справедливості.
Перш за все, я приблизно захистив Стардаст.
Мій план полягає в тому, щоб зробити Стардаст популярною героїнею. Тож спочатку — зроби комплімент!
Зазвичай, коли Чхольсу каже «Я добре вчуся», це чомусь звучить ненадійно. Але якщо його суперниця, Йонхі, каже: «Я не знаю про інші речі, але його навчання я визнаю.», тоді люди починають думати: «О, Чхольсу добре вчиться.». Нічого немає ефективнішого за компліменти від твого опонента!
Але, гадаю, громадяни мали іншу думку.
— Що, тільки герої можуть ловити лиходіїв?
— За кого вона себе має… Така груба.
Раптом із натовпу почали лунати тихі голоси.
Перепрошую, я вас усіх чую.
Я зрозумів це після того, як потрапив у цей світ.
Люди тут божевільні.
Нечутливість до безпеки — це базове. Герой і лиходій протистоять один одному тут, а вони починають захищати лиходія.
Вони що, при глузді?
— Вона просто прийшла сюди, коли все вже було зроблено. Я не можу їй вірити.
— Чесно кажучи, що Егостик зробив не так?
Я ледь не втратив розум.
Чи розмова, яку я слухаю, це справжня розмова?
Оскільки шепіт навколо нас посилювався, вираз обличчя Стардаст і мій поступово ставали кам’яними.
Вони звинувачували в цьому Стардаст, а не мене. Невинну Стардаст почали паплюжити.
Чому? Невже люди збожеволіли, побачивши кров?
У будь-якому разі, це не та ситуація, на яку я очікував. Я хотів картину, де мене критикують, а Стардаст хвалять, і ніколи не думав, що все повернеться так.
Чому громадяни стають на бік лиходія? Що це таке?
Обличчя Стардаст також почало кам’яніти, коли громадська думка повернулася дивним чином. Я відчув, що мені потрібно поспішити й виправити це. Швидко, поспіхом я заговорив:
— Я теж! Я не сказав ні слова про те, що зробив хорошу роботу! Я лише запитав вас, чи це так! Я… е-е… я продовжуватиму робити злі речі! Сподіваюся, міс Стардаст спробує мене зупинити! Тоді… я змиваюся!
Я випустив свої слова, як із пістолета, а потім, повернувши плащ уперед, телепортувався. Щось не так. Мені потрібно спочатку втекти.
Після телепортації краєвид переді мною закружляв. Я навіть не міг нормально стояти через нудоту в шлунку і врешті-решт упав. Чесно кажучи, я деякий час виснажував себе, щоб упіймати цього Телепортера, але моє тіло не витримало, коли я знову подолав велику відстань.
— Хафф… Хафф…
Коли я впав, я ледве дихав. Двері відчинилися, і хтось зайшов.
— Оппа!
Це була Хан Со Ін. Вона підбігла, схопила мене і почала нити, намагаючись підняти.
— О, чому ти такий важкий! Оппа, прокидайся! Це не працює, онні! Допоможи мені!
— О! Я вже йду!
І через короткий час увірвалася Лі Су Бін. Ну, я здогадався, що це може бути Лі Су Бін. Я навіть не можу розплющити очі, вони постійно закриваються. Вау, я точно помру такими темпами.
— Тепер, раз, два! Давай піднімемо його!
Потім вони почали кректати, намагаючись мене підняти. Чесно кажучи, я відчував, що Лі Су Бін була єдиною, хто тримав мене, лише з невеликою допомогою від Хан Со Ін, але вона нічого не сказала. І я також був у такому стані, що ледве міг щось вимовити.
— Фух, будь ласка, телепортуйся прямо перед капсулою втоми відтепер.
Хан Со Ін, якій зрештою вдалося помістити мене в капсулу відновлення, важко дихала і скиглила мені. Так, я маю зробити це наступного разу. Я не міг тверезо мислити деякий час тому.
— …Дя… кую…
— Якщо зрозумів, то відпочивай. Ти виглядаєш так, ніби вмираєш.
Вона пробурчала і пішла.
Лі Су Бін була поруч із нею.
— Одужуй швидше, — підбадьорила вона мене, стиснувши кулак. Така люба.
Я просто так і відключився.
Мені потрібно добре виспатися і відпочити, але моя голова не могла легко заснути через тривогу.
Через цей шепіт про Стардаст.
[Опитування симпатій) Якщо вам мужній Мангостік подобається більше, ніж ця кьонде Стардаст, тисніть «Рекомендую»]
Я буду першим Ха-ха-ха-ха-ха-ха.
[Рекомендую] 1380. [Не рекомендую] 28