Розділ 123: День лиходія
Я навіть не маю здатності читати думки людей.
Тож я не знаю, що Тіньовий Блукач думає про мене зараз.
….Но зважаючи на його наївний характер з оригіналу, я не думаю, що йому знадобиться занадто багато часу, щоб повірити мені. Можливо, якщо я зроблю це ще кілька разів, ми зможемо розвинути стосунки настільки, щоб випити разом.
Пізніше його ошукали й зрадили через його наївну особистість, но це буде потім, тож давай поки відкладемо це.
Я зупинив убивство дівчини Тіньового Блукача, що було найневідкладнішою справою, і навіть справив гарне враження на Тіньового.
Хмм, я відчуваю себе невимушено.
Все одно, можу сказати, що тепер мені полегшало.
Я відчуваю себе трохи розслабленим.
Я згадав свої досягнення на цей момент.
Найважливіше те, що Стардаст виросла набагато швидше, ніж в оригіналі. Зрештою, це найбільше, оскільки Стардаст — це альфа й омега.
І той факт, що стресу у Стардаст набагато менше, ніж в оригіналі, також є великою перевагою. В оригінальному коміксі її розум до цього часу вже мав би бути зламаний. Но зараз? Вона повинна почуватися щасливішою порівняно з оригіналом.
Що ще є?
Так, є вже десятки чи сотні людей, які не померли через мене. Також є кілька захищених міст. І я скористався цією можливістю, щоб запобігти тому, щоб Тіньовий Блукач став темним.
І створення Союзу Лиходіїв іде дуже гладко. Наскільки гладко, що Ха Юль, яка минулого разу складала іспити, нарешті визначилася з університетом.
— Сестринська справа в університеті Йонхі?
— Так! Я не очікувала багато чого тут, но вступила!
Весело сказала Ха Юль. Фактично, вона вже має здатність зцілення S-класу, тому я думав, навіщо їй турбуватися про вступ до коледжу, но не став зупиняти її, оскільки вона хотіла піти. Коледж — це досвід.
Но університет Йонхі — це місце, де навчається Стардаст, Шін Хару.
Я вагався через це, но коли подумав про це, мені полегшало, бо я знав, що для першокурсників це буде інший кампус. Тож Хару зараз на випускному курсі, правда? Вони все одно не побачаться. Оскільки вона закінчує навчання наступного року.
…Правда? Хмм, цього не станеться.
Так. Стардаст ніколи не бачила Ха Юль особисто, чи не так? Все буде добре.
Подумавши про це, я повільно подумав про таке. Якщо колись Стардаст буде достатньо сильною, і Союз Лиходіїв працюватиме добре без мене… Можливо, мені варто відпочити. Така думка.
Я маю на увазі, що світ дійсно працює добре й мирно.
Минуло багато часу відтоді, як виснажений світогляд оригіналу сильно змінився. Невже це вже стає жанром зцілення…?
Звісно, це може бути не зовсім так, зважаючи на секту Волгванг і незліченну кількість лиходіїв, які все ще живі, но менше з тим.
Зрештою, наскільки я знаю, деякий час нічого особливого не відбуватиметься.
Тож я можу витягнути ноги й відпочити.
Тому я вирішив трохи розслабитися.
Що в цьому такого?
Через кілька днів, сонячний день.
Сидячи на дивані, де тепле сонце м'яко світить у вітальню через вікно.
Я проковтнув слину.
— …Усі готові?
— Звісно. Готуйся до поразки, Даїн. Я збираюся виграти.
— Хах. Со Ін, мені шкода, но перше місце моє.
Я сиджу посередені й готуюся з контролером.
А Со Ін та Се Хі сидять поруч зі мною й усміхаються з контролерами в руках.
І Ин-Воль, яка є суддею.
На екрані телевізора переді мною я був супертривожним.
Цифри відраховували назад.
[Три, два, один]
[Вперед!]
Разом із цим, на екрані, водночас, машини, якими кожен із нас керує, рушили.
Парі, яке ми втрьох уклали. Проїхати три треки в грі, і двоє інших виконають бажання людини, яка приїде першою.
Таким чином, почалася запекла битва лиходіїв.
— Ургх! В мене влучив панцир!
— Вибач, Со Ін! Це я вистрілила!
— Боже, брате. Ти справді так поводишся?
— Тц… Чому все так щільно?
Кривава битва лиходіїв
Після першого треку.
Гра почала ставати більш захоплюючою.
Серйозно, вона дійсно починає ставати захоплюючою буквально. Навколо Чхве Се Хі з'явилася статична електрика.
— Ні! Чхве Се Хі! Зроби щось зі своєю статичною електрикою!
— Тц. Я зараз концентруюся, не змушуй мене говорити.
— Боже! Се Хі! Мої руки дійсно починають жалити!
Особливість людей із електричною суперсилою. Щойно вони концентруються, вони не можуть контролювати електрику.
Судячи з того, що це матиме серйозний вплив на гру, я вирішив ужити надзвичайних заходів, відповідних до надзвичайної ситуації.
Що ще? Тікати.
— Зачекай, Даїн. Куди ти йдеш?!
— Со Ін, вибач! Я маю жити!
Я телепортувався й перемістився далеко від дивана.
Найбільша перевага телепортації полягає в тому, що коли ти граєш у гру, ти можеш змінити своє місце, не відриваючи погляду від екрана.
Но все одно здається, що статична електрика відбувається, навіть хоча я далеко.
— Гей, Чхве Се Хі! Чому статична електрика аж сюди доходить? Ти робиш це навмисно, чи не так?
— Тц… Я нічого не знаю. Не питай, га.
Я не міг повернути голову й подивитися на Чхве Се Хі, тому що гра закінчиться, якщо я схиблю на мить. Я можу сказати, що вона посміхається, навіть не дивлячись.
….Гаразд. Тож ось як ти збираєшся робити, га?
Я на останньому місці, попри статичну електрику.
Так, я не можу дозволити цьому бути так.
Як я вже говорив раніше, в надзвичайних ситуаціях необхідно вживати надзвичайних заходів.
Я використав телекінез на контролерах.
Звісно, не на своєму, а на їхніх.
— Не може бути!
— Даїн!!! Чому ти так робиш зі мною?!!
Під час концентрації на грі крик вирвався з їхніх ротів від дивовижного досвіду, коли контролером, який раптово піднявся, було важко користуватися.
Якщо ти паплюжиш мене, я спаплюжу тебе. Якщо ти використовуєш силу, я теж це зроблю.
Ти думаєш, я некомпетентний? Я також володар подвійної здатності з телекінезом.
….Звісно, мені було шкода Со Ін. Мені шкода, що ми погані дорослі, Со Ін.
Після такого саботажу я зміг піднятися на перше місце. Так, це воно.
До вашого відома, Со Ін, яка потрапила в купу неприємностей між двома дорослими, прийшла останньою.
— …Тож, усі гратимуть ось так, га?
Со Ін, яка скреготала зубами, раптово припинила бігти й почала дивно керувати контролером. Вона почала натискати будь-які клавіші, наче натискала комбінацію в файтингах.
У той момент я подумав: "Невже Со Ін нарешті кинула гру, бо не змогла подолати свій гнів?".
Раптово моя машина припинила їхати й почала злітати високо в небо. Моя машина зійшла з треку й почала мчати в космос, наче я був у скляному ліфті з Чарлі!
— Ні, що тут відбувається?!
— Ой, Со Ін! Ти зробила це!!
— Ха. Ви двоє почали першими! Ви думали, у мене немає жодних здатностей, га?
Со Ін, яка ввела якийсь код, щоб відправити нас у космос, мчала по порожньому треку з самого початку.
Цього недостатньо для мене й Чхве Се Хі, щоб намагатися щосили, навіть хоча ми нарешті поспіхом повернулися на землю.
100% ми програємо.
Думаючи про це, я зустрівся поглядом із Чхве Се Хі он там.
І водночас ми, які проникли в думки одне одного, м'яко кивнули. Так, є стара приказка, що ворог мого ворога — мій друг. Спортивна майстерність усе одно застрягла на землі там внизу. Це лицемірство бути порядними зараз.
Со Ін. Життя — це справжня битва. Якщо ти виходиш у світ, твої вороги не б'ються чесно й справедливо. Я збираюся стягнути тебе вниз дешево й брудно будь-якими способами. Я вирішив навчити Со Ін заздалегідь, щоб вона не була збентежена суворістю світу.
Прямо перед тим, як Со Ін перетнула фінішну лінію, різка статична електрика вдарила її в спину, і контролер у її руці почав шалено вібрувати й заважати керуванню.
— Се Хі!!! Даїн!!! Ви хлопці справді збираєтеся так діяти!!!
— Вибач, Со Ін. Пробач цьому поганому брату!!!
— Тц… Я нічого не робила, Со Ін. Ти віриш мені?
— Ти, мала.
— Ні, справді!!! Ні!!!
У той момент, коли Со Ін метушилася, ми наздогнали в одну мить.
— Ууууух…!
— Тц… Поїхали!
— Думаєте, я програю?
Коли один із трьох збирався перетнути фінішну лінію!
— Бліп.
Раптово екран телевізора став чорним і вимкнувся.
— …工
— …工
— …工
Ця миттєва тиша огорнула вітальню.
Коли ми всі троє застигли в спалаху.
Ин-Воль, яка спостерігала за шоу, поки ми бездумно піднімалися на дивані, сказала з ніяковою посмішкою.
— …О, це нічия.
— …工
— …工
— Тц… Со Ін! Хіба телевізор не зламався після того, як ти зробила щось дивне раніше?
— Гей, чому ти звинувачуєш мене тут?!
— Пффт… Боже. Це так смішно. Що, в біса, ми робили досі? Подивіться на фінал.
Тепер Чхве Се Хі вибухнула сміхом.
Со Ін, яка подивилася на неї так, наче була ошелешена, незабаром вибухнула сміхом від цієї смішної ситуації.
І я також засміявся, дивлячись на них.
…Як довго вже минуло відтоді, як я спустошував свій мозок і грав ось так?
Я відчуваю, як вибухаю сміхом.
…Так, це щастя. Фактично, щастя не за горами. Хіба це не справжнє щастя — збиратися разом ось так, сміятися, грати й розмовляти?
Хоча я не знаю, як довго можу сміятися, не думаючи ні про що інше, це не має значення, бо деякий час нічого не станеться. Давай насолоджуватися цим моментом.
Коли я посміхнувся від цієї думки, телевізор, який був вимкнений раніше, нарешті почав знову вмикати своє світло.
— О? Він знову вмикається.
Я вказав на телевізор.
Я маю на увазі, я вибрав хороший телевізор, то чому з ним зараз проблема?
Екран усе ще суцільно чорний, хоча світло горить.
Я спочатку зрозумів, що щось не так, подивившись на телевізор.
….Зачекай. Я не думаю, що він зламався.
І як підтвердження моєї думки.
Раптово.
На величезному чорному екрані телевізора.
Місяць.
Білий місяць зійшов посередені.
— …Що це?
Коли Чхве Се Хі схилила голову в раптовій ситуації.
Ин-Воль була позаду.
Тремтячим голосом вона заговорила.
— Місячне світло…
— Що?
— Той місяць, символ секти Волгванг…
Трохи зляканим голосом пробурмотіла Ин-Воль.
І водночас на екрані почав тріщати голос старого.
[О…]
[О… Мої діти…]
[Я лідер секти Волгванг, Чхон Вол-Хванг… Вітаю вас уперше. У вас усе добре….?]
Слухаючи такий пищащий, шкрябаючий голос.
Моє обличчя закам'яніло.
Бляха.
Цього не було в оригіналі.