Розділ 107: Друга катастрофа
Після першого терору, під час якого троє героїв безпорадно зазнали шоку та жаху.
_БАХ_
Рожевий шторм знову почав раптово з'являтися прямо посеред центру Сеула без жодного попередження.
Вітер був настільки сильним, що було вкрай важко навіть розплющити очі, і він буквально розривав зовнішні стіни будівель на шматки.
Незліченні магічні кола утворилися високо в небі, і звідти почали падати фіолетові блискавки, зірки та руйнівні промені.
Усе навколо почало шалено коливатися, наче місто мало бути знищене в одну мить — це виглядало як справжній суд Божий, що зійшов на цей світ.
Величне видовище, яке здавалося масштабною катастрофою, яку звичайні люди просто не в силах зупинити.
У самісінькому центрі цього місця, де рушилися будівлі й здригалася земля.
Усі звичайні люди вже давно втекли звідси, намагаючись урятувати власні життя.
Лише одна жінка стрімко проривалася в саме серце цього шторму.
— Угх…
Стардаст.
Вона — героїня S-класу Південної Кореї.
Вона була єдиною, хто попрямував до центру бурі, де мав перебувати лиходій, пробиваючись крізь цей шалений магічний ураган.
— …Угх, аргх!
І її вигляд.
Не можна було навіть з ввічливості назвати хорошим.
Вона не могла навіть нормально розплющити очі через потужні пориви вітру, які буквально збивали її тіло з ніг і змушували злітати в повітря.
Коли вона через силу відкрила очі й поглянула прямо перед собою, перед нею постала ще більш відчайдушна картина.
Наче це був зовсім інший світ, усе небо було забарвлене в чужорідний рожевий колір.
І цього разу на неї обрушилося набагато більше атак, ніж під час минулого теракту.
— …Аргх!
Вона встигла змахнути рукою й з силою вдарити по чомусь величезному фіолетовому у формі зірки, що летіло прямо в неї.
_Бах_
Щось схоже на зірку з гуркотом вибухнуло наче звичайна петарда від удару її кулака.
Фіолетовий пил розлетівся на всі боки й миттєво зник без сліду.
І водночас навколо неї почали люто бити блискавки.
_Тріск_
_Гуркіт_
Жахливе видовище: фіолетові блискавки вдаряли з усіх боків одночасно.
І в ту ж саму мить.
_Дзижчання_
_БАХ_
— Угх…
Фіолетові промені руйнування без упину виривалися з магічних кіл прямо в повітрі.
Тут, де все було повністю затягнуте рожевим маревом та вирував шалений вітер.
Наче намагаючись повністю знищити загарбника, який насмілився вдертися на їхню територію, з незліченного магічного пилу сипалися фіолетові зіркові снаряди, били блискавки та виривалися смертоносні промені.
І Стардаст.
Вона з останніх сил намагалася витримати весь цей кошмар наодинці й якимось чином просуватися вперед крок за кроком.
— Ха-а… Ха-а…
Шін Хару міцно зціпила зуби.
Після попереднього нападу вона змусила себе працювати на межі можливостей і вкрай запекло готувалася до наступного терористичного акту.
Вона вже була достатньо сильною, аби перевершити звичайний людський рівень, але продовжувала підштовхувати себе ще далі. Аби подолати власні обмеження.
Проте, наче всі її титанічні зусилля були звичайним жартом.
Ворог повернувся.
І став значно сильнішим, ніж раніше.
— А-а-а-ах!
Ухиляючись від раптового променя світла, що вирвався прямо перед нею, вона важко покотилася по землі.
Ворог досі залишався неймовірно могутнім, але сама вона, опинившись усередині цього простору, стала значно слабшою.
Її тіло стало повільним і важким, наче зв'язаний мішок із піском, ніби її вкрай сильно притискало до землі якоюсь невидимою вагою.
І їй було дійсно вкрай важко протистояти цій катастрофі самотужки.
На щастя, Асоціація, яку заздалегідь попередили про можливість повторного нападу й навіть повідомили точну дату, встигла вкрай швидко евакуювати всіх мирних жителів.
Тому зараз, коли у неї з'явився реальний шанс.
Вона мала за будь-яку ціну розібратися з лиходієм, який перебував у самісінькому центрі цього шторму.
Власноруч.
Без жодної допомоги від когось іншого.
— Угх…
Вона чітко розуміла це, але думки мимоволі лізли в голову самі собою.
Вона — герой.
І як герой, вона є тією людиною, яка рятує інших.
Тоді хто взагалі збирається рятувати самого героя?
Хто прийде на допомогу герою?
— …Ніхто. Зовсім ніхто.
Тут немає нікого.
Герой повинен стояти на ногах наодинці й самотужки боротися проти нескінченного зла, яке невпинно насувається на неї.
Усе правильно.
Їй нічого не потрібно.
Зрештою, єдина людина, яка по-справжньому вірить у неї — це вона сама.
Вона міцно зціпила зуби від цієї думки.
Гаразд.
Досить думати про всякі дурниці.
Це випробування вона зобов'язана подолати власноруч.
Чого б це їй не коштувало.
Зібравши всю свою рішучість у кулак, вона знову стрімко стрибнула назустріч усім цим магічним потокам, що летіли прямо в неї.
І в цей момент на її тілі.
Спалахнув яскравий жовтий потік світла, якого вона сама навіть не помітила.
— Хару… Кху-кху! Ти знову пробуджуєш свої здібності!!!
Бачачи жовті промені, що виривалися з екрана телевізора, я, як справжній експерт у всьому, що стосується Стардаст, відразу чітко збагнув, що саме зараз відбувається.
Стан прихованого пробудження, за якого здібності Стардаст вкрай сильно посилюються в екстремальних ситуаціях. Оскільки частина цієї могутності залишається з нею назавжди навіть після завершення самого стану, це вкрай хороша подія, завдяки якій її сила стабільно зростає щоразу, коли це трапляється.
Я не очікував, що їй доведеться вести такий запеклий бій із Місячною Шаманкою, адже в оригіналі до мого втручання це траплялося лише один раз, але в підсумку все складалося вкрай непогано.
Добре. Це… це дійсно працює…
Поки я ледве не плакав від емоцій, спостерігаючи за цим видовищем, Со Ін, яка сиділа поруч і також дивилася в екран, важко зітхнула й тихо пробурмотіла:
— Ха-а… Чому вона знову стає сильнішою? Мені стає дедалі важче підганяти під неї технічні характеристики костюма…
Со Ін, яка щось невдоволено бурмотіла собі під ніс, раптово наче щось згадала, повернула голову в мій бік і запитала:
— Але хіба наш план через це не піде шкереберть?
— Кху-кху. Що?
— Ну дивись. За твоїм планом, у цьому теракті Стардаст має знову зазнати поразки, а вже під час наступного нападу ми втрутимося й викрадемо її. Але що, якщо Стардаст зараз стане набагато сильнішою завдяки цьому пробудженню й просто переможе?
Ох.
Точно, якщо Стардаст прямо зараз переживає пробудження сил, що буде, якщо вона стане занадто могутньою й власноруч схопить Місячну Шаманку?
Я спокійним тоном вирішив усе пояснити Со Ін, яка вкрай сильно хвилювалася через такі абсолютно непотрібні речі:
— Со Ін… Якби все можна було вирішити так вкрай легко, хіба я б сидів тут і плакав?
— Тоді що?
— Місячна Шаманка прямо зараз неймовірно сильна. Вкрай, вкрай сильна.
Оскільки на неї заздалегідь було накладено величезну кількість різноманітних баффів та дебаффів особисто лідером секти Волгванг, Чхон Вол-Хвангом, здолати Місячну Шаманку в такому стані було б вкрай важко навіть для героїв S-класу зі США.
Тому це означало, що навіть з урахуванням теперішнього зростання сил Хару просто не зможе перемогти її зараз.
— Аргх… Я просто не можу на це дивитися.
— Даїн… Навіщо ти запихаєш свій кулак до рота, поки плачеш…?
Я продовжував сидіти з міцно заплющеними очима.
Я просто не міг змусити себе спостерігати за цим. Яке ж жахливе видовище!
І, як я й очікував.
За деякий час до моїх вух долетів черговий звук потужного вибуху.
_БАХ_
— Усім увага! Просто зараз Стардаст сильним ударом викинуло за межі шторму! Схоже, вона потрапила під вкрай потужну атаку супротивника!
Ха-а. Як я й думав.
Це просто жахливо.
— Угх…
Стардаст, яку в підсумку просто викинуло вбік цією нищівною атакою.
Упавши на підлогу, вона за якийсь час усе ж змогла зігнути коліна й важко підвестися.
Усе ще спираючись одним коліном на землю та вкрай важко переводячи подих.
— Ха-а… Ха-а…
Вона виклалася на повну силу.
Вона бігла всередину з усією своєю міццю.
Але, як і очікувалося.
Результат абсолютно ніяк не змінився порівняно з минулим разом.
— Ха-ха… Ха-ха-ха-ха…
Ворог став значно сильнішим.
Як, в біса, вона взагалі має перемогти таке чудовисько?
Лише в цей момент до неї нарешті дійшло чітке усвідомлення.
Ох.
Я не зможу це здолати.
І щойно ця думка з'явилася в її голові.
Жахливе відчуття повної безвиході та розпачу знову закрутилося в її душі.
Я не в силах нічого зробити.
Невже це кінець?
У майбутньому їй залишатиметься лише безсило спостерігати за тим, як цей монстр руйнує абсолютно все на своєму шляху, будучи неспроможною бодай якось перешкодити цьому.
Що це взагалі за потвора там усередині?
Як вона може бути настільки сильною?
Негативні емоції почали поступово повністю поглинати її розум.
Проте вона різко хитнула головою, проганяючи ці думки.
Ледве утримуючи своє змучене тіло на ногах, вона знову стрімко побігла прямо всередину шторму.
Усе гаразд.
Вона — герой.
Навіть коли вона падає без сил, вона зобов'язана продовжувати бій.
Коли вона знову бігла в самий центр бурі, її погляд.
Ставав помітно похмурішим та темнішим, ніж раніше.
Нереальний рожевий шторм, який безжально руйнував усе навколо.
Картина з незліченними магічними колами, що ширяли в повітрі.
Як і минулого разу, ця буря зносила місто своєю колосальною, незаперечною могутністю.
Без жодних емоцій, крові чи сліз, навіть без єдиного слова, вона спокійно знищувала Сеул.
Керуючи всіма цими штормовими потоками.
Молода дівчина з довгим прямим чорним волоссям, одягнена в білосніжне вбрання шаманки, стояла на колінах і без упину молилася з міцно заплющеними очима.
Ця дівчина спокійно трощила все навколо за допомогою шквального вітру, що вирував по всьому периметру.
— Пробачте мені… Будь ласка, пробачте… Мені вкрай шкода…
Її тіло було вкрите холодним потом, вона без упину благала про вибачення, але ніхто навколо не міг почути її тихий голос.
"О ні. Через мене знову страждають невинні люди… Усе це виключно через мене…"
З її очей уже ледь не текли сльози від розпачу.
Проте, всупереч її власним бажанням, її руки слухняно продовжували викреслювати в повітрі нові магічні кола, підтримуючи цей руйнівний шторм.
"Я нічого не можу з цим вдіяти…"
Усе правильно, у неї просто не було іншого виходу.
Її тіло вже було фактично повністю запечатане магією лідера секти.
Через закляття, яке він уживив у її душу, вона була змушена безпорадно рухатися наче звичайна маріонетка, виконуючи абсолютно кожен його наказ.
Можливо, їй доведеться жити під його повним контролем до самого кінця своїх днів. Завдаючи болю іншим, поки смерть нарешті не звільнить її.
Вона знову спробувала придушити цей сильний біль у своєму змученому серці від подібних думок і продовжила виконувати роботу.
Коли вона атакувала за допомогою магічних кіл, її головним завданням було потайки руйнувати лише порожні прилеглі будівлі, аби в жодному разі не завдати шкоди мирним жителям.
Вона продовжувала зносити місто цим штормом і за допомогою магії впевнено зупиняла героїню, яка щосили намагалася прорватися до неї.
Невдовзі вона на мить завмерла, почувши глибокий голос лідера, який лунко відгукнувся в її голові.
— Моя дитино. На цьому ми повністю закінчили. Тепер нехай цей світ чітко дізнається про могутність Волгванг, і після цього повертайся назад.
Наказ про відступ був успішно отриманий.
Нарешті цей безглуздий акт руйнування можна було повністю припинити.
З легким подихом полегшення вона почала повільно згортати штормові потоки й приготувалася випустити в небо магічний символ Волгванг, аби сповістити світ про себе.
Хоча зараз вона й відступала.
Проте вона чітко знала, що вкрай скоро їй знову доведеться вийти на сцену, аби вщент знищити якесь інше місто.
Знову і знову.
Під повним контролем рук лідера секти.
— …Чи прийде взагалі колись хтось, аби врятувати мене з цього пекла?
Тихо пробурмотіла вона абсолютно несвідомо, а потім лише гірко посміхнулася власним словам.
Це неможливо.
Цей світ — зовсім не казкова книжка про прекрасного принца на білому коні.
І якщо згадати абсолютно всі ті жахливі злочини, які вона вже встигла скоїти досі.
Можливо.
Саме смерть є єдиним реальним порятунком для неї?
З цією думкою вона остаточно сформувала в повітрі символ Волгванг і змусила його піднятися високо в небо.
Ця тривала друга атака також нарешті підійшла до свого кінця.
— Я чітко бачу символ Волгванг високо в небі! Цей тривалий напад нарешті завершився. Наша героїня знову зазнала поразки…
Щойно було офіційно підтверджено, що другий терористичний акт підійшов до кінця, я миттєво підвівся зі свого місця.
— Даїн?
— Даїн?
Поки всі навколо з явним подивом дивилися на мене, раптово підхопленого з крісла.
Я впевнено оголосив абсолютно всім присутнім:
— Чудово. Відтепер ми маємо почати вкрай ретельну підготовку.
Виключно заради того, аби змусити Стардаст вирости над собою, я терпляче витримував цей кошмар уже два рази поспіль, тримаючи в голові єдине бажання — за будь-яку ціну запобігти повному знищенню цього світу.
Тому прямо зараз.
— Аби повністю завадити наступному терористичному акту, ми підготуємо все як слід. Су Бін, будь ласка, терміново зв'яжися з ними. Передай їм, аби вони негайно поверталися назад.
— Що? Ох, добре, я все зроблю!
Я швидко запустив пальці у своє волосся й рішуче попрямував до кімнати, де були заздалегідь детально розписані абсолютно всі мої плани.
Так, нарешті настав мій час особисто вийти на сцену.
Я власноруч покладу край цьому виснажливому та жахливому івенту, який в оригінальній історії повторювався десятки разів і в підсумку повністю перетворив Сеул на суцільні руїни.
Аби врятувати Республіку Корея.
Аби вирвати з лап секти Волгванг Місячну Шаманку, яка так сильно страждає від катувань.
І.
Заради самої Стардаст, якій інакше довелося б без упину терпіти ці страшні муки.
— Ну ж бо!! Швидше збирайтеся разом!
Залишилося рівно сім днів до наступного терору.
До того моменту абсолютно все має бути підготовлено вкрай бездоганно.
Усі необхідні схеми та пастки для того, аби успішно викрасти Місячну Шаманку.
Тримайся там, Стардаст.
Я вже йду!!!