ПІСЛЯ ДВОХ ДНІВ ДОРОГИ ми дісталися невеликого села, розташованого на півдорозі між Мілсом і столицею Ульзою. Серас і я прибули окремо, кожен з нас забронював собі кімнату в самотньому заїжджому дворі. Наш пункт призначення, Землі Золотооких Чудовиськ, знаходилися далі на північ за столицею. Не було жодних ознак того, що за нами стежать.
Найсильніші лицарі континенту, Лицарі Чорного Дракона, втратили своїх основних лідерів. Кістяк військової сили країни зник в одну мить. Можливо, у них більше немає ресурсів, щоб вистежити нас. Бакосс, напевно, в хаосі.
Серас Ашрейн
ПІСЛЯ перевдягання з дорожнього одягу Серас прилягла відпочити. Вона втупилася в чорну від кіптяви стелю, і її думки почали мчати.
Пане Тоуко...
Відтоді, як він врятував її в лісі, її обличчя щоразу гарячіло, коли вона згадувала про нього.
Здається, мені вдалося приховати це від нього, але...
У його присутності вона залишалася його тихою, слухняною служницею, яка не планувала шукати чогось більшого.
Пан Тоука має чітку мету і сповнений рішучості йти до кінця. Я не можу відволікати його іншими справами.
Вона була рада, що у них були окремі кімнати - їй потрібен був час, щоб прийти до тями.
Але подумати тільки, що він врятував мені життя, ось так просто...
Без його втручання вона б напевно померла. Ліжко заскрипіло під нею, коли вона перевернулася. Її маскування спало...
Тепер я зможу заснути. Ніщо мене не зупиняє - і все ж я не можу. Я досить втомилася, але я... я занадто неспокійна, щоб спати. Занадто напружена.
«Втрата концентрації, невластива колишньому капітану Ордену Святих Лицарів...» Вона спіймала себе на тому, що бурмоче, і зупинилася.
Те, що змусило її працювати, не мало нічого спільного з тим, що вона була лицарем. Вона обманювала себе. Серас притиснула подушку до грудей.
Хтось, кому я можу довіряти...
Вона більше не могла цього заперечувати - він був цим кимось.
Хто б іще поставив на карту власне життя, і бився з тими лицарями Чорного Дракона, навіть сам з найсильнішим серед людей?
Він врятував її, незважаючи на всі шанси, що були проти нього. Він повірив їй, коли вона, здавалося, взяла його блакитний драконячий камінь і втекла. Серас було майже соромно, що він міг їй так довіряти.
Це я запропонувала називати його господарем. Можливо, просто тому, що мені ніяково вимовляти його ім'я. Я відчуваю...
Вона відчула, що її тіло обпікає жар.
Але йому не потрібні мої почуття для його подорожі. Вони лише заважатимуть йому. Я мушу... Поки що я мушу...
Бути вірним лицарем. Він був господарем, а вона слугою, попутницею.
Бути його мечем.
І ось, лицар Серас Ашрейн заплющила очі і поринула в сон, її щоки все ще зігрівали думки про свого господаря.
Тоука Міморі
Я стояв у центрі сільської площі. Серас все ще спала у трактирі, а Піґімару був напоготові у моїй кімнаті. Багаття освітлювало площу на тлі темної ночі, іскри здіймалися високо в небо.
Площа була жвавою, заставленою кіосками і повною людей. Один гурт грав музику для танцюючого натовпу, інші жваво розмовляли і жартували, а треті сиділи за довгими столами і розповідали історії за випивкою. Здавалося, що це були переважно сільські жителі, але були й такі, що виглядали як мандрівники.
Ми, мабуть, потрапили сюди у фестивальний день - нам пощастило. Ми досить легко змішуємося з натовпом, і якщо хтось запитає, скажемо, що приїхали сюди на свято.
Я походив навколо, роздивляючись ятки і прислухаючись до розмов, але нічого цікавого не почув. Лицарів Чорного Дракона, звісно, згадували, але лише мимохідь. Про те, що щось відбувається біля Мілса, говорили так само докладно, як і про те, що відбувається тут.
Я опустив погляд на долоню, щоб поглянути на свою статистику. Сон був на третьому рівні, і його можна було розвіяти за бажанням. Здавалося, що його тривалість стала довшою. Я також випробував свою нову навичку замирзання в дорозі.
Замерзання, як випливає з назви, вкривало ціль льодом. Його можна було застосувати лише до неживих цілей, тому його не можна було накласти на інші ефекти. Його дальність дії була приблизно такою ж, як і у вміння «Сон». Єдиною великою відмінністю була тривалість, яка становила триста днів.
Однак я поки що не можу його розвіяти. Можливо, колись, коли я піднімлю рівень трохи більше. Зараз це не те вміння, яким можна легковажити.
«Якщо це працює так, як я думаю...»
Це може вирішити проблему підозрілих трупів, які я залишаю навколо. Згодом я це перевірю.
Один з кіосків привернув мою увагу, і я підійшов до нього.
«Ласкаво просимо, проходьте!» Веселий, середнього віку власник крамнички рушив до багаття. «Як щодо того, щоб купити щось і приєднатися до веселощів?»
Озирнувшись навколо, я помітив, що багато хто з учасників танцювального фестивалю був у масках. Вони були акуратно розкладені на прилавку крамаря.
«Маски, так?» Я взяв першу-ліпшу, що впала мені в око.
«О, то ви фанат Повелителя мух?»
«Повелителя мух?»
«Ніколи не чули про нього, так?» Продавець почав розповідати історію, і я наполовину слухав його, поки він говорив.
"Це історія про Корінь усього зла, який породив усіх монстрів, яких ти бачиш сьогодні. Бачиш, Повелитель Мух був королем монстрів, і він провів сто років, захищаючи свій укріплений острів від загарбників. Але потім Корінь Зла був вигнаний звідти."
«Повелитель мух...»
"Ну, він не змирився з цим! Зібрав він ватагу воїнів і пішов битися з самим Королем Демонів! Звісно, їх знищили, але вони виглядали круто. Можливо, саме тому він подобається дітям - він дійсно популярний персонаж. Маски з ним і його людьми розходяться як гарячі пиріжки».
Я покрутив маску в руках. Очі були загострені й агресивні, як для мухи, а не круглі, як зазвичай. Щупальця були схожі на роги.
«Злий король?»
Хіба в старому світі не було мушиного короля?
«Ця маска рідкісна?»
«Зовсім ні - вона популярна, як я вже казав. Їх можна знайти де завгодно.»
Хм... тож вони дуже поширені, доступні скрізь.
Я взяв іншу маску з іншим дизайном.
«А як щодо цієї?»
«Це один з його людей. У мене є цілий набір - діти носять їх, коли грають у монстрів і лицарів, і таке інше».
Вигнанець. Король монстрів.
«Я візьму по одній», - сказав я через мить.
"Приємно мати з вами справу! Радий, що не дарма пояснював історію. Там за завісою є дзеркало, якщо хочете приміряти».
Власник магазину вказав мені на невеликий намет поруч з його кіоском. Я заплатив, пройшов крізь завісу і став перед дзеркалом.
Можливо, було б непогано носити цю річ, коли мені доведеться виступати на публіці. Я міг би перевтілитися в іншу людину. Маска, що продається по всьому континенту, - ідеальне маскування.
«Ну, тоді...»
Що мені робити, коли мене запитають, хто я? Я не можу видати себе за торговця, не маючи нічого на продаж.
«Єдиний варіант...
Найманець. Поки у мене є зброя, я можу зійти за нього. Буде легко приховати мої справжні наміри. Серас і я - наша власна група найманців.
Мисливці на богиню.
Я подивився на маску Повелителя мух у своїх руках.
Найманці в масках - не зовсім лицарі в сяючих обладунках. Практично навпаки, насправді.
Я вдягнув маску.
Моя коронація.
Коли я подивився в дзеркало, на мене озирнулася істота в чорних шатах і з головою демонічної мухи.
Чудовисько.
«Колись, богине Вішіс, я вбʼю тебе».
Післямова Автора
НА цей раз я написав трохи більше - з вам Каору Шінодзакі.
Я мав би бути кращим у цьому, але я завжди скаржуся своєму редактору, що досі не маю уявлення, що писати в цих авторських нотатках. Мені легше писати оповідання, ніж електронні листи та нотатки. Розмова по телефону забирає набагато менше енергії, що робить її набагато зручнішою (пошта, звісно, має свої переваги). Написання таких листів і заміток дуже виснажує мене... Цікаво, чому?
Але я мушу написати кілька слів про другий том.
Ми нарешті покинули Руїни відкинутих, і до нашого героя приєдналася ельфійка Принцеса-лицар, Серас Ашрейн. Їхні стосунки та відстань між ними зазнають важливих змін у майбутньому. Ви можете багато дізнатися про персонажа з його взаємодії з іншими, і я думаю, що найкраще в романах про персонажів - це маленькі зустрічі та розвиток подій. Я б хотів зосередитися на цьому в подальшому. Далі, кілька слів подяки - моєму редактору Пану О, вибачте за всі неприємності та стрес, які я, мабуть, спричинив вам цього року. Тим не менш, дякую за всю щиру і постійну підтримку, яку ви мені надавали. Я також хочу подякувати моєму ілюстратору, пану KWKM. Завдяки його малюнкам я полюбив Серас та всіх інших персонажів більше, ніж будь-коли раніше. Кожного разу, коли ми отримуємо нові малюнки, я знову думаю про те, як я радий, що він погодився проілюструвати цей проект. Нам дуже пощастило, що він працює з нами.
Дякую також усім, хто допоміг випустити цю книгу у світ. Дякую всім моїм читачам в Інтернеті, які досі залишають неймовірно схвальні коментарі щодо онлайн-релізу цього роману. Чесно кажучи, я не знаю власних меж, але я хотів би продовжувати писати стільки, скільки дозволить мені ця подорож.
Дякую, що придбали цей другий том. Я буду щасливий, якщо ви знайдете в ньому якусь радість.
Сподіваюся, ми зустрінемося в наступному томі, де, можливо, стосунки Тоуки і Серас ще більше поглибляться. Щиро дякую вам за підтримку.
Після мова команди перекладу
Всім привіт це Легат перекладач цього ранобе, надіюсь воно вам сподобалось і ви в такому самому захваті від нього як і я, 2 том був цікавим і насиченим на події і персонажів, але не буду затягувати, всім дякую що читали, і до зустрічі у 3 томі!
Післямова редактора(FKM)
Ахахахпахахаххп. Весь цей час тут можна було написати післямову? Що ж я дуже зацікавлений розвитком подій. Момент коли гг бився з найсильнішим був дійсно захопливим, а його завершення це щось з чимось, я зовсім не очікував такого фіналу. Також хотілося б якнайшвидше 3 том. Моя подяка перекладачу і іншим членам команди за підтримку і смішні відоси.
Приколи редактури
«Схоже, що те, що старий імператор відчував до Сераса»