Ніби ми ступили в інший вимір. Стеля була неймовірно високою — просто неможливою.
Іву здивовано підняла очі догори.
— Ми під землею, але… я бачу небо?
— Дивовижно… — Ліз теж озиралася навсібіч у захваті.
— Це, мабуть, сила відьми. Або… вона могла з’єднати ці двері з якимось іншим місцем, — припустив я.
У старому світі є тисячі подібних історій. Для такої могутньої відьми, як та, до якої ми прийшли, таке місце — цілком логічне. Ці трюки дивовижні, але й закономірні. Треба бути готовим до всього.
Я облизав палець і підняв його догори.
— Тут є вітер, — сказав я після паузи. — І напрям змінюється — він не постійний.
Під землею відчувається легкий вітерець — та ще й ці буйні бур’яни й квіти…
— Ми на поверхні? — спитала Іву, досі не приховуючи здивування.
— Ні, глянь он туди.
Я вказав уперед — на перекручені корені якогось велетенського дерева, що простягалися з густих хмар у небі над нами і йшли далі вглиб землі.
Ми досі під землею — ось доказ. То небо, напевно, лише ілюзія? Фокус, схожий на світлову магію Серас?
— Це коріння того засохлого дерева, яке ми бачили згори…? — запитала Серас.
— Схоже на те.
— Вони тягнуться аж сюди, в землю…
Те озеро внизу, наповнене маною… Дерево згори гине, але його коріння ще живе? Коріння цього старого священного дерева, можливо, досі виробляє ману. Відьма якось її збирає. Зрозуміло. У неї тут нескінченне джерело мани. Чудове місце для житла відьми.
У коренях виднілися тунелі, наче витесані людськими руками, а також сходи, що вели нагору. Вище можна було побачити балкони між корінням.
— Тоука, — промовила Іву.
— Ага, бачу, — відповів я.
Хтось щойно з’явився з дверей на одному з балконів угорі. Завдяки світловим вогням, розставленим по всій печері, я чітко бачив її.
Довгі вуха прикрашали сережки, шкіра була засмаглою, фігура — жіночна. Очі — з відтінком синьо-фіолетового, холодні. Волосся — чорне, як смола, спадало аж до пояса. На ній був одяг, схожий на ципао, з тканиною спереду та розрізами з боків. У ньому водночас відчувалося й щось західне.
Відьма Заборон.
Досить відверте вбрання… Але, гадаю, тут, під землею, їй нема чого остерігатися сторонніх поглядів.
Вона стояла на балконі, тримаючи в руці витончено оздоблений посох, і дивилася на нас холодним поглядом. Її вираз обличчя був льодяний. Вона спокійно нас розглядала… і нарешті відкрила гарно окреслені вуста, щоб заговорити.
“※Kk,mk■△hjn*gkt◆h.”
— …Що?
Вона не говорить нашою мовою? Так не може бути. Адже вона вже зустрічалась із представниками племені Іви. Відьма, яка стільки навчилась і стала Забороненою — саме так про неї говорять. Вона обов’язково має вміти говорити спільною мовою цього світу.
“sW...■hbt※t?” відповіла Серас.
Відьма вдарила палицею об землю, а потім знову заговорила:
— Я й не думала, що хтось із вас насправді говорить стародавньою мовою.
Серас зробила крок уперед:
— Це був якийсь тест?
— Так. Хотіла подивитися, хто сюди забрів.
Я уважно спостерігав за відьмою. Навіть коли вона говорила із Серас, її погляд був спрямований прямо на мене.
— Ти…
— Припини, — відрізала відьма, не давши Серас закінчити питання. — Не питай того, що вже знаєш.
Вона зробила зауваження Серас, але не звучала ні розлючено, ні засмучено.
Мене здивувало, як вона так говорить — майже наче маленька дівчинка. Її обличчя і тіло — красивої жінки, тож моє перше враження виявилось хибним. Це неможливо заперечувати.
Відьма спритно повернула стегнами.
— Ти ж не будеш питати мене про кожну дрібницю, гаразд?
Вона крутила палицю в руках, як школярка, що вертить ручку.
— По-перше, моє ім’я… Я — Еріка Анаорбаель, — сказала відьма, випинаючи груди з виглядом важливості. — І я — Заборонена Відьма, яку ви шукаєте.
Післямова
Я зрозумів, що останнім часом не можу жити без своїх берушів — це Каору Шінодзакі.
У цьому томі ми нарешті вирушили до Землі золотооких чудовиськ. Навіть у такому небезпечному місці ми бачили моменти гумору і спостерігали, як починають змінюватися стосунки між персонажами. (До речі, можливо, через те, що наш головний герой Тоука завжди носить маску мухи, останнім часом я почав дивитись на картинки з мухами і трохи полюбив їх... Поки що не впевнений, чи це добре, чи погано.)
Подяки — ця книга з’явилася у друці значною мірою завдяки моєму редактору, о-сама. Подяка KWKM-сама за всі неймовірні ілюстрації та дизайн у цьому четвертому томі. Завдяки малюнкам у друкованих книгах моя прихильність до Серас збільшилася в кілька разів.
Дякую всім читачам веб-версії за підтримку і коментарі.
Дякую, що продовжуєте читати після третього тому. Для мене честь, що ви обрали продовжувати знайомство з моєю роботою.
Ну що ж, сподіваюся, ми зустрінемося знову у наступній книзі, де Демонічна Імперія нарешті зробить свій хід!
— Каору Шінодзакі
Післямова перекладача (FKM)
Можу лише сказати який я поганий що робив цей том пів року, хз, напевно мені варто щось переосмислити в патерні того як я перекладаю( в мене є пару ідей тож можливо некст том буде швидше) том був класним принаймні 2 половина мені більше зайшла з всім тим екшоном, інтригами, деяким розкриттям карт, також нарешті Відьма Заборон. до слова я пишу це в 2 часа ночі
Дякую за читання
До нових зустрічей(в текстах)
Післямова Deder:
Господи як же я втомився, це був найважчий текст для редагування, пройшов цілий сезон за роботою над ним і це було відверто важко. Сподіваюсь що вам(читачам) це ранобе подобаєтсья так само як і мені. І дуже сподіваюсь що ви задонатите на банку щоб був робочий ФШ інакше без нього не буде локалізованих ілюстрацій. Щож, 5 том на руках, але братись за нього мені поки важко морально. Перерва в 2 тиждні гарантована. А там подивимось по тому наскільки вам данний переклад буде цікавим.
P.S. найкращий спосіб показати що вам переклад цікавий- донат з коментарем по назву ранобе. А також коментар під цим розділом.
Зчитаємось ще)