Розділ 116: Його та її битва
Сьогоднішні мирні вулиці Сеула.
Оскільки до і після того масштабного інциденту з сектою Волгванг терористичних актів не було, громадяни могли спокійно гуляти.
Вулиця була переповнена людьми, адже це були вихідні.
Найсвіжіші поп-хіти з найближчих магазинів мобільного зв'язку, музика з кав'ярень та нескінченні треки з комерційних динаміків, звуки кроків незліченної кількості перехожих і шум автівок, що проїжджали дорогою.
Вулиця жила й дихала вкрай гучно.
Під час прогулянки цією вулицею, де змішалися всі види музики.
— ……?
Власник однієї з крамниць та кілька кмітливих людей помітили дещо дивне.
Музика з динаміків магазину раптово змінилася на гучний рок.
У крамниці, де ще мить тому лунали жваві пісні дівочих поп-груп, раптово заграв трек із надривним соло на електрогітарі.
І це було ще не все.
З кожною секундою звук ставав дедалі гучнішим.
— Угх…
Тепер музика волала настільки потужно, що покупці в магазині почали хмуритися й закривати вуха руками.
Зрештою, навіть люди, які просто теревенили на вулиці, на мить замовкли й озирнулися на джерело звуку.
_Дзижчання_
Вулиця в одну мить перетворилася на справжній концертний майданчик, наче тут відбувалося якесь грандіозне рок-шоу.
Перехожі зупинялися, перешіптувалися, озиралися на всі боки, діставали свої мобільні телефони й починали знімати все навколо.
Вкрай унікальне видовище, за якого абсолютно всі різноманітні динаміки об'єдналися в єдину мережу, аби транслювати рок-музику.
Поки люди дивувалися й жартували, чи не є це прихованою камерою якогось блогера з YouTube.
_Гуп_
Удалині водночас пролунав звук чогось важкого, що впало на землю.
_БАХ_
— А-А-А-А-А-АХ!
Раптово щось вибухнуло, і густий дим почав стрімко заповнювати всю вулицю.
Тільки зараз люди збагнули, що щось пішло вкрай неправильно, і почали панічно розбігатися в різні боки.
_Гуп_
_Гуп_
— А-А-А-А-А! ЩО ЗА МАЯЧНЯ?!
Несподівано з неба почали падати гігантські залізні сітки, замикаючи людей на вулиці одного за одним.
Громадяни, які колись дивилися мультфільм "Мінлива хмарність, часом фрикадельки", але ні разу не думали, що величезна клітка реально може впасти на них із неба, хапалися за залізні прути, трясли їх і один за одним відчайдушно кричали: — Угх!
Гучна рок-музика продовжувала ревіти на повну потужність.
На місце подій, що перетворилися на суцільний хаос, уже прибули навіть поліцейські машини, але вони й самі опинилися в пастці під залізними сітками, що впали з неба, і тепер безпорадно трусили ґрати.
_Дзижчання_
Живе виконання продовжувало лунко резонувати в шаленому екстазі електрогітари.
І одна за одною ці клітки, набиті людьми, які щебетали наче зачинені в неволі пташки, почали плавно підніматися високо в повітря.
Зсередини лунали пронизливі крики.
Залізні сітки, що злетіли в небо, почали формувати величезне коло прямо посеред повітряного простору.
І в ту ж саму мить.
— ХА-ХА-ХА-ХА-ХА-ХА-ХА!
Раптово з динаміків разом із гучним роком на вибуховій гучності залунав божевільний чоловічий регіт.
Цей гротескний повторюваний сміх, шалена рок-музика та люди, які відчайдушно б'ються об залізні прути кліток.
Посеред цього колосального шуму, що луною доносився аж до найвіддаленіших куточків міста.
У місці, яке було повністю переповнене хаосом.
Раптово вся музика повністю вимкнулася.
І водночас.
На вибуховій гучності з усіх динаміків одночасно пролунав чіткий механічний голос.
— ЛАСКАВО ПРОСИМО НА ШОУ-
І відповідно до цих слів, у самому центрі сформованого кола з кліток пролунав потужний вибух, і яскраво-рожевий дим розлетівся на всі боки.
У самісінькому його центрі прямо в небі ширяла людина.
Ця залізна конструкція трималася в повітрі.
Тепер навіть безпілотники з камерами почали знову кружляти навколо нього.
Відповідно, стоячи в центрі цього повітряного кола.
Чоловік у сірій масці, озброєний чорним капелюхом, чорним халатом та чорним плащем.
Він міцно стискав мікрофон в одній руці.
Водночас абсолютно всі камери в небі миттєво ввімкнулися.
Голос цього чоловіка гучно рознісся по всій вулиці:
— Усім привіт! На зв'язку Егостик!
І це
стало офіційним сигналом про початок нової атаки лиходія Егостика.
Егостик.
Тепер його знають не просто абсолютно всі жителі Кореї — у нього навіть з'явилися власні віддані фанати. Лиходій номер один, що має найбільший вплив з моменту заснування корейського філіалу Асоціації Героїв.
І цей результат мені вкрай сильно не подобався.
"…Так, останнім часом я занадто сильно закинув свою основну роботу."
Я терпіти не можу, коли люди відчувають до лиходія легке занепокоєння, але ні разу не здригаються від справжнього жаху.
Я маю на увазі, хіба я не коїв усе це вкрай грандіозно досі?
Перше, що зараз спадає мені на думку — це мої цілком масштабні теракти: вибух поїзда, захоплення літака та руйнування мосту.
І попри все це, з якого дива я їм так сильно подобаюся?
Ну, якщо говорити абсолютно відверто, я був у повному шоці, коли минулого разу побачив результати того опитування.
Ні, ну це взагалі має хоч якийсь сенс, що моя популярність зараз вища, ніж у героїв А-класу? Я взагалі-то лиходій, який коїть мерзенні речі за спиною у всієї Кореї, а не якийсь поп-айдол…
Зокрема, у довгостроковій перспективі ця тенденція виглядає вкрай кепсько.
Навіщо я взагалі став лиходієм від самого початку? Моїм головним виправданням було те, що я особисто стану тим самим суворим «випробуванням» для Стардаст, паралельно зачищаючи всіх інших оригінальних лиходіїв.
Але якщо я раптово перетворюся на такого улюбленця публіки, називати себе випробуванням буде просто смішно. Ну справді, що це за лиходій такий, який популярніший за самого героя?
І з цієї ситуації існує лише один єдиний вихід.
Тероризм, тероризм і ще більше тероризму.
Справжнього, вкрай загрозливого терору.
Саме тому
я зараз перебуваю в самому центрі вулиці прямо в повітрі, спостерігаючи за тим, як люди злякано здригаються всередині залізних сіток.
А рок-музика продовжує гучно лунати по всій околиці.
Настільки потужно, що у них ледь не тече кров із вух… До речі, у Со Ін дійсно вкрай чудовий смак. Мабуть, тому, що вона багато в чому пішла в мене, вона обожнює робити будь-яке шоу максимально пафосним та яскравим.
— Даїн, я повністю готова.
До мого вуха через навушник долетів спокійний голос Ин-Воль.
Ці клітки були занадто важкими для мого телекінезу, тому мені довелося скористатися допомогою Ин-Воль, тобто Місячної Шаманки. Вона прямо зараз акуратно маніпулює ними, перебуваючи на даху будівлі неподалік.
Хай там як, тепер, коли все було повністю готово, мені пора виходити на передову.
Я пильно поглянув у камеру й голосно прокричав прямо в повітрі:
— Усім привіт! На зв'язку Егостик!
Мій голос миттєво лунко рознісся з усіх зламаних динаміків, щойно я відкрив рот.
Ширяючи в небі, хижо посміхаючись і впевнено протистоячи поривам вітру, я швидко кинув погляд на вікно чату трансляції.
[Мангостік з'явився, ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха]
[Чекайте, бляха. Уже??? Що за? Боже мій!!!!!]
[Егостик коїть занадто багато терактів останнім часом, це вкрай підозріло.]
[Ось і він, мій улюблений контент, ха-ха-ха-ха. Ідеальний таймінг, ха-ха-ха-ха.]
[Бля. Звук просто вкрай гучний, ха-ха-ха-ха-ха. Я дивлюся в навушниках, і цей бас просто вибиває мені мізки, ха-ха-ха]
[А що це за люди всередині сіток? Людський зоопарк?]
[Манго завжди випереджає нашу уяву]
Чудово, прямий ефір, схоже, просувається вкрай непогано.
Перевіривши вікно чату, я знову повністю сконцентрувався на проведенні теракту.
Ох, для початку.
Я маю зробити ось це.
Я різко клацнув пальцями.
І в ту ж саму мить незліченна кількість вогнепальної зброї стрімко піднялася прямо в повітря.
І абсолютно всі дула цих рушниць та пістолетів були чітко спрямовані на людей, зачинених у залізних сітках.
— Боже мій…!
Вони злякано затремтіли, коли зброя націлилася прямо на них.
Як я й очікував, у цьому світі немає жодної людини, яка б не відчувала тваринного страху перед справжніми вогнепальними дулами. Ну так, якщо я абсолютно випадково натисну на ці спускові гачки, вони ж миттєво загинуть, тож уявляєте, як вони зараз нервують? Із заручниками з самого початку варто було поводитися саме так. Я занадто сильно давав їм спуску досі.
Якщо говорити відверто, мені було трохи шкода спостерігати за тим, як люди тремтять прямо переді мною, але я нічого не міг вдіяти. Настав час продемонструвати їм сувору дисципліну.
— Ох, шановні! Не треба так сильно боятися, припиніть паніку.
Я злегка змахнув рукою в бік зброї.
Я все ще відчував, як легкий прохолодний вітерець ледь помітно розвіває мій плащ, імовірно, через чудову погоду.
Я промовив із легкою посмішкою на обличчі:
— Я взагалі не збираюся коїти нічого поганого. Я просто планую повністю прикінчити вас усіх рівно за одну годину.
— О боже…!
Ні, насправді я, звісно ж, ні за що не став би стріляти.
Але мені вкрай необхідно зробити так, аби все виглядало максимально реалістично. Справжній топовий лиходій зобов'язаний постійно демонструвати щире божевілля, аби люди думали: "Цей псих реально може пустити зброю в хід".
— Ха-ха! У вас залишилася рівно одна година до того, як ви всі загинете! Я транслюю цю останню годину вашого життя на всю країну, тому, будь ласка, передавайте привіт і прощайтеся! Мені завжди було вкрай цікаво подивитися, як саме люди поводяться безпосередньо перед своєю смертю.
— Кху-кху…!!!
Паніка серед людей ставала дедалі сильнішою.
Чудово, схоже, цей образ божевілля, який я демонструю, працює вкрай ефективно.
…Але скільки мені ще доведеться грати цю роль? Моє серце просто розривається від жалю. Надіюся, вона вже скоро прибуде на місце.
І в ту саму мить, коли я про це подумав.
З-за моєї спини пролунав гучний, упевнений голос.
— Досить, Егостику!
Я вже вкрай давно не чув цього звуку, але це все одно був той самий зовсім юний голос, хоч би як сильно вона намагалася кричати суворо й серйозно.
Почувши її появу, я навіть не став намагатися приховати свою широку посмішку. Я миттєво вимкнув гучну рок-музику й повільно обернувся назад.
— О боже, а ось і наша головна порушниця спокою прибула.
Червоний латексний костюм щільно облягав усе її тіло.
Її світле волосся красиво розвівалося під поривами вітру.
І вона пильно дивилася на мене своїми злегка небесно-блакитними очима, повними люті.
Усе правильно, Стардаст. Це була саме вона.
— Що ти, в біса, твориш, покидьку!
Ну так, ми вже вкрай давно не вели цих наших фірмових розмов на підвищених тонах.
Я легко посміхнувся й спокійно промовив до неї, поки вона люто пропалювала мене своїм поглядом:
— Ага, ага, Стардаст. Давненько не бачилися. Ми з тобою останнім часом перетинаємося вкрай часто. Таке відчуття, ніби ти буквально ходиш за мною по п'ятах… Хух, ти що, сталкериш мене?
— Що? Що за нісенітницю ти знову верзеш! Ти взагалі бачиш, що коїш прямо зараз!
Вона миттєво помітно почервоніла від моїх безглуздих слів. Вона досі залишається вкрай слабкою проти моїх звичайних провокацій.
Я легко посміхнувся, злегка поворухнувши пальцями:
— Ну, мені хай там як. Ти ж прибула сюди суто для того, аби зупинити мене, правильно? Тоді давай, спробуй перешкодити.
Вона незадоволено насупилася, спостерігаючи за тим, як я спокійно вмостився на одному з металевих прутів клітки неподалік, закинувши ногу на ногу й кумедно ворушачи пальцями. Наче вона взагалі не могла збагнути моїх справжніх намірів.
Власне, якщо включити мізки, цілком природно, що я просто фізично не в силах її перемогти. Я без поняття, чи зможу протриматися хоча б секунд десять, якщо задію Бегемота, але це максимум. У прямому бою я їй взагалі не суперник.
Поки я продовжував її провокувати, вона з явним занепокоєнням та підозрою пильно дивилася на мене.
Проте невдовзі, наче прийнявши остаточне рішення, вона різко відштовхнулася від місця, де стояла, і стрімко полетіла прямо в мій бік.
Так, саме так усе й мало відбутися.
Со Ін, тепер твоя черга.
І саме в ту саму секунду, коли вона зірвалася зі свого місця.
Несподівано прямо в просторі між нами виникла гігантська тінь.
_БАХ_
Щось колосальне й сіре з оглушливим гуркотом упало прямо з неба, надійно закриваючи мене від її нападу.
Це виглядало як гігантський механічний костюм, неймовірно масивний як з обох боків, так і по всьому периметру.
Оскільки вона була змушена миттєво зупинитися прямо в повітрі через цю раптову появу, я знову впевнено підніс мікрофон до рота й голосно прокричав:
— Мені вкрай шкода, але цього разу твоїм супротивником буду взагалі не я!
— Дозволь мені офіційно представити тобі це. Зброя, створена виключно для боротьби проти тебе. Це Зоряний руйнівник!
І щойно я прокричав ці слова, широко розвівши руки в боки, з кабіни цього гігантського робота залунав упевнений голос:
— Стардаст, тепер я розберуся з тобою!
Це був голос зовсім молодої дівчини, який не вдалося повністю приховати навіть за допомогою вживлених механічних ефектів спотворення звуку. Со Ін… Ну чому ти поводишся так вкрай ніяково під час акторської гри?
Хай там як, зараз справа була взагалі не в цьому. Головне, що в очах Стардаст прямо зараз спалахнув справжній вогонь люті.
Чудово, шоу розпочинається.
— Мені вкрай цікаво, як довго ти зможеш протриматися проти мого Зоряного руйнівника!! А тепер, Зоряний руйнівник. В атаку!
— Угх-а-а-а-ах!
І костюм Со Ін миттєво з силою викинув свій гігантський сталевий кулак прямо в бік Стардаст.
Завіса нашого шоу нарешті була офіційно піднята.
Стардаст, тобто Шін Хару, прямо зараз перебувала в просто вкрай жахливому настрої.
По-перше, Егостик знову організував черговий жорстокий та масштабний терористичний акт.
По-друге,
— Ого! І це абсолютно все, на що ти здатна, тітонько?
…Що це ще за дівчисько?
Ця дівчина, судячи з усього, була абсолютно новим офіційним учасником команди Егостика.
Егостик з'явився на публіці з якоюсь дівчиною як зі своєю колегою. Це виглядало просто вкрай…
…Хай там як, їй абсолютно не подобався тон, яким розмовляла ця мала. Вкрай не подобався.
Придушуючи в собі потоки люті, вона з усієї сили викинула свій кулак назустріч сталевому удару, що летів прямо в неї.
…Ні.
Цього лиходія потрібно за будь-яку ціну схопити саме тут і саме сьогодні.
Це було її тверде й остаточне рішення.