Розділ 12: Телепортація
Мальовничий маєток.
Цей величний маєток із білим фасадом сповнений деталей сучасного вишуканого стилю.
Це місце було переповнене багатіями, ніби вони нізащо не дозволили б жодному представнику робітничого класу навіть ступити сюди.
…Десь неподалік ховався я.
Хлопець, у якого я цілився, був лиходієм А-класу, Телепортером.
Він вправно телепортувався.
На відміну від моєї недосконалої телепортації, телепортація цього хлопця була набагато кращою.
Тож він володів справжньою здібністю телепортації без жодних побічних ефектів після переміщення. Хоча, здається, існували певні обмеження щодо відстані.
Певною мірою це також можна вважати читерською здібністю. Ні, я впевнений, що це читерська здібність. Я й гадки не маю, чи цей Телепортер боягуз, чи ідіот, але він використовує свою здібність лише для того, щоб красти гроші з банку.
Ну, принаймні на цей момент.
Якщо порівнювати мій поточний період з оригінальною роботою, то, гадаю, я перебуваю десь на 5-му випуску? Майже на самому початку коміксу. Лише 5 із 200 випусків.
Чесно кажучи, це полегшення. Якби я потрапив у пізню частину коміксу, десь навколо 100-го випуску чи пізніше, там уже панував би хаос. Лиходії, які спочатку були недолугими, бо автор не міг відрегулювати баланс їхніх сил, зникли б, і почали б з’являтися ті виродки, які здатні знищити світ.
Хан Со Ін була останнім лиходієм, який з’явився в епізоді Великої депресії, що спочатку закінчився приблизно на 150-му випуску. Вона намагалася завоювати лише Корею, тому на цьому все й закінчилося, але насправді вона могла б зруйнувати світову систему інформаційних мереж, якби захотіла.
Цей Телепортер. Він дуже настирливий тип. На самому початку він уплутався в бійку зі Стардаст. Стардаст якось заскочила цього хлопця зненацька, а потім відправила його до в’язниці за допомогою анестетика. Але він телепортувався, щоб утекти, щойно до нього повернулася свідомість.
Цей хлопець, якого на початку коміксу спіймали як дрібного злочинця, тріумфально відродився в епізоді «Велика втеча з в'язниці», де всі лиходії втекли з тюрми. Його коронували як найдратівливішого ворога Стардаст.
Раніше він був одним із тих лиходіїв, які витрачали купу грошей у пошуках маленького, але певного щастя. Але після років перебування під транквілізаторами та в ізоляції через Стардаст, він вирвався з в’язниці…
Він жив із рішучістю помститися Стардаст, яка його спіймала. Він став гіршим.
Спочатку він просто телепортувався. Що ж, мушу сказати, що ця здібність — чудовий варіант для того, щоб діяти нишком. У пізніших випусках, щоразу, коли він щось коїв, він просто раптово з’являвся, бив людину, а потім тікав, потім знову бив і тікав…
Якби Стардаст! була вебтуном, безліч людей вимагали б убити його, називаючи «солодким мандарином». Але оскільки це комікс, виданий у вигляді книги, перевірити реакцію в реальному часі неможливо, та б’юся об заклад, багато читачів лютували через нього.
І, звісно, я був одним із них.
Тож цього хлопця я мав убити, поки була змога.
Тепер повернімося до маєтку.
Я чекав, припаркувавши машину неподалік, і зв’язався з Хан Со Ін через навушник, вставлений у вухо.
Зазвичай я можу добре впоратися сам, не турбуючи Хан Со Ін. Але цього разу хлопець виявився не таким уже й простим.
— Хан Со Ін, нам уже заходити?
[— Зачекай, ти ще не зайшов? Живіше, йди всередину.]
— Постривай, то мені потрібно просто зараз телепортуватися прямо у вітальню, так? Що, як він у вітальні?
[— Хаа. Я ж казала тобі багато разів. Тоді просто кинь у нього пристрій для відстеження і водночас стріляй. Думаю, він телепортується, щоб уникнути кулі, тож це на випадок, якщо він так зробить. Усе одно пристрій для відстеження буде швидшим за кулю, оскільки він використовує павутину, тож він точно до нього прилипне.]
— Якого біса пристрій для відстеження на основі павутини швидший за кулю… Я не розумію.
[— Кулі виготовляють на заводах, а пристрій для відстеження створила я сама. Звісно, мій буде швидшим. Він вилетить із різьбового отвору збоку пристрою, тож фізичний опір буде меншим… Навіть якщо я поясню це тобі отак, ти ніколи не зрозумієш, бо ти гуманітарій, правда? Тож просто не став жодних запитань…]
— Гей… Я можу все зрозуміти, навіть якщо я гуманітарій. Мабуть. У будь-якому разі, я не розумію. Хіба ми не можемо зробити це, як у тих шпигунських фільмах? Тобі просто потрібно прикріпити його, випадково наштовхнувшись на нього.
[— …Мало того, що він використовуватиме телепортацію замість того, щоб ходити вулицею, так ще й буде більше клопоту, якщо ти попадешся на камери спостереження. Це найточніший варіант. Я дослідила його розпорядок дня і все спланувала. Коли він виходить із дому, здебільшого він телепортується, і неможливо передбачити, куди він переміститься, тому ми маємо усунути його саме в такий спосіб.]
— Але все одно… Має бути кращий спосіб прикріпити пристрій для відстеження.
[— Є більше причин, ніж ті, про які я щойно тобі сказала. Тому, будь ласка, просто роби, що тобі кажуть. Хаа.]
Хан Со Ін говорила так, ніби я був жалюгідним, тож я занепав духом. Ти, неввічливий шибенику… Я майже на 10 років старший за тебе…
— …….Гаразд, я зрозумів….
Я відчув, що Хан Со Ін трохи здивувалася, коли я сказав це ображеним голосом.
[— Гей, що не так? Не ображайся раптово. Ми вже говорили про щось подібне, і ти знову за своє…]
Поки Хан Со Ін говорила, я почув якийсь шум поруч із нею, тож вона замовкла. Лі Су Бін, яка перебувала поруч, здається, щось сказала.
Я почув якесь «Добре… Добре…», а потім Хан Со Ін знову заговорила до мене.
[— …Вибач. Просто повертайся на свою позицію. У нас немає часу, який можна втрачати.]
— Добре, я зрозумів!
Вона збивала мене з пантелику, називаючи то «хюн», то «оппа» з певного часу, тож мені хотілося попросити її обрати щось одне. Але я не думав, що це підходящий момент, тому стримався.
…І якщо я скажу їй обрати щось одне, вона продовжуватиме називати мене «хюн». Можна здогадатися з її обставин у перший день нашої зустрічі, що вона трохи боїться чоловіків, тож, гадаю, вона навмисно наполягає на тому, щоб називати себе хлопчиком, а мене — «хюн». Цікаво, невже всі дослідники в лабораторії були чоловіками?
Але, на щастя, їй стає краще за кілька місяців. Можливо, вона відкривається, бо зрозуміла, що я нешкідливий. Навіть якби я не читав оригінальний комікс, я все одно бачив би, що вона дівчинка… Здається, вона думає, що коротка стрижка зробить її схожою на хлопчика. І це доволі мило.
Чесно кажучи, найкращим рішенням було б пробратися вночі й убити його, але це не спрацює.
Через Кім Джа Хьона.
Тіньового Блукача, одного з небагатьох героїв А-класу поряд зі Стардаст у Кореї.
Якщо я вчиню щось уночі, мене впіймає цей хлопець.
Він відповідальний за те, що майже весь тероризм у Кореї відбувається вдень.
Який поганий хлопець. Без нього я міг би легко впоратися з усіма лиходіями. Він герой, тому я відчуваю провину, якщо усуну його. Крім того, якщо я усуну його, проблема стане більшою, тому я намагаюся залишатися активним удень.
Ну, здається, мені спадають на думку всілякі думки, коли я збираюся вступити в справжній бій. Це схоже на те, як я думав про різні речі, коли сидів перед столом у свої шкільні роки.
Я поправив свою напівмаску.
Гаразд, час діяти.
[— Ти ж не забув план, правда?]
— Так.
Я маю телепортуватися в його вітальню, яка знаходиться неподалік.
Якщо його немає у вітальні, тихо шукати й таємно стріляти.
Що, якщо мене впіймають? Оскільки я вже прикріпив пристрій для відстеження, я можу перейти до плану Б.
— Я заходжу.
Я глибоко вдихнув і приготувався до телепортації.
І — вперед.
Я телепортувався у вітальню цього Телепортера.
Те, що я побачив, щойно телепортувався сюди, було…
Чиєсь обличчя?
— О, чорт!
— Боже!
[— Хюн, стріляй!]
Оскільки ми були нажахані одночасно, я негайно вистрілив у нього правою рукою і кинув пристрій для відстеження лівою рукою.
— БАХ!
Після мого пострілу цей хлопець зник з очей.
Я й гадки не маю, чи влучив у нього.
Чому він був у вітальні? Він одразу втік.
Оскільки все повернулося так, ми маємо діяти за планом Б.
— Хан Со Ін! Я прикріпив до нього пристрій для відстеження?
[— Так! Лі Су Бін, будь ласка, скажи нам, де він!]
[— Добре! Просто зараз… 500 метрів на схід!]
[— Ти почув, правда? Живіше, йди!]
— Ні, якщо мені доведеться продовжувати так телепортуватися, побічний ефект…
[— Швидше!]
— Т-так, гаразд!
Я рухався швидко.
Я прикинув приблизно і перемістився на 500 метрів уперед.
Зачекайте, це центр міста.
— АААААААААА!
— Щ-що за біс!
Я розгубився, коли раптово телепортувався в людне місце.
Чекайте, це ж жвава вулиця!
Люди були здивовані, коли з нізвідки раптово з’явилася людина в чорному плащі та масці.
— О, хто це…?
— Оппа, хіба це не Егостик?
— О? Точно!
Громадяни почали впізнавати мене.
Щойно холодний піт покотився по мені від збентеження, я почув голос Хан Со Ін у своїх вухах.
[— Праворуч від тебе!]
Праворуч?
Я подивився праворуч і далеко звідти…
Побачив чоловіка, який тримався за живіт, кров стікала з його тіла.
О, ти був там?
Тебе теж підстрелили.
Я мимоволі посміхнувся.
Гаразд. Іноді все має бути так просто.
Я збирався телепортуватися туди, але коли він подивився на мене, він похитнувся і знову зник.
— Гаразд. Ти кидаєш мені виклик, так?
Невчасна гонитва з телепортацією розпочалася посеред Сеула.
— …Так. Це Асоціація супергероїв Кореї. Чим можу допомогти?
— Що? Егостик з’явився посеред міста?