Розділ 122: Справжній чоловік
Асоціація Героїв.
Чесно кажучи, організації на кшталт Асоціації, які постійно керують усіма героями, з'являються в багатьох супергеройських фільмах.
І спільною рисою таких груп є те, що їх зрештою знищують власні внутрішні вороги.
Це справедливо й для цього всесвіту.
Асоціація, якою керував некомпетентний, але все ще при совісті голова, у другій половині подій зрештою була повністю поглинута лиходіями. І це суттєво вплинуло на кінець Кореї, призвівши до самознищення героїв та внутрішніх чвар.
Окрім цього, є ще безліч інших причин, які неможливо описати одним реченням.
Бурулька та Тіньовий Блукач.
Я не бажаю нічого грандіозного. Суто ці двоє. Я хочу мати на своєму боці лише цих двох.
Саме так я думав про Тіньового Блукача в оригінальному коміксі.
Через свою особливу здібність бути непереможним уночі, він вважає себе вельми розумним, але на відміну від власного переконання, хм… Ну так. Можливо, він завжди втомлений і ганяє свій мозок на низькій потужності, тому трохи обмежений у мисленні. Я бачив його в оригіналі, хм. Він доволі наївний, попри свою могутню здатність.
Хай там як, найважливіше те, що він справді дуже дбає про свою дівчину.
Тож який найкращий спосіб стати його другом?
О! Чому б мені не врятувати його дівчину?
Саме тому я тут.
— Вітаю, Тіньовий Блукач. Мене звати Егостик!
Я яскраво посміхнувся.
Перша зустріч — це момент, який вирішує все. Я посміхнувся при першому враженні як частині свого плану з підвищення симпатії. Звісно, це трохи кумедно, але хай там як.
У квартирі приблизно на десятому поверсі серед ночі.
Зустрічаючи холодний вітер, я привітався з Тіньовим Блукачем крізь вікно.
І Тіньовий Блукач, який прийняв моє привітання,
— …Я зараз сплю?
Він виглядав злегка розгубленим.
У нього скуйовджене волосся й темні кола під очима, наче він рекламує «Я втомлений». Досі в піжамі.
Потім він потрусив розпатланою головою, ніби досі не розуміючи, що коїться.
— ….Ні, це точно реальність. Тоді чого тобі? Ти прийшов здатися?
Він усе ще дивився на мене так, ніби не міг зрозуміти.
Я все ще посміхався йому, тримаючись за лоба, ніби у мене паморочилося в голові,
— Як таке може бути? Звісно, я прийшов з іншої причини.
— Я маю на увазі… Звідки ти знаєш мою адресу? Що за чортівня…
— Зараз я скажу дещо важливе. Слухай уважно.
— ……Може, я просто заарештую тебе прямо зараз, а потім послухаю?
— Перш за все, це зробив не я. Тому не лютуй і слухай уважно.
— ….Ні. Постав себе на моє місце. Якби ти був уночі, а герой постукав у твоє вікно, хіба ти не розлютився б?
— Я цього не робив, я також чув це десь.
— …Що. Що це таке?
— Твою дівчину викрала якась банда.
— ……
І в той момент, коли я це сказав.
Його атмосфера, яка здавалася незграбною до цього, миттєво змінилася.
— Боже, бляха. Я ж сказав, що не робив цього. Прибери той серп.
Коли я побачив, як він закликав у руці серп із тіней, моє серце пішло в п'яти.
Я знав, що так буде, лиходій — це сумно, надзвичайно сумно. Навіть коли я роблю щось добре, я буду під підозрою, тож невже ти думаєш, що я почуватимуся справедливо? Обійми?
— …Ти цього не робив?
— Ні, подумай. Якби це зробив я, навіщо б я прийшов сюди й сказав тобі про це в світшоті? Мені варто було просто увімкнути своє живе шоу.
— …Так, твоє живе шоу. Хіба ти не увімкнув його щойно?
— Досить верзти нісенітниці, це не для запису. Це суто між тобою і мною.
— Ні, бляха… Сукхі. Сукхі викрали? Звідки ти це знаєш?
— У цьому світі немає нічого, чого б я не знав, просто тримай це в голові. І гаразд, ось.
Побачивши, як він запанікував від моїх раптових слів, я кинув карту. Насправді я не збирався віддавати її так швидко, але побачивши, що його ментальний стан швидко руйнується, я спочатку передав її. Якби я почекав трохи довше, він би сказав: «Ти викрав її, так?» і розмахував би наді мною тим серпом.
— …Що це?
— А що ще? Це місце розташування фабрики, де викрали твою дівчину. Це подарунок.
— ……
І як тільки я закінчив, він просто телепортувався через свою тінь і зник.
….? Ти просто отак пішов?
— …Ну, еге. Він одразу пішов.
Тож я стояв наодинці за порожнім вікном.
— …Ні, як би я не поспішав, він просто зник, не нападаючи й не зв'язуючи мене.
А що, як це була пастка? Звісно, є багато речей, які можуть загрожувати Тіньовому Блукачеві вночі.
— Бегемоте, як шкода.
Я висловив щире співчуття Бегемотові, який був запакований у моєму пальті. Я думав, що минуло багато часу, відколи я міг використати Бегемота, але шансу так і не було. Тільки Бегемот може впоратися з темрявою Тіньового Блукача, тому я взяв його з собою, але Тіньовий Блукач пішов, не запитавши й не вступаючи в бій, ну що ж…
[Даїн-оппа! Що сталося? Чому бій ще не почався?]
— О, дідусю Десік. О, гм. Сьогодні немає бійки. Просто лягай спати.
[Що?!]
І Лицар Смерті замкнений у духовному стані в персні. Мені було шкода його, що він очікував на бійку.
Ні, я справді думав, що ми поб'ємося хоча б раз.
Мій оригінальний план був таким.
Сказати Тіньовому Блукачеві, що його дівчину викрали. Потім він збожеволіє й нападе на мене, стверджуючи: «Ти викрав її!». Потім я використаю Бегемота й Лицаря Смерті, щоб протистояти йому. І я збирався переконати його, що це був не я, і відправити на фабрику.
Хм. З того моменту, як він почув мене, він трохи спітнів і нервував, а як тільки отримав вказівку, швидко телепортувався і зник.
— …Ну. У будь-якому разі, це добре.
Я розумію, чому він став темним після смерті дівчини.
З цією думкою я знову спустився на перший поверх.
Чорна машина, припаркована заздалегідь у темному провулку.
Я сів туди цілком природно й відкрив рот.
— Субін, я тут.
— О, Даїн-оппа. Ти рано?
— Так. Я думав, ми поб'ємося, але ні. У будь-якому разі, будь ласка, поспішай. Місце призначення встановлено?
— Так. У бік фабрики.
— Гаразд, поїхали негайно.
Ось так ми почали мчати темними нічними вулицями.
— Тіньовий Блукач, він настільки талановитий, що може телепортуватися туди в одну мить, але якщо я це зроблю, мене знудить і я помру. Як далеко звідси до того місця?
"….."
Якщо подумати, якби я знав, що так буде, мені варто було піти самому, замість того щоб кликати Субін.
Я був більш ніж на 90% впевнений, що бій із Тіньовим Блукачем буде неминучим, тому заздалегідь підготував Субін на випадок, якщо отримаю поранення по дорозі, але мені шкода, що я все ще в порядку. Хоча я міг би керувати сам.
Відчуваючи невеликий жаль, я сів у машину й попрямував до району фабрики.
Але спинка сидіння м'яка, і Субін сказала, що це добре, що ми вдвох після довгого часу, тож гадаю, тоді все гаразд?
Поки ми розмовляли, ми швидко прибули до району фабрики.
Похмура ніч на покинутій фабриці.
Можливо, Тіньовий Блукач уже там і б'ється з бандою.
З цією думкою ми попрямували до фабрики.
Я маю поговорити з Тіньовим Блукачем перед відходом.
— Аргх!
— Цвирк.
Тіньовий Блукач Кім Джа Хьон пирхнув.
Минуло багато часу відтоді, як він розправився з усіма членами банди, що окупували цю фабрику.
— …Хаа. Що тут коїться…
Звільнив усіх заручників, яких викрали, і вони знепритомніли.
Він вийшов, піклуючись про свою дівчину, яка опинилася в проміжку.
— …Це була б катастрофа.
Пробурмотів він, тримаючи свою дівчину, яка знепритомніла, в обіймах.
На щастя, вона спала спокійно без жодних ран.
…Це була б справжня катастрофа.
Він згадав те, що щойно бачив.
Гангстери з пістолетами, хихикаючи, намагалися вбити когось першими.
Він збожеволів від побаченого й миттєво з усім розібрався.
Запаморочливе відчуття залишилося.
Я міг втратити її через цих гангстерських покидьків.
….Якби не він.
— Доброго вечора, Тіньовий Блукач. Як і очікувалося, ти акуратно з усім впорався. Це неймовірно.
— …Егостик.
Кім Джа Хьон, який вийшов зі своєю дівчиною в обіймах, коротко промовив, стоячи на величезній відкритій площі, і привітав його.
На ньому чорний капелюх, чорний костюм, що приховує половину обличчя білою маскою.
…Завдяки йому він зміг її врятувати.
— ….»
Він швидко згадав інформацію, яку, як казав Егостик, він знав.
Егостик. Він не цікавився тим, що відбувалося вдень, але чув про нього багато разів.
Він найвідоміший лиходій і найпопулярніший лиходій у Кореї. Він чув, що були випадки, коли він чинив тероризм, але ніколи не спричиняв жертв, і він скоріше заважав іншим лиходіям чинити тероризм.
Так, він теж багато про нього чув. Чув, що Стардаст досить сильно дбає про нього.
Насправді він не дуже ним цікавився.
Але це все змінює.
— …Егостик. Хіба ти не лиходій? Чому ти мені допоміг?
Гаразд.
Це була найбільша цікавість Кім Джа Хьона.
Чому він сказав йому, що його дівчину викрали?
І на його запитання Егостик відповів лише з посмішкою.
— Ну, можеш здогадатися?
— ….»
— Просто розслабся. Лиходії не завжди повинні робити погані речі, чи не так? Герої не бувають хорошими щодня, іноді вони роблять погані речі. Іноді я можу робити хороші речі.
— …?
Що, в біса, він верзе?
Кім Джа Хьон проковтнув слова, які ледь не зірвалися з його вуст.
Так чи інакше, насправді саме Егостик врятував її.
Натомість Кім Джа Хьон спробував подумати про це.
Його дівчина Сукхі завжди називала його наївним і дурним, але Кім Джа Хьон сильно вірить у себе. Це просто тому, що він мало використовує мозок, але він дуже розумний, коли насправді його використовує.
Потім він почав думати.
Егостик. Він лиходій, але його звичайні терористичні атаки не мали жертв, і він полював лише на інших лиходіїв. Але дехто міг сказати, що «Хіба лиходій усе одно не лиходій?».
— …Дякую. Ти чогось хочеш?
— Ха. Не дай асоціації чи комусь ще дізнатися, що я допоміг тобі. Мені більше нічого не треба, якщо ти просто зробиш це.
На додачу до цього, він дав герою знати, що його дівчину викрали, запобігши злочину й врятувавши заручників.
Тож його мозок видав результати.
Отже, цей малий, він хороший хлопець.
— Розумію. У тебе має бути своя причина.
Тіньовий Блукач зробив такий висновок.
Оскільки він уже врятував його дорогоцінну дівчину, його почуття до Егостика вже злетіли до небес. Він не здається поганим хлопцем, тому симпатія подвоїлася.
Він зник без сліду, навіть залишивши повідомлення іншим не повідомляти їм про його добрі справи.
Хіба це не справжній чоловік?
— …Егостик. Отже, ти хороший хлопець. Звісно, я знав це з самого початку.
— У-Угх…
— Сукхі! Ти прокинулася?
Тієї ночі.
Тієї ночі був момент, коли двоє з трьох героїв А-класу в Кореї природно перейшли на бік Егостика.
— ….?
Стардаст, яка була в кімнаті одна, охопило якесь дивне відчуття.
Що це? Таке відчуття, ніби всі щось роблять, крім неї самої.
— …Це може бути лише моє відчуття.
Отак вона відкинула своє чуття, яке продовжувало важко працювати сьогодні.
…Залишити її трохи незручною.