Розділ 118: Сімейна атмосфера
Минуло зовсім небагато часу від останнього терору Егостика.
Терористичний напад, який стався в момент, коли суспільний інтерес до його постаті досяг свого піку через минулий інцидент, був більш ніж достатнім, аби прикувати до себе всю увагу.
Цей теракт, як і попередній, був організований учасником Союзу Лиходіїв «Его-Стрім», який він особисто й заснував.
Стардаст, яка тепер стала майже його ексклюзивним супротивником, вела бій проти дівчини в костюмі, що нагадував мобільну механічну броню.
Битва, що розгорталася на очах у людей, які щоразу дивувалися, звідки взагалі Егостик постійно бере цих талановитих осіб.
І початкова ситуація на полі бою складалася набагато вигідніше для Егостика.
Повністю виправдовуючи свою назву, «Зоряний руйнівник» під керуванням дівчини мав значну перевагу над Стардаст, тож Стардаст суто захищалася, ухиляючись та блокуючи всі випади.
Абсолютно кожен вважав, що Стардаст очевидно поступається силою.
Проте в певний момент усе почало стрімко змінюватися.
— Що за…?
БАХ-. БАХ-.
Запеклий бій, посеред якого вирували лише шалені потоки вітру та густі клуби пилу.
Поки механічний кулак розсікав повітря, він ущент розніс сусідню зовнішню стіну будівлі й продовжував лютувати далі.
Проти «Зоряного руйнівника», який за своїми масштабами в кілька разів перевершував її власне тіло, Стардаст упевнено перейшла в контратаку.
— Ну ж бо…! Я кажу тобі битися зі мною як надо!
БУУУУУУМ-.
«Зоряний руйнівник» від сильного удару Стардаст відлетів далеко вбік.
В паніці намагаючись опанувати себе, дівчина всередині кабіни міцно зціпила зуби.
На відміну від свого попереднього стану, Шін Хару з легкою посмішкою заговорила, спостерігаючи за густим димом і тим, як безпорадно бовтаються понівечені руки робота:
— Здавайся й визнай свою повну поразку прямо зараз. Так для тебе ж буде краще.
Хакерка всередині машини аж зубами заскрипіла від цих зверхніх, на її думку, слів:
— Безглуздя! Отримуй!
І в ту ж саму мить гігантський «Зоряний руйнівник» різко підняв свої масивні руки в бік Шін Хару.
Водночас із механічного передпліччя з гуркотом щось висунулося.
Об'єкт, який так ефектно з'явився з броні, виявився невеликою тактичною ракетою.
— ……!
— Ха-ха! Па-па!
Ракети в одну мить стрімко полетіли прямо в бік Стардаст під шалений сміх, що лунав із кабіни пілота.
Водночас Стардаст також різко зірвалася з місця.
БАХ-.
Точка, де щоночі стояла Стардаст, з гуркотом вибухнула.
Уся навколишня територія миттєво вкрилася густим димом та пилом від потужного детонації.
— …Глип.
«Зоряний руйнівник» усе ще залишався в режимі повної бойової готовності, пильно вдивляючись у димову завісу.
Проте коли силует Стардаст так і не з'явився крізь дим,
— ….Ха. Оппа, я особисто поклала Стардаст на лопатки!
Радісно й збуджено закричала хакерка.
І вікно чату в ту ж сікунду повністю збожеволіло:
[Це так мило, як вона без упину кличе його «оппа, оппа», ха-ха-ха-ха]
[Вона що, реально є рідною молодшою сестрою Мангостіка? Ха-ха-ха]
[Я зараз спостерігаю за запеклим боєм між героєм та лиходієм, але чому цей лиходій настільки кавайний? Таке відчуття, наче я дивлюся на свою двоюрідну сестру, тож мені аж хочеться щиро її підтримати]
[Вона реально ліквідувала Стардаст? Якщо все так, то цього просто не може бути…]
[Стардаст минулого разу продемонструвала слабкість проти Місячної Шаманки, але невже вона могла повністю розсипатися суто від такого простого вибуху?]
[Вона впоралася?] [Ні, не впоралася]
[Залишилося рівно 5 секунд до того, як Стардаст воскресне наче безсмертний собака]
І як я й очікував.
Чітка людська тінь плавно з'явилася посеред густого диму.
І цей силует упевнено почав виходити назовні.
Вона спокійно вийшла крізь завісу, один раз невимушено поправивши рукою волосся, без жодної подряпини на тілі. Стардаст упевнено крокувала вперед, не зазнавши абсолютно жодних пошкоджень свого бойового костюма.
— Боже, та як взагалі так. Хаа… Що ти за монстр такий? Як ти взагалі спроможна спокійно витримувати такі удари?
Пробурмотіла дівчина всередині робота вкрай пригніченим, безпорадним тоном, наче вже в такому юному віці встигла повною мірою скуштувати весь гіркий смак цього життя.
[Факт) Вона буквально є надлюдиною]
[Вона суперлюдина суто через те, що володіє колосальними суперсилами.]
[ Я в простому шоці від того, що Стардаст продовжує впевнено стояти на ногах, попри те, що ця дитина-хакер без упину гатила по ній усім своїм арсеналом, ха-ха-ха-ха.]
[Ах, ха-ха-ха, Стардаст — це ж напів-S-клас, ха-ха]
[???: Тобі ще занадто рано виходити проти мене на поєдинок]
[У цьому кадрі закладено вкрай глибокий тактичний підтекст типу: "Приходь воювати зі мною, коли повністю виростеш", ха-ха-ха-ха]
Поки у вікні чату вирував такий шалений ажіотаж, адже абсолютно кожен глядач заздалегідь прорахував подібний розвиток подій,
Стардаст стрімко злетіла високо в повітря, різко замахнулася рукою, міцно стиснула свій кулак і на шаленій швидкості помчала прямо на «Зоряного руйнівника».
У відповідь на цей випад механічний костюм хакерки також важко підняв свою масивну руку й спробував зустріти її своїм сталевим кулаком.
Бій спалахнув із новою силою.
— Ургх.
Проте Стардаст тепер просто в односторонньому порядку нещадно чавила свого супротивника, повністю демонструючи абсолютну, переважну міць над «Зоряним руйнівником».
— Оу, боже мій!
БУУУУУУУУМ-.
Фінальний, вирішальний удар, у який вона вклала абсолютно всю свою силу.
Машина отримала настільки потужний імпульс, що з гучним писком дівчини, яка перебувала всередині, стрімко злетіла високо в небо.
Корпус робота вже вкрай давно був практично повністю розламаний її безперервними атаками.
Броня на голові механічного костюма також була вщент розтрощена, повністю оголивши обличчя молодої дівчинки, що сиділа всередині кабіни.
Спостерігаючи за тим, як понівечений «Зоряний руйнівник» безпорадно летить шкереберть,
Стардаст одночасно зробила різкий ривок у повітрі.
Ну так, це був логічний і справедливий фінал цього тривалого поєдинку.
…З якого взагалі матеріалу було створено цей корпус? Він виявився вкрай міцним, і сам бій затягнувся набагато довше, ніж вона планувала заздалегідь, але перемогу все одно було здобуто суто нею.
Подивіться, машина після її останнього удару повністю втратила абсолютно всю енергію й тепер безпорадно падала донизу.
Дивлячись на цю картину руйнувань, Стардаст на мить задумалася.
Хоча ця дитина об'єктивно виявилася набагато слабшою за неї, вона все одно залишалася вкрай небезпечним і сильним ворогом. Гадаю, її потенціал цілком заслуговує на повноцінний А-клас.
Як, в біса, їй узагалі вдалося сконструювати таку складну махіну? Що це за хакерські злами, про які вона так емоційно кричала під час бою? І що взагалі означали її слова: "В одному будинку з…"?
У душі Шін Хару виникла просто колосальна кількість запитань щодо цієї дівчинки, яка без упину кликала Егостика своїм «оппа».
Чудово.
Аби з'ясувати абсолютно всі деталі, їй конче необхідно просто заарештувати її й особисто доставити прямо в штаб Асоціації Героїв для проведення допиту.
З цією думкою Стардаст стрімко злетіла високо в небо, її золотисте волосся ефектно розвівалося під дією поривів вітру, і вона впевнено протягнула руку, аби перехопити непритомну дівчинку, яка все ще летіла в повітряному просторі.
Проте.
Саме в ту саму мить, буквально за частку сікунди до того, як її пальці мали торкнутися дитини,
СВИСТ-
прямо перед її носом раптово матеріалізувалося фіолетове магічне коло.
І водночас Шін Хару була змушена панічно відсахнутися вбік, пильно дивлячись на магічний знак, який почав сліпуче сяяти.
І в ту ж саму мить
БУУУУУУУУУУУУУУУУМ.
Потужні промені абсолютного руйнування — ті самі, які вона зовсім нещодавно чітко бачила під час рожевого шторму, — на шаленій швидкості пронеслися в сантиметрі від її волосся.
Стардаст поспіхом розвернулася в повітрі після цієї раптової атаки.
— …Хе-хе, Стардаст. Мені вкрай шкода, але я ні за яких умов не можу дозволити тобі отак легко забрати мою колегу.
Впевнено поклавши руку на свій чорний капелюх, поки плащ ефектно розвівався на тлі неба,
— ……
перед нею стояла Місячна Шаманка — та сама дівчина з криваво-червоними очима, вбрана в традиційне біле костюм шаманки, яка зараз пильно дивилася на неї з вкрай серйозним виглядом, паралельно креслячи в повітрі нові магічні кола своїми долонями.
Фух, це було вкрай близько, на самій межі.
Продовжуючи підступно посміхатися на поверхні, усередині я буквально витирав холодний піт зі свого чола.
З самого початку було абсолютно очевидно, що Стардаст розкатає Хан Со Ін ущент, тож ми заздалегідь детально розробили весь тактичний план евакуації. Ну звісно, у цій справі я повністю покладався суто на магічні сили Ин-Воль.
Першочерговий задум полягав у тому, аби оперативно витягнути Хан Со Ін наприкінці бою, коли вона зазнає поразки, але Стардаст раптово з такою шаленою швидкістю помчала перехоплювати її тіло прямо в повітрі. Я маю на увазі, що я взагалі не міг спрогнозувати, що вона спробує провести арешт прямо під час падіння.
Хай там як, величезне спасибі Ин-Воль, яка вчасно вийшла на позицію й за допомогою своєї руйнівної магії змусила героїню відступити назад, завдяки чому Хан Со Ін так і не була заарештована. Ну звісно, Ин-Воль паралельно задіяла особливе заклинання, аби надійно підхопити Хан Со Ін, яка падала з величезної висоти.
Повністю заблокувавши Стардаст, я плавно підлетів ближче й міцно обійняв Хан Со Ін, яка знепритомніла всередині понівеченої кабіни. Вона виявилася настільки легкою.
— …Егостик.
Стардаст, чий тактичний план перехоплення я повністю зруйнував усього за одну сікунду до фіналу, крижаним поглядом дивилася прямо на мене й тихо цідила крізь зуби моє ім'я.
А я лише лагідно посміхнувся їй у відповідь:
— Прошу мені вибачити. Проте, увімкнувши звичайну логіку, я просто не маю іншого вибору, окрім як прискіпливо піклуватися про безпеку кожного учасника моєї організації, правильно? Вона ж є моєю повноцінною родиною.
— ….Родиною?
Посеред холодного нічного вітру, що гуляв високо в небі,
Стардаст буквально впивалася в мене своїм поглядом, а Ин-Воль тим часом продовжувала підтримувати магічні кола за моєю спиною, демонструючи чітку загрозу, аби героїня навіть не думала розпочинати нову атаку.
Я продовжував упевнено парити в повітрі, міцно тримаючи на руках непритомну Хан Со Ін, і почав озвучувати свої фінальні слова.
Терористичний напад офіційно підійшов до кінця. Нам настав ідеальний час повертатися назад на базу.
Проте для початку мені стало вкрай цікаво, чому Стардаст так аномально відреагувала на це слово. Родина?
— Ну так, усе абсолютно правильно! Абсолютно всі учасники нашої організації «Его-Стрім» пов'язані між собою вкрай близькими, майже сімейними стосунками. Ми є союзом справжніх, ідейних лиходіїв. І за таких обставин, коли мого… кхм… "колегу, який перебуває поруч зі мною найдовше", отак відкрито перемагають на полі бою, хіба міг я, як лідер, просто стояти осторонь і ні разу не втрутитися?
Чудово. Я повністю озвучив абсолютно все, про що мене так запекло просила Хан Со Ін перед початком операції, і надійно легітимізував її статус у суспільстві.
Я все ще продовжував за допомогою телекінезу акуратно контролювати роботу нашої літаючої камери, що була встановлена біля залізних кліток, тож тепер плавно підтягнув її ближче до нашої позиції.
Я перейшов безпосередньо до фінальної промови:
— Хай там як! Ну що ж, Стардаст. Сьогоднішня перемога справедливо залишається за тобою. Ти абсолютно чесно поклала на лопатки мого соратника в цьому поєдинку. Оскільки ти виграла цей бій, я негайно згортаю всю операцію й відступаю. Мені конче необхідно терміново доставити мою колегу на базу для проходження курсу екстреного лікування.
Я зробив чіткий тактичний жест рукою в бік Ин-Воль.
Ин-Воль миттєво зчитала мій лідерський наказ і в ту ж сікунду опинилася прямо поруч зі мною.
Міцно притиснувши дівчат до себе, я адресовав Стардаст наше фінальне вітання:
— Ну що ж, адіос!
— …..
Я миттєво задіяв телепортацію й повністю зник із місця подій, залишивши Стардаст стояти в небі з вкрай розгубленим і спустошеним виразом обличчя.
Ну і чому ти знову робиш такий неймовірно сумний вигляд?
…Навіть попри все це, я ні за яких умов не можу просто взяти й віддати тобі мою Хан Со Ін.
— Стардаст, ти в повному порядку?!
— Так, так. Зі мною все абсолютно в нормі.
Терористичний напад офіційно завершився.
Шін Хару повільно рухалася в супроводі численних співробітників Асоціації Героїв та офіцерів поліції, які поспіхом прибули на місце подій, аби оперативно евакуювати заручників із залізних кліток та повністю очистити вулицю від уламків.
Накинувши на свої плечі теплий кардиган, який їй люб'язно протягнули рятувальники, і повільно попиваючи гарячий напій із паперового стаканчика, вона напружено структурувала в голові весь сьогоднішній harvest інсайдерської інформації.
Терор, як і зазвичай у його випадку, підійшов до кінця без жодної жертви серед населення; усе обмежилося виключно руйнуванням навколишньої комерційної інфраструктури, і Егостик у майбутньому гарантовано знову спокійно вирішить це питання за допомогою своїх таємних фінансових компенсацій постраждалим.
Було вкрай прикро, що в самий фінальний момент вона примудрилася втратити цю дівчину-хакерку, але при цьому вона все одно може сміливо зафіксувати в актив той факт, що сьогодні їй удалося роздобути вкрай важливі нові дані про внутрішній устрій життя Егостика.
Тож, сидячи в салоні автомобіля, вона подумки детально підсумувала абсолютно все, що дізналася за час операції:
"Ця дівчинка виявилася їхнім головним хакером… Найімовірніше, саме вона самотужки здійснювала абсолютно все технічне й хакерське забезпечення нашої новели до цього дня."
"…І при цьому вона чітко озвучила фразу: "В одному будинку з ним"…"
"А ще, що він там наговорив? Коштовні соратники, родина. Він відкрито заявив, що вони є вкрай близькими, наче справжня родина…"
Щойно вона вкотре прокрутила цю думку у своїй голові, її внутрішній настрій сама того не помічаючи почав стрімко котитися в вкрай негативний бік.
Кадри, де Егостик до цього так пафосно обіймав Електру на полі бою; образ Егостика, який у прямому ефірі на всю країну зникав у невідомому напрямку, міцно притискаючи до себе цих двох дівчат; і цей фінальний момент, де Егостик тримав на руках цю малу хакерку з таким виглядом, наче вона була для нього найціннішим скарбом у всьому всесвіті, паралельно з особливим акцентом вимовляючи слово «родина», — абсолютно всі ці картини один за одним почали гарячково виринати в її пам'яті.
"…….."
Родина. Справжня родина.
Хах, боже мій. Продовжувала думати вона, відчуваючи, як у душі починає закипати вкрай похмуре й важке почуття.