Розділ 125: Жахлива катастрофа
Звичайний день у Кореї
Як завжди, це був нормальний день, коли сонце світило на місто.
Саме так.
Це точно був нормальний день.
Перед тим, як небо раптово потемніло незабаром після того, як лідер секти Волгванг передав послання нації.
Потемніле небо.
Летячи на повній швидкості крізь потемніле небо, Стардаст здригалася від зловісності.
Під потемнілим небом, яке ще мить тому було повне сонячного світла, сталося надприродне явище.
"…Що, в біса, відбувається?"
Прямо зараз Корея не могла зв'язатися з асоціацією, тому що весь зв'язок був відрізаний.
У мовчазному потемнілому небі вона летіла назустріч безперервному таємничому шуму.
На цей момент вона знає лише те, що щось з'явилося з одного боку потемнілого Сеула.
І відтоді, як воно з'явилося, весь зв'язок з боку міста було втрачено.
Будь-який може сказати, що відбувається щось серйозне.
— ……工
З таким серйозним виразом обличчя Стардаст пролітала крізь темне небо, а її блондинисте волосся розвівалося.
Незабаром вона прибула близько до місця події.
При виді цього моменту її тіло закам'яніло.
У потемнілому місті.
Летячи досить швидко, щоб побачити місто на власні очі, вона нарешті змогла побачити "це", що стояло посеред міста.
— ….Що це за штука?
Ця штука.
Здавалося, прийшла катастрофа.
СКРІІІІІІІІІІІІІІІЧ-
— ААААААААААХХХХХХХХХ!!
— Р-рятуйте мене!!!
— Хниг… Щ-що це?
Звук тертя заліза
Потемніле місто. Багато людей сплуталися одне з одним, намагаючись утекли від епіцентру звуку хоча б на трішки.
І в центрі.
У потемнілому нічному небі, під білим місячним світлом, що світило наодинці.
Щось фіолетове, химерне й величезне стояло посеред міста.
РООООООООАРРРРРРРРР…
Як не крути, це не може бути людиною.
Огидно підняті рожеві кровоносні судини
Величезне тіло, потемніле від фіолетового
Гротескно спотворене обличчя й тіло
Тільки його очі палають яскраво-червоним.
— ААААААААХХХ! Хниг…
І воно.
Воно піднімало руки до людей.
Люди перед ним, яких засмоктувало невидимими силами, борсалися в повітрі.
Водночас
— Ахахахахахахахахахаха…
ААААААХХХХХХ.
Сталося дещо неймовірне.
Раптово щось біле, напівпрозоре почало виходити з людей, які плавали в повітрі.
Щось біле з кричащим виразом обличчя
І та біла штука, що вийшла з людей, засмокталася в фіолетову "штуку", яка стояла в центрі.
Водночас усі в повітрі стали безжиттєвими й упали на землю.
Наче їхня душа зникла.
Скріііііч- СКРІІІІІЧ!
Гігантська фіолетова штука, що вила.
Посеред потемнілого міста, наче електрика вимкнулася.
Вона руйнувала незліченні будівлі та місто крок за кроком своїм величезним розміром.
І навколо неї.
Незліченна кількість людей, яких затягнуло нею під час бігу, страждали в повітрі й незабаром втрачали свої душі, а потім починали падати на землю один за одним.
Люди тікали з криками в темряві. Дим піднімався з усіх боків.
І стоячи в центрі, пожираючи душі людей і руйнуючи місто, дивна істота здається такою, ніби вона прийшла з пекла.
І люди, які холодно впали.
Це схоже на картину пекла, яка спустилася на людей.
Темне, сповнене криків місто.
У місці, де видно лише фіолетовий колір таємничої істоти та її палаючі червоні очі.
ФУУУУУУУУУУХ-.
Перетинаючи темне нічне небо, жовте світло прилетіло звідкись і впало на фіолетового монстра, який стояв на землі.
БУУУУУУМ-.
Вона вдарила монстра з пекла, якого, здавалося, ніхто не міг зупинити.
Вона була героєм, Стардаст.
[….РООООООООАР-!]
Незабаром монстр похитнувся від шоку, і люди, які страждали в повітрі, упали на землю.
Вони, які не втратили своїх душ, почали розбігатися в усіх напрямках, знову кричачи.
— А-АХХХХХХХХХХ!!
— Кху… Бляха, допоможіть мені!
— А-АХХХХХХХХХХХХХХХ…
Люди тікали.
І незабаром, коли фіолетовий монстр знову повернувся до них.
— Твій супротивник — я, ти, монстре.
Блондинка, яка дивилася на нього палаючими очима, почала привертати його увагу на себе ззаду.
[-Рооооооооар… РОООООООООАР!!!]
— Кашель…
Обличчя Стардаст незабаром спотворилося від моторошного звуку монстра.
Потім вона знову змахнула кулаком на нього з усієї сили.
БУМ-.
Величезний гуркіт пролунав у той момент.
Навколишня територія була покрита туманним димом через ударну хвилю кулака.
[Роооар… РООООАР…]
Отримавши удар її кулаком перпендикулярно, він усе ще стояв нерухомо на місці, повернувши обличчя до неї, наче на нього це не вплинуло.
І водночас, коли Стардаст зустрілася з його червоними очима, несвідомо закам'яніла.
Голос Тіньового Блукача раптово почувся ззаду.
— Стардаст, рухайся!
Водночас, як вона кинулася.
З його червоних очей вирвався фіолетовий промінь чогось і вистрілив туди, де вона була.
Коли вона озирнулася, людина, яку вона побачила.
— Хаа… Хаа… Тіньовий Блукач?
— Так. Вибач, я запізнився. Ха… Бляха. Що відбувається раптово, поки я спав?
[РООООАРРР…]
Наче воно тепер чітко сприймало їх як ворогів, штука зосередилася на двох.
Дивлячись на це, Тіньовий Блукач швидко сказав.
— Стардаст, я скажу тобі дещо швидко, моя здатність зараз не в нормі. Можливо, це тому, що ніч зараз штучна, тому моя віддача дивна. Я чув, що тут потемніла лише половина, а всі інші країни в нормі, но я думаю, що це ефект.
[Роооооар… РООООООООООАР!]
Як тільки його слова закінчилися, воно кинулося на них.
Коли вони в поспіху розлетілися в різні боки, Тіньовий Блукач востаннє повідомив Стардаст.
— Я підтримаю тебе, перемістивши людей у безпечне місце спочатку, так що тримайся там!
Після його крику Тіньовий Блукач злився з темрявою й зник.
І тепер Стардаст зафіксувала свій погляд.
[……..Роооар…]
І коли воно підняло одну руку.
Люди, які були десь у центрі міста, засмокталися чимось невидимим, і вони почали кричати й втрачати душі.
Спостерігаючи за нереально жахливою сценою, Стардаст знову стиснула кулаки й стрибнула на величезну фіолетову штуку.
Коли її очі зустрілися з ним на мить, її голова почала дзвеніти деякий час. Но вона не була піднята в повітря й не кричала, як інші люди.
Оскільки вона зціпила зуби й знову наблизилася до нього, ухилившись від нього кілька разів у повітрі, воно також стиснуло кулак і почало мати справу зі Стардаст.
Бум.
Буууум-.
Ось так почалася кривава битва.
У темряві битва почалася люто, з переплетеними жовтими й фіолетовими вогнями.
І Стардаст протистояла цьому.
Вона зціпила зуби.
Вно занадто сильний.
Скільки б вона не атакувала, здається, що сила ледве проходить, а атака, яку він робить, майже смертельна, можливо, через фіолетову ауру навколо нього.
Це химерний поворот, який уже не здається таким, що перетинається з будь-яким життям на Землі.
Навіть у розпал битви з нею, він піднімав людей навколо себе надприродною силою й починав забирати й поглинати щось наче їхній дух.
І після кількох атак із ним вона інтуїтивно зрозуміла.
…Що вона ніколи не виграє це.
"……….Як так сталося."
Хоча вона вже відчувала поразку.
І все ж вона йшла на нього.
…Навіть якщо вона помре тут.
Вона врятує останнього прямо перед смертю.
Просто ось так.
Стардаст, битва за її життя почалася.
Потемніле нічне небо
Посеред запеклої битви внизу в місті.
Стоячи на даху прилеглої будівлі, я дивився вниз.
— …Паршива штука сталася.
Місто втопилося в темряві
Той, що в центрі — пожирач душ, одна з фінальних зброй секти Волгванг, яка виглядає справді жахливо в реальному житті. І він якось б'ється з жовтим світлом Стардаст.
І місто руйнується водночас.
Чорний дим був по всьому місту.
Упалі тіла, чиї душі були забрані.
Крики було чути звідусіль
Тіньовий Блукач робить щось, но це не дуже допомагає.
Ті, чиї душі забирають, душилися в повітрі.
Стардаст очевидно відстає.
Навіть фіолетовий гігант, який сильно домінував, доводив, що це була одна з вирішальних фінальних зброй, яка ще не повинна була вийти.
Дивлячись на це жахливе пекло.
Я пробурмотів тихо.
— Що за?
— …Я думав, це справжня катастрофа, но це не так уже й погано.
Серйозно. Що це?
Я дійсно злякався, коли побачив, як небо потемніло, но коли я прийшов, важко дихаючи, там був лише один пожирач душ.
Враховуючи, що в фінальній битві в оригіналі вискочили десятки таких, це просто мило.
Він навіть не виглядає так, ніби еволюціонував, бо ще не ввібрав достатньо душ, но щойно я вб'ю його в такому стані, всі люди, які зараз упали, оживуть. Фактично, щойно я вб'ю його, жертв не буде.
І він також просто б'ється, тому всі повалені на підлогу, і з його слабкістю, яку я тримаю, він помре від кількох пострілів. Як і всі трюкові боси.
Отже, це виглядає так, ніби воно майже на межі винищення, но насправді все скінчиться, якщо я просто вистрелю срібною кулею зі снайперської гвинтівки, яку я приніс із собою.
— ….Що за?
Хоча тут немає чого боятися…?
Тож я стояв на даху й почав цілитися в нього зі снайперської гвинтівки
…Хоча це трохи зарано.
Ну. Тц, гаразд. Тоді хороший таймінг.
Я повинен скористатися цією можливістю.
Чому б нам не підібрати таймінг, щоб вистрілити в цю штуку й удати, що Стардаст звалила її в драматичний момент?
…Не так уже й погано, правда?
І час, коли Егостик уже був на даху, розслабляючись і думаючи про те й про се.
Стардаст.
[РОOOOOOOОOАРРРР!!]
"…Мені слід було залишити заповіт заздалегідь."
Вона вже відмовилася від усього й билася з покірним виглядом.