Розділ 109: Буремні висоти
Небо, що виблискувало неприродним рожевим кольором, і вихор, через який важко було навіть розплющити очі.
Посеред цього шторму, де так важко довелося навіть Стардаст, стояв чоловік, убраний у чорне.
Ну так, це я.
— …То ось яке воно на відчуття, га?
Вітер дув із такою шаленою силою, що навіть дитину могло б з легкістю здути геть.
І в мій бік уже летіли атаки з десятків магічних кіл.
Буря, крізь яку жоден герой не міг прорватися, хоч як сильно намагався.
Я ж ішов абсолютно спокійно й невимушено, наче просто прогулювався вранці на подвір'ї перед власним будинком.
— Боже. Чому тут так багато мух?
Ради розваги я за допомогою телекінезу почав збивати зірки, що летіли в мене.
Ці штуки, вкрай схожі на прикраси для верхівки новорічної ялинки, без упину сунули на мене, і це вже починало реально дратувати.
Плавним рухом руки я перенаправив зірки, що мчали на мене.
Як результат, фіолетові зірки повтикалися в землю, а не в мене.
ГРЕМИТЬ-
Пролунав колосальний гуркіт, наче вибухнула бомба, повністю знищивши ту ділянку землі, куди вони впали.
— Вау… Оце так капець…
І щойно я це побачив, то аж язика прикусив від подиву.
Ну так, як я й очікував.
Сила просто за межами людської уяви.
Як вона може бути настільки потужною?
Я підвів погляд угору.
Рожевий шторм піднімався так високо, що повністю закривав собою небосхил.
Усе точно за планом: подія, яка в оригіналі врешті-решт ущент зруйнувала Сеул, оскільки жоден із героїв не зміг їй запобігти.
Я не думаю, що звичайні люди взагалі здатні це зупинити.
Звісно, це аж ніяк не стосується мене, адже я вже заздалегідь знаю абсолютно все.
З цією думкою я просто виставив уперед руку, аби заблокувати фіолетові промені руйнування, що летіли в мій бік.
Потік світла, замість того щоб завдати лютого удару, просто розсіявся в усі боки, так і не діставшись моєї долоні.
Я злегка підступно посміхнувся від цього видовища.
Ну так, Місячна Шаманка. Вона вкрай сильний і небезпечний ворог. Якщо описувати, наскільки важко покласти її на лопатки, то вона виявиться навіть куди складнішою за колишню Велику Зброю корпорації «Хан Ін».
Проте це справедливо лише тоді, коли ти йдеш у бій, абсолютно нічого не знаючи заздалегідь.
Я підступно посміхнувся й знову міцно стиснув свою відкриту долоню в кулак.
І в ту ж саму мить.
БАХ-
Магічні кола, які щойно без упину гатили променями, розлетілися на дрібні шматки й з гуркотом вибухнули.
Ну так, головне ядро цього терористичного нападу — це аж ніяк не сама Місячна Шаманка, а бафи, які лідер секти заздалегідь розставив по всій території.
Магічні кола, розташовані по всьому Сеулу.
Там закладено просто величезну кількість різноманітних опцій: послаблення здібностей героїв, посилення вогневої потужності Місячної Шаманки, блокування темних сил, блокування радіохвиль, постачання мани тощо.
Насправді ці магічні кола і є ключовим моментом усієї атаки.
Місячна Шаманка вкрай сильна навіть суто завдяки своїм базовим магічним навичкам, але це зовсім не означає, що вона володіє аж настільки колосальною міццю, аби з легкістю розкидати Стардаст, Бурульку та Тіньового Блукача одночасно. Якщо влаштувати їй поєдинок сам на сам проти Стардаст, вона трохи протримається, а потім гарантовано зазнає поразки.
Тож саме бафаючі магічні кола лідера секти роблять її практично непереможною.
Це серце всього терористичного нападу й фактичний центр кожної події.
В оригінальному творі Сеул був зруйнований практично дощенту, перш ніж ця таємниця нарешті розкрилася, після чого магічні кола знищили заздалегідь і Місячна Шаманка була переможена.
…Поки я про це міркував, у моїй пам'яті знову спалахнув той образ Місячної Шаманки, яка зі сльозами благала Стардаст убити її. Ну так, це просто клятий оригінальний сюжет. Але тепер усе буде інакше.
Хай там як, я в цій ситуації пішов ще на крок далі.
Я маю на увазі, що ми повністю зламали ці магічні кола й змусили їх працювати у зворотному напрямку.
Тож тепер ці гігантські магічні кола в Сеулі
роблять сильнішим мене, а мого ворога — навпаки, набагато слабшим.
Іншими словами.
Всередині цього шторму я отримую практично всемогутню силу.
— Лети вгору. Ось так, правильно~
Я просто руками відбивав фіолетові удари блискавок, що летіли в мене, і відправляв їх назад у небо.
Лазери, що мчали на мене, я просто різав на шматки.
А зірки підривав за допомогою телекінезу.
Я впевнено наближався до самого серця цієї бурі, де мала перебувати Місячна Шаманка.
Боже. Простіше нікуди, вкрай легко.
Уже зовсім скоро я нарешті побачу Місячну Шаманку віч-на-віч.
— Хаа… Хаа…
У самому центрі шторму
дівчина важко хапала ротом повітря.
— …Угх…
Всередині бурі, яку вона сама ж і закликала.
Хтось упевнено наближався, прориваючись крізь абсолютно всі магічні зв'язки, які вона вибудувала.
"…Як це взагалі можливо?"
Цей ланцюг базувався на її власній магії та був колосально амплітудований лідером секти.
Десятки, сотні атакувальних магічних кіл повністю оточували місце, де вона стояла.
Проте вона чітко відчувала, що хтось упевнено просувається прямо крізь них.
"Хто це такий?"
Навіть під час двох попередніх нападів безліч людей кидалися вперед, аби зупинити її.
Але абсолютно всі вони були змушені відступити, так і не зумівши подолати навіть половину шторму.
Теперішній же зловмисник рухався до її позиції настільки швидко й невимушено, наче просто заходив до власного будинку.
"…Найімовірніше, це черговий герой."
Тихо міркувала вона про себе.
Хтось нарешті прийшов, аби покласти край усій цій чортівні.
Ну так, це навіть краще.
Вона на мить завмерла й поглянула на власні долоні.
Вона стояла в самому центрі бурі, де, як не дивно, не було жодного натяку на вітер.
Її руки так сильно тремтіли, наче в неї розпочався справжній тремор.
Стиснувши одну долоню іншою, вона лише гірко посміхнулася.
Ну так, це просто чудово.
Усього три рази, враховуючи цей наступ. Усього за три спроби.
Це так важко. Це завдає настільки колосального болю.
Якби їй довелося прокручувати це десятки разів,
то хіба вона змогла б усе це витримати?
Почуття глибокої провини продовжувало вантажем тиснути на її душу.
Життя, зачинене в чотирьох стінах секти «Волгванг», яке щодня зжирало її зсередини й змушувало без упину звинувачувати саму себе.
Ну так, мабуть, буде набагато краще, якщо абсолютно все закінчиться прямо тут і зараз.
Який узагалі сенс продовжувати таке життя, де вона здатна лише завдавати болю іншим людям?
Можливо, ця особа, яка зараз упевнено наближається,
збирається впіймати її або просто вбити.
Проте немає жодного сенсу намагатися заарештувати її. Вона в будь-якому разі залишається під повним контролем лідера секти, тож її просто знову задіють як маріонетку проти них самих.
А оскільки це так, вона чинитиме опір абсолютно настільки, наскільки зможе її тіло.
І якщо все повернеться саме таким чином, то, звісно,
на цьому самому місці я просто помру.
"…Я не хотіла вмирати."
Її очі злегка наповнилися сльозами, коли вона промовила це подумки.
Будьмо відвертими, вона вже давно була морально готова пожертвувати власним життям.
Проте
вона аж ніяк не очікувала, що цей момент настане настільки швидко.
Оскільки минулого разу герої опинилися абсолютно безпорадними, вона думала, що їм знадобиться щонайменше з десяток нових спроб, аби пробитися до цієї точки.
Але прямо зараз. Уже під час третього терористичного нападу.
Вона й поняття не мала, що хтось зможе дістатися до неї так швидко.
"…Про що я взагалі думаю? Ні, так навіть краще. Усе вдасться зупинити до того, як місту буде завдано ще більших збитків."
Хоч вона й намагалася з усіх сил налаштувати себе на цей рішучий лад.
Як і очікувалося, їй усе одно було трохи страшно всередині.
Вона ж чудово знала, як саме люди реагують на її появу з самого початку.
Люди, які таврують її як «монстра», які щиро бояться й усім серцем зневажають її постать.
І особливо герой.
Той самий герой, який виявився достатньо сильним, аби розірвати абсолютно всі її магічні зв'язки.
З яким виразом обличчя ця особа погляне на неї, коли нарешті побачить? Гнів? Огида? Презирство?
Їй доведеться витримати цей нищівний погляд.
І на цьому самому місці вона може просто загинути.
Для неї це було вкрай похмуро й страшно.
"….."
Проте вона все одно була повністю готова.
Ну так, вона власною кров'ю заплатить за всі свої гріхи й провину.
Вона не може просто вічно тікати від відповідальності.
Коли герой нарешті дістанеться сюди,
вона трохи повоює для виду, спровокувавши його на запеклий бій, а потім просто розслабиться й свідомо прийме абсолютно всі його атаки на себе. І коли ця особа завдасть свого фінального, вирішального удару,
вона в глибині свого згорьованого серця вже навіть детально розпланувала, як саме має померти.
Уявляючи героя, який дивитиметься на неї з безмежним презирством на обличчі, вона ще міцніше зафіксувала свою залізну рішучість.
І саме в цю мить чоловік різко вистрибнув прямо з глибин шторму.
— Привіт!
Чоловік яскраво посміхнувся й вкрай жваво привітався з нею.
"…Що це взагалі за чортівня?"
Задіявши магічне коло, характеристики якого ми прорахували у зворотному напрямку, я з легкістю прорвався крізь рожеву бурю, також відому як мана-шторм, і нарешті дістався до самого центру подій.
На відміну від навколишньої території, де шалений вітер ламав будівлі, у самому центрі панував абсолютний спокій, і не було жодного натяку на пориви вітру.
І посередині.
Там стояла дівчина в білому вбранні шаманки, чиє волосся було акуратно перев'язане червоною стрічкою.
Вона виглядала настільки ефектно й вражаюче, наче щойно зійшла прямо зі сторінок оригінального коміксу.
Вона мала вкрай загадковий вигляд, але при цьому аж ніяк не справляла враження людини, яка здатна свідомо влаштовувати подібні жорстокі теракти.
На додачу до всього, вона була зовсім трохи вищою за Сео-еун, тож мені доводилося дивитися на неї злегка зверху вниз, через що виникло стійке відчуття, ніби переді мною стоїть доросла версія нашої Сео-еун.
Місячна Шаманка — це ще один персонаж, який вкрай жалюгідно й трагічно загинув в оригінальному сюжеті. І ось я нарешті зустрівся віч-на-віч із тією, хто став причиною всіх цих масштабних нападів.
…Вона дивилася на мене з абсолютно байдужим виглядом, наче її це взагалі не хвилювало, але в глибині її очей чітко прочитувався справжній, панічний жах.
Тому я вирішив розрядити обстановку й першим вийти на контакт.
— Привіт!
Я щиро посміхнувся й привітався з нею, широко розкинувши руки в боки.
Доброзичлива посмішка завжди допомагає справити хороше враження під час першої зустрічі з людиною. Це ж абсолютна аксіома.
І як результат
її сповнений жаху погляд усього за одну секунду перетворився на вираз абсолютного, глибокого абсурду.
Ну хай там як, вираз обличчя змінився, тож можна вважати, що перший етап пройшов успішно, хіба ні?
У будь-якому разі, вона на мить повністю заціпеніла від моєї раптової вітальної атаки, але потім, наче миттєво прийшовши до тями, знову зробила вкрай серйозне обличчя й холодно випалила мені прямо в лоб:
— …Хто ти такий? Хоча це не має жодного значення. Якщо ти прийшов сюди суто для того, аби зупинити мене, то я одразу скажу, що це абсолютно марна справа.
Вимовивши ці слова, вона зробила глибокий вдих.
І в ту ж саму мить
Зііііііінг.
Десятки магічних кіл навколо її тіла спалахнули яскравим фіолетовим світлом і почали стрімко матеріалізуватися прямо в повітрі.
І водночас, зафіксувавши свої криваво-червоні очі прямо на мені,
тон голосу дівчини опустився на кілька тонів нижче:
— Я продовжуватиму цей бій до самого кінця. І мені байдуже, якщо ти спробуєш мені завадити…
— Бек Ин-Воль.
Я впевнено заговорив, різко перервавши її монолог на пів слові.
— Бек Ин-Воль. Також відома в суспільстві як Місячна Шаманка із секти «Волгванг». Лідер секти колись підібрав тебе й особисто виростив під своїм керівництвом. Ти здатна використовувати магію, яку тобі дарував бог місяця. Ти всім серцем зневажаєш секту «Волгванг» і насправді категорично виступаєш проти всіх шалених ідей лідера. Проте ти змушена безпорадно підкорятися кожному його наказу через прокляте заклинання, яке він заздалегідь наклав на твою душу. Ти ні за яких умов не хочеш влаштовувати ці терористичні напади.
Це все, що я видав їй прямо в лоб за один раз.
Я маю на увазі, що вона миттєво припинила підтримувати магію, і її тіло в ту ж сікунду буквально закам'яніло на місці.
Дивлячись прямо на неї, як вона повністю втратила контроль над ситуацією й шалено кліпала очима, не в силах повірити в те, що відбувається,
я підступно посміхнувся й промовив:
— Ин-Воль, викинь уже на смітник цю свою псевдорелігійну секту «Волгванг».
— Чи не бажаєш ти натомість приєднатися до моєї команди?
Ну а тепер.
Давайте офіційно перейдемо до головної справи.
[Усі присутні! Це термінові новини стратегічного рівня! На борту літаючого корабля прямо на місці терористичного нападу Місячної Шаманки раптово з'явився Егостик!]
І поки Егостик упевнено входив углиб шторму,
уся Південна Корея в реальному часі вчергове переверталася догори дриґом.