Розділ 132: Неправильна зустріч
Я вже дуже давно не був у відпустці, тому мені було весело.
Я подрімав на шезлонгу, погрався у воді й зіграв у волейбол на пляжі.
Через деякий час я знову зміг зайнятися якоюсь активністю.
На вечерю ми влаштували барбекю-вечірку біля пенсіону.
Це було смачно.
І сонце зайшло.
Ми вийшли разом, тому що поруч був нічний ринок.
Це могло б досить сильно привертати увагу, якби люди з різнокольоровим волоссям збилися в купу, но ніхто, здається, нічого не помічав, оскільки ми були покриті магією нерозпізнавання.
Звісно, костюм тварини все одно був трохи перебільшенням, тому Десік пішов на ринг.
— Гей! Подивіться на це!
Поки всі озиралися навколо, Чхве Се Хі покликала нас здалеку.
— Що таке?
Чхве Се Хі вказала пальцями, наче побачила щось смішне. Ми підійшли до неї.
І те, що ми побачили.
— Гей, подивіться на це. Це ж лялька Егостика!
У будці, де кидають дротики в повітряні кульки, висіла нагорода.
Це була лялька Егостика заввишки у дві голови.
— …Вау, я цього не очікував.
— Пффт. Гей, ти отримав ляльку. Тепер ти знаменитість. Зачекай, знаменитості ж навіть не мають власних ляльок, чи не так? Ти суперзірка! Суперзірка!
Я похитав головою Чхве Се Хі, яка штовхнула мене в бік і дражнила, а потім подивився на інші ляльки.
Більшість із них були звичайними зеленими динозаврами, но траплялися й незвичайні речі наче ляльки Егостика.
О, придивіться ближче: лялька Стардаст, Бурулька й Тіньовий Блукач. Там також є ляльки героїв. Мені навіть трохи захотілося Стардаст.
…Зачекайте, а це що таке?
— Гей! Хіба це не ти?
— Хахаха… Що?
Сміючись із автентичності ляльки Егостика поруч із нею, я почав панікувати, коли вона дістала ляльку жінки з помаранчевим волоссям.
— …Це бентежить.
— На бірці тут написано Електра. Гей, на цій одягнений костюм шаманки. Це Ин-Воль?
— О, я думаю, це Лицар Смерті.
— Даїн, а мене немає?
— Со Ін? Дай подивлюся… Здається, немає.
— …Це так несправедливо. Я ж роблю наступний терор!
— Так, так.
Чхве Се Хі закотила рукави, намагаючись утішити Со Ін, яка надула щоки, показуючи, що вона образилася.
— Усі відійдіть. Давайте я дістану цю ляльку для вас.
— Се Хі, ти добре вмієш кидати дротики?
— Звісно! Просто вірте мені. Пане! Ми зіграємо в гру!
— Ласкаво просимо! Один раунд? Прошу. Ви отримаєте цю ляльку, якщо влучите 8 із 10 пострілів, і ось ці, якщо менше! А якщо влучите всі 10 пострілів правильно, то ось цю велику!
— О… Тоді я у великій біді. Мені варто схибити два рази навмисно.
Чхве Се Хі блефувала.
— Чотири влучання! Ось приз за чотири влучання.
— ……
— Се Хі…
Вона отримала брелок у вигляді кальмара.
Вона тримала брелок у руці з приголомшеним виразом обличчя.
Так, тепер мій час виходити на сцену.
— Хах. Звільніть дорогу. Моя черга. Я покажу вам, як вибивати 10 із 10.
— …Боже. Хмпф! Кулька постійно рухалася, тому це було важче, ніж я думала. Ти, мабуть, будеш гіршим за мене.
Я кидав дротики, слухаючи слова Чхве Се Хі, схожі на прокляття.
Я вибив 10 пострілів.
— …..
— Вау… Ти в усе влучив правильно… Приз — ця лялька…
— О, я не візьму цю велику, тож чи можу я замість цього взяти кілька тих маленьких ляльок?
— Що? Так! Це підійде! Беріть три!
— Давайте, дівчата, вибирайте ляльки.
— …Це фол. Ти ж використав свої сили, чи не так?
— Не використовував. У тебе є докази?
— Боже, я ненавиджу тебе…
Звісно, я маніпулював дротиками за допомогою телекінезу.
— Ми візьмемо цю!
Ин-Воль та Со Ін відразу ж вихопили ляльку Егостика.
…Вам справді обов'язково її брати?
Чхве Се Хі та Ин-Воль забрали свої ляльки, тож я взяв ляльку Десіка й ляльку Стардаст.
— …Даїн, чому ти взяв ляльку Стардаст?
— А? Я маю на увазі, знай свого ворога й знай себе. Якщо я поставлю ляльку Стардаст на полицю, хіба це не розпалить мій бойовий дух?
— …Мені здається, ти просто фанатієш від неї.
Навіть Су Бін, яка мовчала, вставила кілька слів.
Вони вп'ялися в мене холодними очима.
Боже, я не можу жити з такою образою. Мені прикро бачити підлеглих, які не можуть довіряти своєму лідеру.
У будь-якому разі, після цього ми проводили час, їли, гралися й робили різні речі на нічному ринку.
І ми повернулися до пенсіону.
Я розпакував речі, помився й приготувався спати…
— Даїн, навіщо ти приніс ці маски та зброю?
— Со Ін, я не знаю, що станеться в житті. Хіба ти не пам'ятаєш останній інцидент у Пусані? Що, якщо хтось зайде в пенсіон уночі?
— …Я хочу сказати, що ти перебільшуєш, но минулого разу справді дещо сталося.
— Отож-бо.
— …Про що ви, хлопці, говорите?
— О, давай я розповім тобі. Слухай, минулого разу, коли ми їздили у відпустку…
Поки Со Ін відповідала на запитання Ин-Воль, яка зацікавилася нашою розмовою, знову почувся голос Чхве Се Хі.
— Гей! Подивіться на це!
— Що?
Раптово пролунав голос, який шукав мене.
Коли я вийшов у невеличкий сад біля пенсіону, Чхве Се Хі щось робила з Лицарем Смерті.
— Що таке?
— Подивися на це.
— Хахаха, Даїн. Дивись, ти будеш здивований.
— …Що ви задумали? Це підозріло.
— Не хвилюйся, дивись! Це Електричний Лицар!
Водночас, як вона це сказала, Чхве Се Хі вистрілила електрикою в Десіка. Та ну, що ти робиш?
— Хахахаха! Лоскоче!
Проте Десік весело рассміявся, наче не було жодних проблем. Но його чорні обладунки й те, як електрика тече до його душі.
…Що це таке?
— Дивись! Якщо я постачатиму електрику ось так, Десік стане електричного типу.
— Правильно. Ура!
Десік змахнув мечем.
Електрика ринула з його меча.
— Що думаєш?
— …Непогано!
— А? Справді?
Чхве Се Хі була здивована цими словами.
Я проігнорував її й почав серйозно міркувати над цим. Це означає, що якщо Чхве Се Хі періодично стрілятиме електрикою, він буде покращуватися.
Хмм… Це непогано.
Тож ми обговорили ще кілька речей.
Ситуація закінчилася, коли вийшла Ин-Воль, яка відчула, що її магія нерозпізнавання похитнулася.
…Вона сказала нам не випускати електрику з саду.
І настав наступний день.
Ми насолодилися сніданком і повернулися на пляж.
Ну, всі розважаються, не втомлюючись.
— Позіхання…
Я знову лежу на шезлонгу.
У моїй правій руці келих «Блакитних Гаваїв». Це теж добре.
Усе ще теплий пляж, як і вчора, навколо бігають люди…
— …Так хочеться спати.
Коли я лежу під теплим сонячним світлом, мене клонить у сон.
Поки я думав про те, щоб подрімати, мені зателефонували.
Це від Лі Соль А. Що це може бути?
— Алло?
— Даїн, кху. Ти все ще граєшся на пляжі?
— А? Так, ми добре проводимо час. Я зараз засмагаю на шезлонгу.
— Справді? Ну, у мене там є трохи роботи, тож чи можу я заскочити? Якщо ти лежиш на шезлонгу, я б хотіла випити з тобою.
— …На шезлонгу?
— Так, ну. Де завгодно. Можна мені прийти?
— Е… Так, ну, на хвилинку було б непогано. Ми перед коричневим пенсіоном.
— Справді? Я скоро буду, тож чекай на мене.
— Добре, домовилися.
Вона поклала слухавку.
….Ну, вона може прийти, якщо хоче.
Вона попросила випити зі мною, но її голос звучав так, ніби вона вже була п'яна.
Я підвів очі й озирнувся навколо.
Ну, всі добре проводять час.
…Я такий втомлений, чи не подрімати мені, поки прийде Соль А?
Так, варто.
Тоді я заплющив очі.
Невдовзі я міцно заснув.
— …їн
— Даїн!
— Що?
Я розплющив очі.
Коли я прокинувся з широко розплющеними очима, здалеку йшла Лі Соль А.
Просте, но видатне вбрання, яке підходить для пляжу. Вона помахала мені рукою.
Я також помахав їй у відповідь.
Позіхання, вона вже тут. Вона рано.
Я збирався сісти й привітати Лі Соль А, но моє тіло закам'яніло.
…Зачекайте, що за чортівня?
Жінка йшла позаду Лі Соль А.
Обличчя жінки позаду неї з ніяковим виразом на обличчі.
Вона виглядає такою знайомою.
Це ж не вона, правда?
Соль А. Бляха, це ж не вона, правда?
— Привіт, Даїн! Це моя подруга, Шін Хару. Хару, це Даїн, мій бізнес-партнер.
— …Привіт.
— Ха, хаха. Хаха. Привіт.
Відповів я трохи тремтячим голосом.
Жінка, що стояла перед моїми очима.
….Довге блондинисте волосся, зручний одяг і білий кардиган, який змусив би кожного повернути голову.
Мій заклятий ворог.
Це була Стардаст.
І вона дивиться на лиходія А-класу, Егостика, в цивільному одязі, який сидить на шезлонгу в сонячних окулярах.
"Мені… капець…"
Дивлячись на Лі Соль А поруч із нею, вона слабко посміхалася, оскільки я не міг зрозуміти вираз її обличчя.
…Я розберуся з тобою пізніше. Можливо, нам знадобиться глибока розмова. Хаа…
Но зараз це не головне.
Поки я думав про те, як мене раптово наздогнав грім серед ясного неба під час сну.
Я маю на увазі, менше з тим.
Ще мить тому у мене був ніяковий вираз обличчя, но коли я побачив обличчя Шін Хару, її обличчя закам'яніло.
Мене почала охоплювати крайня тривога.
Боже, бляха, Соль А. О, Соль А.
Шін Хару має суперчуття! Суперчуття!
Навіщо ти привела її сюди?
Я все ще не міг зібратися з силами.
Я маю на увазі, це справді відбувається?
Теплий, вітряний пляж. Я сидів на шезлонгу на піщаному пляжі, но чи справді це Шін Хару переді мною лише в кардигані та сонячних окулярах, щоб захистити мене зараз?
Чи це… реальність?
Відчуваючи, як мої ноги трохи тремтять на піщаному пляжі без причини, я тепер повністю прокинувся й намагався збагнути ситуацію.
Стардаст у повсякденному одязі теж красива. Ні, зараз не час для цього.
Поки я був таким неуважним.
— О боже! Мені раптово надійшов терміновий дзвінок. Я відлучуся відповісти на телефон на секунду. Даїн, Хару. Чому б вам двом не познайомитися ближче?
Лі Соль А раптово зникла перед нашими очима, наче їй надійшов терміновий дзвінок з її ніяковою акторською грою.
Ні, Соль А. Будь ласка. Куди ти йдеш? Я розберуся з тобою пізніше.
Я сиджу там бездумно.
Шін Хару стояла на пляжі й дивилася на мене зверху вниз.
І я.
— …Тебе звати… Даїн, правильно?
У мене не було іншого вибору, окрім як молитися, слухаючи голос Шін Хару наді мною.
Будь ласка.
Нехай магія нерозпізнавання Ин-Воль спрацює як слід.
— …Хахаха, так. Правильно. Я Даїн.
Я рассміявся їй у відповідь.
Но насправді мені зараз зовсім не смішно.
…Вона ж не дізнається, правда? Правда?
Так, я вірю в тебе, Ин-Воль.
Шін Хару подивилася на чоловіка перед собою, не усвідомлюючи цього.
…Соль А раптово сказала, що хоче познайомити її зі своїм бізнес-партнером. Хоча вона не хотіла, вона просто пішла за нею.
Щойно вона побачила чоловіка, який сидів на шезлонгу посеред пляжу, вона відчула дивне відчуття.
"Мені здається, я вже десь бачила цього хлопця."
Де?
Де я його бачила?
У неї на мить виникло дивне відчуття, яке вона раптово відчула.
— ….
Чоловік перед її очима, вона побачила його вперше.
Бачачи, як він уперше сміється з неї, наче він хороша людина, щось раптово спало їй на думку.
…Немає жодних доказів, і це безглуздо.
Її інтуїція прошепотіла їй.
Знайоме відчуття від чоловіка перед нею.
У неї є те відчуття, яке вона часто відчувала перед тією людиною раніше.
Якщо бути точним, так.
Цей чоловік, з якоїсь причини.
"…Він викликає таке ж відчуття, як Егостик."
Ні.
Не до такої міри.
Повністю безпідставне, безглузде…
Це неможливо.
Шін Хару була спіймана своїми думками.
"…Зачекай."
"Цей хлопець. Хіба він не Егостик?"
Тож тепер, посеред цього пляжу.
Стардаст та її передчуття почали робити свою справу.