Розділ 136: Пісня темряви та блискавки
Місто знову лихоманило.
Від лиходія, який у повітрі розкидав бомби, наче годував курей, до битви між гігантським роботом і героєм.
І новий лиходій, наче цей забіг іще не закінчився.
З'явився лицар у чорних обладунках, навколо тіла якого вирувала електрика.
Це був Лицар Смерті.
— ……
Розвиток Лицаря Смерті був таким самим, із яким Стардаст уже стикалася раніше.
Чорний армет на голові. Чорні обладунки вкривали його тіло, а позаду розвівався порваний плащ.
І меч, масивний, завбільшки з людину, він тримав в одній руці й опустив на землю.
Досі він виглядав так само, як і раніше, но найважливіша відмінність полягала в тому, що
Все його тіло було оточене видимою електрикою.
— Муахахахаха!!! Моє тіло переповнює енергія!!!!
І це створило досить велику різницю порівняно з минулим разом.
Лицар Смерті змахнув своїм гігантським мечем.
Як і його тіло, величезний меч із електрикою, що бризкала на його поверхні, Лицар Смерті підняв до неба.
Гуркіт-
КА-БУУУУУМ.
— …Хаа.
Блискавки почали вдаряти з неба.
І Стардаст ухилялася від них, літаючи в повітрі.
— Муахахаха!!!! Як тобі таке?!!!!
— Десік! Починаймо атакувати зараз ж!!
— Гаразд, відтепер я битимуся як слід!
Лицар Смерті, який розмахував мечем, почав діяти всерйоз після слів Електри, яка потіла, постачаючи йому електрику ззаду.
— Хах!
Стардаст похмуро подумала, спостерігаючи за Лицарем Смерті, який мчав на неї з величезним мечем.
"…Я збиралася зайнятися лише Егостиком, но чому сьогодні все продовжує йти ось так?"
Із зітханням Стардаст стиснула кулак.
Гаразд. Давай спочатку звалимо його, а подумаємо потім.
[Хто зараз перемагає??]
[Тут усе щільно хахаха]
[Лицар Смерті такий сильний. Він став сильнішим після того, як отримав усю цю електрику.]
[Я відчуваю захоплення, коли електрика бризкає щоразу, як він замахується мечем хахахахаха]
[Вау, но Стардаст стала сильнішою порівняно з минулим разом.]
[Це тому, що тут один проти двох, Стардаст проти Лицаря Смерті + Електри хахаха.]
[Тепер, коли ви про це згадали, Електра дійсно посилає електрику ззаду хахаха]
[Цікаво, я дивлюся новини чи фільм. Це так ефектно хахахахаха.]
— Хаа…
[Муахахаха!!! Це все, що ти маєш?!!! Покажи нам більше!!!]
Спостерігаючи за Лицарем Смерті, який розмахував мечем, наче танцював, Стардаст визнала.
Він сильніший, ніж минулого разу.
Фактично, порівняно з минулим разом, коли вона билася з Лицарем Смерті, Стардаст також стала сильнішою. За цей час вона значно еволюціонувала, маючи справу з Місячною Шаманкою та місячним монстром.
Інакше кажучи, Лицар Смерті бився з нею нарівні.
— ……
Спостерігаючи за Лицарем Смерті, який розмахував мечем, випромінюючи електрику, Стардаст мучилася.
"…Це також проблема — продовжувати захищатися, оскільки він випускає блискавки під час бою, но більша проблема — його атака."
Усе тіло Лицаря Смерті. Це не тіло, а душа. Менше з тим, вона також опинилася в ситуації, коли атакувати досить важко через них і електричний струм. З цим було нелегко мати справу, наче б'єш їжака, повного голок. Вона також отримувала пошкодження, коли атакувала сама.
— Тепер йди сюди!!! Не тікай як боягузка!!!
Блискавки вдаряли в неї щоразу, як він замахувався мечами.
Ухиляючись від них, Стардаст намагалася щось придумати.
…Но її стан слабший, оскільки вона намагалася впоратися з тим роботом «Зоряний руйнівник» мить тому.
На додачу до цього, Лицар Смерті виявився сильнішим, ніж раніше, і це було досить клопітно для неї.
Лицар Смерті став сильнішим завдяки електриці, що текла від його атак, і він був досить сильним від самого початку. Дальня атака шляхом розмахування мечем і скидання удару блискавки з відстані заважає їй відновити фізичні сили.
На додачу до цього, електричний струм у його тілі змушував її сильно вагатися щодо атак.
Інакше кажучи, це неминуче затягне битву. Навіть якщо вона не програє, знадобиться багато часу, щоб звалити його.
І це було гірше за все для Стардаст, оскільки вона хотіла якомога швидше зустрітися з Егостиком і переконатися, що він та сама людина, що й той хлопець на пляжі раніше.
— …Хаа.
Коли вона повернула голову й подивилася, нинішній Егостик літав далеко з одного боку, знімаючи це місце на камеру. Важко розгледіти, бо він занадто далеко.
Висновок: справи йдуть дуже погано для неї.
— Муахахаха! Стардаст, ти ніщо перед цією еволюціонувавшою силою!
Лицар Смерті продовжував махати мечем і скидати блискавки.
Так, ця штука з блискавками. Електрика — ось проблема. Найбільша відмінність між колишнім Лицарем Смерті та теперішнім Лицарем Смерті.
Якби не ця електрична сила, вона б могла звалити його, як і минулого разу.
Думаючи про це, їй раптово дещо спало на думку.
"…Якщо проблема в цих обладунках і мечі, що переповнені електрикою, хіба їй не потрібно просто позбутися цього?"
Коли ця думка на мить промайнула в її голові, вона злетіла в небо й уважно оглянула Лицаря Смерті.
…Так. На його спині щось наче електрика вистрілювало здалеку. Це, мабуть, постачало електрику Лицарю Смерті протягом деякого часу.
Тож якщо вона розбереться з тим, хто постачає електричний струм, хіба це все не закінчиться?
З цим відчуттям Стардаст незабаром відвела погляд від Лицаря Смерті.
Щось схоже на лінію зарядного пристрою було слабо підключено до спинної частини Лицаря Смерті, у бік струму, що подавався.
— …Ось воно.
Невдовзі вона злетіла в повітря з таким коротким бурмотінням і впала вертикально вниз.
Якщо бути точним, туди, звідки струм подавався Лицарю Смерті.
— Гей!!! Куди ти йдеш?!!
Ігноруючи Лицаря Смерті, який мчав до неї з мечем, вона попрямувала вниз швидше в повітрі.
— Зачекай, що за чортівня!
Поруч із будівлею з одного боку он там Електра потіла, постачаючи електрику Лицарю Смерті.
Вона виглядає розгубленою, дивлячись на Стардаст, яка стрімко спускається до неї. Побачивши злітаючу Стардаст, вона поспіхом поширила магнітне поле електричного струму навколо свого тіла й сказала Стардаст:
— Зачекай, чому, в біса, ти йдеш на мене?!
Електра поспіхом перекрила подачу струму, що надходив до Лицаря Смерті, а потім вистрілила електрикою всюди й атакувала Стардаст, наскільки це було можливо.
Но це не мало значення для Стардаст, яка вже встигла підійти на відстань атаки.
— …Ек.
Зрештою, необережна Електра була переможена Стардаст.
— Ні!!! Яка боягузка! Бійся чесно й справедливо!!!
Лицар Смерті, який запізнився й змахнув мечем, не був великою проблемою, оскільки вже втратив свою електричну силу.
— Аргххххх!!!
Стардаст перемогла Лицаря Смерті з усієї сили.
Так вона звалила всіх і залишилася стояти наодинці.
— Вух…
"Таке відчуття, що я зараз знепритомнію."
Ось що вона відчувала.
Це був перший раз, коли вона мала справу з лиходіями тричі поспіль.
Рухати тілом важко, бо її фізичні сили кардинально зменшилися.
Інакше кажучи, якщо в теперішній ситуації вискочить ще один лиходій, їй буде досить важко з ним упоратися.
— ……
Стардаст повернула голову й озирнулася навколо. Уже переживши кілька раптових атак, вона тепер природно насторожилася.
На щастя, не було схоже, що знову вискакує інший лиходій.
Це означає.
Судячи з того, що вся ситуація була врегульована, Стардаст підвела очі.
Там.
— Оплески, оплески, оплески, оплески!
Високо в небі вона бачила Егостика, який аплодував, дивлячись на неї зверху вниз.
…Нарешті, правильно?
Стардаст, Шін Хару злетіла в небо з трохи застиглим виразом обличчя.
Так, тепер я нарешті можу зустрітися з ним віч-на-віч.
Шін Хару швидко прояснила ситуацію.
Вона точно була на пляжі з чоловіком, який, як вважалося, був Егостиком.
А потім, у цьому місті далеко звідти, з'явився Егостик. Прямо тоді, коли вона була з ним.
Одна людина не може перебувати в іншому місці водночас, тому один із них не Егостик.
І вона особисто підозрювала, що той, хто перед нею — фальшивка, зроблена якимось чином, а не Егостик.
Бо той Даїн, якого вона зустріла на пляжі. Її інтуїція майже переконала її, що він був Егостиком.
Зрештою, якщо тільки Егостик он там виявиться фальшивим, підтвердиться, що Даїн — це Егостик.
І вона може сказати, чи є та людина, що літає в повітрі, Егостиком, просто поговоривши віч-на-віч.
Бо вона добре знає Егостика, тож, звісно.
Шін Хару піднялася в небо зі своєю рішучістю щодо Егостика, і те, що вона побачила — це
— Давненько не бачилися, Стардаст! Ти набагато сильніша, ніж минулого разу. Так дивовижно!
Це був Егостик, який природно посміхався й аплодував їй.
"…Що?"
І в голові Шін Хару на мить потемніло, коли вона побачила Егостика.
……Він здається справжнім Егостиком.
Це було близько, но я в безпеці.
Бачачи шоковану Стардаст, яка дивилася на мене, я з полегшенням зітхнув усередині.
…Поки Лицар Смерті та Електра тягнули час, мені вдалося прибігти й таємно замінити фантом Ин-Воль.
Звісно, я телепортувався між ними, но все було гаразд, за винятком болю від ломоти в тілі.
"…Зачекай, що за чортівня?"
Бачачи, як Стардаст хапається за волосся в замішанні, я посміхнувся, наче нічого не знав.
— Хмм. Гадаю, тобі теж було нелегко, правда? Ха-ха! У тебе, мабуть, голова болить, бо ти так довго билася!
— ….
Дивлячись на Стардаст, яка дивилася на мене з обуренням, тримаючись за голову, я продовжував посміхатися, хоча мені й самому було трохи лячно.
І вона продовжувала пильно дивитися на мене.
Вона зітхнула.
— Ні, хаа…
— Що з тобою не так?
— …Гей.
— Що?
Раптово вона заговорила й незабаром запитала мене прямо.
— Це був ти, чи не так?
— …Що?
— Хіба це не ти був зі мною раніше?
— Кашель. Про що ти говориш? Ти що, спала й бачила сни?
Секрет Его —
Вдавати невинність.
Я схилив голову, наче не розумів, про що вона говорить, наче щойно почув якусь нісенітницю. Я нічого не знаю… Я нічого не знаю…
Потім я спочатку перевірив трансляцію. Так, про всяк випадок, звук уже давно вимкнено, а це означає, що люди можуть просто піти.
— …Ні, на пляжі раніше…
Я радше нахабно закричав, оскільки вона продовжувала тиснути на мене. Я повинен тримати імпульс.
— Стардаст, що, в біса, ти верзеш? Я шокований, бачачи, що ти не намагаєшся битися з ворогом, якого не бачила місяцями, кашель, а лише говориш нісенітниці. Як ти можеш називати себе героєм?!
— Ну…
— Правильно? Як герой може бути таким? Кашель, скажи мені! Кашель.
Закричав я, сповнений духу.
Я просто кричу. Я просто кричу навмання. Не тямлячи себе.
Но чому я так багато кашляю? У вирішальний момент, тц.
Від моєї раптової тиради невігластва вираз обличчя Стардаст застиг.
— Гей…
— Кашель. Що?
— Ти…
Жінка подивилася вниз на моє обличчя.
Що не так? У мене щось на обличчі?
Тож я приклав руку до обличчя.
Щось було на моєму обличчі.
— …Кров?
Цівка крові стікала по моєму підборіддю з куточка рота.
…О, бляха. Таймінг просто відстій.
"…Я збожеволію, серйозно."