Розділ 135: Битва з часом
— Тц…
У самому серці міста.
Від раптової появи робота-обладунка Стардаст цокнула язиком.
— Угх… Чому цим так важко керувати? Боже!
Фуууууууууух-
Бум. Бум. Бум.
«Зоряний руйнівник»… Дівчина в машині, та сама, що минулого разу виходила зі «Старбастером».
Учасниця, яка з'являлася під час попереднього терору Егостика, знову вийшла на сцену.
І стала значно сильнішою, ніж раніше.
“…….”
Фактично, сам рух був дивно повільнішим, ніж минулого разу.
Минулого разу здавалося, що він рухається як людина, но цього разу вона відчула, що ним керують ніяково.
Проте різниця в тому, що вогнева міць точно сильніша, ніж раніше.
Усі маленькі ракети та зброя.
— Я збираюся захистити Его оппу!!!
Посередені також лунали слова, які чухали їй нерви, і це впевнено зупиняло Стардаст наодинці.
«Зоряний руйнівник» — це практично армія з однієї людини. Стардаст було нелегко летіти поруч з усіма видами зброї та ракет, поки той махав кулаком, наближаючись до неї.
Навіть сам матеріал став міцнішим, оскільки став срібним, а не сірим, но здається, що він має менший удар, ніж минулого разу.
Проте Стардаст.
Вона не ігралася весь цей час.
— Гей! Думаєш, ти зможеш зупинити мене?
— …Ха.
Слухаючи, як дівчина провокує її, Стардаст тихо пробурмотіла:
— …Десяти хвилин цілком достатньо.
Лише десяти хвилин достатньо, щоб звалити тебе.
Пробурмотівши це, вона полетіла назад до нього.
Слабко помітний за механічним костюмом, вона бачить Егостика.
Вона звалить цю машину якомога швидше.
І вона докопається до суті сьогодні.
Тож Стардаст зціпила зуби й замахнулася кулаком.
— Со Ін… Тобі не соромно за свої слова?
— …Се Хі, я зараз концентруюся, так що тихо!
Со Ін із почервонілим обличчям закричала на Чхве Се Хі, яка сиділа на передньому сидінні й повернулася з турботливим виразом обличчя.
Ніхто не впевнений, чому її обличчя почервоніло: через те, що вона суперзосереджена, чи через те, що їй соромно за свої слова.
Со Ін сиділа й керувала цією штукою за допомогою свого ноутбука, іноді вона вмикала мікрофон, щоб сказати кілька слів, що здавалося просто методом акторської гри.
Люди подумали б, що вона геній, якби побачили, як вона друкує на своєму ноутбуці, вимовляючи деякі слова. О, якщо поміркувати, Со Ін і є генієм.
Звісно, була невелика проблема, коли сказані репліки змушували навіть слухачів ніяковіти, но це був скоріше чарівний момент.
Однак,
— …Со Ін, чи не занадто це — провокувати Стардаст, називаючи її «тітонькою»?
Я обережно висловив свою думку з боку.
Я маю на увазі, називати дівчину трохи за 20, яка ще навіть не закінчила коледж, «тітонькою». Хіба Стардаст не десь 23 роки?
Немає потреби так її диссити.
Звісно, справа не в тому, що мені некомфортно від того, що Стардаст це слухає, чи я роблю це для Стардаст, чи тому, що мені подобається Стардаст, просто цей диссинг трохи занадто. Для високоякісного терору слід уникати надмірного диссингу. Як лідер Союзу Лиходіїв, я маю стежити за якістю терору. Хмм.
— …Боже. Я нічого не можу сказати при тобі.
Пробурчала Со Ін, а потім назвала Стардаст її звичайним ім'ям, коли робила наступний коментар. Так набагато краще.
У будь-якому разі, ця розмова продовжилася, і незабаром наша машина з'їхала з шосе й поступово почала наближатися до міста.
Машина торохтіла на високій швидкості.
Со Ін, яка щосили намагалася стукати по ноутбуку навіть у такій важкій ситуації, незабаром важко зітхнула.
— Хух… Це була остання ракета, яку я щойно випустила. Я не знаю, що тепер буде. Я не думаю, що зможу довго протриматися такими темпами…
Со Ін була так зосереджена, що навіть піт виступив на її чолі.
Я охолодив її чимось схожим на віяло. Вибач, що змусив тебе страждати, Со Ін.
Но мені потрібно дещо запитати у неї.
Скориставшись паузою, коли Стардаст зникла на деякий час, я запитав Со Ін:
— До речі, Со Ін.
— Що?
— Ти сказала «Південне Срібло» раніше, що це?
— …О, я збираюся взяти це як своє ім'я лиходія. На честь мого імені.
— А? Тоді хіба не мало бути «Західне Срібло», правильно?
Коли Чхве Се Хі, яка сиділа попереду, озирнулася й запитала про це, Со Ін заговорила так, наче та була жалюгідною:
— …Се Хі, хто б перекладав точно так само, як їхнє ім'я, так дурно? Цю дрібницю впіймають і ідентифікують. Мені потрібно додати кілька варіацій.
— …Так. Тоді чому Південне?
— Це найбільш схоже на Со.
…Ось як?
Поки я тихо слухав поруч із нею, я просто кивнув і продовжував обмахувати віялом.
Ну так, ось як теперішні покоління придумують собі імена.
До вашого відома, Со Ін, яка на мить розслабила руки після цієї короткої відповіді, подивилася на екран і знову закричала:
— Боже! Як ти можеш уже підвестися?! Не може бути!
Очевидно, Стардаст щойно витримала смертельний удар Со Ін.
Моя улюблена Стардаст дійсно сильна.
Со Ін, яка була так зосереджена й шалено стукала по ноутбуку, терміново закричала:
— Даїн! Се Хі! Я більше не зможу триматися!
— Су Бін! Скільки нам залишилося?
— Сама відстань невелика, но це займає деякий час, бо це центр міста! Гаразд. Тримайтеся, усі!
З криком Су Бін наприкінці машина трохи сповільнилася, а потім знову почала кружляти вулицями міста.
Машина їхала по найкоротшій відстані, руйнуючи кожне майно, перетинаючи дорогу й тротуар, наче вона грала в гру. На тротуарі не було людей через наказ про евакуацію, тому нам можна це робити.
Звісно, як побічний ефект, усередині машини все шалено торохтіло, наче ми їхали на водному атракціоні.
— К'яяяяяяяяяя!
Із криком Чхве Се Хі на передньому сидінні.
Я використав телекінез, щоб утримати Со Ін та її ноутбук, навіть хоча машина торохтіла. Інакше наша маленька Со Ін відлетіла б разом зі своїм ноутбуком.
Су Бін знімала GTA сама, Чхве Се Хі кричала, спостерігаючи за сценою жаху, що перетинає межі життя і смерті на передньому сидінні, Со Ін була зайнята своїми руками та очима в ноутбуці, а я вдарявся головою об стелю машини, бо вона так торохтіла.
Що це за халепа? Це все через Лі Соль А. Я змушу Соль А стати на коліна переді мною.
Переклавши всю провину на Соль А, мы продовжували мчати туди.
О, Ин-Воль, як далеко ти зайшла?
Звісно, я сказав їй відійти якомога далі, щоб уникнути неприємностей, но… це занадто далеко!
Тим часом Со Ін повідомила погані новини.
— …Даїн! Се Хі! Мій «Зоряний руйнівник» теж ось-ось зламається! Я не можу довго триматися відтепер!
Бляха.
Це не добре. Чи варто мені просто телепортуватися туди, навіть якщо я виригаю кров?
Поки я був рішуче налаштований це зробити, Чхве Се Хі, яка сиділа на передньому сидінні, заговорила:
— …Гаразд! Гей! Дістань для мене Лицаря Смерті. Ми підемо першими! Це буде швидше, ніж цей експрес на той світ!
— Що? Як!
— Буде швидше, якщо ми просто полетимо між будівлями, ніж ця машина! Я піду вперед і заблокую її, так що під'їжджай повільно! Лі Су Бін, зупини машину!
— …Угх!
Машина раптово повернула кермо.
Невдовзі після виходу з машини Чхве Се Хі побігла з кільцем, з'єднаним із Десіком, у руці.
Наче блискавка, вона стрибнула з величезною швидкістю.
Стрибаючи по даху будівлі, залишаючи за собою післяобразок блискавки, вона просто втекла й зникла.
…Хтось подумав би, що вона має супершвидкість, а не електрику.
Се Хі зникла з Лицарем Смерті.
Ми знову рушили.
Машина знову заторохтіла.
Я маю на увазі, що зараз я починаю нервувати.
Я сказав Су Бін, яка була зосереджена на керуванні:
— …Я думаю, ця відстань нормальна, Су Бін, я зараз теж телепортуюся!
— Не кажи дурниць. Даїн! Ти справді помреш, якщо зробиш це!
….І я почув сердитий голос, що не є звичайним явищем для Су Бін, тому вирішив сидіти тихо.
Но якщо я помру, хіба це не означає, що Су Бін сама вб'є мене…?
— …Но ми вже майже на місці, тому, Даїн, будь ласка, готуйся виходити!
Так, гадаю, що так.
Я чую звук бійки.
Водночас, БУМ-.
Я почув, як щось рушиться он туди.
Все стає божевільним.
— …Хух.
Стардаст подивилася на свій кулак, який на мить засвітився жовтим, а потім згас.
ДУДУН-.
І звук ззаду.
Добре.
Їй нарешті вдалося звалити того робота.
Це означає, що тепер ніщо не заважає їй дійти до Егостика.
Стардаст підвела очі.
Потім Егостик подивився на неї зверху вниз, схрестивши руки.
Вона подивилася на нього, коли його плащ розвівався, наче він просив її підійти до нього. Розум Стардаст заплутався.
…Це той самий хлопець, що розмовляв зі мною на пляжі раніше?
Ні, якщо це справжній Егостик, це означає, що людина на пляжі не була Егостиком, тож чи має вона зробити висновок, що він ним не є?
…Про що я говорю?
Зараз усе заплутано.
Однак вона вірила.
Ймовірно, це те, що вона помітить за своїми власними «відчуттями», якщо скаже кілька слів перед Егостиком.
Добре.
Поїхали.
З такою рішучістю Стардаст злетіла в небо.
Незабаром на неї обрушилася гроза.
— ……!
Жіночий голос почувся, коли Стардаст поспіхом ухилилася від нього.
— Хаа. Хаха! Я, хаа, я тут!
— Хахаха!!! Я теж тут!
Жінка, що летить з електрикою, яка бризкає по її тілу.
Привид у обладунках чорного лицаря, що стоїть нарівні з електрикою, пролитою на його тіло.
Бачачи, як ці двоє раптово виходять і блокують її, Шін Хару тепер більше засмучена, ніж сердита.
Чому всі вони вискакують саме в цей час?
[Справді, майже всі учасники вийшли до цього часу]
[Це битва всіх зірок чи що?]
[Що це за один проти чотирьох? Хахаха Вони що, рейд влаштовують?]
[Якщо ти хочеш битися проти Стардаст, тобі доведеться витягнути стільки сили хахаха]
[Електра, чому так довго? Минуло багато часу відтоді, як ми востаннє бачили Лицаря Смерті також. Хахахаха]
[Що це за електрика по всьому Десіку? Він що, еволюціонував увесь цей час? Хахахаха.]
— Даїн! Ми майже на місці!
— Ага.
За словами Су Бін, я одягнув маску й приготувався йти.
…Битва з часом, я думаю, нам це вдалося, правда?
Тепер усе, що мені потрібно зробити — це довести свою правоту.
Поїхали.
— …Ти вже зустрічався зі Стардаст 30 хвилин тому, но, гадаю, скоро ти побачиш її знову, га?
Звісно, цього разу я буду в масці.
Сказавши це, я телепортувався.
Давай підемо побачимо Стардаст.
Щоб довести моє алібі.