Розділ 126: Останній удар
Пожирач душ
Ця таємнича істота з дуже інтуїтивно зрозумілим псевдонімом є однією з фінальних зброй секти Волгванг, яка з'являється у фінальному розділі другої частини в оригінальному коміксі. Інакше кажучи, звісно, її перша поява також є фінальним розділом другої частини, і вона ще не повинна була вийти.
— …Але чому він уже випустив його?
Небо раптово потемніло
Я стояв на даху будівлі й поринув у роздуми, слухаючи плач, що лунав знизу.
Це дивно. Хоча ще не час для його появи.
Досі я не знав, бо ще не мав часу перевести подих, но дивно думати про це. Чому секта Волгванг відправила його вже зараз, на відміну від оригіналу?
Подумавши деякий час,
Я прийшов до висновку.
— …Це через мене?
Я думаю, це велика проблема, що Бек Ин-Воль, Місячна Шаманка, була НТРнута в розпал терористичної атаки.
Враховуючи, що в оригінальному коміксі лідер наказав Місячній Шаманці тероризувати, щоб дати усім зрозуміти, наскільки страшною була секта Волгванг…
Хмм. Ще один поворот стався через те, що я все зіпсував?
Чесно кажучи, я думав, що лідеру буде байдуже на це, но, гадаю, він був трохи саркастичним. Чому літня людина така вузьколоба? Він мав би рухатися далі як велика людина, тц.
У будь-якому разі, я засміявся, спостерігаючи, як фіолетовий пожирач душ усе ще реве й влаштовує безлад під будівлею.
Я думав, він не хоче використовувати всі сили, оскільки був відправлений лише один, но навіщо турбуватися?
— Хаа… Цей старий.
Він боїться мене.
Якщо цей пожирач душ має бути загрозою, це має бути один із трьох варіантів. Або це кілька особин, або він уже еволюціонував, з'ївши достатньо душ, або він усе ще не знає, що срібло — його слабкість.
Но тепер, коли він лише один, колір усе ще фіолетовий, він не еволюціонував, я навіть думав, що їх кілька, тому приніс купу срібла.
Тобто, гра закінчена.
— …Що мені тепер робити?
Стоячи на даху.
У холодному повітрі нічного неба я пробурмотів.
Чувак. Чесно кажучи, все закінчено, щойно я вистрелю великою срібною кулею. Який сенс? Чесно кажучи, в оригінальному коміксі вони були переможені до того, як дізналися, що срібло — їхня слабкість, но після того, як дізналися, вони просто контратакували й упіймали їх усіх. У фінальному розділі був покидьок, який був більш проблемним, ніж цей.
У будь-якому разі, оскільки це трохи нудно, я вирішив змінити план.
Так, це було б навіть краще.
— …..Як і очікувалося, її штовхають.
Дивлячись униз, Стардаст також програє в тій битві один на один. Проте, схоже, з фінальною зброєю важко впоратися, бо це фінальна зброя.
Навіть дивлячись на людей, які плавають навколо нього, а потім їхні душі висмоктуються. Немає нічого безглуздого в тому, що Стардаст опиниться в слабшому становищі, якщо він продовжуватиме так відновлювати свої фізичні сили.
Але…
— ….Так. Це навіть краще.
Той факт, що пожирач душ в односторонньому порядку сильніший за Стардаст, означає, що Стардаст також може рости.
Оскільки вона вже ставала сильнішою, коли проходила через випробування, було б непогано, якби вона могла вирости знову за цієї можливості.
І, на додачу до цього…
Я покрутив зброю.
….Усі перебувають у хаотичній ситуації.
Інакше кажучи, якщо я таємно вистрелю в це ззаду, коли Стардаст зробить вирішальну атаку.
Хіба люди не подумають, що Стардаст звалила його, і замість цього похвалять її?
Це вбивство двох зайців одним пострілом, і я навіть не виходжу.
Так, саме так.
Маючи висновок, я почав триматися за зброю й виловлювати таймінг.
….Спостерігаючи, як Стардаст зазнає односторонніх атак.
Я майже заплакав, но стримав сльози. Я не можу дозволити собі ввести себе в оману.
Все одно, Стардаст б'ється так важко. Подивіться, як вона б'ється з надією в такій відчайдушній ситуації. Гаразд, давай цілитися в найкращий час для неї.
Поки я цілився, знизу,
Йшла жахлива й відчайна битва.
"Тут немає відповіді."
Таким був висновок, до якого дійшла Стардаст.
–
РООООООООООООАР!!!!
Знову ледве ухилившись від руки, якою змахнув монстр, Стардаст відчула, що її межа повільно наближається.
Бум-. Бум-. Руйнування будівель, крики людей.
— Хаа…
Бум-.
Ще раз ледве ухилившись від його удару, вона на мить відійшла від нього.
Оскільки вона ледве могла перевести подих, монстр знову заревів.
РООООООООАР!!!! РОООООООООАР!!!!
Жахливий звук, від якого в вухах кровотеча
У зруйнованому й потемнілому місті, де під ним світив лише яскравий місяць над небом.
Коли фіолетовий монстр заревів, бліді люди відповідно піднялися в повітря й кружляли навколо нього.
І їхні крики. Тієї миті їхні душі висмоктувалися. Люди втрачали сили й падали, як ляльки. Його очі палали червоним
Під яскравим місяцем у темному небі.
Видовище того, як він забирав душі людей із жахливим стогоном, було просто сюрреалістичним видовищем.
І ще раз,
Він кинувся на Стардаст.
— Угх…
Бум.
Вони двоє знову зіткнулися, і пролунав величезний гуркіт.
Знову Стардаст прагнула зупинити його.
Бум. Бум.
Старша за запевненням отримала шанс атакувати його, но це було безглуздо.
Стардаст поступово втомлювалася, маючи справу з ним, який продовжував мчати на неї без зупину.
— Ха, ха.
РООООООООООООАР!!!
БУМ.
— Аргх…
І незабаром Стардаст була побита контратакою, яку він наніс.
Її відкинуло величезним ударом, і незабаром вона влучила в стіну будівлі.
І прямо перед тим, як вона прийшла до тями, рожевий лазер вистрелив у неї.
Їй удалося втекти, кинувши своє тіло, коли вона побачила промені, що розсікали чорне небо.
БУУУУУУМ.
Місце, де стояла Стардаст, було повністю зруйноване.
Коли вона знову підвелася, спотикаючись, монстр уже тягнув тих, хто тікав далеко навколо нього, телекінезом і висмоктував їхні душі.
— Хаа… Хаа…
Стардаст щосили намагалася зібратися з силами, протираючи туманні очі однією рукою.
"Я не можу впасти ось так. Якщо я впаду…"
І ця фіолетова штука знову побігла до неї.
Зціпивши зуби й кулак, вона знову почала мати справу з ним.
Проте цього все одно недостатньо.
Будучи побитою в односторонньому порядку з невеликим результатом, вона незабаром подумала про себе.
….Гаразд.
Вона подивилася на нього, який знову біг до неї.
Зруйноване місто позаду, потемніле небо.
Огидна фіолетова штука підійшла ближче.
Завжди говорять, що життя коротке.
Серйозно, кінець приходить так раптово.
— Кху.
Вона спробувала заблокувати кулак, який він кинув у неї ще раз, но цього було недостатньо.
Навіть у її голові почало паморочитися від удару, і вона важко задихалася.
….Звідки, в біса, взялася ця штука?
Очевидно, до сьогодні це завжди був такий самий день, як зазвичай.
І вона думала, що це буде ще один день, такий самий, як і кожен день.
Но все закінчиться в один момент.
Знову, ледве ухиляючись від його атаки, набагато повільніше, ніж раніше, через темне нічне небо.
Стардаст думала.
Як довго вже триває їхня битва?
Ймовірно, минуло вже деякий час.
Вона ледве дивилася вбік під час битви.
Можливо, десь там Тіньовий Блукач допомагає людям утікати.
Тим часом вона має якось триматися за це й запобігти цьому. Якщо він покине місто й піде кудись інде, це буде катастрофа.
Але.
"…Я не можу перемогти його."
Вона інтуїтивно зрозуміла це.
Вона ніколи не зможе перемогти це в цьому місці.
Її тіло втомилося, а очі тремтять через постійні атаки.
Поки вона перебуває в цьому передсмертному стані, він усе ще в тому бадьорому стані.
Якщо битва триватиме так, вона помре.
Вона зрозуміла це.
Но що з того? Вона збирається втекти?
"….."
Залишити цих непритомних людей тут?
Чи може вона називати себе героєм?
Ні.
Навіть якщо ти впадеш тут, бийся до кінця.
Щоб урятувати ще хоча б одну людину перед смертю.
Ось що робить героєм.
Вона була рішуче налаштована зробити це знову.
— Угх…
Знову через постійні атаки вона тепер була не в змозі триматися й майже втрачала розум.
Найгірша ситуація полягає в тому, що в той час як її тіло поступово втрачає сили, супротивник стає сильнішим.
І все ж вона.
Вона якось відбивалася, важко задихаючись.
— Хаа… Хаа…
— У-Угх.
Чого б це не коштувало.
— Хаа, хаа… Бляха. Хаа…
Знову й знову вона відбивалася.
— Угх, ах!
Продовжуючи так блокувати, блокувати й атакувати
Оскільки час минав.
Зрештою, вона відчула це своїм інстинктом.
"Тепер… я на межі."
Вона більше навіть не може рухати своїм тілом.
Вона відчуває… це може бути межа.
Все одно монстр біг до неї зі стогоном і, здавалося, рухав своїм тілом так, ніби не було виходу.
Коли вона відчула, що кінець наближається.
Стардаст. Вона відчула раптовий спалах попередніх спогадів, наче панорама.
Спогади про втрату батьків у дитинстві, першу зустріч із Лі Соль А, визнання героєм Асоціацією Героїв, першу перемогу над лиходієм, отримання вдячності від громадян, яких вона врятувала, і пробудження знову навіть після падіння.
І.
"Усім привіт, Стардаст. Мене звати Егостик."
— …Ха.
Вона мимоволі посміхнулася.
Останнє, що спадає їй на думку — це Егостик.
РООООООООООАР!!!
— Угх…
Вона відлетіла назад після великого удару.
Ледве знову утримуючи своє хитке тіло
Шін Хару несвідомо згадувала спогади, які продовжували спадати на думку.
Егостик, який намагався підірвати кораблі.
Егостик, який спонукав її врятувати літак.
Егостик, який зруйнував міст.
Егостик, який прийняв атаку замість неї.
Егостик, який узяв заручників і погрожував їм.
Егостик, який прямував до шторму після того, як погладив її, коли вона впала.
— Хаа…
Вона зітхнула всупереч собі.
Ухиляючись від фіолетового монстра, який знову накочувався на неї.
Вона тихо думала.
Якщо подумати, Егостик завжди був поруч так чи інакше, коли вона була у відчаї або в кризі.
Цього разу… Якби це сталося…
Ха. Про що ти думаєш? Ти знаєш, що цього не може бути.
…Замість цього.
Вона помре ось так, навіть не розкривши секретів Егостика.
Вона кинула все й подумала про це.
Раптово вона відчула приплив гніву.
…Померти ось так, навіть не дізнавшись про нього взагалі нічого через цього нікчемного монстра.
"……"
…Ні за що.
Це несправедливо.
Це безглуздо.
Так, вона не може закінчити ось так.
Важкий фіолетовий монстр побіг назад до неї.
Дивлячись на нього, вона зціпила зуби.
Її тіло вже деякий час було в лахмітті. Вона була на межі падіння.
— …Навіть якщо я помру, я обов'язково звалю тебе перед смертю!
Вона підняла своє виснажене тіло.
Вона полетіла на нього на повній швидкості.
Збираючи сили, стиснула кулак і приготувалася замахнутися кулаком.
Навіть якщо це її фінальна attack.
Я з'їм тебе й заберу з собою.
РООООООООООООАР!!!
— Угх..!
Її кулак змахнув на нього з міцно зціпленими зубами.
Починаючи випромінювати яскраве світіння, яке освітлювало темне нічне небо.
Воно світилося жовтим
Жовте світіння, що світилося навколо кулака Стардаст.
— …Тепер час.
Оскільки я продовжував спостерігати за битвою з твердим обличчям, у той момент, коли побачив світло.
Я натиснув на спусковий гачок зброї, яку цілив.
— Бах.
Ось так нічне небо спалахнуло так сильно, що це засліплювало.
Лише маленький постріл пролунав тихо, щоб ніхто не міг почути.