Розділ 131: На пляжі
Звук сплеску хвиль.
Прихований синій вітер.
— Хаа… А тут добре.
Я лежав на шезлонгу, попивав напій, що стояв поруч, і глибоко дихав.
Так… Ось воно, життя.
— Даїн, ти збираєшся просто лежати там?
— Я трохи відпочину й вийду. Ви, хлопці, розважайтеся.
— Боже… Гаразд. Приходь швидше, добре?
— Ага, гаразд.
Дивлячись у спину Со Ін, яка бігла по піщаному пляжу, я знову одягнув сонячні окуляри.
Пфху, це чудово.
Так, це життя. Пити мохіто, дивлячись на море…
Отож,
Учасники нашої організації Его-Стрім поїхали в подорож.
Кудись на схід, до пляжу.
— Вау… То це і є океан…
— Боже, ти ж знаєш, що таке пляж. Чому ти так дивуєшся?
— Ах! Се Хі, не бризкай у мене водою!
— Ти повинна гратися, коли приїжджаєш на пляж!
Хмм, як шумно.
Я зробив ковток світло-зеленого мохіто й спостерігав за тим, як граються дівчата.
Так. Усім подобається, тому що ми на пляжі. Це відчувається більш жваво, ніж заходи з підйому на гору, які ми влаштовували регулярно до цього.
Щойно мені полегшало, ми відразу побігли до моря.
Звісно, якщо я зараз буду занадто багато рухатися, я знову стікатиму кров'ю, но це не має значення, якщо я не використовуватиму телекінез або телепортацію надмірно. Інакше кажучи, жодних проблем не буде.
Бачачи людей, що граються у воді, я знову витягнув ноги на шезлонгу.
— Даїн, хочеш шматочок?
— О, так, дякую. Ем… О, а це смачно.
— Правда ж? Люди аж у чергу стають, он там продають.
Я жував кисло-солодку курку, яку мені дала Су Бін.
Це смачно.
— Я поставлю це тут, тож давай їсти разом.
— Ага. Треба буде купити ще трохи, коли дівчата підійдуть пізніше.
Сказав я, усе ще жуючи курку.
Ми з Су Бін наразі лежали на шезлонгах.
Старші лягли, щоб трохи відпочити, а діти розважалися на пляжі.
Ха Юль та її брат Чха Юн граються з Десіком он там, будуючи піщані замки. До вашого відома, Десік одягнений в костюм тварини й грається поруч із Чха Юном. Я подумав, що це буде проблемою, якщо привид у чорних обладунках з'явиться на пляжі, тому придумав тимчасове рішення.
Со Ін та Ин-Воль граються у воді. І Чхве Се Хі. Вона вже не дитина, тому мені цікаво, чому вона цим займається. Ну, вона виглядає щасливою, тож цього достатньо. Фактично, її психологічний вік може бути схожим на їхній.
— …Це так чудово, що сьогодні тепла погода.
Спочатку я ніколи не міг уявити, що ми зможемо поїхати на пляж цієї пори року.
Я не знав, що є таке місце.
Пляж, яким керує й за який безпосередньо відповідає людина з підсилюючою суперсилою нагрівання. Місце, де тепло, наче в Південно-Східній Азії.
Звісно, плата трохи висока, оскільки ця людина зі здібністю нагрівання така ж сильна, як герой B-класу, но це не бізнес.
У будь-якому разі, я знову потягував своє мохіто ось так.
Окрім нас, на пляжі було досить багато людей. Усі виглядають так, ніби насолоджуються своєю літньою відпусткою.
Однак ніхто, здається, не помічає нас завдяки потужній магії нерозпізнавання, яку наклала на нас Ин-Воль. Попри те, що в нашій команді є чорне волосся, біле волосся, помаранчеве волосся тощо, ніхто, здається, нічого не помічає.
Я впевнено привів сюди всіх учасників Его-Стрім. Чесно кажучи, немає жодного шансу, що нас упіймають.
Коли я збирався знову випити мохіто, Су Бін, яка лежала на сусідньому шезлонгу й засмагала разом зі мною, раптово пробурмотіла:
— …Це викликає ностальгію, знаєш.
— Що?
— Коли ми їздили до Пусана з тобою й Со Ін раніше. Ми сиділи на шезлонгах, а Со Ін бігала в океані. Я раптово згадала той час.
— О… ти права. І коли ми заселилися в готель, раптово з'явилися лиходії й розбудили всіх.
— Тоді… Я пам'ятаю, як ти вийшов уперед і назвав себе Еппл Манго. Пффт.
— О, будь ласка… Будь ласка, забудь про це…
Мої мізки заклинило, коли я згадав цю темну історію.
Коли я притиснув руку до чола, наче в мене паморочилося в голові, Су Бін голосно рассміялася поруч зі мною.
— Ха-ха. Но це все одно спогад, коли я думаю про це зараз. Тоді я не знала, що люди піднімуть такий галас…
Вона пильно дивилася на пляж.
Я також сперся спиною на шезлонг і дивився на пляж з одним мохіто в руці.
Наші учасники сміються й балакають, пари граються зі своїми дітьми, а люди бігають навколо.
…Це неймовірне видовище порівняно з оригінальним твором. До цього часу життя кожного було б зруйноване, і такі курорти, як цей, не могли б вести свій бізнес як зазвичай.
Так. Якщо подумати, це пейзаж, який створив я.
Ну… Зрештою, це непогано.
На додачу до цього, я познайомився з людиною, яка відповідає за цей пляж, якої навіть не було в оригіналі. Я думаю, це он та жінка в рятувальному жилеті, червоній кепці й сонячних окулярах, но хіба вона не досить сильна, оскільки прогріває таке велике місце? Варто буде вивчити її пізніше.
— Даїн, де ми будемо вечеряти пізніше?
— Давайте посмажимо м'ясо разом біля пенсіону пізніше. Барбекю. Весело, коли збирається так багато людей.
— Хе-хе. Це гарно. Давай підготуємо інгредієнти?
— Мені здається, Чхве Се Хі все зробила, но… Я перевірю це пізніше.
Сказавши це, я озирнувся назад.
Пенсіон з видом на пляж.
Це той пенсіон, де ми плануємо залишитися на 2 ночі й 3 дні.
До вашого відома, я запхав туди абсолютно все. Зброю, маски й навіть камери. У мене було погане передчуття, тому я підготував усе про всяк випадок. Це увійшло в звичку після останнього інциденту з Розвідним Ключем у готелі в Пусані. Я не знаю, що станеться. Я не думаю, що цього разу щось трапиться, но все одно.
— Даїн! Су Бін! Не просто лежіть там, ідіть гратися з нами!
— Так, народ! Хіба є сенс їхати сюди й не отримати жодного сплеску води?
Коли я був посередені своїх думок, я почув голос, який кликав нас. Со Ін та Се Хі роблять жести руками в наш бік спереду. Очі Ин-Воль блищать.
— Су Бін, давай трохи розважимося зараз?
— Добре. Гаразд.
Су Бін посміхнулася, відповідаючи їм, і я також підвівся.
Ми все одно обоє були в купальниках, тому просто зняли кардигани зверху й разом попрямували до води.
— Я йду!
Ха. Минуло так багато часу відтоді, як я мав перерву, ні про що не думаючи.
Так, я був так зайнятий досі, мені також потрібен відпочинок. Люди помирають, коли вони перевтомлені.
Що ще могло статися в такий щасливий день?
Нічого не може бути, якщо Богу шкода мене.
Просто ось так я зайшов у воду.
Я впевнений, що все буде добре.
— …Даїн, мабуть, зараз грається на тому пляжі.
Лі Соль А, яка працювала, раптово відклала ручку на деякий час.
Вона згадала, як він говорив, що учасники Его-Стрім поїхали розважатися, і він розповідав про це з хвилюванням.
— ….
Егостик. Для неї немає сенсу западати на лиходія.
Це як грім серед ясного неба для Лі Соль А, яка намагалася перетягнути його на бік героїв і на свій бік у довгостроковій перспективі.
Навіть думка про інших учасників Его-Стрім, які виявляли до неї надмірну настороженість, викликає у неї головний біль.
— ….Ех.
Лі Соль А глибоко замислилася, наливаючи ще один келих вина.
Егостик. Він точно продемонстрував легку одержимість Стардаст.
І це було те, чого вона найбільше побоювалася.
Колись Хару дізнається всі секрети Егостика, і оскільки Егостику подобається Стардаст.
Якщо Егостик і Стардаст. Коли ці двоє стануть командою.
Тим часом Лі Соль А буде нелегко протиснутися між ними.
Лі Соль А змінила свою думку з цього приводу.
Так, це правильна річ — тримати Стардаст під контролем.
Однак більш небезпечні люди утримували Даїна без її відома.
Учасники Его-Стрім. Що, якщо вони заберуть Даїна першими?
— …Я б краще передала його Хару, но це не підійде.
Якщо зв'язок між ними та Егостиком, який був насторожений щодо неї, стане сильнішим, вони можуть переконати його припинити спілкування з Лі Соль А.
Вона не може дозволити цьому статися.
Тоді вона краще подумає навпаки.
Незалежно від того, чи є Даїн фанатом Стардаст, чи ким завгодно, він вважає її особливою.
Якщо так,
— ……
Вони все одно одягнуть пристрої для нерозпізнавання, Хару ніколи не помітить, що він Егостик. Даїн хвалився їй, що один з учасників володіє магією нерозпізнавання.
Хіба розум Егостика поступово не схилиться до героїв, якщо він побачить Стардаст, яка йому подобається, особисто й стане ближчим до неї?
Герой Еппл Манго. Вона бачила те відео, і це було чарівно.
Так, просто випадково…
П'яна Лі Соль А стала менш раціональною.
Після того, як вона склала план, від якого Даїн, якби дізнався, знепритомнів би.
Вона увімкнула телефон і почала дзвонити Хару.
— Гей~ Хару. Що робиш?
— Нічого особливого. Я думала, чи не хочеш ти поїхати на пляж зі мною.
Вітальня, диван.
Шін Хару, яка лежала на дивані під час своєї перерви після довгого часу, крутила в руках свій телефон.
Но лише її пальці були на телефоні, а думки вже давно полетіли в інше місце.
"…Я так впевнена, що це був Егостик."
Вона точно бачила когось на даху.
Но вона почувається спустошеною, бо ніхто його не бачив.
— Хаа…
Якщо подумати, вона думає про це цілий день.
…Так, можливо, це вона дивна, що вірить, ніби він, лиходій, з'явився на місці події.
…У неї болить голова.
Поки Шін Хару була глибоко в своїх думках,
Її телефон почав дзвонити.
— …Соль А?
Що б це могло бути?
Вона відповіла на дзвінок із подивом.
— О, Соль А.
— Який пляж? Ти кажеш, що хочеш поїхати завтра? Ти кажеш мені, що є тепле місце…
Раптово, коли Лі Соль А запропонувала поїхати на море завтра, Шін Хару, яка зазвичай відмовилася б, почала трохи думати.
Так, останнім часом вона занадто багато думала про Егостика.
Це нормально — поїхати на пляж один раз і забути про все це.
Хару, яка деякий час мучилася, відповіла Лі Соль А:
— Добре. Поїхали, на пляж.
— О, треба було взяти водяний пістолет, я забула.
— О, Се Хі. Ти що, дитина?
— Що, дитина? Ти ж знаєш, я не можу бризкати без водяного пістолета. Боже!
— Угх! Чому ти бризкаєш цим на мене також?
— …Зачекай. Гей! Даїн, кинь це зараз! Це протизаконно — стріляти водяною бомбою за допомогою своєї здатності!
— Так. Ніхто не помітив, бо ми покриті магією нерозпізнавання.
— Зачекайте! Здаюся, здаюся!
Поки ми розважалися, я раптово подумав про Стардаст.
…Що б вона робила до цього часу?
Ну, з її характером, вона або в асоціації, або відпочиває вдома.
Якщо подумати, ми не побачимося знову до наступної терористичної атаки деякий час.
Я кинув водяну бомбу в Чхве Се Хі після цієї думки.
— О, гей!
О, а це весело.