Розділ 5 - Прихований квест 【Полювання на Дракона】
Поточні квести:
Головний квест 【Раб для пригод】 — КВЕСТ ЗРУЙНОВАНО.
Прихований квест 【Полювання на Дракона】 — Виконується.
— ...Давненько я не почувався так паршиво. Мушу віддати тобі належне, я вже й забув, коли востаннє був у такому жахливому настрої.
— Та не кип'ятися ти так. Що сталося з твоїм веселим настроєм, який ти тут щойно демонстрував? — недбало висказав Тояма у відповідь.
Повітря навколо буквально вібрувало. Здавалося, весь світ стискався від страху перед самою присутністю цього золотого виродка.
Проте Тояма й не думав відступати.
Атмосфера підземелля вже остаточно затьмарила його мозок, випаливши ту частину, яка мала б відчувати панічний страх перед смертю.
"А ти вельми схожий на них. На тих небагатьох реально небезпечних типів, які зустрічалися мені на Землі. Ти справжній монстр, не те що ці клоуни нагорі."
Лише один раз у своєму житті Нарухіто Тояма бачив такого «справжнього» монстра.
Шукача, чию силу офіційно визнала держава, додавши його до списку національних військових сил як особливу бойову одиницю...
— "Призначений шукач"... Ти точно така сама потвора, як і ті типи.
Еліта серед еліти шукачів. Найяскравіша зірка, людина, яку прирівняли до національного надбання і вважали живим героєм, що приніс "бурю" з глибин сучасних підземель, ставши 52-ю зіркою на прапорі США.
Він лише раз бачив її сяйво здалеку, і зараз від цього золотого лицаря виходила точно така сама руйнівна аура.
— Призначений шукач? Гм, та менше з тим. Схоже, ти вже внутрішньо змирився зі своєю долею. ...Дракони завжди тримають слово й ніколи не порушують своїх обіцянок. Оскільки ти вирішив залишитися тут, це означає, що саме ти зараз і здохнеш.
— Хи-хи-хи-хи-хи, ну ти й бовдур. Ти взагалі-то теж досі стоїш тут, хіба ні?
— ...Що ти верзеш?
— Твій мозок якось занадто туго міркує. Ти зранку взагалі снідав? ...Я намагаюся пояснити тобі, дурню, що єдиний, хто зараз тут здохне — це ти сам.
— ...Що ж, дозволяю тобі попліткувати перед смертю, рабе.
— Здохни вже нарешті. Єдина потвора, яка зараз відкине копита в цьому залі — це ти, золота бляшанко.
— ...Кх... Кх-кх-кх-кх... Ха-ха-ха-ха-ха! ХА-ХА-ХА-ХА-ХА-ХА-ХА-ХА-ХА-ХА-ХА-ХА-ХА-ХА-ХА-ХА-ХА!!!
Усе навколо затремтіло. Здалося, ніби почався легкий землетрус, але ні — це весь навколишній простір здригався від шаленого реготу золотого лицаря.
Тіло Тоями пронизали дрібні дрижаки від цього тиску, проте він продовжував мовчки стояти й чекати слушного моменту.
— Досить із мене цього лайна.
Тиск миттєво зріс у кілька разів.
Величезний тризубий спис у руках лицаря почав світитися від шаленого жару, розжарюючись до червоного кольору.
Поруч лежало величезне тіло безголового Циклопа. Щоправда, з його відтятої шиї чомусь взагалі не витікала кров.
А це означало лише одне.
"Вогонь і жар, ось як. ...Зброя, з якою навіть заблокувати удар не вийде, бо вона просто розплавить твій захист. Вельми геморна штука."
— Ха-ха-ха-ха-ха!!! А ти дивовижно спокійний у такий момент! Чудово, принаймні як здобич ти не змусиш мене нудьгувати!
Аура вбивства продовжувала розширюватися, стаючи в рази сильнішою за ту, яку випускали найнебезпечніші монстри гігантського типу. Цей тиск буквально сковував рухи, заважаючи навіть поворухнутися.
Тояма стояв нерухомо.
Лицар зробив перший крок, і під вагою його обладунків кам'яна плита під ногами з тріском розлетілася на шматки. Неймовірна, нелюдська фізична сила.
Дракон у людській подобі збирався розірвати раба на шматки...
"Моя здобич сьогодні — це ти, бовдуре."
Проте це вже не мало жодного значення. Навіть якщо його зброя була неймовірно небезпечною, а сам він був справжньою потворою вищого рангу.
У цю саму секунду результат цього протистояння був уже вирішений.
— Що...?!
Золотий лицар різко зупинився на місці. Втім, це вже нічого не могло змінити — було занадто пізно.
Адже підготовка Нарухіто Тоями була повністю завершена.
Щойно він опинився з навітряного боку, доля цього бою була вирішена. Це був уже далеко не рівний поєдинок.
— Здохни.
Це було справжнє полювання високорангового шукача.
Він використав те, що в сучасних підземеллях на Землі вважалося найвищою "нагородою" для будь-якого шукача.
Унікальні предмети, що виникали в глибинах підземель і були здатні повністю ігнорувати будь-які закони фізики, висміюючи сучасну науку.
Іноді вони тихо чекали свого часу в найтемніших куточках, куди ніколи не ступала нога звичайної людини, наче справжні священні скарби.
Іноді їх знаходили всередині залишків наймогутніших монстрів після важких випробувань.
А іноді шукачі натрапляли на них абсолютно випадково й без жодних зусиль.
— Кх... Т-ти... Що це за хрінь?!
Лицар повністю зупинився. Його шалений запал хижака, який щойно збирався розірвати свою жертву, миттєво згас. Але все було марно. Абсолютно марно.
Ці предмети з'явилися на Землі разом із першими сучасними підземеллями у 2028 році, повністю руйнуючи звичні закони природи та висміюючи людські технології.
Речі, здатні переписувати самі закони цього всесвіту.
Люди називали їх...
— Час працювати.
Артефакти, реліквії, або...
— Вивільнення реліквії.
...просто предмети.
— Наповни цей світ, "Кірийяба"!
З грудей Нарухіто Тоями повільно виповзло дещо дивне.
Це був сильно понівечений бойовий меч. Його вигнуте лезо було наполовину відламане й зруйноване.
Зброя матеріалізувалася прямо з тіла свого господаря, наче випливаючи з його плоті, проте це не завдавало самому Нарухіто жодної шкоди.
Тояма з кривою посмішкою на обличчі направив уламок меча в бік лицаря.
— Цей запах... Невже це... реліквія?! Та як це взагалі можливо?! А?! Кх... ГХА-А-А-А?!
Золотий лицар раптово видавив із себе дикий крик болю. Він судорожно почав шкребти пальцями по власних обладунках і безсило впав на коліна.
— Що... Що ти зробив зі мною, рабе?! Що це за магія?! Відповідай, хумане!!
— А? Та я ж тобі від самого початку казав: я просто збираюся тебе вбити, бовдуре.
Тояма дивився на ворога зверху вниз, поки той намагався підвести голову.
З усіх щілин золотих обладунків почала стрімко виливатися густа червона рідина. Це була кров.
— Моя "Кірийяба" вже давно розповсюдилася в радіусі 50 метрів навколо. Ти так зручно став прямо з підвітряного боку, що мені навіть напружуватися не довелося. Дякую за допомогу.
Зі стиків та з'єднань лат на землю без упину почала стікати кров.
— "Кірийяба" просто наповнює повітря мільярдами невидимих мікроскопічних лез. Я без поняття, як саме працює ця фізика. Працює — та й годі. І якими б товстими не були твої обладунки, тобі ж усе одно доводиться дихати цим повітрям, хіба ні?
— Кх... Боляче?! Моя луска... Моє тіло... Та як це взагалі можливо?! Це якась маячня... Р-рабе!! Зупини це негайно...
— Хи-хи-хи-хи-хи-хи-хи! О так, полювання на монстрів — це завжди так весело!
— ГХА-А-А-А!!!
Гуп.
За лічені миті золотий лицар втратив таку кількість крові, яка була смертельною для будь-якої живої істоти.
— Оце так броня. Навіть панцир того Величезного Степового Павука моя "Кірийяба" кришить на шматки, а тут... Ну, схоже, твоєму тілу під цими латами зараз доводиться дуже несолодко.
Його унікальна зброя зараз просто шматувала нутрощі ворога на дрібні клаптики прямо під його розкішними латами.
Ось вона — сила справжніх реліквій, здатних переписувати закони цього світу.
І Нарухіто Тояма був повноправним господарем цієї сили.
— ...Кх, блін, як же мене нудить...
Єдиним суттєвим мінусом цієї реліквії було те, що після її тривалого використання у господаря з'являвся просто дикий голод і жахлива нудота.
— Кх... Кха... Гха...
Тояма зігнувся навпіл і почав блювати прямо біля тіла лицаря. Голова розривалася від дикого болю, а весь навколишній світ почав шалено обертатися перед очима. Раб продовжував спустошувати шлунок прямо поруч із закривавленим ворогом.
Вельми моторошна картина.
— Кх... блін, ну й гидота. Щоразу після її активації мені стає так херово, тому я й намагався не використовувати її до останнього. Ну, принаймні тепер я зробив правильні висновки й одразу влупив на повну потужність. Ефект просто чудовий, що тут скажеш.
Під час тієї останньої сутички з тими одноокими мавпами на Землі він вагався, оскільки мікролеза "Кірийяби" могли зачепити і його самого, та й ці жахливі наслідки для організму змушували його відкладати активацію козиря.
Саме тому він тоді й загинув. Саме тому програв.
Проте тепер Нарухіто вже остаточно зрозумів: усе це — далеко не сон.
Усе було занадто реальним. І це звичне відчуття контролю над власною реліквією, і ця знайома жахлива нудота після її вивільнення.
І той смак хліба Лазара, і його прості, але щирі слова, які чомусь так сильно запали йому в душу.
— Хи... хи-хи-хи-хи... Але як же це... чорт забирай, круто.
І це солодке, похмуре відчуття перемоги після вдалого полювання високорангового шукача.
Байдуже, чи це сон, чи реальність — це вже не мало жодного значення. Це чисте почуття задоволення власних егоїстичних прагнень чітко давало Нарухіто Тоямі зрозуміти, що він живий.
— Не... недооцінюй мене... нікчемна худобо...
— Опа?
Стрілка «↓» над головою лицаря досі не зникла.
Вона продовжувала чітко вказувати на золоті обладунки, що лежали в калюжі крові.
Спираючись на свій величезний тризубий спис, лицар спробував знову підвестися на ноги.
Тріск. Золоті лати на його спині раптово почали деформуватися й лопатися під натиском величезної сили зсередини. Металеві пластини відлетіли вбік, і з тіла лицаря з'явилися великі золоті...
— ...Крила?!
Величні, потужні крила, притаманні лише вищим істотам, що правили небесами. Їхня тонка блискуча перетинка аж світилася, пропускаючи світло скель, а самі кістки крил виглядали так, наче були вилиті з чистого золота.
Тріск.
Пластини обладунків в районі попереку теж розлетілися на шматки, і звідти виповз довгий золотий...
— Що? Ще й хвіст?!
Потужний хвіст вищої істоти, здатний одним ударом валити цілі вікові дерева — спадок великих предків-засновників.
— ГХА... ГХА-А-А-А-А-А-А-А-А!!!
Дракон. Вища раса, обрана самим цим світом.
У цій Імперії, окрім офіційно визнаних Церквою "ангелів" та їхніх наближених слуг, Дракони були єдиними істотами, яких смертні шанували як справжніх живих богів.
— Д-драконізація...
Ця божественна, неймовірна сила буквально почала миттєво затягувати його смертельні рани, наповнюючи тіло шаленою жагою вбивства. Щоб розірвати цього нікчемного раба, який насмілився чинити опір, його справжня сутність почала пробуджуватися...
— Ой, та залиш ці фокуси для когось іншого.
Шух.
— ...Гха?
Сильно й різко.
Крила, хвіст і всі інші частини тіла, які щойно почали трансформуватися в драконячі форми, раптово вкрилися глибокими кривавими ранами й буквально розлетілися на шматки.
Тіло лицаря, яке щойно почало підводитися, різко смикнулося й знову безсило впало назад, з головою занурюючись у калюжу власної крові.
Крила та хвіст перетворилися на суцільне криваве місиво, наче їх підірвали зсередини...
— Я ж тобі вже казав: єдина здобич тут — це ти. І здохнути сьогодні маєш саме ти.
Регенерація, відновлення. Те, що робило Драконів Драконами — їхня неймовірна, майже безмежна життєва сила.
Проте йому просто дуже сильно не пощастило з супротивником. Нарухіто Тояма був досвідченим шукачем. І він дуже добре знав, як боротися з ворогами, здатними миттєво затягувати свої рани.
Він досконало знав, як саме потрібно вбивати таких істот.
— Я ж уже казав, що моя "Кірийяба" повністю наповнила весь простір навколо. Хоча тобі, мабуть, уже байдуже. Але коли я вголос пояснюю принцип її роботи, ефект чомусь стає значно сильнішим. Що ж, давай продовжимо. Отже, ти дихаєш повітрям, правильно? Чи ти відкриваєш рота лише для того, щоб верещати свої пафосні промови на весь зал? Ні, звичайно. Якщо в твоїх жилах тече червона кров, відповідь очевидна: твоє життя підтримується завдяки кисню, який твій організм використовує для генерації енергії.
Тояма з крижаним спокоєм дивився на ворога, що безсило лежав біля його ніг, недбало прокручуючи уламок свого меча в пальцях.
— А це означає, що моя пастка вже давно всередині тебе. Твоє тіло, твої легені, кожна твоя судина — усе це зараз повністю забите мікролезами моєї "Кірийяби". Вельми зручна штука, правда? Я можу випустити її у вигляді густого білого туману, як я зробив нагорі, а можу наповнити повітря абсолютно невидимими смертоносними лезами... Що ж, врахуєш це наступного разу, якщо він у тебе взагалі буде.
Тіло в обладунках востаннє судорожно сіпнулося.
Тояма навіть не моргнув оком.
— Убий його, Кірийяба.
Шух.
Він спокійно вимовив назву своєї реліквії. Золоті обладунки на мить підкинула якась невидима сила, і леза всередині тіла лицаря з новою силою почали шматувати його тіло, остаточно знищуючи залишки життєвої сили.
— Який же ти живучий. Хоча, знаєш, я насправді вельми обережний тип. Якщо я не впевнений на сто відсотків, що мій ворог мертвий, я потім просто не можу нормально спати вночі. А мені дуже хочеться лягати о одинадцятій вечора й спокійно спати десь до шостої ранку. Повноцінний сон — це теж одне з моїх егоїстичних прагнень, знаєш.
Тояма нахилився і підняв предмет із землі.
Це був той самий ніж, який Лазар так сміливо викинув убік.
Надзвичайно красивий бойовий ніж. Його прозоре лезо було досить товстим і масивним. Щоб перевірити його гостроту, Нарухіто легенько притиснув лезо до нігтя свого великого пальця.
— Ой, блін! Нічого собі, яка гострота. Я ж ледь торкнувся.
На нігті миттєво з'явилася тонка червона смужка, з якої одразу почала проступати кров.
— Відмінний ніж. З ним усе точно вийде з першого разу.
Тояма впевнено ступив прямо в калюжу крові. Тіло Дракона Колекціонера всередині лат продовжувало судорожно сіпатися від безперервних ударів мікролезами.
Здивовано похитавши головою від такої неймовірної живучості ворога, Нарухіто присів навпочіпки прямо біля його шолома.
— Ну що ж, тримай свій подарунок назад. Він же, мабуть, коштує купу грошей, правда?
Він міцно перехопив Ніж Дракона зворотним хватом і з усієї сили влупив ним вертикально вниз. Гостре алмазне лезо з легкістю пробило міцний золотий шолом у районі очних щілин, повністю занурюючись у голову лицаря.
Він чітко відчув рукою, як ніж пройшов крізь міцний метал обладунків, а потім занурився в щось м'яке й водночас жорстке та шорстке.
— Фу, яка гидота.
Тіло лицаря востаннє сильно здригнулося, і золоті обладунки остаточно завмерли.
Системна стрілка над трупом спалахнула яскравим світлом.
【Полювання на Дракона】
Перед очима знову з'явилися системні написи.
Витерши кров зі своїх рук об залишки плаща лицаря та сховавши реліквію назад у своє тіло, Нарухіто спокійно подивився на результат своєї роботи.
— Полювання завершено.
Той, хто мав померти — помер.
— Бувай, золота бляшанко.
Шукач знову зміг вижити.
【Прихований квест "Полювання на Дракона" успішно виконано】
【Отримано нову приховану навичку: "Вбивця Драконів"】
ДОВІДКА: "Вбивця Драконів"
Надає колосальну перевагу в бою проти будь-яких істот раси Драконів. Власник цієї навички отримує величезні бонуси не лише в боях, а й під час будь-якої взаємодії чи переговорів із представниками раси Драконів.
Для отримання цієї навички необхідно власноруч ліквідувати бодай одного Дракона. Зазвичай отримати цю здатність можуть лише істоти, які самі мають драконяче походження.
Оскільки для вбивства Дракона спочатку необхідно мати цю саму навичку, отримати її після народження для звичайних смертних раніше вважалося абсолютно неможливим завданням (якщо тільки ти не народився Драконом із цією вродженою навичкою).
Проте в будь-яких правилах завжди є свої винятки. Якщо смертна істота здатна вбити Дракона за допомогою сили, яка повністю ігнорує закони та обмеження цього світу, вона автоматично отримує цю навичку.
Втім, це неминуче призведе до серйозного збою в системі. Сила, якою за визначенням не повинні володіти звичайні смертні, тепер опинилася в руках людини.
Так у світі, створеному ангелами, виник черговий серйозний баг. І "вона", яка так обожнює цікаві історії, без сумніву, буде просто в захваті від цього видовища.
Ну ж бо, покажи їй ще більше цікавих і неймовірних подій!
.
.
.
(Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga )