Розділ 46 - Спіч-челендж VS Каноса Тіель Фільд
— Га?
Перламутрово-пурпурові очі, білки навколо яких вмить налилися кров’ю.
Відчуття було таке, ніби на тебе витріщається закривавлений аметист.
— Ого, та що з тобою, чого таке страшне обличчя, пані Єпископ?
Нахабно вимовив Тояма й усім тілом відкинувся на спинку дивана.
Реакція співрозмовниці виявилася куди сильнішою, ніж він очікував. Не виказавши й краплі збентеження, Тояма лише мерзенно й єхидно всміхнувся.
— ……Ви, де ви чули це слово……
— Обов'язкова освіта, на уроках природознавства проходили.
Злегка помахавши рукою, коротко відрізав він.
Він і не розраховував, що вона зрозуміє значення цих слів.
— ……Тоссль, усі інші, вибачте мені.
Єпископ ухвалила рішення миттєво.
Стиха пробурмотіла вона, звернувшись до дівчини-кішки поруч та інших кішколюдей, які притягли Сторл.
— ...! Прийнято. Усі на підлогу, затуліть вуха й заплющте очі!
— — — — — Слухаємося!
Кішколюди підкорилися так само покірно й розсудливо.
Затуливши трикутні вушка руками, вони всі як один зіщулилися, перейшовши в режим котячого сну.
— А?
— Що це?
Тояма й Лазар, обидва не змогли зрозуміти значення цієї дії.
— Указ Великого Єпископа. Витрати життєвого шляху: 3 місяці. "Усі істоти, що належать до Церкви, окрім першої святої діви Свуі, забудьте слово "ферментація" та засніть на деякий час".
— Га?
Ані зворушення, ані жодних інших емоцій.
Указ Єпископа спрацював немилосердно й так, ніби це щось само собою зрозуміле.
Право абсолютної команди щодо тих, хто належить до Церкви, умить позбавило свідомості всіх присутніх, окрім Єпископа та Святої Діви——
[Спіч-челендж. Кидок на опір наказу Указу Великого Єпископа. Навичка "Голова — комбо-набір" активована. Успішно анульовано без перевірки]
Рядки тексту, що пропливли перед очима.
Перш ніж він встиг простежити за ними поглядом, Лазар поруч із ним.
— Ой, це ж—— хр-р-р……
Перетворився на солодко сплячого ящера. Нахиливши голову, він безсило опустив хвіст.
— Гей?! Лазаре?!
Лазар заснув, проте Нарухіто Тояма й не думав відключатися.
Його мізки, геть спотворені сп'янінням сучасного підземелля та безумством однієї божевільної жінки, функціонували інакше.
Священне таїнство, яке Церква зберігала й передавала протягом 200 років, просто не змогло досягти його щасливої голови.
— ……Як і очікувалося, на тебе це не діє.
— Пані Єпископ, і що ж ви збираєтеся робити?
У цій кімнаті при притомності залишалося лише троє.
Від двох дівчат — Єпископа та Святої Діви — почало пробиватися холодне повітря…… жага крові.
— Ого, здається, я наступив на міну.
Блазнюючи, Тояма тим часом тихо розпочав підготовку.
Тонко, ледь помітно, він почав розпилювати "ЦЕ" по всій кімнаті.
— Почекай-но. Свуі. ……Ферментація, не знаю я такого слова. Якщо я скажу щось подібне, ти ж не дозволиш мені просто так відбрехатися, правда?
— Ну, побачивши таку реакцію, точно ні. Ви так люб'язно присипили навіть нашого пекаря…… І взагалі, ця ваша штука що, і на нас діє?
— М-м-м, янгольська пудра…… вода…… кам'яна піч…… м-м-м, хочу……
Лазар, присиплений так званим Указом Єпископа, щось белькотів уві сні.
— Так, навіть якщо це була лише усна обіцянка, на етапі виявлення наміру належати до Церкви Ангелів мій Указ застосовується…… Принаймні, так має бути, але, схоже, з будь-якого правила є винятки.
— Вражає. Не думав, що ви вирішите приспати нас без жодних роздумів.
— Я не хотіла втягувати Тоссль та інших. Ну що ж, Нарухіто Тояма. Ти відповіси на моє запитання. Звідки ти дізнався це слово?
Слова Єпископа були холоднішими за лід.
— Це ж банальна ерудиція, кожен проходить це під час обов'язкової освіти——
Тояма спробував ухилитися від прямої відповіді.
— Свуі.
— Так.
Постать трансцендентної істоти раптово зникла.
А вже наступної миті плечі обдало вологою, ніби від раптової зливи.
До горла було приставлене масивне лезо ножа.
Він навіть не помітив, як вона опинилася за спиною. Свята Діва Свуі поставила Нарухіто Тояму в безвихідне становище.
— Вау…… Я думав, ти не з тих, хто вдається до таких методів, але, мабуть, помилявся.
Не панікуй, не лякайся. Придушивши будь-яке хвилювання, Тояма вдавано зберігав повний спокій.
— Я була б рада, якби ти усвідомив, наскільки це небезпечне слово. Свуі, залишайся так. ……Слухай, Нарухіто Тояма. Звісно, ми не можемо так просто вбити тебе, розумієш чому?
Обличчя Єпископа, яка віддала цей наказ, не змінилося. Вона лише спокійно зверталася до Тоями.
— Тому що Драко розлютиться й знищить Церкву?
Тояма продовжував удавати, що йому все одно. Це була битва не за життя, а за виснаження духу.
— Саме так. Просте питання вигоди. Але зараз я вагаюся.
Єпископ прикрила обличчя однією рукою й схилила голову.
Крізь щілини між пальцями визирали пурпурові очі, які міцно зафіксували Тояму.
— А?
— Я починаю замислюватися, чи не краще прикінчити тебе просто тут, навіть ціною знищення Церкви. Це слово "ферментація" має настільки велику вагу.
— О, гей-гей, почекай-но. Це ж просто ферментація! ……Чи не занадто це перебільшено щодо того, хто просто заважає тобі підзаробити кишенькових грошей?
"Слова Єпископа — це погроза чи вона серйозно?"
Ні, вона серйозно. Ця жінка зараз справді вагається, чи вбивати його.
Тояма дійшов саме такого висновку.
— …………Дивно, справді незбагненно, Нарухіто Тояма. Я не можу прочитати тебе, немає жодної зачіпки для аналізу. Ти знаєш про ферментацію, але твоє уявлення про неї знаходиться на такому рівні…… Ніби ти людина з зовсім іншого світу.
Єпископ, спостерігаючи за поведінкою Тоями, повільно вимовляла слова.
— Ого.
Від раптово озвученої правди серце трохи тьохнуло.
— Пані Єпископ, його серце застукало частіше. У той самий момент, коли він почув слова "інший світ".
Свята Діва стиха пробурмотіла це. "Та ви серйозно? Вона прочитала це за вібрацією ножа, притиснутого до шиї? Що за монстр."
Тояма не змінився в обличчі й залишався нерухомим.
"Ще трохи. Ще зовсім трохи, поки туман не заповнить усе."
"Тонко, зовсім тонко."
— ……Та ні, не може бути.
Єпископ розплющила лише одне око й витріщилася на Тояму. Після тривалого мовчання вона важко зітхнула.
— ……Нарухіто Тояма, ти справді на волосині від смерті. Зараз я майже наполовину схиляюся до вибору вбити тебе, навіть ціною загибелі Церкви. Ти це розумієш?
— Ага, я чудово розумію, що мені погрожують.
— Що ж, чудово. Тоді, розуміючи своє становище, будь ласка, дай відповідь на моє запитання. Де й від кого ти дізнався слово "ферментація"?
— Не хочеться вбивати старшого товариша, якого тільки-но здобула. Відповідай, старший товаришу.
Слова обох не залишали вибору. Він і гадки не мав, що слово "ферментація" зажене його в такий кут.
Схоже, єдиним правильним рішенням буде розказати все чесно.
— А-а…… Але перед цим. Як щодо такого, Єпископ? Ти ж сама казала. Що наші позиції рівні. Але поточна ситуація ну аж ніяк не схожа на рівноправну, хіба ні?
Проте це має бути зроблено за рівних умов і з власної волі. Відповідати під погрозами та відповідати з власного вибору — це геть різні речі.
— Що ти хочеш цим сказати?
На слова Єпископа, Тояма лише посміхнувся.
— Якщо погрожуєш, то будь готова до того, що погрожуватимуть і тобі.
— Я думала, ти вже усвідомив ситуацію?
Підготовка була повністю завершена.
Урешті-решт, для того, щоб люди могли говорити на рівних, потрібні не взаєморозуміння чи турбота.
А сила, здатна гарантувати власну безпеку — насильство.
— Я дію саме з урахуванням цього усвідомлення. І знаєш, усе вже скінчено.
Насильство на ім'я Свята Діва, приставлене до його горла. Нарухіто Тояма володів силою, здатною протистояти навіть цьому.
— Старший товаришу?
— Вибач, молодша. Підготовка завершена.
— Реліквія, Розвіювання.
Незареєстрована реліквія Гільдії Дослідників.
Це була нагорода Нарухіто Тоями. Найсильніша зброя.
Позамежна сила, прихована в сучасному підземеллі, яка викликає явища, непідвладні поясненню сучасної науки.
Реліквія.
— Га?
— ! Пані Єпископ?!
Коли Свята Діва помітила це, було вже занадто пізно.
Кімнатою почав клубочитися туман. Безбарвний і прозорий туман, який тихо розходився довкола, матеріалізувався у білий серпанок.
— Не рухайся, молодша. Твій дорогий Єпископ та твої колеги-котики вже потрапили в зону ураження "Кірийяби".
Кімнату заповнив туман. Жахливе знаряддя вбивства, у якому були приховані невидимі дрібні леза.
— Це туман…… Ні, ця аура, не може бути.
— ……Супутній артефакт?!
Обидві миттєво осягнули ситуацію. Перебіг подій змінився всього за один хід.
— Драко теж казала щось подібне, до речі. Пояснення просте. Моя найсильніша зброя, здатна вбити навіть того дракона, Дракона Колекціонера, Аліс Драл Флеартейл. Ефект простий: вона розриває на шматки будь-кого, хто опиниться в цьому тумані. Або ж розриває зсередини того, хто його вдихне.
У цій кімнаті життя Каноси Тіель Фільд уже опинилося в руках Нарухіто Тоями.
— Назва цієї реліквії — Кірийяба. Сила, що вбила дракона.
[Спіч-челендж. "Залякування" розпочато. Завдяки титулу "Вбивця Драконів" та оцінці фракції Посольства Драконів "Друг", шанс на успіх підвищено]
— Е……
— Розумієш, Єпископ? Справді, до моєї горлянки приставлено ніж, і ти можеш перерізати її будь-якої миті. Але з тобою те саме. Сплячий котик-молодша, Свята Діва — усі в однаковому становищі. Усередині ваших тіл кружляють невидимі маленькі леза. Ми можемо влаштувати криваву бійку просто зараз, якщо хочете.
Тояма відверто блефував. Ніж, притиснутий до його шиї, злегка здригнувся.
Свята Діва була явно спантеличена. Вона хвилювалася не за власне життя, а зрозуміла, що її володарка перебуває в смертельній небезпеці.
— ……І ти гадаєш, я повірю в такі погрози?
Голос залишався рівним, але Тояма не пропустив повз увагу, як по чолу Єпископа стікає крапля поту.
— Спробуй перевірити. Можливо, Свята Діва зможе тебе вилікувати. О, але чи здатна вона воскрешати мертвих? Це лезо вбиває навіть драконів. Цікаво, чи вдасться тобі уникнути миттєвої смерті?
— Пані Єпископ……
З реакції Святої Діви він зрозумів: схоже, її зцілювальна сила не здатна повертати мертвих до життя.
— Давай просто. Якщо ми продовжимо мирну розмову, я відкличу Кірийябу. Якщо ж ти й далі триматимеш ніж біля мого горла, вам доведеться балакати далі з лезами всередині. Все ж просто, хіба ні?
— ……Якщо ти кажеш про вдихання туману, то це стосується й тебе з Лазарем.
— Хі-хі-хі-хі-хі, ой, та облиш. Чи є у світі такий дурний отруйний жук, який помре від власної отрути? Кірийяба може обирати цілі в межах радіуса дії. Воно вб'є тільки вас.
Брехня, абсолютний блеф. Кірийяба не здатне на такі тонкі маніпуляції. Якби він активував його в цій замкненій кімнаті, це закінчилося б найдурнішим самогубством.
Проте, анітрохи не виказуючи цього, дурний отруйний жук лише посміхався.
Незважаючи на те, що його захопили ззаду й приставили ніж до горла, ситуацію в кімнаті контролював Нарухіто Тояма.
Єпископ і Тояма мовчки дивилися один на одного. Жоден з них не ворушився.
Виснажлива пауза, яка здавалася вічністю, тривала менше хвилини.
[Спіч-челендж. "Блеф". Коригування навички "Голова — комбо-набір", коригування через оцінку фракції Церкви "Особа, що потребує уваги", блеф успішний. Спіч-челендж триває.]
Раптово пропливло повідомлення, і в той самий момент Єпископ рішуче відкинулася назад, глибоко занурившись у диван.
— ……Ха-а-а, ну ти й божевільний. Такий самий, як і дракон, незбагненна стороння істота.
Хитаючи головою й дивлячись у стелю, пробурмотіла Єпископ. У її аурі більше не залишилося жодної агресії.
— Не треба порівнювати мене з цією штукою, бос.
— Заткнися. Ви ж однакові. ……Свуі, ми програли. Безглузді погрози на адресу цього хлопця того не варті. Відступи.
— ……Так, пані Єпископ.
Ніж плавно віддалився.
Свуі повільно повернулася до Єпископа.
— Ого, яка дивовижна покірність.
— Вибач, але я не настільки божевільна, як ти. Битва психопатів не для мене. Що ж, ми склали зброю, а як щодо тебе? Ти ж не збираєшся сказати: "Вибачте, що обдурив"…… чи щось подібне?
— ……Звісно ні, бос.
Тояма торкнувся своєї шиї й повільно витяг звідти Кірийябу.
Злегка змахнувши вищербленим мечем, він змусив туман, що заповнював кімнату, розвіятися так, ніби його й не було.
— Пані Єпископ, присутність супутнього артефакту зникла.
— Ага, схоже на те. Я хотіла б розпитати про ці супутні артефакти, про які Церкві нічого не відомо, але на сьогодні досить…… Фух-х, чесне слово, мій шлунок ледве не луснув, і в цьому винні тільки ви. ……Гаразд, Нарухіто Тояма, я згодна на твою угоду. Висловлюючи повагу до твоєї сміливості та сили, я хочу поговорити з тобою знову.
— Це дуже люб'язно з вашого боку. Аж сльози навертаються, бос. Відтоді як я потрапив сюди, мене оточує стільки чудовиськ у людській подобі, з якими неможливо домовитися, що я вже просто розгубився.
Ховаючи Кірийябу назад у своє тіло, відповів Тояма.
Тук-тук, тук-тук. Азарт ризику досі змушував його серце калатати.
— Ух, тепер зрозуміло, чому ти так сподобався дракону. ……Давай грати в запитання та відповіді. Я відповідаю на те, що хочеш знати ти, а ти відповідаєш на те, що хочу знати я. Згода?
— ОК, давай без насильства й усього такого. Тоді я перший. Я хочу дім, ти можеш мені з цим допомогти?
— Мені хотілося б сказати НІ, але відповідь — ТАК. У мене є кілька об'єктів нерухомості, які я тримаю для оптимізації податків. Але тобі я їх здавати не хочу.
Просте запитання — проста відповідь.
Тояма легко всміхнувся.
— Дякую за відвертість. Радий, що є простір для переговорів, тепер твоя черга.
— Ферментація. Поясни мені принцип того, що ти називаєш ферментацією. Можеш розповісти тільки те, що знаєш, але ти маєш розказати все, що тобі відомо.
Єпископ дістала з пазухи сигару. Свуі беззвучно відрізала кінчик ножем і креснула сірником.
Пурпуровий дим повільно розійшовся кімнатою.
[Спіч-челендж. Щодо ферментації: оскільки показник INT становить 6 або більше, ви можете пояснити ферментацію без перевірочного кидка]
— А-а, суть у тому, що це корисне для людини гниття. Процес, під час якого мікроорганізми розщеплюють органічні речовини й здійснюють метаболізм. Хліб, алкоголь — усе це робиться завдяки цьому.
Тояма чесно й стисло виклав те, що знав.
— ……Вражаюче, просто приголомшливо. Я ще ніколи не відчувала до тебе такої огиди, як зараз. Ти знаєш не лише про ферментацію, а й про існування мікроорганізмів……
— Почекай, така реакція…… Виходить, ти теж повністю розумієш процес ферментації, чи не так?
З реакції Єпископа випливало, що її уявлення про ферментацію, ймовірно, збігається з його власним. Тобто, розуміючи це, вона дурила всіх якимось там "благословенням ангелів".
Тояма почав шукати точки для шантажу.
— Це я мала б сказати. Про це не знають не те що вчені в Імперській столиці, а навіть у Магічній Академії. Хоча, якби це був Дракон Всезнання, то вона, мабуть, могла б знати.
— До вашого відома, з цією збоченою драконицею я бачився вперше в житті.
Згадавши жінку, яка назвала себе Драконом Людського Знання, вимовив Тояма.
— А виглядало зовсім не так. Вона поводилася так, ніби зустріла коханого після довгої розлуки.
— Тому я й перелякався. Наша перша зустріч і перше спілкування закінчилися тим, що вона пила мою кров, лежачи на килимі.
— ……Ну, це ж дракон, нічого не поробиш. Так, вираження почуттів, просто вираження почуттів. Ми відхилилися від теми. Ха-а, це справді клопітно. Ти знаєш і про мікроорганізми, і про ферментацію…… І що мені тепер робити?
— ……Така реакція, чи не занадто це перебільшено, якщо я просто розкрив твій спосіб підзаробити?
Але відчуття неправильності не зникало.
Звісно, з точки зору Єпископа, людина, яка знає таємницю її прибутку, є перешкодою.
Але чи достатньо цього, щоб казати про готовність вступити в конфлікт із драконом?
— Дурнику, це теж велика проблема. Але ти ж не настільки дурний, щоб думати, ніби можеш шантажувати мене лише цим? Ну, щодо того, щоб вивести мене з рівноваги, тобі це повністю вдалося. Чесно кажучи, десь у глибині душі я все ще недооцінювала тебе. Я визнаю це й візьму як урок.
— Ну й чудово. ……Почекай, ти щойно сказала "це теж"?
— ………………
Єпископ не відповіла. Лише пурпурові очі ледь помітно визирали з-поза вогника сигари.
— ……Церква бреше про ферментацію, називаючи її благословенням ангелів, з якоїсь іншої причини, окрім грошей?
Він озвучив свій сумнів.
Можливо, він у чомусь помилявся. Нарухіто нарешті усвідомив, що надто захопився можливістю застосувати свої сучасні знання.
— ……Ну ти й справді нітрохи не милий. Але зачекай. Тепер ти відповіси на моє запитання. Ха-а, насправді так безглуздо питати про таке……
— ……Будь ласка. З моєї точки зору, вся ця ситуація взагалі схожа на якийсь жарт. Я ж авантюрист у фентезійному світі.
— ……Ось воно. Те, про що ти тільки-но сказав.
Єпископ із гіркотою тримала сигару й схиливши обличчя, видавила слова.
— А?
— Уроки природознавства…… Уроки — це ж про навчання, правда? Освітні заклади в Імперській столиці: початкова школа, середня школа, вища академія, університет — місця, де надають освіту.
— А-а, у вас тут теж таке є? Треба буде якось вивчити географію.
— ……Я не розумію, про що ти кажеш, але ти просто не міг ходити на якісь там уроки природознавства.
— ……М-м?
"Що вона має на увазі?" Тояма не міг до кінця осягнути слова Єпископа.
Коли Тояма казав про уроки природознавства, він, звісно ж, мав на увазі свій сучасний світ. Єпископ ніяк не могла знати, правда це чи брехня——
Відчуття неправильності, липкий сумнів поступово вимальовувався в чітку форму.
— Принаймні за той час, поки я є Єпископом, та й за останні 100 років історії, немає жодного запису про те, що людина на ім'я Нарухіто Тояма вступала до навчальних закладів Імперської столиці.
У голос, що змішувався з пурпуровим димом, вслухався Тояма.
— Ну, ……………ну й що?
Спочатку він не зрозумів значення цих слів.
— ……Та ні, маячня, цього не може бути. Якщо ти серйозно, то не кажи, що……
"Що вона тільки-но сказала?"
"Якщо це правда, то це означає, що вона——"
"Ні, це неможливо." Тояма не міг відвести погляду від її примружених очей за духмяним димом.
— Я пам'ятаю всі записи й імена людей, які отримували "освіту" в Імперії за останні 100 років. І після того, як я стала Єпископом, і до мого народження. Серед них жодного разу не траплялося ім'я Нарухіто Тояма.
Як і очікувалося, ця жінка бовкнула щось абсолютно неможливе. Що за маячня.
— Брехня, адже школи є скрізь, а……
Говорячи це, він раптом усвідомив. Навчальні заклади Імперської столиці, Університет Імперської столиці.
Точно, це не сучасний світ, а фентезійний.
За побутом це схоже на середину Епохи великих географічних відкриттів, а отже, сама система освіти має кардинально відрізнятися від сучасної.
— ……Здається, ти тільки-но вперше дізнався, що в Імперії навчальні заклади є лише в Імперській столиці. Ні, ти зрозумів це з нашої розмови. Нарухіто Тояма.
У голосі Єпископа відчувалася втома.
Але Тояма почувався так само.
— А-а, ось воно що. ……Але зачекай, хіба це не дико?
Тобто ця жінка стверджує, що володіє інформацією про всі навчальні заклади, хоч вони й зосереджені в одному місці, і пам'ятає абсолютно все.
Це вже поза межами людських можливостей, це робота для комп'ютера.
— Це природно. Адже розкрити секрет мого бізнесу й завадити мені могли лише ті, хто отримав освіту. Втім, зараз це не має значення.
Незважаючи на збентеження Тоями, Єпископ просто відмахнулася від цього.
— Важливо те, що людина, яка ніколи не навчалася в освітніх закладах, перебуває тут із рівнем знань, щонайменше еквівалентним випускнику університету. До того ж ти знаєш про речі, які Церква приховувала протягом трьох епох. ……Немислимим тут є саме твоє існування.
Збивши попіл із сигари, вона глибоко затягнулася.
Єпископ у цей момент виглядала надто ефектно.
— ……Зрозуміло. Те, що університети є тільки в Імперській столиці — це щоб освіта не поширювалася на простий люд?
Імперська столиця, якщо ця країна називається Імперією, мабуть, є її столицею.
Те, що навчальні заклади є тільки там, означає, що освіту надають лише заможним верствам та привілейованим станам, які мають можливість там жити.
— Ось, саме цей спосіб мислення. Без вивчення "Багатства народів" в університеті такий світогляд не сформується. Немислимі думки та освіченість для колишнього раба-авантюриста. Хто ти такий насправді?
— Я авантюрист, просто авантюрист, який збирається відкрити пекарню.
Намагаючись повернути самовладання, відповів Тояма. Проте він усе ще перебував у дезорієнтації.
Він не розумів, до чого веде Єпископ.
Відчуття неправильності майже матеріалізувалося, але йому бракувало останнього вирішального штриха.
— Дивні слова, глибока освіченість, і водночас повна відсутність базових знань про цей світ. ……У мене справді болить голова, але зараз я сформувала одну гіпотезу щодо твоєї особистості. Можна мені звірити відповіді?
— Звірити відповіді?
— Ти, принаймні, не з материка людей. Невідомий материк або…… так, ти чужорідний елемент, що прибув звідкись значно далі…… Я помиляюся?
— А-а…… Чому ти так думаєш?
— Усе надто суперечливо. Спроба пояснити тебе як людину руйнується, жодної логіки. Ти володієш знаннями, неможливими для простолюдина, але не знаєш елементарних речей про Імперію. О, але якщо так, ім'я Імператора. Якщо ти зможеш назвати його зараз, це змінить справу. Зможеш назвати?……
— ……………
Він занімів. Він не знав, звідки йому знати? Тояма в цьому світі лише другий день.
— ……Не можеш назвати. Ха-а, жах. Усе поступово складається докупи. Якщо ти істота, що заблукала сюди з місця, про яке ми й гадки не маємо, це пояснює й твоє викривлене сприйняття драконів.
Бачачи заціпеніння Тоями, Єпископ видала ще важче зітхання.
Допаливши сигару, вона викинула недопалок у попільничку, яку піднесла Свуі.
Схиливши голову, вона трохи помовчала, а потім стиха пробурмотіла:
— ……Ні, зачекай, у статті засновниці Академії розглядалося…… На вершині Вежі Херела в Імперії, у глибинах хащі Мар'язіа в Королівстві…… Усе це описувалося як входи туди.
Залишивши Тояму осторонь, розпочався процес аналізу її надприродного інтелекту.
Він повільно, але невблаганно наближався до істинної суті Нарухіто Тоями.
— Гей, що з тобою?
Тояма не втримався від запитання.
Єпископ раптом підняла голову, широко розплющила очі, витріщилася на Тояму й випалила:
— Інший світ.
— Мгм……
Він не міг збагнути. Чому ці слова з'явилися в її думках саме зараз?
Проте висновок, зроблений цим надзвичайним інтелектом, виявився абсолютно точним.
— Я згадала. Праця першої ректорки Магічної Академії, Вільранес Мід Ларк, яку в пізні роки вважали божевільною — "Роздуми про вершини та глибини".
Єпископ зупинилася на цьому.
Вона подивилася Тоямі в обличчя й знову зітхнула.
— Перестань, Нарухіто Тояма, робити таке серйозне обличчя…… Ох, голова розривається, чесно.
— ……Вражає. Тепер я розумію, що відчувають люди, спілкуючись із Шерлоком Холмсом.
"Та ну нафіг. Ця жінка просто неймовірна."
Більше нічого не спадало на думку.
"Справжній геній, дійсно високоінтелектуальна людина — ось яка вона."
Тояма забув про всі хитрощі й просто віддав належне її розуму.
— Хто це такий?
— Персонаж із творів Артура Конан Дойла в Англії. Ім'я людини з таким самим монструозним розумом, як у тебе.
— Англія…… Що це за слово?
— Назва країни. У моєму світі було незліченна кількість країн.
— Тобто ти навіть не заперечуєш? Ти, виходить, людина з іншого світу, якою б божевільною не здавалася ця думка?
— З моєї точки зору, це ви люди з іншого світу. Але загалом твоє уявлення правильне. Я помер у своєму світі. Це я точно пам'ятаю. Але потім почув якийсь дивний голос, а коли отямився — був у кареті, де й зустрів Лазара. Ну й так далі.
— Хоча я сама це вимовила, але від цього справді болить голова. Ну, хай буде так. Принаймні, якщо сприймати тебе як людину з іншого світу, з іншою історією, то все стає на свої місця.
— Мати такий гострий розум — це теж проблема. Чекає багато клопоту.
— Еге ж, і зараз це джерело клопоту сидить переді мною з гордовитим виглядом.
Єпископ розслабилася й усміхнулася.
— Лазар, хоч і виглядає так, насправді дуже скромний, знаєш?
Тояма подивився на сплячого поруч ящера й відповів.
— Я про тебе, Вбивця Драконів. ……Можна поставити одне запитання?
— Якщо зможу відповісти.
Він приготувався до будь-якого складного запитання, але воно виявилося несподіваним.
— ……Ти сказав, що помер. Тобі не було страшно?
Коли Єпископ вимовила це, Свуі на мить прикусила губу.
— Несподівано. Я думав, ти запитаєш про мій світ.
— А-а, чесно кажучи, це мене не дуже цікавить. Я не вчена й не дослідниця. Мені достатньо розуміння, що ти з іншого світу, для переговорів. Чи існує той світ насправді, чи ні — мені байдуже. Тож, якщо можеш, дай відповідь. Яке воно — вмирати?
Відповідь Єпископа була сухою, але її запитання залишалося незмінним.
"Якою була смерть?"
Про це Єпископ запитувала Тояму.
— ……Холодно, важко й сонливо. Повільно, але невблаганно втрачаєш можливість керувати власним тілом.
Він відповів чесно.
Він просто висловив усе, що відчував тоді, вмираючи в підземеллі.
— ……Було страшно?
Голос Єпископа звучав як ніколи беззахисно й тихо. Тояма помітив, як Свуі відвела погляд у той самий момент.
— ……Та ні, страху було менше, ніж очікувалося. Мабуть, тому, що я був п'яний від підземелля.
Не намагаючись брехати, Тояма відповів щиро.
Він відчув, що має зробити саме так.
— Ось як…… Холодно, важко й сонливо, значить.
— Ага, але в самий останній момент було відчуття, ніби це було весело.
Невимушено зауважив Тояма.
Здається, це було саме так.
Подивившись на Єпископа, він побачив, що вона заніміла з трохи відкритим ротом.
— ……Хе-хе, що це за відповідь? Ну що ж, значить, у тебе було хороше життя. Якщо ти міг подумати так наприкінці, це вже чудовий результат.
Розслабившись, Єпископ усміхнулася.
— Що ж, дякую за чесну відповідь. Це було корисно.
— Ага, будь ласка. Ми трохи відхилилися від теми. Коротше кажучи, у мене немає жодних документів чи опорних точок у цій країні чи в цьому світі. Але мені потрібна база. Я з тих людей, які купують дім відразу, навіть у іграх із відкритим світом.
— Спишу нерозуміння деяких слів на те, що ти з іншого світу. ……Будинок є, але варіант аж надто гарний. Розташування чудове, близько до торгового району, площа велика, майстри з ковальні розробили й зібрали все самі, та ще й каркас із деревини з Королівства.
Погойдуючи пальцем, продовжувала Єпископ.
Її мова була повільною, з відтінком удаваної поважності.
— Не ходи довкола. Що ти хочеш сказати?
— Гроші. Як перший внесок…… Ну, я б хотіла принаймні 5 платинових монет. Ти ж зможеш платити?
Побачивши усмішку Єпископа, Тояма звузив очі й понизив голос.
— ……Жадібність теж має межі, пані Єпископ. Я ж не кажу, що не платитиму орендну плату. Може, спробуємо знайти компроміс?
Завищує ціну. Тояма гострим поглядом впився в Єпископа.
— Навіть якщо ти з іншого світу, знижок не буде. Щирість — це гроші, авантюристе.
Здається, позиції не зміняться.
Це кінець.
Тояма придушив внутрішній сумнів і витягнув свою карту.
— ……Ви ж заробляєте величезні гроші, приховуючи факт ферментації? Податок на благословення — гарно вигадано. Я ще не до кінця розібрався в тутешніх звичаях, але більшість їжі в гільдії — це хліб і пиво. Усе це пов'язано з ферментацією. Ви точно гребете гроші лопатою.
Він натякнув, що може розкрити цей секрет.
І що вона зробить тепер?
Але сумнів усе ще не зникав.
— ……Ой, ой-ой-ой. Здається, ти дещо переплутав. Твої слова звучать так, ніби ми вигадали брехню про благословення ангелів і поширюємо її.
— А хіба це не так? Ти ж сама розумієш, що ферментація — це метаболізм мікроорганізмів?
— Ха, ха-ха, зро-зу-мі-ло. Зрозуміло, зрозуміло. Ось воно що. Нарухіто Тояма, між моїм і твоїм розумінням все ще існує величезна прірва.
— Що ти кажеш?
— З твоїх слів випливає, що у твоєму світі ферментація майже повністю досліджена. Якщо ви знаєте про мікроорганізми, то у вас є сили, здатні керувати магічними формулами, як Академія?
— ……У нашому світі магії немає, це вигадки. Ну, хоча були підземелля, монстри й реліквії. Можливо, це просто приховували.
— ОК, тобто ви зрозуміли механізм ферментації іншим шляхом, схожим на магічні формули. М-м. Обов'язкова освіта…… Не кажи мені, що освіта є обов'язковою для всіх?
— На жаль для тебе, це саме так. До 15 років усі без винятку ходять до школи.
— Вау, божевілля. А як щодо авторитету королівських родин чи аристократії? Як ви підтримуєте порядок…… Ой, я знову відхилилася. Це моя погана звичка.
— Що ти намагаєшся сказати?
— Узгодження понять. Механізм ферментації, про який ти кажеш — це правда, абсолютно так. Але це лише половина. Церква приховує правду не лише заради податку на благословення.
— Га? Ти хочеш заглибитися в анаеробні процеси чи щось таке?
Незрозуміле відчуття нарешті набуло форми.
Він дійсно щось упустив.
Тояма сам того не помічаючи, сковтнув слину.
— Ні, справа не в дрібницях, а в самій основі. ……Ангели існують, і їхнє благословення також існує.
— А-а, ти про церковні догми?
— Ні, усе значно простіше. Приблизно 100 чи 150, здається?
— Що це за число?
Раптово названі цифри. Про що вони, здогадатися було неможливо.
— Кількість людських держав, які існували до третьої епохи Імперського календаря. Період безперервних війн, тривалість і причини якого невідомі. Безліч країн народжувалися й зникали.
— Велика війна…… Світова війна?
— О, влучна назва. Епоха, коли билися й гинули численні герої та легенди. Зрештою залишилися лише дві держави — Імперія та Королівство.
— Імперія й Королівство знищили інші країни?
— Ну, кілька вони точно знищили. Герої теж знищили чимало країн. Зрештою, і Імперія, і Королівство виникли внаслідок об'єднання малих держав під час цієї війни. Дракони в Імперії та Герої в Королівстві стали причиною їхнього виживання.
— І як це пов'язано з ферментацією?
У нього з'явилося погане передчуття. Проте Тояма продовжував розпитувати.
— Наприкінці епохи війн, окрім Імперії та Королівства, існували й інші держави. Країна Світла Соамаль, батьківщина першої святої діви, Князівство Рана, країна, де народився "Розвідник" із загону Героїв, Фолл. Скажи, Нарухіто Тояма, ти можеш уявити, як вони загинули?
— Війна? Якщо залишилися тільки Імперія й Королівство, хіба це не очевидно?
— Ні, відповідь проста. Усі країни, крім Імперії та Королівства, загинули тому, що в них повністю припинилася ферментація, тобто діяльність мікроорганізмів.
— ……М-м?
Від цих слів Тояма лише схилив голову.
"Діяльність припинилася?"
"Про що вона каже……"
Не зважаючи на спантеличеність Тоями, Єпископ продовжувала.
— Тобто ти не почув? В один день пиво перестало варитися. Хліб не піднімався, сир не твердів. А потім почала гинути худоба. Корови, коні, вівці — усі тварини, що харчувалися травою, вимерли.
Вона говорила спокійно, ніби читала казку.
— Потім їжа перестала псуватися. Спочатку всі раділи. Але невдовзі почалися дивні речі. Усі немовлята вмирали одразу після народження. Потім настала черга дорослих. Ніхто не хворів, але люди раптово падали й помирали.
— Гей, почекай.
"Що це за жах?" Сумніви Тоями раптово переросли в тривогу.
Історія тривала.
— І нарешті сталося найстрашніше. Мертві перестали повертатися в землю. Тіла людей і тварин не розкладалися. Скільки б їх не ховали, вони залишалися плоттю. Круговорот життя просто зупинився.
Єпископ повідомляла лише факти.
Таємниці світу, які зберігала Церква.
— Навіть після спалення попіл і кістки не ставали землею. Тому що ангел відвернувся від них, тому що їй це набридло, тому що вона їх не обрала.
— Почекай, тобто мікроорганізми перестали розкладати залишки? Якщо це правда, то в тих країнах і досі лежать гори тіл……
Єпископ заперечно похитала головою.
— Бідні країни та люди, покинуті ангелом. Але дракони, які були добрішими за будь-кого, прокляли цей вчинок ангела. Вогняні дракони спалили покинуті тіла, а Водяні дракони змили покинуті землі на край світу. Адже дракони існують саме для підтримання цієї рівноваги.
Масштаб історії Єпископа важко було осягнути.
Тояма просто мовчки слухав.
— ……Це рядок з історичної книги Церкви Ангелів. Церква знає про мікроорганізми та ферментацію. Але цей процес залежить від волі того, кого ми називаємо ангелом.
Єпископ подивилася прямо на Нарухіто Тояму.
— Благословення — це не брехня.
— ……Ні, що за маячня, як якась істота може втручатися у ферментацію?
Ось вона, суть сумніву.
За ферментацією стоїть якась незбагненна сила.
— У цьому світі це природно. Ферментація справді є результатом діяльності мікроорганізмів, з неї роблять хліб і алкоголь — це правда. Але весь цей процес працює лише завдяки примсі істоти, яку ми називаємо ангелом.
— Почекай, якщо це правда, то ця істота може керувати мікроорганізмами? Та не може такого бути……
— Воно існує. Хоч ніхто не бачив її вигляду й не чув голосу, воно точно є. Наш світ існує лише завдяки примхам цієї незбагненної істоти.
Запаливши другу сигару, Єпископ подивилася в стелю.
— Обов'язок Церкви Ангелів простий. Поширювати славу ангела, щоб ніхто не піддавав її сумніву.
Щоб зменшити кількість тих, хто намагається наблизитися до цієї таємниці.
Організація, створена для того, щоб дурні люди не шукали ангела.
— Відвертати небезпечну цікавість від ангела й підтримувати стабільність світу — ось наша справжня місія. Було б зовсім не смішно, якби через чиюсь дурість світ загинув, правда?
Існує незбагненна істота, яка з невідомих причин може знищити світ за власною примхою.
І приховувати цей факт від світу — справжня місія Церкви.
— Почекай, це дивно. Якщо існування ангела не підтверджене, чому ця релігія стала настільки сильною, фактично єдиною? Як взагалі дізналися, що зникнення мікроорганізмів — це справа ангела?
— Ось, Нарухіто Тояма, це й є відповідь.
— А?
— Незважаючи на відсутність прямих доказів, усі люди в Імперії просто вірять в існування ангела. Не розумом, а на рівні душі. Вони просто знають, що вона існує, що вона десь є.
— Це якась дурість……
Жахливе відчуття.
Цього не може бути, хотілося б сказати йому, але власне існування Тоями тут уже було чимось неможливим.
Життя, яке мало закінчитися, продовжилося в іншому світі, наповненому його бажаннями.
Якщо сталося таке, то заперечувати існування ангела він не міг.
— Ми змушені вірити. З самого народження на нас накладено пута ангела. Ми створені так, щоб наша віра була спрямована до неї.
— ……Що це за маячня?
У її голосі відчувалася смиренність.
Тоямі залишалося лише пробурмотіти це.
— Хе-хе, не хотілося цього знати, правда? Знати, що існує така істота. Але для підтвердження існування ангела цього достатньо. Так вважав перший Єпископ. У світі все спокійно, поки ми молимося, щоб ця істота не виявила примхи.
— ……Навіть Христос здивувався б. Це звучить максимально підозріло. У моєму світі теж було повно дивних богів, але таких лякаючих майже не траплялося. О-о…… Серйозно? Тобто у вас немає навіть слова "бог" чи самого поняття бога?
Це дійсно дивно.
Якщо розібратися, то навіть назва "ангел" звучить безглуздо.
Адже бога немає. Тоді чиїми посланцями є ці ангели?
— Десь я чула подібне…… Здається, це щось схоже на ангела.
— ……Ну, наші боги були не настільки лякаючими.
— Всюди є схожі істоти. Ну то як, Нарухіто Тояма? Дізнавшись правду про ферментацію, ти все ще збираєшся шантажувати мене?
— ……Ні, я утримуюсь. Ця історія виявилася в десять разів гидкішою, ніж я уявляв, тож краще не лізти далі.
Це було схоже на спробу зачепити змію, а отримати постріл із базуки.
Тояма швидко відмовився від ідеї використання сучасних знань для шантажу.
Це надто небезпечна тема, до якої краще не наближатися.
— Мудре рішення. Мені менше роботи.
— І то добре.
[Спіч-челендж завершено. Завдяки частковому успіху відносини з Церквою змінено на "Спільний курс". Отримано глибоку інформацію про "ферментацію". Отримано закриту інформацію про "Велику війну". Прихований квест "Who is she — Хто вона?" активовано. Мета квесту: зібрати інформацію про "ангела". ※ Квест надзвичайно небезпечний. Проходження не рекомендується]
Подивившись на повідомлення, Тояма подумки випалив: "Оце так влип", але почав міркувати.
"І що тепер робити?"
Карта, яку він витягнув, виявилася надто небезпечною.
Це була не просто переможна карта, а щось на зразок рідкісного й небезпечного артефакту, з яким важко впоратися.
— Ну що ж. Як плату за мовчання я можу знизити перший внесок до 4 платинових монет…… Ні, 4 платинові монети та 50 золотих. Це величезна знижка, знаєш?
Єпископ трохи пом'якшила свій тон, і ціна знизилася.
Але це все одно була величезна сума.
— Не може бути…… Пані Єпископ зробила знижку……
— Ага…… Але це як крапля в морі……
На відміну від здивованої Свуі, Тояма лише втомився від її жадібності.
— Гей, що це за реакція? Я очікувала вдячності. Я врахувала те, що ти не став використовувати дракона чи ферментацію для погроз.
— Та це ж копійчана знижка.
— Це чудова ціна. Тим паче, що земля в тому районі обов'язково подорожчає через майбутнє Драконяче свято. Сам факт того, що я віддаю її…… Це стільки втрачених золотих монет……
— Е, ти що, плачеш? Серйозно плачеш?
Бачачи, як Єпископ починає схлипувати, Тояма був шокований.
Цю жінку треба якось заспокоїти.
Розмова знову зайшла в глухий кут, коли раптом.
— Хм, зрозуміло. Але слухай, жаднюго. Це ж Драконяче свято взагалі стало можливим завдяки тому, що Нарухіто "вбив" мене. З огляду на це, ціну можна було б зробити й трохи приємнішою, хіба ні?
Голос, у якому поєднувалися велич і дитячість.
Тояма знав цей голос.
— Про що ти кажеш! Скільки клопоту Церкві завдали ці ваші драконячі справи! Лицарі Церкви взагалі подурнішали через це, а через цю вередливу драконицю моє життя скоротилося на…… на, на, на………… О Найкрасивіша й Найвеличніша істота на землі, Драконяча Жрице, сам факт розмови з вами є занадто великою честю для мого нікчемного існування!
Продовжуючи говорити, Єпископ раптом зблідла й різко змінила тон.
Вона роздавила сигару рукою й не чекаючи наказу, опустилася з дивана на одне коліно. Свуі квапливо пішла за її прикладом.
Дивовижна зміна поведінки.
Істота, здатна змусити Єпископа так поводитися, в Імперії була лише одна.
— Ха-ха-ха, ти чудово змінила тон, нікчемо.
— О, Драко, з поверненням.
У кімнаті відкрилися ворота з вогню.
Звідти повільно вийшла висока, ідеально складена золотава красуня.
Одне блакитне око й пишне золотаве волосся.
На слова Тоями вона відповіла сонячною усмішкою.
— Угу, я повернулася, Нарухіто.
Дракон Колекціонер, Аліс Драл Флеартейл, повернулася.
— Оу, мені кінець.
Прошепотіла Єпископ до неба, але ніхто її не чув.
— Хм, здається, я чула слово "вередлива дракониця"…… Єпископ, про кого це було?
Драко, опинившись за спиною Тоями, нахилила голову. Голос був спокійний, а обличчя справді усміхалося.
Проте її очі не сміялися. Вертикальні зіниці, схожі на глибокі морські ущелини, зафіксували Єпископа.
— Е, це про тебе——
— МОЯ ВОЛОДАРКА ДРАКОНИЦЯ!! МОЯ ВОЛОДАРКА ДРАКОНИЦЯ! Так! Дракон Колекціонер! Про вас ішлося! Правда ж!! Правда ж, Тояма, Інквізиторе!
Перебиваючи слова Тоями, закричала Єпископ. Відкинувши попередній образ, вона кричала з усією силою, сповнена жаги до життя.
— А, ну так.
Тояма повністю піддався її напору. Вона неймовірно швидко змінила позицію.
— Хм, ось як, не знала. Не чекала, що ти так поклоняєшся мені. Мені байдуже до поклоніння звичайних людей, але чути це від тебе непогано, жаднюго.
— Я…… я не гідна таких слів.
— До речі, жаднюго. Ну, Нарухіто Тояма — мій друг. У нього немає ні дому, ні документів. Але коли я намагаюся прихистити його, цей сперечальник постійно вислизає.
— Можеш не порівнювати мене з вугрем?
Зітхнула Драко, а Тояма пробурмотів у відповідь.
— Я…… я розумію ваші турботи, Драконяча Жрице……
Обережно вимовила Єпископ.
— О! Справді?! Ти розумієш! Ха-ха! Чудово, чудово! Тоді ось що, як друг, я хочу, щоб Нарухіто якнайшвидше знайшов дім. Без постійної адреси ми навіть не можемо нормально листуватися.
— Листуватися…… кажете?
— Є якісь проблеми?
Голос Драко, звернений до Єпископа, звучав зовсім інакше, ніж з Тоямою — це був низький, справжній голос дракона.
— Н-ні-ні-ні!! Жодних! Жодних проблем!
Єпископ з такою силою впала обличчям у килим, що здавалося, він зараз спалахне.
— Тоді чудово. Слухай, жаднюго. Звісно, я не кажу про безкоштовно, орендна плата буде чесною. Можеш підшукати дім для мого друга? А?
— ……Драко.
Зворушений такою турботою дракониці, Тояма відчув вдячність. Це було схоже на те, якби тиранозавр став твоїм другом.
— А, г-г-га…… з-звісно……
— Вражає, це найстрашніше обличчя, яке я бачив.
З обличчям, спотвореним судомою, Єпископ нарешті погодилася.
— ……Інквізиторе Тояма, на знак поваги до Драконячої Жриці та Церкви, ми надамо тобі дім у пагорбах торгового району…… Перший внесок……
Єпископ подивилася на Тояму з виразом обличчя, сповненим розпачу.
"Ну, вибач, чувіха."
Тояма більше нічого не міг сказати.
— Перший внесок?
Драко знову нахилила голову.
Її очі все ще не сміялися.
Вона дивилася на Єпископа так, ніби динозавр із Парку Юрського періоду дивиться на людину.
— Хі-і-і!! Перший внесок…… не потрібен…… не потрібен, і-і-і-і…… Гі-гі-гі-гі.
Єпископ, перетворившись на машину для видавлювання слів, вимовила це через силу.
— Драко, наш бос зараз помре від розпачу.
Мимовільно пробурмотів Тояма.
— Ха-ха, між нами, мені навіть подобається бачити, як вона мучиться.
Прошепотіла Драко біля його вуха.
У її красивому голосі відчувалася виразна насолода.
— Дракон-садист……
— Клич мене Драко, Нарухіто.
— А Аліс не можна?
Пікон.
[Навичка "Вбивця Драконів (у прямому сенсі)" активована]
— Гяу…… Нарухіто жорстокий.
Драко відвернулася, на мить показала хвіст і відступила.
Дракон і Вбивця Драконів гралися між собою.
— ОРЕНДА!!
— — М-м?
"ОРЕНДА!"
Видавлений вигук лунав кімнатою.
Дракон і Вбивця Драконів здивовано перезирнулися.
— Оренда, але оренда має бути чесною, вов, ви будете платити, 4 золоті монети на місяць, ні, 5…… Навіть якщо нас спалить полум'я дракона, від цього я не відступлю-ю-ю-ю!
Сидячи на колінах, зі сльозами й соплями на обличчі, Єпископ викрикувала ці слова. Складалося враження, що для неї це кульмінація життя.
— …………Плати їй, Нарухіто. Якщо ми не платитимемо, вона, здається, відбере навіть скарби з Посольства Драконів.
Ця картина змусила поступитися навіть драконицю.
— А, ну так. Вражає, я вперше бачу людину, яка просить оренду зі кривавими сльозами на очах.
Тояма остаточно сформував уявлення про Єпископа: "Ага, вона точно божевільна".
[Спіч-челендж (Дракон) успішний! Отримано право на оренду будинку. Оскільки базу отримано, можна розпочати новий квест. Побічний квест "Запали вогонь у кам'яній печі" активовано. Мета квесту: відкрити пекарню]
.
.
.
(П.П Чому мені здається що ці так звані Ангели, зустрівши Тояму тупо втікати почнуть, зі словами "Ну нафіг, ну ти бачив, бачив!".)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]