Розділ 6 - Маркграф ламається.
〜 У резиденції лорда на території гільдії авантюристів, центральний район, місто авантюристів Агатра 〜
— ......Га?
Цього дня Південну територію Імперії, а саме місто авантюристів Агатра, сколихнув потужний струс.
Першим це помітив цей чоловік — правитель південних територій та найвища посадова особа міста авантюристів Агатра, низький і гладкий чолов'яга.
Усе сталося в його власній кімнаті в резиденції лорда, яка розташовувалася на одній території з гільдією авантюристів, коли він збирався насолодитися блаженним ранковим чаюванням.
— ......Е, е-е, стривай, та ну, брехня, брехня, брехня, е, е-е...
Агатра — це місто, яке в Імперії вважається настільки ж важливим, як і центральна Імперська столиця, де мешкає сам Імператор.
Починаючи з Вежі Херела, посольства Драконів, головного собору Церкви Ангелів, кварталів аристократії і закінчуючи вцілілими членами партії Героїв — це справжня порохова бочка, де в одному місці зібралися десятки критично важливих для Імперії об'єктів та осіб.
Легко було зрозуміти, що будь-яка іскра тут призведе до миттєвого вибуху такого масштабу, який поставить під загрозу саме керування державою. Надзвичайно геморна земля.
На додачу до всього, навколишні Рівнини та ліси через вплив Вежі перетворилися на страхітливе місце, де монстри сформували власну екосистему і навіть процвітали.
— Н-ні-і-і-і!! Чому саме під час мого терміну перебування на посаді стається таке лайно-о-о!! Ангели-і-і!! Ви за-а-авжди посилаєте мені лише одні випробування-а-а!!
Три роки тому на зборах аристократичних територій цьому чоловікові фактично напівсиломіць нав'язали посаду лорда Агатри та управителя міста авантюристів.
Ім'я цього чолов'яги, який зараз вигинався дугою і качався по килиму...
...Було маркграф Сапан фон Тіч.
— Ну-у-у-у, не хочу-у-у-у, хочу додому-у-у-у... а, мій дім же тут. Нхо-хо-хо-хо-хо-о-о!!
Це сталося якраз тоді, коли чоловік, вигинаючись дугою, почав стрибати з боку в бік по своїй строго оформленій кімнаті, заставленій дорогими меблями.
— Прошу вибачення, лорде, ви трохи занадто галасуєте з самого ра...
Розкішні двері, виготовлені з цільного чорного дерева, безшумно відчинилися.
До кімнати зайшла висока красуня в окулярах, одягнена в шовкові колготки, вузьку спідницю та жакет із перетинки крила віверни, яка виглядала дуже витончено.
— А-а-а-а!! Маріііі!! Ідеальний таймінг! Мій улюблений партне... бгха-а!?
Гладкий лорд, так і не виходячи з пози вигнутої дуги, кинувся на високу красуню. Проте її правий кулак, що холоднокровно опустився зверху, вбив Сапана прямо в підлогу.
— О, вибачте, випадково. Але якщо ви вимагаєте фізичного контакту, вигинаючись дугою, така відсіч цілком закономірна. Тобто, я ні в чому не винна.
Блискучий зустрічний удар. Гладкий лорд розпластався на килимі й не ворушився.
— Гха, кха... як і очікувалося від майстра гільдії... Хороший аперкот справа... а, спідня білизна майже видна.
— Вона з чорного мережива. Наступні ваші слова я внесу до протоколу і передам на атестацію до палати аристократів за кілька місяців.
Поправляючи окуляри, вона, чия родимка біля рота просто засліплювала, спокійно почала щось записувати у свій планшет.
— Е-е-е-е-е!! Ні, ні, ні, тільки не це, змилуйся. ...Ха-а, я так розбушувався, що аж заспокоївся.
— Що з вами сталося? Оскільки ви й так постійно демонструєте дивну поведінку, мене вже мало чим можна здивувати, але... е?
Вона також подивилася в певну точку кімнати й раптом застигла.
— А, то ти теж помітила? Ага, я ж казав. Саме такою і має бути реакція, правда? Ну ж бо?
— ......Не може бути, Вогник життя. Це... вогник життя Дракона Колекціонера, Драконячої Жриці...
— Отож-бо й воно. Марі-кун, про всяк випадок, порахуй, будь ласка. Раптом мої очі мене підводять.
У тій кімнаті, прямо поруч із каміном, стояв важкий дерев'яний комод.
На ньому горіли кілька десятків свічок, що випускали м'яке світло. У центрі цього кола свічок, на вишуканому кубку, наче на люстрі, височіли золоті свічки.
Жінка, яку назвали Марі, поправляючи окуляри, що з'їхали на ніс, своїми тонкими білими пальцями почала повільно їх рахувати.
— Один, два, три... чотири, п'ять, шість... шість... їх залишилося лише шість.
— Отож-бо й воно... їх залишилося лише шість. А мало бути сім. Якщо одного немає — це повна дупа...
— Т-так... адже Дракони мають сім життів... Е, не може бути, лорде, невже це означає те саме?
— А-а, мене зараз знудить, чесно. Ну, оскільки церковна реліквія Вогник життя ніколи не бреше, то так воно і є.
Лорд безшумно сьорбнув свіжозавареного чаю з чашки.
Насолодившись шляхетним ароматом, привезеним із самого Королівства, який піднімався від чашки, він спокійно повернув її на блюдце і...
— Та він же помер, твою ма-а-а-ти!!! Захисник Імперії! Вища істота, Дракон, узяв і помер-а-а-а!!! Це ж Дракон Колекціонер! Драконяча Жриця! Найважливіший VIP з усіх VIP-персон Імперії!! Одне з семи життів просто випарувалося-а-а!!! Уа-а-а-а!!!
Маркграф остаточно зламався. Перетворився на немовля.
— Це... в це важко повірити, але один із вогників Драконячої Жриці дійсно згас... Якщо я не помиляюся, сьогодні вона вирушила на полювання до Вежі Херела.
— Та ні, ні, ні!! Нехай це навіть те божевільне й дике підземелля, Вежа Херела, але це ж Дракон! Дракон, Дракон, Дракон, Дракон!! Друга цивілізація!! Вища раса, яка вижила з тих часів, коли вони правили навіть зірками на небі!! Вони ж не можуть так просто здохнути!! Цей егоїстичний позолочений Дракон!.. А, блін, ляпнув зайвого про егоїстичного.
— Лорде, заспокойтеся. Я якраз перевіряю сьогоднішній розклад Жриці, який нам надіслали з посольства Драконів. ...Гм, полювання на Циклопа разом із групою другорядних авантюристів Лайканз... Тут немає абсолютно жодного фактора, через який Жриця могла б утратити життя.
— Навіть якщо гасне хоч одна свічка, що сповіщає про смерть Авантюриста рівня Вежі, я вже зобов'язаний звітувати перед Імперською столицею!! А тут чому він здох?! Чому він здох?! Чому він здох?!
Витріщивши очі, лорд почав бігати кімнатою, рухаючи руками взад-вперед, наче паровоз...
— Оп.
— Кхюп.
...але посеред шляху майстер гільдії міцно схопила його за шию.
Оскільки вона була набагато вищою за нього, з боку це виглядало так, наче м'ясник душить свиню.
— Ви заспокоїлися, лорде?
— Кха... а, кхе... у-гу. Е? Ти щойно мене за горло?.. Ну та ладно, а, дякую, мені трохи полегшало.
Упавши на килим, лорд кліпав очима й потирав шию.
"Е, я взагалі-то аристократ? Маркграф? Е? Мене щойно... майже задушили?.."
Він серйозно збирався висловити протест, але погляд майстра гільдії, який холодно дивився на нього з-за окулярів, був настільки лякаючим, що він промовчав.
— Тоді спершу розберемося з ситуацією та визначимося з діями. ...Сьогоднішній графік повністю скасовується. Гільдія має негайно випустити офіційне завдання на пошуки Дракона Колекціонера для першорозрядних... ні, для Авантюристів рівня Вежі.
— А у нас сьогодні є вільні Авантюристи рівня Вежі в місті? Ох, про згаслий вогник Його Величність Імператор в Імперській столиці, мабуть, уже знає, та й та грошолюбна Верховна Жриця з Церкви теж усе засікла. Ой-ой, ще й посольству Драконів доведеться все пояснювати... Ну чому Дракон узяв і здох?
— Якщо спиратися на записи, остання смерть Дракона зафіксована приблизно 200 років тому. Під час великої війни Магічна академія спромоглася одного разу вбити Вогняного Дракона. Щоправда, потім цей Вогняний Дракон відродився і спалив Академію дотла.
— Ха-а, було б набагато краще, якби у цих тварюк було всього одне життя... Але ж вони істоти, які перебувають за крок від безсмертя. ...Марі-кун, давай заздалегідь надішлемо повідомлення про проведення Свята Дракона в усі регіони та до Імперської столиці. Якщо наше місто першим оголосить про пишну зустріч Дракона ще до того, як нам висуне претензії посольство Драконів, це збереже наше обличчя.
— О, лорде, у вас знову з'явився пристойний вираз обличчя. Схоже, ви з тих людей, які показують свій справжній потенціал лише тоді, коли їх притиснуть до стіни.
— Ну, іншого вибору просто немає... О-о-о-о-о?! Твою наліво! Якщо Драконяча Жриця загинула, це ж означає, що нам потрібно повідомити ту паршиву маля... перепрошую, ту надзвичайно мудру племінницю Його Величності...
— А, ви про ту дівчинку. Кажуть, вона знову звільнила свого домашнього вчителя. У свої 7 років вона вже отримала науковий ступінь з давньої мови Божественного Королівства Ніхон, тож вона справжній геній. Майбутнє Імперії виглядає дуже яскравим.
— Тільки б вона знову не почала тиснути своїм інтелектом... Я вже втомився кричати... Ех-хе-хе. Ну чому такий гемор стається саме під час мого терміну... Ну та гаразд, таке ж буває лише раз! Усе, тепер усе добре, більше нічого подібного точно не станеться! Немає нічого гіршого за смерть Дракона!
Лорд кивнув із широкою посмішкою, наче намагаючись підбадьорити самого себе.
Пінь — десь у світі пролунав звук виникнення прапора події, який ніхто не міг почути.
— Мені здалося, чи щойно десь пролунав дивний звук... О, лорде, у мене є для вас одна непогана новина.
Майстер гільдії пробурмотіла це, дивлячись у свій планшет із деревини тисячолітнього дерева.
— Побільше б таких новин. Ну, і що там?
— Серед авантюристів, які сьогодні перебувають у підземному залі очікування, є один Авантюрист рівня Вежі. Хе-хе, яка іронія долі. Саме її ми й відправимо на пошуки мертвого Дракона.
— Е? Хто це?
Скло її окулярів блиснуло, відбиваючи світло.
— Колишній стрілець із партії Героїв.
Від цих слів лорд застиг.
Велика війна, що гриміла 200 років тому, та герої, які поклали їй край...
Природна імунна система світу, яка повністю знищила всіх правителів невідомого континенту, відомих як королі демонів, а також інші держави нелюдей, залишивши на карті лише Імперію та Королівство.
Один із вцілілих членів партії Героїв. Особа, яка має такий самий колосальний вплив на Імперію та Королівство, як і самі Дракони.
— Авантюрист рівня Вежі, пані Венфілбарна, зараз перебуває в підземному залі гільдії. Які будуть вказівки?
— У-у-угх, який гемор...
Живіт лорда видав жалібний звук від такого занепокоєння.
...
..
.
Імперський календар, 3-тя епоха, 28-й рік, місяць Цвітіння, 12-й день.
Цього дня всю Імперію сколихнув потужний шок.
Найшвидший і найкращий серед поштових яструбів, Кондомініум, доставив цю новину до Імперської столиці ще до полудня.
Символ союзу та примирення між Імперією та світом Драконів.
Драконяча Жриця, Дракон Колекціонер, утратила одне зі своїх семи життів.
Разом із висловленням співчуття щодо цієї смерті, лорд подав пропозицію провести Свято Дракона по всій території Імперії на честь гарантованого відродження істоти, чого не траплялося вже 200 років.
За рішенням Імператора, без тривалих засідань палати аристократів, проведення свята було негайно затверджено.
Завдяки цьому економіка Імперії миттєво розігрілася. Навколо Імперської столиці гільдії торговців почали масово й за шалені гроші скуповувати продукти та предмети розкоші.
Через різку активізацію логістики, гільдію авантюристів завалило квестами на охорону караванів. Кишені багатьох авантюристів швидко наповнювалися монетами.
Ці гроші стрімким потоком потекли в таверни, ресторани та квартали червоних ліхтарів. Навіть ті істоти, які заробляли на життя в тіні, відчули на собі фінансове благословення від смерті та відродження Дракона.
Імперія.
Якщо не враховувати невідомий континент та Королівство на іншому материку, це була єдина держава людства, яка включала в себе й підвиди нелюдей.
В історії Імперії всі бурхливі та доленосні епохи завжди брали свій початок саме з цього місця — з міста авантюристів.
І цей раз не став винятком.
Цього дня гільдія видала особливе іменне завдання для Авантюриста рівня Вежі, яка очікувала в підземному залі.
Колишній стрілець із партії Героїв, Венфілбарна, прийняла цей запит без вагань. Того ж дня вона вирушила до Вежі Херела і швидко вистроїла контакт із уцілілими членами повністю розбитої другорядної групи Лайканз.
Усе почалося через галас, який зчинився після того, як вони упустили двох своїх канаркових рабів. На цей шум збіглися дикі монстри Вежі Херела і вщент розгромили групу.
Відправивши поранених назад до гільдії, Венфілбарна продовжила дослідження підземелля самотужки.
У прихованій зоні біля водоспаду, що світився, глибоко під першим ярусом, вона виявила щойно відродженого Дракона Колекціонера.
Оскільки Дракони після повернення з того світу зазвичай стають надзвичайно агресивними та дикими, існував величезний ризик початку серйозного бою, проте Дракон Колекціонер поводився дивно й навіть тихіше за воду.
Венфілбарна разом із Драконом Колекціонером успішно повернулася до гільдії.
І згодом слова цього відродженого Дракона, якого в Імперії шанували як Драконячу Жрицю, змусили весь континент здригнутися від шоку.
— Знайдіть раба, який убив мене. Це людський раб із чорним волоссям. Якщо ви не зможете цього зробити, світ Драконів розірве всі зв'язки з Імперією. Але якщо ви знайдете цього раба і приведете його до мене, наш союз стане вічним, і я навіть віддам вам усі скарби зі своєї колекції.
Шокуюча правда, яку озвучив сам Дракон Колекціонер.
Виходило, що якийсь звичайний раб спромігся вбити самого Дракона.
Через ці слова в місті авантюристів у маркграфа кількість волосся, що випадало від стресу, збільшилася в 1000 разів, а Імператор в Імперській столиці, за чутками, виплюнув чай прямо в стелю.
Через наказ Дракона Колекціонера економіка серед авантюристів розігрілася ще сильніше.
Не лише Авантюристи рівня Вежі, які мали постійний дозвіл на дослідження, а й першорозрядні та другорозрядні бійці масово кинулися подавати заявки на сходження у Вежу.
Гільдія ледь справлялася з паперовою роботою, але, спираючись на угоду з Драконами, як виняток дозволила доступ до Вежі Херела практично всім авантюристам від другого рангу і вище.
Оскільки натовпи воїнів кинулися скуповувати спорядження для штурму цієї небезпечної зони, кузні працювали на повну потужність і отримували шалені прибутки.
Кузні процвітали — тож і власники шахт отримували величезні гроші.
А через те, що безліч авантюристів без достатнього досвіду масово гинули в цьому небезпечному підземеллі...
...Церква теж отримувала колосальні прибутки на молитвах та похоронах. Кажуть, із кімнати тієї грошолюбної Верховної Жриці ще довго лунав задоволений сміх.
Усе виглядало так, наче смерть Дракона збагачувала абсолютно кожного. Імперія, як один величезний живий організм, почала активно рухатися.
Проте найголовнішу ціль — того самого чорноволосого раба — досі не вдалося знайти.
Почесні лицарі Церкви, для яких кинути виклик Дракону й перемогти його вважалося найбільшою славою, яка дозволила б стати його парою, обшукали всю Імперію, але так нікого й не знайшли.
Деякі молоді лицарі Церкви необачно заявляли, що якщо Дракона зміг убити якийсь раб, то їм це тим паче під силу, і самовпевнено йшли до Вежі.
Звісно, нікого з них уже немає в живих. Вони перетворилися або на попіл, або на відрубані голови. Залежно від тогочасного настрою Дракона Колекціонера, їх підсмажували до стану медіум чи реар.
А ті авантюристи, які намагалися підсунути схожого раба й обдурити істоту, були спалені дотла без жодних винятків. Налякані цим слабкі воїни поступово взагалі перестали заходити у Вежу.
Поки тривала підготовка до Свята Дракона, економіка продовжувала шалено роздуватися й грітися.
Так непомітно з моменту смерті та відродження Дракона Колекціонера минув цілий місяць.
...
..
.
〜 А тепер повернемося трохи назад у часі, до моменту, який стався одразу після того, як чорноволосий раб убив Дракона Колекціонера 〜
— Фух, чудово, я його прикінчив. О-о, яке приємне відчуття задоволення. Ну що ж, Чоловіка-Ящера, тобто Лазара, я наче зміг успішно евакуювати. А от що мені робити далі?
Потягуючись, Тояма солодко позіхнув.
І в цей момент він помітив, що системна стрілка досі продовжує літати перед ним.
— Гм?
Стрілка «↓» чітко вказувала на порожню оболонку життя, яку повністю знищила його Кірийяба.
【Оглянути труп】
— О, то тут є навіть така функція? Чудово.
Ці обладунки, які змогли витримати навіть удари мікролез Кірийяби. І той засіб евакуації, запас якого, ймовірно, досі залишався всередині лат.
Так, усе правильно. Після перемоги високоранговий шукач завжди має отримати свою заслужену нагороду.
Нарухіто Тояма повільно зробив перший крок у бік своїх трофеїв, що лежали в калюжі крові.
.
.
.
(П.П Ахахаха, всі лікують що до свята і тд, а гг тим часом фіг пойми де.)
.
(Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga )