Розділ 127: Стань світлом
Потемніле місто.
Жінка, що ховалася в кутку, тремтіла, сидячи на одному боці дороги.
"Ні… бляха. Звідки, в біса, узявся цей монстр?"
— РООООООООООАР!!!
— Іііік!
Жінка, яка видала голосний звук, не усвідомлюючи цього, швидко затулила рот.
Раптова катастрофа сталася, коли вона працювала в компанії.
Коли світлий день раптово потемнів, місто посіріло.
Цей монстр раптово вискочив посеред міста.
Він підняв руку, коли всі закричали від його огидного вигляду.
Люди неподалік злетіли в повітря, ніби їх тягли невидимі руки, і наблизилися до нього.
Ось так, після останнього крику, всі вони стали холодними тілами.
"…Тепер усе пропало."
Все одно думала жінка, тремтячи.
Цей монстр із жахливим виглядом уперше в її житті.
Якщо цей монстр підніме руку в будь-який момент, вона може стати наступною.
Так само, як і менеджер, який досі лежить поруч із нею, наче холодний труп.
Бум.
Бум.
Звісно, цей монстр був не єдиним у цьому темному місті.
Одразу після цього прибігли герої.
Спочатку люди побачили героя й сподівалися, що вони з цим розберуться.
"…Неправильно."
Бууууууууум.
Знову звук руйнування.
Вона озирнулася, тремтячи.
За тим кутком.
— РООООООООАР!
— Угх…
Вона побачила героя з блондинистим волоссям, яку штовхали в односторонньому порядку.
Далеко не перемагаючи цього монстра, вона, здавалося, з усіх сил намагалася зупинити атаку, яку він наносив.
А тим часом незліченну кількість людей продовжував тягти монстр звідкись із провулку, вони кричали, і падали на землю, коли їхні душі висмоктувалися. Вони ставали холодними трупами.
"…Я впевнена, що скоро це буду я."
Вона вже здалася.
Здається, інший герой працює над порятунком, но немає жодних ознак того, що він іде в її бік.
Ха, якби я знала, що помру ось так, я б дала ляпаса старому босу по обличчю перед смертю.
Чи начальник усе одно помер би?
Ні, та людина з довгою лінією життя все ще могла бути живою.
Оскільки вона тепер відкрито спостерігала за битвою.
Звідти вона побачила чоловіка, який тримав телефон.
"Що він там робить?"
Коли вона примружилася й придивилася ближче, здалося, що він тримав свій телефон горизонтально… і знімав битву…
"…Ха. Божевільний."
Вона знову спостерігала за битвою, залишивши позаду чоловіка, який не має уявлення, коли помре, но все одно веде пряму трансляцію на YouTube до останньої хвилини.
Героя все ще штовхали в односторонньому порядку.
Її ім'я… Це була Стардаст? Стардаст усе ще чинила опір, но звичайна людина, як вона, могла сказати, що вона втрачає сили.
Не було жодного шансу, що Стардаст виграє це.
Але…
"…Все одно, вона б'ється з усього серця."
Гірко подумала вона.
Хоча вона може триматися так прямо зараз, як довго вона зможе протриматися?
Можливо, скоро вона…
— Допоможіть! ААААХХХ!
Знову людей підняло в повітря.
Вони були задушені й страждали, а потім щось біле виходило з їхніх тіл, і вони бездиханно падали на землю.
У той момент, коли вона подивилася на них своїми очима, вона, здавалося, втратила надію.
Гуп.
Сцена та її очі зустрілися.
— ……О боже.
Вона поспіхом знову повернула голову й сховалася за стіною.
Її тіло затремтіло, і вона трималася за своє калатаюче серце, затамувавши подих за стіною.
Вона зрозуміла це в одну мить.
О, тож тепер моя черга.
Дивлячись на холодне тіло, що лежало поруч із нею, її страх ще більше посилився.
Навіть із цокотінням зубів.
Жінка точно здалася донедавна, но коли вона поставила смерть на поріг, у неї раптово з'явилося бажання жити.
"Будь ласка… Стардаст… Будь ласка…"
Вона знову висунула голову й почала молитися до Стардаст.
Будь ласка, будь ласка! Зроби диво, Стардаст. Можеш перемогти його хоч раз? Я благаю тебе.
Але, як і очікувалося, Стардаст втрачала позиції, як зазвичай.
Тепер її притиснули до будівлі.
Він знову кинувся на Стардаст, піднявши руки.
Коли вона спостерігала за сценою битви, висунувши голову з-за стіни.
"О ні…"
На мить вона відчула, ніби хтось міцно схопив її тіло.
У той момент, коли вона також відчула, що її душу збираються висмоктати, як і у всіх інших.
Вона кричала, коли її тягло до монстра.
— АХХХХХХХХХХХХХХХХХ-!
Закричала вона з усієї сили.
Водночас
До місця, де були Стардаст і монстр,
У той момент, коли Стардаст змахнула кулаком,
Спалах-
Сліпучо яскраве світло спалахнуло з центру.
У той момент, коли світло врешті-решт пробило його.
ГУУУУП.
БУУУУМ-
Найгучніший гуркіт, який вона коли-небудь чула.
З поривом вітру, що дув навколо них
Усе місто, в центрі його, на мить засяяло величезним жовтим світлом, ніби вибухнула атомна бомба.
— ГУУУУУУУУУУП.
РОООООООООООООООООООООООААР!!!!!
— …Аргх!
Що вона побачила, коли знову розплющила очі, кричачи й заплющивши очі під величезним світлом мить тому.
РОАР… РООООООООАР!!!
Монстр вив від болю, плаваючи в повітрі.
Фіолетове світло виходило між його тілом.
І, наприкінці його останнього терміну.
— Свист
БУУУУУУУУУУУУУУМ-
З палаючим білим світлом монстр…
БУМ.
Він вибухнув.
— Ііік!
Незабаром її плаваюче тіло впало на підлогу.
Коли вона на мить обтрусила свою болючу дупу.
— Угх…
— Га? Менеджер?
Чоловік, який лежав холодний поруч із нею.
Якесь біле світло. Щось схоже на душу увійшло в нього.
Він знову почервонів і почав стогнати.
Вона спостерігала за такою сценою.
— Стардаст… перемогла його?
Пробурмотіла вона.
Незабаром люди, які лежали на землі, почали приходити до тями один за одним.
Невдовзі за зруйнованою стіною вона підвелася, не зважаючи на свій брудний костюм. І що побачили всі, хто прийшов до тями в той момент, включаючи її.
Сонце знову зійшло й розвіяло темряву навколо міста.
Стоячи в центрі, все ще плаваючи з кулаком у повітрі з першим яскравим світлом.
Стардаст, з її блондинистим волоссям, що розвівалося.
Дивлячись на спину Стардаст, яка плавала в контровому світлі висхідного сонця
Вона пробурмотіла, сама того не знаючи.
— …Герой.
Тож це герой.
Образ Стардаст, яка плавала наодинці після того, як звалила монстра, з яким ніхто не міг розібратися, був героєм.
Усі, хто це бачив.
Не усвідомлюючи
Вони застигли від образу Стардаст.
Вони просто спостерігали, застиглі.
Сяюча дівчина, яка врятувала всіх.
Образ героя.
Починаючи з того дня.
Відео битви Стардаст від початку до кінця поширилися по всій країні.
Популярність Стардаст почала вибухати.
Небо знову світле після того, як темрява зникла.
У центрі даху я засміявся.
— Хаха, бляха. Ця херня. Він упав, кашель, всього від одного удару, га?
Це була лише срібна куля, як із базуки, я вистрелив, і він упав із ревом, навіть не зміг писнути.
І оскільки Стардаст використала свій зоряний удар, і світло спалахнуло, це справді виглядало так, ніби Стардаст звалила його. Хару також подумає, що вона звалила його, правда?
Ніби влучила ядерна бомба, інтенсивне світло спалахнуло, і він упав, і навіть я на мить подумав, що Стардаст сама його повалила.
Звісно, незалежно від того, наскільки сильний зоряний удар Хару, він ніколи не помре, якщо вона не атакує його сріблом.
Все одно, я використав цю можливість, щоб змусити її спеціальну атаку, зоряний удар, пробудитися.
Під небом, яке тепер знову світле, Стардаст упала після того, як використала всі свої сили, поплававши деякий час після того, як звалила його своїм останнім ударом. Залишивши її позаду, я починаю дбати про себе. Стардаст. Вона прокинеться після лікування… Я тепер проблема.
— Вух… Тепер, як я, кашель, піду додому… Кашель, кашель.
О, бляха.
Тим часом я знову виривав кров'ю.
Гадаю, я телепортувався на досить велику відстань, тепер, коли я розслабився, у мене відкат.
Зрештою, я виривав калюжу крові на зовнішню стіну будівлі, витер кров, що текла навколо рота, і приготувався повернутися додому, тримаючи снайперську гвинтівку.
Ха, як мені йти додому?
Я маю пояснити ситуацію Соль А, яка справді хвилювалася… Багато чого треба зробити.
У той момент, коли я збирався озирнутися, забравши зброю з цією думкою.
— Як і очікувалося, це був ти.
Я зупинився, почувши голос позаду.
Я повернув голову, щоб подивитися на того, хто стояв позаду.
— …Тіньовий Блукач?
Це був Тіньовий Блукач із його чорним волоссям і темними колами під очима.
Його очі виглядають втомленими, но губи злегка підняті.
…А, бляха. Чому він тут?
Коли мене вжалила раптова зустріч, він витер кінчик носа.
— Тобі не обов'язково так дивуватися. Я знав це з самого початку.
— ….Що?
— Я вже помітив, що ти герой, який прикидається лиходієм. Ти вбив його, чи не так?
Хлопець базікав переді мною. Боже, тож ось чому він тут, і що він верзе?
Дивлячись на те, як я закочую очі, він знову витер під носом, я не знаю, про що він думав, дивлячись на мене.
— У будь-якому разі… Від імені героїв. Егостику. Я дякую тобі за це. Егостику.
І тепер він показує мені великий палець.
— Ти справжній мужик… якого я схвалив!
….Що це, в біса, таке?
— Е… Дякую?
Я просто сказав це хлопцю, який підняв галас сам по собі.
…Оскільки я все одно мав намір завоювати Тіньового Блукача, було б непогано, якби він думав про мене позитивно.
Я не знаю, що відбувається.
Но я також маю йому щось сказати.
Я додав йому, який усе ще тримав великий палець вгору.
— О, і ти не повинен говорити іншим, що це зробив я.
— Ха. За кого ти мене маєш? Я розумію, що у тебе є своя причина. Це буде секретом між нами.
Гаразд. Дякую.
Тож, чому б тобі не піти зараз?
Здається, я зараз втрачаю розум.
— Так, дякую. Тож мені теж пора йти, кашель.
О бляха.
Я закінчив тим, що пролив кров перед ним.
Коли він побачив, як кров вилітає з мого рота, його обличчя закам'яніло.
— …Гей, ти. Ти в порядку?
— Все гаразд, кашель. Можеш іти зараз?
А. Якщо поміркувати, я був так збентежений, що забув про ввічливість.
У будь-якому разі, коли я замахав руками й попросив його піти, він усе одно пересував ноги з турботливим виразом обличчя.
— …Гей, чувак, ем… Ні, нічого. Хмм… Ну тоді я піду першим.
Я не знаю, що у нього на умі, но він щось пробурмотів собі під ніс, а потім поплентався до дверей даху.
Я думав, чому він не використав свою тінь і пішов так, но зрозумів, що зараз не ніч.
Коли я бездумно спостерігав за його спиною, яка віддалялася, я негайно вхопився за голову й поринув у тишу.
Так… Як мені вирішити цей несподіваний івент?
Хмм. І як мені тепер дістатися додому?
Тоді немає вибору. Ризик трохи високий з цим фізичним станом, но давай телепортуватися. Не йди на інші ризики.
…Ха Юль зробить лікування, якщо я знепритомнію. Все буде добре, правда? Сподіваюся, я не помру по дорозі назад.
Після мого рішення я знову телепортувався на велику відстань.
Важке життя.
— Так! Це відео, яке щойно з'явилося! Стардаст врешті-решт перемогла монстра! Стардаст урятувала всіх! Давайте знайдемо хвилинку, щоб подякувати Стардаст за те, що вона показала нам героя в собі. Хай живе Стардаст! Хай живе Стардаст! Ура, Стардаст!!!
— Ведучий Кім Тхевон, негайно злізьте з столу! Хто залазить туди під час прямого ефіру? Вимкніть це. Вимкніть це!
Після інциденту.
У Південній Кореї почалася лихоманка навколо Стардаст.
Палка підтримка, якої жоден герой ніколи не відчував у конституційній історії.
Для людей, які були у відчаї, Стардаст боролася до кінця й нарешті звалила його своїм спалахуючим світлом, щоб урятувати всіх. Сприйняття її публікою було буквально таким, що її можна було назвати національним героєм.
І в центрі палкої любові та уваги публіки.
Стардаст, Шін Хару.
"…Я впевнена, що бачила когось на даху…"
Залишивши все позаду, незалежно від того, була вона популярною чи ні, вона намагалася згадати останнє видовище, яке бачила перед тим, як знепритомніти, використовуючи всі свої сили.
Вона впевнена, що чула гучний звук БАХ і бачила когось у масці…
Чи вона неправильно почула? Цього не може бути…