Розділ 101: План на майбутнє
«В нашому "Его-Стрім" є такі видатні особистості!» — ось що продемонстрував наш останній терористичний напад.
Мій міні-теракт, під час якого я представив людям Лицаря Смерті, мав набагато більший ефект, ніж я очікував.
Не лише новини масово повідомляли про небезпеку та колосальний потенціал Союзу Лиходіїв Егостика, а й уперше кількість згадок про «Его-Стрім» у мережі почала зростати так само стрімко, як і про мене самого.
Ця демонстрація лиходіїв, яка складалася з двох послідовних виступів — спочатку Екіпажу Лепіс, а потім Лицаря Смерті — однозначно мала суттєвий вплив. Тепер, якщо сюди додадуться ще потужніші лиходії, нас остаточно визнають силою в Кореї, яку ніхто не зможе ігнорувати.
Проте, хай там як.
— Я маю на увазі… Що це взагалі таке?
Я продовжував пильно переглядати кадри по телевізору.
Той самий останній бій Стардаст проти Лицаря Смерті.
Стардаст, яка до цього очевидно билася на одному рівні з Лицарем Смерті, раптово посеред поєдинку пробудила силу, наче випустила назовні якогось внутрішнього тигра, і вщент рознесла Десіка.
Як результат, Десік наразі знову відпочиває всередині капсули. Ну, хоча сам він виглядає вкрай задоволеним…
Звісно, я досі без поняття, чому Стардаст так раптово еволюціонувала свої здібності.
Я чув плітки, ніби вона розлютилася під час їхньої розмови… Ну, я ні за яких умов не повірю, що вона пробудила силу суто через гнів від того, що Егостик сьогодні не прийде. Найімовірніше, її просто вкрай сильно збісило це фірмове «Муахахахаха!» Десіка, від якого в неї увімкнувся режим люті. Це здається єдиним логічним поясненням.
Ну, хай там як, для мене в цьому насправді немає жодної шкоди.
Що швидше Стардаст ставатиме сильнішою, то краще.
Проте…
— Швидкість… занадто висока.
Мимоволі пробурмотів я сам до себе.
Я маю на увазі, вона ж не проростки квасолі, чому вона росте так шалено швидко? Хіба це та сама повільна Стардаст з оригіналу? Ми перебуваємо лише на початку-середині другої частини сюжету, а вона за своєю міцністю вже наздогнала другу половину другої частини. Цього цілком достатньо, аби розкатати в тонкий млинець будь-якого майбутнього лиходія.
— Гм…
Я підпер підборіддя рукою й глибоко замислився.
За такого розкладу… Можливо, буде цілком нормально трохи збавити темп.
Тоді, чи варто нам зробити перерву аж до появи секти «Волгванг»?
Поки я продовжував аналізувати факти, у двері тихо постукали, і до кімнати зайшла Лі Су Бін.
— Кім Даїн, ти що, знову шукаєш інформацію про Стардаст?
І це було перше, що вона видала, щойно побачивши зображення Стардаст на моєму моніторі.
Дивлячись на те, як вона пильно витріщається на екран, вона, мабуть, думає, ніби я керую фан-клубом Стардаст, що є повною нісенітницею й непорозумінням. З куруванням даних для фан-кафе я вже давно закінчив, а зараз суто розписую плани на майбутнє.
Я вже збирався відкрити рота, аби висловити свій протест, але Лі Су Бін виявилася швидшою — вона протягнула мені телефон і заговорила першою:
— Кім Даїн, тобі телефонують.
Дзвінок?
Поки я здивовано розглядав екран, виявилося, що абонентом є Лі Соль А.
Оу, то я, схоже, залишив свій мобільний прямо у вітальні.
Я подякував Су Бін за те, що вона принесла мені слухавку, і відповів на дзвінок.
— Алло? Привіт, що сталося?
— Перепрошую. Ти ж не забув, що ми мали зустрітися сьогодні, правильно?
— …Що?
Що? Невже цей час уже настав?
Повернувши голову й перевіривши календар, я раптово збагнув, що сьогодні якраз минає рівно два тижні з моменту нашої останньої зустрічі.
— …Оу! Ну звісно я пам'ятав. Я якраз збирався виходити.
— …Нічого подійного, ти явно забув. Хай там як, локація та сама, яку ти сам мені вказав минулого разу, тому збирайся й негайно приїзди, гаразд?
— Ага, без проблем.
Поклавши слухавку, я поспіхом почав збиратися.
Я вирушаю на зустріч із Лі Соль А.
…Чесно кажучи, мені й самому не здається, що з нашої останньої розмови минуло забагато часу, хай там як.
За деякий час.
Я сидів на найвищому поверсі сеульського філіалу корпорації «Юсон», прямо в кабінеті голови.
— Я маю на увазі. Як кабінет голови в Пусані та Сеулі може виглядати настільки ідентично?
Я зайшов всередину й здивовано озирнувся навколо.
Побачивши мою реакцію, Лі Соль А підступно посміхнулася.
— Що б у мене залишалося в такій же кількості, як і у тебе? Я просто люблю трохи пофлексити.
То невже за гроші справді можна провернути абсолютно все?
Поки я щиро дивувався тому, як усі меблі та полиці розташовані в абсолютно тих самих місцях, вона підвелася зі свого крісла, усе ще тримаючи куточки уст злегка піднятими, і сіла на диван навпроти мене.
— До того ж, оскільки в майбутньому я проводитиму в Сеулі вкрай багато часу, я просто облаштувала все точно так, як мені заманеться.
— А чому саме в Сеулі?
— Оу, що значить «Чому»? Ну звісно, всі компанії, яких я мушу позбутися… тобто, які я планую поглинути, зосереджені саме тут.
Вона знову посміхнулася, наче хвилину тому з її уст не злітав цей холодний, прорахунковий сміх.
— І ти також мені в цьому вкрай сильно допомагаєш. Процес поглинання стає набагато простішим завдяки тим даним, які ти мені передав.
— А, точно. Щодо цього. Тут є ще дещо.
Почувши її слова, я намацав у кишені плаща ще одну флешку й протягнув їй.
— Тримай. У цьому останньому файлі міститься інформація про всі компанії, що залишилися.
— Оу, боже… Тобі справді не обов'язково було так напружуватися. Я й не знала, що там ще щось залишалося. Щиро тобі дякую.
Вона забрала флешку з яскравою посмішкою.
Я ще раз серйозно наголосив їй:
— Це вже остання частина, тому з усім іншим ти мусиш розібратися самотужки. Зрозуміло?
— Усе гаразд, ти й так дав мені більш ніж достатньо. Але як, в біса, тобі взагалі вдалося все це відкопати? Навіть аналітики під моїм керівництвом не змогли знайти жодного компромату.
Я лише підступно посміхнувся їй у відповідь, бачачи, як вона приховано намагається вивудити з мене інформацію.
— Я не всемогутня людина. Я щосили намагався зламати шифрування внутрішньої мережі асоціації та уряду, але так і не зміг повністю подолати їхню систему безпеки.
Технічно, це Хан Со Ін не змогла, а не я.
Хай там як, я відповів із легкою усмішкою.
Я так і не дав прямої відповіді на її запитання «Як саме?».
— Гм…
І як я й очікував, Лі Соль А була вкрай кмітливою, вона миттєво зафіксувала, що я просто змінюю тему розмови.
Вона пильно витріщилася на мене, підперши підборіддя рукою після моєї ухильної відповіді.
А потім промовила, злегка посміхаючись:
— Пане Его, чи можу я колись завітати до твого будинку?
— Ні.
— Я можу віддати тобі п'ять відсотків акцій моєї компанії.
…А це взагалі багато?
Коли я поглянув на неї з абсолютно байдужим виглядом, вона знову посміхнулася й продовжила:
— …Ну, якщо ти навіть не уявляєш, які це шалені гроші, то мені менше клопоту. Хай там як, я ні за яких умов не збираюся тебе зраджувати чи щось таке, тому сподіваюся, що ти почнеш довіряти мені трохи більше. Це навіть якось… обурливо.
Тихо пробурмотівши останні слова собі під ніс, вона відвернулася й зробила ковток чаю.
"….."
Дивлячись на неї, я на мить задумався.
…Я не думаю, що ми вже перебуваємо на тій стадії стосунків, аби ділитися такими секретами.
Проте, якщо згадати факти, в оригіналі чітко описувалося, що Лі Соль А до самого кінця піклувалася й захищала абсолютно всіх людей, які щиро вірили в неї й слідували за нею. Навіть після того, як її похмурі таємниці були повністю викриті суспільством.
Ну що ж…
Поки я розмірковував, вона знову звернулася до мене в набагато жвавішому тоні, миттєво повернувши собі свій звичний вираз обличчя:
— Отже, ти. Що плануєш робити далі? Твій Лицар Смерті справив на всіх вкрай потужне враження.
— Наступного разу?
Після її запитання я сперся спиною на стіну й на деякий час замовк.
……Я збирався влаштувати ще один великий теракт, аби продемонструвати суспільству всю нищівну міць «Его-Стрім».
Проте, дивлячись на нинішній стан Стардаст, я щиро сумнівався, чи є в цьому взагалі якась реальна потреба. Вона зараз стала настільки сильною, то який у цьому сенс? Думаю, я цілком можу просуватися за сюжетом набагато повільніше.
Принаймні до того моменту, поки не вибухне наступна масштабна катастрофа.
— Ну, думаю, я візьму перерву й відпочину до кінця цього року.
— Що? Аж так надовго?
Дівчина здригнулася від несподіванки.
Ну, хай там як, на вулиці вже й так осінь. Тож цей відпочинок не триватиме занадто довго.
….Звісно, моє фан-кафе після такої новини знову гарантовано зійде з розуму від нудьги. Якщо все стане зовсім глухо, мабуть, доведеться закинути їм якесь нове відео.
Хай там як, обмінявшись ще кількома фразами, я перед самим виходом озвучив останнє прохання:
— …І намагайся триматися ближче до Стардаст відтепер.
У нас будуть серйозні проблеми, якщо ви двоє не поладнаєте як треба.
До того ж, ви мусите бути близькими подругами, аби я міг першим дізнаватися всі свіжі новини про стан Стардаст.
— Та ми й так упевнено спілкуємося, хіба ні?
— Було б набагато краще, якби ви зустрічалися ще частіше.
— …Ну, я тебе зрозуміла.
— От і чудово.
Я підвівся зі свого місця. Настав час іти.
І перед тим, як остаточно вийти за двері.
Я коротко кинув через плече Лі Соль А, яка проводжала мене поглядом у спину:
— Оу, і ще одне… Відсьогодні називай мене Кім Даїн.
— Що?
— Моє ім'я. Мене звати Кім Даїн, тож якщо хочеш звертатися до мене, називай мене так.
— Оу… Гаразд!
Я залишив приміщення, на мить забарившись на порозі, коли побачив, як вона збагнула мої слова й відповіла мені вкрай широкою й щирою посмішкою.
……Ну так, усе має бути гаразд.
Мабуть.
— Гм… Оу. Точно.
Одразу після того, як Егостик пішов.
Лі Соль А, яка сиділа у своєму кріслі й задоволено посміхалася сама собі, раптово прийшла до тями й вирівняла спину.
Ну так, зараз зовсім не час розпливатися від щастя. У неї повно справ, які конче необхідно виконати. Боже… Для початку потрібно детально перевірити флешку, яку їй щойно передав Кім Даїн.
Вона повністю повернула собі робочий настрій і занурилася в процес.
Оу. І до речі, він же попросив її триматися ближче до Хару, правильно?
Вона замислилася на мить, а потім підступно посміхнулася й узяла до рук свій мобільний.
Ну так. Це насправді чудова ідея — провести час разом із Хару після такої тривалої перерви. Минулого разу, звісно, виникла та дивна ситуація через Егостика, але… Що ж, вона виявить великодушність і першою піде на контакт із дівчиною.
Хару навіть без поняття, яке справжнє ім'я в Егостика, а вона не просто знає його справжнє ім'я, а навіть особисто чує його з його власних уст.
З цим дивним, переможним відчуттям цілковитого спокою вона з посмішкою на обличчі набрала номер Хару.
— Гей. Хару, чим займаєшся?