Розділ 148: Запекла битва
Сен Джаянг.
Вона вперше за довгий час отримувала задоволення.
— Гм…
— Угх.
Темне нічне небо.
Сен Джаянг почувалася так, наче насолоджується своєрідним феєрверком у центрі міста, звідки вже евакуювали всіх людей.
Єдина відмінність полягала в тому, що все полум'я було фіолетовим і летіло в людей.
Сен Джаянг від природи не мала настільки активного характеру.
Взагалі, як можна помітити за її напівзаплющеними очима, вона найбільше любить нічого не робити й спати.
Можливо, саме тому, навіть ширяючи зараз у небі, вона зависла під кутом, наче лежала на вітрі. Одну руку вона запхнула в кишеню худі, а іншу використовувала для сили.
[Боже ха-ха-ха. Чому вона влаштовує терор із таким пофігістичним виглядом? Ха-ха]
[Це невимушеність сильного гравця?]
[Я вперше бачу, щоб хтось так розслаблено поводився проти Тіньового Блукача.]
[Думаю, вона ідеальна суперниця для Тіньового Блукача]
Звісно, це не означало, що вона дійсно робила це абияк. Просто легковажно, наче грала без жодного тягаря.
Тож вона на мить зосередилася й подивилася на свою руку. У сенсі, що час на мить уповільнився, холодна енергія тіла зосередилася в одній руці вздовж кровоносних судин. Невдовзі права рука поступово почала закипати від жару. І водночас на руці з'явився маленький фіолетовий вогник.
Вона злегка поворухнула рукою, відчуваючи, ніби розкручує висхідне полум'я з невеликим теплом. Тоді полум'я закрутилося швидше й спалахнуло сильніше, наче стало щільним. Здавалося більш доречним описати це як палаючу фіолетову вогняну кулю, ніж як маленький вогник. Можливо, через концентрацію енергії вона неодноразово роздувалася й стискалася, наче збиралася інтенсивно вибухнути.
Невдовзі вона повернула руку, ніби штовхаючи вогняну кулю вперед, перш ніж та лопне над її долонею, і витягнула руку вперед. У такому стані вона розкрила долоню. Перед її долонею сама по собі палала фіолетова вогняна куля.
І в такому стані вона дала поштовх для пострілу вперед.
— Фаєрбол,
Невдовзі, з її коротким бурмотінням, щось схоже на маленьку магічну перлину вирвалося між її долонею та полум'ям. У той самий момент вогняна куля швидко вистрілила з хлопаючим звуком. І лише тоді її час знову почав іти.
Увесь процес відбувся спалахом для Тіньового Блукача та глядачів. На мить Міст, фіолетова вогняна куля вистрілила миттєво після того, як вона, здавалося, змахнула руками. Невдовзі вона полетіла, залишаючи фіолетовий слід у темному нічному небі, і влучила в місце, де Тіньовий Блукач перебував у темряві.
— Угх…
Тіньовий Блукач, ховаючись у тіні, намагався ухилитися й запобігти цьому, але цей перший постріл не був кінцем. Щойно він зупинив той один удар, один за одним полетіли інші.
Звісно, Тіньовий Блукач не дозволяв Сен Джаянг просто гратися з собою, яка все ще лежала, наче спираючись на вітер, махаючи однією рукою й пускаючи феєрверки. Простір навколо неї на мить потемнів, і тіні піднялися.
Вона швидко ухилилася від цього, огорнувши себе полум'ям. У цьому перевага того, що вона маленька дівчина. Їй легко рухатися.
Сен Джаянг зціпила зуби з цим усвідомленням і подивилася на Тіньового Блукача, який підібрався до самого її носа. Вона нарешті витягла іншу руку з кишені, ухиляючись від його атаки. Тож коли вона рушила руками, величезне вогняне кільце сформувалося між нею та ним. Одразу після того, як вогняне кільце вистрілило, він знову сховався в тіні й ухилився.
Злітаючи вгору й рухаючись над цим темним нічним небом, вона вперше за довгий час щиро посміхнулася.
…Як і очікувалося, літати нічним небом ось так було досить весело. Вона може вволю використовувати свою здібність, яку зазвичай не використовує, або може лежати у вихорі полум'я й ширяти в небі. Усе це.
Насправді вона могла робити це лише завдяки Егостику. Якби вона старанно не тренувалася з ним, вона б не змогла протриматися довго. Можливо, вона б просто вистрілила трохи вогнем і втекла.
До того часу, як вона почала пишатися собою, що це був хороший вибір — прийняти пропозицію Егостика, вона побачила Тіньового Блукача, який біг на неї.
…Він і є той горезвісний сильний Тіньовий Блукач?
Проте, як і казав Егостик, він почувається слабким перед її полум'ям. Звісно, він справді сильний, оскільки бився з великою концентрацією вночі.
…Але скільки ще часу в неї залишилося?
Сен Джаянг знову запустила феєрверк ось так, і в її думках на мить виникли слова Егостика.
"Я прийду врятувати тебе, коли ти програватимеш, і якщо ти йтимеш у напрямку перемоги, вони надішлють когось на підтримку, тож я заберу тебе й тоді. Тож не має значення, переможеш ти чи програєш, ти можеш робити все, що хочеш".
…Він сказав, що можна битися помірно.
Сен Джаянг не мала наміру так робити.
Помірно? Помірність — це добре, але вона повинна перемогти.
Під таким темним нічним небом, з її розвіяним фіолетовим волоссям, вона сама того не помічаючи злегка посміхнулася.
….Даїн. Він не показував вигляду, але він, безумовно, не думав, що вона переможе. Це погляд, який вважає, що вона пасе задніх.
Але який вираз обличчя буде у Даїна, якщо вона переможе Тіньового Блукача? Він здивується чи похвалить її за те, що вона добре впоралася?
Цікавлячись цим, вона ступила вперед із більш пильним поглядом.
Так, давай зробимо це цього разу.
Тож вона знову почала малювати щось геометричне, відчуваючи вітер між пальцями.
Фіолетове полум'я палало ще сильніше.
Запал битви ставав дедалі гарячішим.
Ніхто не може перемогти Тіньового Блукача вночі.
Це означає, що гігантський робот корпорації «Хан Ін» повністю розгромив здібність Тіньового Блукача, а потім зламався.
Все ж його дух тоді не зламався.
Так, тому що це робот. Це гігантський робот. Він занадто великий, кристали високотехнологічної науки, ультимативна зброя, створена багатьма лиходіями.
Його ментальна сила, яку він підтримував такими виправданнями перед самим собою, була знищена появою Місячної Шаманки, яка з'явилася разом зі штормом.
Ах! Тепер я перетворився на непотріб, який не може перемогти навіть одного лиходія вночі. Невже дні моєї слави дійсно минули? Як мені тепер жити?
Будучи дещо неповноцінним через те, що вдень він майже нічим не відрізнявся від звичайних людей, він не міг змиритися з жахливою реальністю, що його повалили навіть уночі. Насправді він був настільки ментально зламаний, що на деякий час втратив зв'язок з усіма й проводив час наодинці вдома.
Звісно, йому було настільки важко наодинці, що він певною мірою відновився завдяки допомозі своєї дівчини й повернувся до повсякденного життя.
…Він повернувся, але не відновився ментально повністю. Він відчував розчарування, коли думав, що все ще знайдуться лиходії, які зможуть перемогти його вночі.
Для нього, хто жив день за днем ось так.
Також лиходійка певною мірою проігнорувала його здібність і напала.
Можливо, як зазвичай, розчарування прийшло знову.
Можливо, він би побився деякий час, здався й знову сидів удома.
Цього разу, однак, усе було інакше.
Знаючи мету цього терористичного нападу.
Тому що він знає, що Егостик спеціально підготувався, щоб виростити такого слабкого його.
Він зціпив серце, зціпив зуби й бився щосили.
Так, у майбутньому може з'явитися більше таких лиходіїв.
Чи збираюся я розчаровуватися щоразу? Ні, настав час визнати свої межі й зробити крок уперед. Це те, чого Егостик хоче від мене.
Насправді Егостик зробив це без задньої думки, але Тіньовий Блукач, який ніяк не міг про це знати, вірив у це дуже твердо.
— Угх… О, боже.
Безперервна вогняна атака.
Це було б нічим і легко захистилося б його тінню.
Чомусь, від цих пронизуючих тінь атак, Тіньовий Блукач був зайнятий швидким рухом.
Ширяючи на тлі темного нічного неба.
Маленька дівчина з довгим фіолетовим волоссям, одягнена в чорне худі.
Ухиляючись від атаки, яка йшла від того, що вона махала рукою й пускала феєрверки, він іноді сам атакував.
Поступово він визначав хід бою.
— Гм… Ти казав, що почнеш усерйоз раніше, це все, на що ти здатний?
— Угх… Ах ти ж стерво…
Він усвідомлював присутність камери, яка ширяла так далеко й знімала його, і водночас додав трохи щирості, будучи трохи роздратованим.
Зціпивши зуби, він зосередичив тіні у своїх руках і знову побіг на вогняну відьму.
Насправді, навіть якщо вона так блефувала, він уже бачив, що вона трохи більше втомилася, ніж на початку.
Інакше кажучи, шанс є.
Він переможе!
Вперше в битві між «Его-Стрім» та учасниками Асоціації Героїв обидві сторони билися з рішучістю беззастережно збити з ніг своїх суперників.
Відповідно, битва продовжувала палати, наче їй не буде кінця.
Продовжуйте, продовжуйте.
Протягом тривалого часу.
[Вау, ця битва легендарна ха-ха-ха]
[Вони б'ються так пристрасно wwwwww]
[Усі будівлі зараз вибухнуть!]
[Я живу поблизу, і це божевілля. Я бачу блискавки й чую гуркіт]
[Я вперше бачу, як Тіньовий Блукач б'ється, зціпивши зуби]
[Егостик, цей хлопець, його нова лиходійка б'ється з героєм А-класу просто силою ха-ха-ха Хіба вона не S-клас на цьому етапі?]
[Ця Міст, чому вона така мила й красива? Стар Манго, Айс Манго чи що завгодно. Я думаю, Фіолетове Манго заб'є гол.]
[Ні, Стардаст красивіша]
[Коментарі вище, про що ви говорите, коли її навіть доладно не видно через фільтр нерозпізнавання? Ха-ха. Бурулька навіть обличчя не ховає, коли б'ється. Чому ви її ігноруєте?]
[Бум Айс Манго наближається]
[Чому ви продовжуєте спілкуватися отак замість обговорення бою?]
[Але бій дійсно запеклий. Це триває вже деякий час. Хоча під час бою Електри це тривало лише мить]
[Хто зараз перемагає? Я не знаю, бо вони йдуть ніздря в ніздрю]
[Тіньовий Блукач повернувся у форму посеред бою й перемагає]
Незважаючи на те, що битва вже тривала досить довго, вікно чату все ще активне.
Я втомився й припинив пояснювати, тож тепер шоковано спостерігав за боєм.
Ні, народ. Чому ви б'єтеся з усім серцем ось так? Ви ж можете робити це помірно.
Зокрема, я не розумію, чому така лінива людина, як Сен Джаянг, б'ється так важко. Заради чого?
Хай там як, справа не в цьому.
Річ у тім, що якщо бій стає довшим і напруженішим, її шанси прийти зростуть.
І саме так, як я й очікував.
Незабаром дехто потрапив у моє поле зору.
Оскільки я підготувався заздалегідь, я вимкнув звук камери й повернув її в інший бік, після чого привітав бажану постать, яка наближалася до мене.
— Привіт, Стардаст. Як і очікувалося, ти дійсно прийшла.
— …Егостик.
Поза темним містом, з розвіяним волоссям, мій герой ішла до мене.
Я посміхався, вітаючись, але думав про себе.
Тож ось як усе повертається.
Тоді відповіддю є План Б.
До вашого відома, Стардаст усе ще була красивою після нашої останньої зустрічі.
Я просто до слова.