Розділ 42 - Ти — Я твій найрозумніший дракон, який зробить тебе щасливим, але тільки без вогню, капп, оні та дурнів
— Нумо! Схопити їх! Опору не чинити! Брудні грішники!
Раптом вриваються лицарі, а м'язиста туша, яка їх привела, вигукує накази.
— Нарухіто.
У Лазара миттєво перемикається тумблер. Щойно він був м'яким ящером, а вже за мить перетворився на холоднокровного хижака, який бозна-що замислив, повернувшись до безпристрасного зміїного обличчя.
— Ні. Ще ні, Лазаре.
Тояма зупинив Лазара. Його погляд спрямований на єпископа, яка сидить понурившись прямо перед ними.
— Єпископе-сама!
Свята Діва раптом широко розплющила очі й звернулася до неї. Проте ще до того, як її вигук стих:
— Указ Великого Єпископа: оголосити. Термін — один місяць. Ані-руш, бидло.
Це був холодний голос. Принаймні це не був голос і погляд, адресований людині.
— А?! — Ґа!? — Ґі?! — Бве?!
Ґаран, ґаран, ґаран.
Разом із короткими криками, лицарі падають один за одним.
Цей жахливий указ, що передається тільки найвищому духовному лідеру Церкви, змушує зухвалих негідників підкоритися наказу.
— Що?! Що це означає?! Єпископе! Використати цей мерзенний указ проти чесного меча нашого Лицарського ордену?!
М'язиста туша реве так, ніби й справді щиро не очікувала, що таке взагалі може статися.
— Тц, усе-таки не подіяло, так?.. Та ні-ні, бароне, перепрошую. Ви раптово вдерлися до кімнати й почали грубіянити моїм гостям, тож я просто злякалася. Охохохо...
Єпископ відповіла м’язистій туші з натягнутою усмішкою. Схоже, для істот рівня вище за 10 Мечів одного місяця життя, відданого Указу Єпископа, замало.
— Ех ти, лисице! Які ще, в біса, гості?! Вони вбили наших вартових біля брами фракції Лицарів і навіть кинули виклик суду 10 Мечів! Вони — вороги Церкви! Якщо ти заважаєш мені, то стаєш на заваді всій Церкві!
— Ого, як ви заговорили від імені всіх. Бароне, а чи не занадто довго ви засиділися у своєму Лицарському ордені? Вважати рішення однієї фракції волею всієї Церкви — хіба це не свавілля?
— Щ-що?! Що за дурниці ти верзеш, грошовита лисице?! Лише тому, що дракон трохи запам’ятав тебе, ти вже уявила себе казна-ким?! Жінка має знати своє місце...! Кх...
М'язиста туша, яка продовжувала верещати, раптом замовкла.
Це був Тояма.
— Від тебе смердить потом, м'язистий осьминоже. Зрештою, чого ти сюди приперся?
До горла вкритих обладунками м'язів було приставлено відламане лезо.
Оскільки на нього раптом перестали звертати увагу, він про всяк випадок витяг Кірийябу зі свого тіла й контратакою підлаштувався під рух м’язаня, який оголив меч проти єпископа.
Смердючий піт крапнув донизу.
— У-уну?! Грішнику! Ти хоч розумієш, перед ким стоїш і що коїш?!
М'язань верещав. Голос занадто гучний. Тояма скривився.
— Ува, ще й з рота тхне. Після ванни це просто жахливе відчуття... Зав'язуй, м'язистий осьминоже. Подивися на кицюню та маленьку сестру-черницю, які стоять поруч із цією кепською бабою. Тебе ж просто вб'ють, знаєш?
— ................
Туди, куди він показав підборіддям, двоє супутників пообіч єпископа безпристрасно дивилися на м'язаня.
— Пхе, і що це за дурниці. Якесь невідоме низькородне котяче створіння та осквернена Свята Діва, коханка цієї лисиці! Вони мені не суперники, адже мене любить світло Ангела!
Незважаючи на те, що до його горла приставлено лезо, м'язань, схоже, нітрохи цим не переймався.
Він лише продовжував кричати.
— Ува, ти реально тупоголовий м'язань. Тебе ж політкоректність знищить.
— Грішнику! Я не прощу образ на свою адресу! Дурню, який видає себе за Вбивцю Драконів! Як таке нице створіння, як ти, могло вбити дракона?! Як ти взагалі домовився з тією особистістю?!
М'язань ревів. Проте в його голосі з'явилися легкі нотки вологості.
— ...Бароне, я не можу залишити ці слова поза увагою. Це також образа Драконячої Жриці.
— Заткнися, лисице! Я цього не визнаю! І тебе також! Чому таких низькородних вискочок із простолюду кличуть до Посольства Драконів?! Зазвичай це має бути обов'язком нашого Лицарського ордену!
У цьому голосі виразно відчувалася заздрість.
Тоямі аж моторошно стало. "Драко, та хто ж це так у тебе закоханий?"
— ...Тому що від вас немає жодної користі, от мене й кличуть.
Від слів м'язаня єпископ приклала руку до лоба й застогнала. Поговірка про те, що різниця в інтелекті робить спілкування болісним, виявилася правдою.
— Ну?
Між інтелектом 28 та інтелектом 0 існувала сумна прірва.
— Ой, перепрошую. Це я сама собі сказала... Як щодо того, Орденмейстере, щоб ми зараз опустили зброю? Навіть якщо це ви, із перерізаним горлом ви все одно помрете.
— Пхе. Лисице. Гадаєш, я піддамся на таку погрозу?!
— Та в тебе ж мізків не вистачить зрозуміти, погроза це чи ні.
Він приставив відламане лезо Кірийяби до шиї м’язистого товстуна, який був на голову вищий за нього, ледь торкаючись тонкої шкіри.
Від шиї стікає цівка крові, але м’язистий товстун лише вишкіряється.
— Ви що, з глузду з'їхали?! За кого ви мене маєте?! Я — Орденмейстер славетного Лицарського ордену Церкви Ангелів—
— Орденмейстер дурнів, чи не так?
Слова м'язаня трохи запнулися—
— Х-хлопчисько!! Ну що ж! Спробуй! Відчуй на собі міць священного таїнства Ангела, "Колісниці"!
Гнівний крик. Від гучного голосу, що вібрував у повітрі, глечик із водою, який стояв на столі, упав на килим.
— ...Давно я не користувався цим напряму.
Тояма вклав силу в Кірийябу—
— Мм? Фух, грішнику, це попередження. Тобі краще опустити цю руку.
— А?
Хмикнувши, м'язиста туша посміхнулася, ніби щось зрозуміла.
— ?! Ні! Людина, що вбила дракона! Назад!
Свята Діва, маленька сестра-черниця, широко розплющила очі й закричала. Тояма покірно послухався судження сильного і—
— Няха, на один хід запізнився~.
Збун.
— Ха?
Відчуття в правій руці від ліктя й нижче зникло.
Раптово права рука стала легшою, і лише після цього він нарешті усвідомив.
Правої руки від ліктя... немає—
Кірийяба теж зникла.
— Аххх.
Круть, круть.
Паш.
Того, хто відсік руку від ліктя й упіймав її, виявився лицар у тонких срібних обладунках та масці — масці з безглуздим плачучим обличчям.
— Хе-е, добре тренована права рука. Няха-а, виглядає апетитно~.
Притискаючи руку до маски, лицар у масці прошепотіла голосом, сповненим насолоди. Голос був глухим, але жіночим.
— Нарухіто?!!
— Кх, у-у!! Ч-чекай, Лазаре, ані-руш!
Втративши рівновагу, Тояма відступив назад.
Руку відрізали, але немає ні болю, ні крові. Очевидна аномалія.
Він зупинив Лазара, який кинувся до нього, і впився поглядом у маску.
Адже лицар у масці зосередила свою увагу саме на русі Лазара.
— Няха, помітив? А у тебе гарні очі. Хтозна, може, чутки про Вбивцю Драконів — це й не зовсім вигадки, чи не так, Орденмейстере?
Жінка в масці раптом послабила жагу крові.
— Ґвахахахахаха! Дурниці! Але чудова робота! Мій Другий Меч, "Убивство" Брена! Прекрасна техніка володіння мечем!
Гучно вишкірена м'язиста туша викликала огиду.
— Няхаха, яка духота. Ви занадто гарячкуєте через підбурювання віце-орденмейстера, Орденмейстере.
Жінка в масці відповіла по-дружньому.
З того, як вони називали одне одного та обмінювалися словами, він усе зрозумів.
Вона теж була одним із тих монстрів-лицарів з 10 Мечів, того ж штибу, що й та праведна баба Сторл.
— Ну, так!
Раптом величезний кулак злітає в помаху, повністю закриваючи огляд, і—
— Кх!!
Лише трохи згодом він усвідомлює, що його відкинуло ударом. Світ крутиться, і здається, ніби на нього всією масою налетів монстр.
Ну й дика сила.
— Ого...? Ти спонтанно вдарив мене головою. Нахабно збив силу мого кулака, чи що?
— Нарухіто?! Ах ти ж?!—
Цього разу Лазар дійсно рушив, проте—
— Няха, су-у-у, ммм, який приємний запах, лізардоніанець. Кров і прокльони пахнуть саме так, як треба. Гей, скількох людей ти вбив досі, розкажи~.
Плавно, легко, майстерно володіючи навичками.
Лицар у масці опинилася за спиною Лазара. Вона поклала руку йому на шию й захопила в больовий прийом.
— К-кляття, ця рука...
— А-а, це рука твого господаря. Ні, але що більше я дивлюся, то кращі м'язи. М'ясо таке ж гарне, як у людини 3-го рівня. У-у-ух, аж заводить, ня~.
Лазар люто дивився назад, але їй байдуже.
— Ц-цей байстрюк...
— Годі, Лазаре, не рухайся. Не рухайся.
— Няха, яке чудове обличчя, Вбивце Драконів. Тобі відрізали руку, а шоку майже немає, ти з тих, у кого гнів перемагає страх. Чудово, чудово. Є над чим попрацювати. О, не хвилюйся, кров поки не тече.
— Покидьок...
— О-о-о, які очі~. Аж мурашки по шкірі, ня~. ...Так і хочеться завдати тобі болю♪
Пач.
Жінка в масці клацає пальцями, і водночас...
— Кх-х-х-х-х-х-х-ґа!??
Погляд викривився, пекельний біль.
— Няхахахахаха! Як тобі? Як відчуття? Послідовник "Убивства", "7 інструментів Енью"! Те, що я використала на тобі, це меч для різання ниток! Час, коли потече кров чи з'явиться біль, вирішую я. Як тобі? Няхаха? Розумієш, що це означає? Може, пустити тобі кров, ня~?
— ...Я обов'язково тебе вб'ю.
— Няха.
— Припини, Брено. Цього грішника ми стратимо після Ангельського Суду. Зараз ще занадто рано з ним розправлятися!
— Тц, слухаюся, Орденмейстере.
Тояму та Лазара миттєво підкорили.
У кімнаті панувала напружена атмосфера, і в цей момент заговорила вона.
— Орденмейстере, що це має означати? Вони — мої гості й друзі дракона. Ви хоч розумієте, що коїте?
Єпископ, яка досі спокійно спостерігала за перебігом подій, тихо мовила.
— Пхе! Боягузлива лисице! Ти сама при глузді?! Гості? Вони — бунтівники, які підняли меч проти наших лицарів! Навіть за законами Імперії бунт проти лицарів вважається тяжким злочином!
— .............
— Що таке?! Немає чого сказати?! Ґвахахахаха!! Хоч ти й гостра на язик, але зрештою ти лише дівчисько, яке засиділося в дівках! Здається, ти злякалася моєї величі!
— ...Більше жодної зневаги до Єпископа-сама, я цього не прощу.
— Господине, дайте наказ. У мене шерсть дибом стає, терпіти не можу.
Двоє випромінювали жагу крові в бік м'язаня.
— Няха, Свята Діва та кицька-вбивця. Чудово, зібралися головні бойові сили фракції Єпископа. ...Так і хочеться розібрати тіло Святої Діви на частини~.
Жінка в масці загорілася від цього.
Жага крові з обох боків зростала.
— Чекайте, ви обидві.
Проте голос єпископа зупинив їх.
— Але ж!
— Головна Свята Діва Свуі, ти теж не збираєшся слухати мої слова?
— Кх, я перейшла межу. Покарайте мене, як забажаєте.
— Залишся на місці. Твоя черга скоро настане. А тепер, Орденмейстере та Другий Лицарю, я скажу це лише двічі. Відпустіть моїх гостей.
Єпископ вгамувала Святу Діву лише словами, її вузькі очі розплющилися й спрямували погляд на зухвалого лицаря.
— Казати одне й те саме кілька разів!! Вони — грішники! Вони вбили вартових нашої фракції Лицарів!
М'язиста туша викрикнула гнівний крик.
Але це правда. Це факт, що Тояма та Лазар розправилися з вартовими.
Це факт, що вони вбили представників влади з особистих мотивів.
У слів м'язаня не було помилки, тому захищати Тояму було суперечливим навіть для єпископа—
— 8 осіб.
Названа кількість людей. Це кількість тих вартових, із якими ненажерливий авантюрист розправився на догоду своїм бажанням.
Поклавши підборіддя на руку, у зухвалій позі єпископ Каноса тихо мовила:
— Мм?
М'язиста туша, звісно ж, не міг зрозуміти, що вона має на увазі.
Тонкі губи єпископа викривилися в півмісяці.
— Еге ж, це була бездоганна робота. Швидко, безжально, холоднокровно, сповнено підступності, і вони змусили їх страждати якомога довше перед смертю.
— ...Що ти верзеш?
Нарешті м'язиста туша широко розплющив очі.
— Це була чудова робота. Інквізиторе Тояма, помічнику інквізитора Лазаре. Як я й наказувала, ви звершили прекрасний суд світла над дурнями, які повстали проти закону Церкви Ангелів.
Вона вже була готова. Вона вже продумала цей шлях.
Єпископ відкриває карту, яку приготувала як козир для переговорів із Вбивцею Драконів.
Тобто це був козир, який зараховує Тояму Нарухіто та Лазара до складу Інквізиції.
— Що ти таке мелеш?!
— Ой, хіба ви не розумієте? Тоді поясню ще простіше. Вартові Східної брами були викриті у злочинах вимагання у слабких, що заборонено церковним законом, а також у злочині перелюбства без згоди. Це неприпустима поведінка для членів Церкви, які мають нести світло Ангела у світ.
Це була дія, подібна до того, щоб з'їсти отруту разом із тарілкою, але іншого виходу не було.
Дракон, що сидить за одним столом із ними, прагне цього.
З'їсти отруту чи згоріти у вогні — що краще?
— Маячня! Ні, чекай! Навіть якщо так! Вони все одно грішники............. А.
Дивно, але м'язиста туша зрозумів, що мала на увазі єпископ. Його тіло затремтіло, і він тихо закрутив головою.
— Зрозуміли? Злочин? Ой, про що це ви? Вони лише виконали наказ мене, єпископа Церкви Ангелів, Каноси Тіель Фільд, і здійснили правосуддя. Щось не так?
Логіка сходиться. Тепер убивство вартових можна оформити як внутрішню чистку в Церкві.
— Няха, ну це вже занадто натягнуто, єпископе. Це ж чиста вигадка. Хай яка ти вигадлива, але такий контракт—
Цілком природне заперечення. Казати можна що завгодно.
Другий Лицар геготала, погойдуючись усім тілом.
— Свуі, той документ.
— Так, Єпископе-сама.
— — Ха?
Свята Діва витягла з-за пазухи старий пергамент.
Побачивши його, цього разу обидва лицарі дійсно завмерли.
— Ой, хай якими гнилими ви є, перепрошую, ви ж усе-таки лицарі Церкви, тож мусите добре це знати. "Церковний заповіт", бачите? Його ім'я чітко написане на пергаменті.
Це була точка, яка випадково поєдналася після подій у кварталі злиднів.
У Церковному заповіті ім'я Тоями Нарухіто було написане єдиною мовою.
Нерівноправний контракт, укладений заради порятунку сиріт, у цій ситуації перетворився на найсильніший інструмент для блефу.
— П-приджі-скрол. З-значить, ці особи справді...
Вторинне втілення — Церковний заповіт. Його ефект абсолютної покори наказу добре відомий усім.
Навіть м'язиста туша розумів, що це означає.
— Ой, та ну нафіг. Орденмейстере, це ж капець, ні?
У Церковному заповіті було зафіксовано, що Тояма Нарухіто приєднується до Інквізиції.
Лицарі, сприйнявши це цілком серйозно, помітно заніміли.
У цей момент це перестало бути звичайним затриманням злочинців.
Це перетворилося на міжусобну війну між фракцією Єпископа та Лицарським орденом — двох фракцій Церкви.
— "Це капець", кажеш? Анітрохи, маніячко-вбивце. Скинути руку мого підлеглого й сподіватися піти неушкодженою?
Єпископ змінила тон. У її очах спалахнула виразна зневага.
— Єпископе-сама, дайте наказ. ...Один чи два тупих мечі я зламаю миттєво.
Ніби реагуючи на це, Свята Діва зробила крок уперед.
Від цієї тисняви повітря в кімнаті стало важким і душним.
— Ой-ой-ой, Орденмейстере, що робитимемо~? Мені самій проти "Головної Святої Діви" буде важкувато~.
— М-ммм...
— "Ммм", кажеш, тупий м'язаню. Навіть твоїх мізків об'ємом із чайну ложку має вистачити, аби зрозуміти? Це напад фракції Лицарів на фракцію Єпископа. Ви першими підняли руку.
Фракція Єпископа отримала виправдання та благородну мету.
Усе підготовлено, і події розгортаються за планом.
— Тц, ня, няхаха, але ж слухайте, це нормально? Якщо ви вб'єте мене, рука цієї людини не повернеться, та й ящір може здохнути.
— — Щоб ти здохла.
Тояма та Лазар виплюнули ці слова одночасно.
Було видно, що Другий Лицар заніміла навіть крізь маску.
А, ці двоє не піддаються на погрози — єдине, що вона змогла зрозуміти.
— Ж-жахіття. Няхаха... Ви що, взагалі страх втратили?
— ...Спробуй. Що станеться раніше: ти вб'єш ящера чи я вирву твою голову разом із цією маскою.
— Н-няха.
— Відразливий у тебе сміх. Фракція Єпископа не пробачить тих, хто кидає на неї тінь. Відповідно до церковного закону, ви отримаєте належну помсту.
Єпископ різко вказала пальцем.
Це був останній ультиматум. Сигнал до застосування сили фракції Єпископа.
— Н-ну-у! "Колісниця"!!
— 7 інструментів Енью!
Лицарі приготувалися зустріти найсильнішу бойову силу фракції Єпископа, ні, найвищу бойову силу всієї Церкви — "Головну Святу Діву".
— ...Повільно.
Сила цілющості вишкірила зуби і—
— Та ні, здається, я якраз вчасно.
Запах квітів, подібний до танцю пелюсток, наповнив кімнату.
Невимушено, наче дружина, яка зайшла до кімнати свого чоловіка, ця жінка цілком природно відчинила двері гостьової кімнати.
— .............Кх.
Рух Святої Діви зупинився.
— Не рухайтеся більше, Головна Свята Діво. Хай яка ви сильна, чи зможете ви захистити Єпископа-сама від нас усіх?
— Шкода, що тут лише нижчі номери. О, крім тієї дурепи-вбивці, звісно.
— Лол. Члени клану за останні 2-3 дні щось занадто часто опиняються на межі смерті, ні?
Водночас у кімнаті з'являються нові лицарі.
Як і Брена, члени 10 Мечів, які ховали свої обличчя за дивними масками — троє з них опинилися за спиною єпископа.
Усі вони спрямували мечі на єпископа.
— Тц, 10, 8, 5. Зібралися тут цілим натовпом.
Не відчуваючи страху, єпископ лише зверхньо цокнула язиком.
— Ахаха, не робіть таке обличчя, Каносо-сама. Ми ж ідемо до вас. Зібрати ваші улюблені мечі — це звичайна ввічливість.
Ця жінка була єдиною, хто мав недоречний вигляд.
Її церемоніальне вбрання було дуже схоже на сучасний жіночий костюм.
Волосся, такого ж кольору, як і її одяг, блищало, наче обсидіан, і було укладене в зачіску "ягуар", рідкісну серед жінок.
— Я б хотіла, аби ви не приставляли це так легко, Віце-орденмейстере? Як і завжди, тільки обличчя у вас і гарне.
— Людська сутність відображається на обличчі, Каносо-сама.
Віце-орденмейстер Церкви Ангелів, жінка в чоловічому вбранні, подивилася на єпископа своїми сакуровими очима, наповненими вологою.
— Ось як? Тоді у вас, схоже, надзвичайно товстошкіра людська сутність.
— Ахаха, як і завжди, ви жорстока. ...Хоча в ліжку ви були такою покірною.
Вродлива жінка, Віце-орденмейстер, грайливо хихикнула й посміхнулася.
— Ой, ви розповідаєте про минуле так, ніби це ваше теперішнє досягнення. Фуфу, хочете перевірити, чи я й зараз покірна?
Єпископ також трохи розплющила свої вузькі очі, даючи змогу роздивитися фіолетові зіниці.
— Аха, я утримаюся. Сьогодні я прийшла не до Каноси-сама.
Сказавши це, Віце-орденмейстер грайливо відвернулася.
Вона витягнула свої стрункі ноги й рушила до м'язистої туші.
— М-мм, Мессо Віце-орденмейстере...
Мов дитина, яку спіймали на гарячому, м'язистий товстун зніяковів і відступив.
— Ха-а, якщо ви розумієте, що вас каратимуть, то припиніть свавілля, Орденмейстере. ...А то я вас розлюблю.
Поклавши руки на стегна, Віце-орденмейстер удавано зітхнула.
М'язиста туша виразно занімів від такої поведінки.
— Щ-що?! В-вибач!! Я не хотів завдавати тобі клопоту! Навпаки, я думав, що ти, як людина, яка знає славу лицарів, зрадієш...!
Дивна картина.
Принаймні здавалося, що їхні ролі помінялися місцями.
— Тц, і хто з вас тут лисиця... Гей-гей, Віце-орденмейстере, чи не занадто пізно ти прийшла? І взагалі, розмова була про інше: ці двоє грішників виявилися не грішниками, а підлеглими Єпископа-сама.
Голос жінки в масці став значно нижчим.
Вона говорила це, навіть не намагаючись приховати роздратування.
— Аха, Брено, це так не схоже на тебе. Чого це ти так метушишся?
Ніби між іншим, Віце-орденмейстер сміхом приховала шпигунський відтінок у своєму голосі.
— Бути об'єктом справжньої жаги крові Святої Діви і залишатися неушкодженим може лише наш дурень. Ну, хоча той дурень тепер став просто звичайним дурнем.
Сумним голосом прошепотіла жінка в масці.
— ...І навіщо ви прийшли? Віце-орденмейстере, ви теж зібралися покарати цих двох?
Єпископ перервала їхню розмову.
Віце-орденмейстер крутнулася довкола себе й почала переводити погляд із боку в бік.
— А-а, точно, фуфу, я просто так зраділа, що можу знову поговорити з Каносою-сама. ...О, так це і є той самий знаменитий Вбивця Драконів?
Сакурові очі зупинилися на потрібній особі.
Зіниці трохи розширилися, а в райдужці спалахнуло світло.
Цей погляд був спрямований прямо на Тояму Нарухіто.
— .............Хто це?
— Віце-орденмейстер Лицарського ордену Церкви Ангелів, Месса Сфойа. Приємно познайомитися, наш сильний рабе, що вбив дракона.
Сидячи на дупі, Тояма спостерігав, як Віце-орденмейстер схилилася у лицарському укліні.
— Ей! Віце-орденмейстере, називати ім'я перед таким чоловіком...
Від такої поведінки м'язиста туша вибухнув, проте, його голос миттєво заглушили.
— Не заздри. Я просто хочу трохи поговорити з ним, Орденмейстере.
Притулившись, спокуслива краса цієї вродливої жінки притиснула довгий палець до губ м'язистої туші.
— М-ммм, якщо ти так кажеш.
Вона явно маніпулювала ним — це було очевидно з їхніх стосунків.
— ...Погана жінка.
Жінка в масці з огидою спостерігала за цим.
— Ахаха, Брено. Не дивись так. Ой, крізь маску й не зрозумієш, дивишся ти чи ні.
Обійшовши це, Віце-орденмейстер знову перевела погляд на Тояму.
— Я не знаю, навіщо ви прийшли, Віце-орденмейстере, але ці двоє — мої підлеглі. Подальша шкода їм з боку Лицарського ордену—
Єпископ заговорила, ніби захищаючи Тояму від цього погляду.
— Буде розцінена як напад на фракцію Єпископа, так? Ахаха, як для Каноси-сама це занадто сміливий крок. Ні, чекай, зазвичай ви б підготували ґрунт і використали цю карту як вирішальний аргумент у переговорах. ...Схоже, вас просто змусили використати її силою, аби зупинити Орденмейстера та Брену?
Проте Віце-орденмейстер так само легко сприйняла слова єпископа.
Посмішка не зникала, а розмова не збивалася.
— Ну, про що ви. З тим інквізитором Тоямою контракт за Церковним заповітом уже укладено.
— Ахаха, як безсоромно ви це кажете. Зміст контракту за Церковним заповітом можуть перевірити лише самі контрагенти, чи не так? ...За чутками, учора Свята Діва врятувала сироту в кварталі злиднів. І поруч із нею були чоловік-лізардоніанець та чорноволосий чоловік, чи не так? Ой? Як дивно. Зовнішність дуже схожа на Вбивцю Драконів та його супутника.
Спокійно. Віце-орденмейстер анітрохи не знітилася, коли згадали Церковний заповіт.
Навпаки, вона легко виклала інформацію, близьку до правди.
— ...Це випадковість. Мене не цікавлять плітки, які ви сюди принесли.
У голосі єпископа не було фальші.
Проте лише Тояма помітив, що цей голос став дещо жорсткішим.
— Аха, ну звісно, у суперечці з вами мені не перемогти~. Та байдуже. Це ж просто чутки, чутки.
На диво, подальших розпитувань не було.
Жінка, яка захопила увагу всієї кімнати, розмила свої слова.
— ...Що ви хочете цим сказати?
— Що у нас усе ще є шанс. Орденмейстере, у словах Єпископа-сама все ще є брехня. Прихилити Вбивцю Драконів на свій бік — це її справжній намір, але це ще не завершено. Чи дійсно зміст контракту за Церковним заповітом — це приєднання до Інквізиції?
— .............Лише обличчя у тебе й гарне, дівчисько.
— Ахаха, вам же подобається моє обличчя.
Жіноча розмова була холодною, але ритмічною.
Вони добре знали одна одну, і хоча зараз їхні шляхи розійшлися, жодна не відступала ні на крок.
— Мм. Мм? Тобто вони не є членами Інквізиції? Мм, хахаха! Тоді! Отже! Немає жодних проблем, чинимо суд!
М'язань раптом знову оживився.
Він зробив вайлуватий крок у бік Тоями, збираючись підійти ближче, але...
— Ні, ні, Орденмейстере. Перший Лицар став непридатним. Нам потрібна заміна, правда ж?
— Що-о?
Його знову зупинила Віце-орденмейстер.
А потім вона солодко посміхнулася, змусивши повітря в кімнаті миттєво охолонути.
— Приймемо їх до Лицарського ордену. Прокляті душі очистяться нашою лицарською гордістю й перетворяться на новий меч.
— — Що?
Обидва лицарі заніміли.
— Що ти таке кажеш?! Хай яка ти сильна, але прийняти подібне брудне бидло до Лицарського ордену—
М'язиста туша підійшов до Віце-орденмейстера, але...
— Благаю.
Це слово вимовила Віце-орденмейстер, Месса.
— ...А-а, так. У твоїх словах... немає помилки.
Лише через цю дію, Лицарський орден ухвалив рішення.
Викривлена й жахлива картина.
Надзвичайно красива, але її внутрішній вміст був гнилим.
— ...Няха, Віце-орденмейстере, благаю тебе, не дивися на мене цими очима. ...Навіть якщо мені доведеться померти, я виколю їх тобі.
— Ахаха, все гаразд. На жінок це майже не діє. Ой, тільки це таємниця. У мене немає ні навичок, ні таїнств, тож я не хочу, аби ти мене вбила.
— Віце-орденмейстере, ви взагалі розумієте, що кажете?
Єпископ промовила це суворим голосом.
— Ахаха, звісно. Але, Каносо-сама, тепер усе зрозуміло. Чи справді зміст контракту за Церковним заповітом стосується Інквізиції, чи це був лише ваш блеф.
— Припиніть, Віце-орденмейстере. Ви ж знаєте: якщо порушити контракт за Церковним заповітом...
— Контрагент перетвориться на ляльку, яка живе лише задля виконання контракту, так? Ахаха, Каносо-сама, ви кажете цікаві речі.
— Що?
— І що з того? Хіба це проблема?
Як і раніше, жінка просто красиво усміхається.
— ...Паскудна баба.
— Забули додати "з гарним обличчям", Каносо-сама.
Хихикаючи, ніби кішка, вона муркнула. Віце-орденмейстер переставила свої стрункі ноги й легко підійшла до Лазара.
— Ти, ці очі...
— А-а, ти, здається, Лазар-кун, так? Фуфу, тоді почнемо з тебе. Ну ж бо, подивися мені в очі.
— Кх, ні! Лазаре-сама, не дивіться їй у очі—
Єпископ підвищила голос.
— Вибач, лізардоніанче, а ну ж бо.
Брена силою утримала Лазара, який намагався відвернути очі.
А-а, сакурові очі відбилися у вертикально розрізаних зіницях, і це почалося.
— Ґу, кх, ммм... А...
Рух Лазара зупинився.
Руки тремтіли, але, наче прикутий, він не відривав погляду від очей Месси й не рухався.
— Красиві очі, Лазаре-кун. Очі, у яких горить самотність і тихий, темний, глибокий гнів. Ну ж бо, дивися глибше в мої очі...
— А... А.
— Гей, Лазаре?
На оклик Тоями, Лазар теж не відповів.
— Скажи мені. Ну ж бо, Лазаре-кун. Я хочу тебе. Мого... ой, обмовилася. Не хочеш приєднатися до Лицарського ордену Церкви Ангелів? Мені потрібна твоя сила.
— Ах ти ж паскудо, що ти верзеш?!
Тояма підвищив голос.
У нього було погане, дуже погане передчуття.
— А-а...
І воно завжди справджувалося.
На неможливе запитання Лазар дав неможливу відповідь.
— Ха? Гей, Лазаре?!
— Фуфу, дякую. Я така рада. Долучити кров цих сильних дітей Зуба до Лицарського ордену — це велика честь.
— ...Що ти зробила з Лазаром?
Тояма вже почав міркувати, як розправитися з жінкою перед ним.
Біль у руці зник — чи то він звик, чи то через гнів це перестало його хвилювати.
— Ахаха, та ну, не роби таке страшне обличчя, Вбивце Драконів. Якщо ти так дивитимешся, мені захочеться подружитися й з тобою.
— Тоямо-сама!!
— Ой, Каносо-сама, стоп на місці. Ви ж розумієте ситуацію? Свята Діва та вбивця — чи зможуть вони удвох стримати мої 4 мечі та Орденмейстера? Чи зможуть вони захистити вас?
— ...Це погроза?
— Та ви що, як я можу підняти руку на Каносу-сама. А-а, але, хмм? Лазар-кун погодився приєднатися до Лицарського ордену й не перетворився на овоч? Ой-ой? Виходить, абсолютна покора за Церковним заповітом не спрацювала, Каносо-сама.
— .............Кх.
— Тобто зміст контракту за Церковним заповітом принаймні не стосувався зарахування Вбивці Драконів та Лазара-куна до Інквізиції. Ой-ой, ахаха, ні, мені-то все одно, мені особисто.
— Мм, ммммммммм?! Жінко-єпископе!!! Ах ти ж сучка! Отже, ти дурила мене?! Не прощу! Не прощу! Ось чому, коли жінки захоплюють владу, не відбувається нічого хорошого! Я розтрощу цю твою лисячу посмішку, щоб ти більше ніколи не змогла так всміхатися!!
— ...Не рухатися. Якщо торкнешся Єпископа-сама хоча б пальцем... Лицарський орден сьогодні припинить своє існування.
— Що-о-о?! Дівчисько, ні, шмаркачко! Не задирай носа лише через те, що отримала трохи більше благословення Ангела!! Моя "Колісниця" роздавить навіть Святу Діву!
— Ну-ну, Орденмейстере, не треба так швидко кип'ятитися.
— ...Мм, і то правда. Вибач, я просто згарячу.
— Ахаха, все гаразд, мені ж саме це в тобі й подобається.
— Віце-орденмейстере...
— Фуфу, сонце ще високо. Нагорода за слухняність буде пізніше, наодинці, добре?
Витончена жінка притулилася до м'язистої туші, обплітаючи своїми довгими ногами його обладунки.
Це було схоже на те, як павук ловить свою здобич.
— З-зрозумів.
Лише від цього м'язиста туша знову заспокоївся.
— Хороший хлопчик.
Посміхнулася Віце-орденмейстер.
— Тч.
— М'язистий дурень.
— Моя Віце-орденмейстер...
— Прокляття...
Цокання язиком та вирази ненависті спрямувалися відповідно на Орденмейстера та Віце-орденмейстера.
Що це за потвори, які у них огидні стосунки?
Тояму нудило від потворності цих істот.
— Ну-ну, гаразд, ви теж не заздріть. Брено, якщо ти так дивитимешся, мені стане страшно.
— ...Няха, та про що ти.
— Фуфу, очі не сміються. Ну що ж, Каносо-сама, ось яка справа. Старожили Церкви, які стільки років терпіли ваші витівки, не пробачать вам того, що ви підробили Церковний заповіт. І це тільки Орденмейстер. Якщо про це дізнається та Друга Свята Діва з фундаменталістів, ахаха, що ж тоді буде?
— Некудишня погроза. Це не в твоєму стилі, хто стоїть у тебе за спиною?
— ...Мм?
— Я погано висловилася? Тоді простіше. ...Ця ситуація — не те, що може придумати твоя куряча макітра. Хто тобі дав наказ? Про що ти думаєш, хтива потворо?
— Аха, Каносо-сама, мені більше подобається, коли ви така. Аж мурашки по шкірі. ...Нікого немає й бути не може. Я просто хочу Вбивцю Драконів.
— Ти при глузді? Драконяча Жриця, "Дракон Колекціонер", помішана на ньому. Якщо ти необачно торкнешся його...
— Це може викликати гнів Дракона. Ахаха, хіба це не чудово?
— Ха?
— Минуло 200 років від Великої Війни. Світ людей зменшився, але наша Імперія все одно процвітає. Ангел обрав людей. Вона дозволила нам бути найсильнішими, найбільшими й найрозлогішими у цьому світі.
Це була театральна постанова.
Проте, коли це робить людина з такою зовнішністю, це сама по собі стає картиною.
— Дракон — це і колона, і клин. Клин, що стримує розвиток нас, людей. Ахаха, хіба виклики цьому клину — це не доля людини?
— Ні. Не прикрашай це красивими словами. Якщо хочеш накласти на себе руки — роби це сама. Принаймні нинішні люди не можуть зрівнятися з драконами.
— Ой та ну, справді? Дракони теж не ідеальні, дракони — це істоти, які вмирають, якщо їх убити. Не хто інший, як він, Вбивця Драконів, довів це.
— ...Дурня. Історія дурна, а дурні, які не вчаться на досвіді, ні, навіть не намагаються вчитися, — це суцільне зло.
Інтелект, який не піддається спокусі. Єпископ спокійно відповдає словами.
— Історію завжди рухали саме ці дурні, Каносо-сама.
Проте Віце-орденмейстер теж не зупиняла потік слів.
— Дурна. І те, що приносили ці дурні, зазвичай не було нічим хорошим.
— Ахаха, ну на словах я з вами не зрівняюся. Ну та й грець із ним. ...Просто спостерігайте звідти, Каносо-сама.
— ................
Затиснута єпископ з огидою впилася поглядом у мечі, спрямовані на неї, і замовкла.
Тихо, ніби чекаючи на нагоду, затамувавши подих.
— Ну що ж, зачекався, Вбивце Драконів? Я сьогодні обов'язково хотіла зустрітися й поговорити з тобою. Вибач, рука болить, мабуть?
Посміхаючись, сакурові очі викривилися у посмішці, і Віце-орденмейстер підійшла до Тоями.
— ...Що ти зробила з Лазарем?
— Нічого. Я просто попросила його. Він закохався в мене й погодився стати моїм супутником. Усе це було за його власною волею. Тож я нічого не робила.
— .............Лазаре, ти чуєш мене?
Ігноруючи слова Віце-орденмейстера, він звернувся до свого напарника, який стояв наче уві сні.
— .............Нарухіто? Що сталося?
Сонний голос, розфокусований погляд.
Стан явно ненормальний.
— Тобі справді тут добре? Ти справді цього хочеш?
— Тут... Це...?
Заклики марні.
"Ха-а, він справді слабкий проти такого."
Тояма почухав голову здоровою лівою рукою й зітхнув.
— Ха-а, чистий ящер. Гаразд, я щось вигадаю. Просто дій мовчки й стій там.
— Ахаха, дивно. Я думала, ти більше лютуватимеш. Типу: "Що ти зробила з моїм другом?!"
— У кожного свої сильні та слабкі сторони. Мій напарник слабкий перед такими хитрощами: його можна підкупити лише солодким напоєм та гарячими джерелами. А ось це, навпаки, моя спеціалізація.
— Що саме?
— Прибирати таке сміття, як ти.
Він підвів очі й впився в неї поглядом.
"Думай, як її здолати."
Тояма пильно спостерігав за жінкою.
Отримавши цей погляд, жінка анітрохи не злякалася.
Навпаки, вона обійняла своє довге, гнучке й плотське тіло й посміхнулася.
— Аха, ахахаха, хочу, хочу тебе. Болить, правда? Ця права рука. Звісно, болить. Його відсікли силою послідовника "Убивства". І все ж ти зараз думаєш лише про те, як мене вбити. Подивися, Брено! Хіба його очі не прекрасні?
— ...Няха, та я звідки знаю. Та й взагалі, тупа бабо... Віце-орденмейстере, якщо робиш щось, роби швидше. Мені щось зле стає.
Голос жінки в масці став трохи слабшим.
— Ой, що сталося?
— ...Забери це назад. Щось дивлюся на це — і мене нудить...
— Дочарі.
Вона викинула відсічену праву руку, наче сміття.
— Гей, жінко в масці. Хіба так повертають речі? Принаймні віддай у руки. Що за "дочарі"?
Тояма направив на неї гострий голос.
— ...Ти справді цікавий. Хіба нормальна людина реагує так, коли перед нею викидають її власну руку?
— А яка реакція тебе влаштувала б? Зазвичай взагалі-то власну руку перед тобою не викидають.
— Фу, ахаха. Добре, дуже добре. Спокійний розум, повсякденне серце. Ти можеш вбивати людей ось так, залишаючись собою. Навіть зараз ти думаєш, як мене вбити, з цим спокійним обличчям.
— А ти думаєш, я залишу тебе в живих? ...Ти підняла руку на Лазара. У цей момент ти стала ворогом.
— Ахаха, ворог ти чи ні — вирішувати мені, Вбивце Драконів.
Очі Віце-орденмейстера, Месси Сфойа, відбивали Тояму.
Сакурова райдужка дивно коливалася.
Раптово це почалося.
Це було розпочато настільки природно, що неможливо було ані протистояти, ані захиститися.
— ...Е.
Сила зникла. Ліва рука безсило впала на килим, а тіло розслабилося.
— Аха, милий.
Це було жахливе "Чарівне око спокуси".
Повноваження послідовника "Краси та Жінки", яке мало бути вільним. Залишивши своє місце й народившись у світі людей, ця сутність прийняла подобу красивої жінки й закарбувала свої повноваження у цьому світі.
— Подивися мені в очі.
— А, ґа.
Поки ти чоловік, ти не можеш утекти від цієї сили. Ця сила, що діє навіть на гени, керує особистістю людського чоловіка.
Ця сила, яка майже не діє на жінок, проте не підпадає під навички чи таїнства — це сила, якою Месса володіла від народження.
Так само, як людина може кліпати, не навчаючись цього, Месса з моменту народження знала, як користуватися силою своїх очей.
— Я хочу тебе, Вбивце Драконів. Твій унікальний талант убивати драконів, твоя ментальність, яка дає змогу стояти нарівні з драконами, — ти потрібен мені.
— Я... по... трібен?
Нічого особливого. Тояма Нарухіто теж був звичайним чоловіком. Без винятку, він лише підкорявся "Красі та Жінці".
Він танув.
— Так, я слабка, мені всього не вистачає. Аби повернутися до попереднього стану, мені треба стати сильнішою, більшою, красивішою. Людина може змінюватися. Вона може з'їсти істоту, красивішу за себе, й змінитися. ...Позич мені свою силу.
— Мою... силу.
— А-а, мені подобається сильний ти. Ну ж бо, благаю. Ходи зі мною.
Ця сила роз'їдає "Я". Поки ти чоловік, ти не можеш утекти від цієї сили.
Більшість комунікацій, які називають коханням, були створені людством для того, аби заповнити дефіцит.
— Мені не вистачає тебе. Чого не вистачає тобі? Я це заповню. Я заповню твою порожнечу.
Дефіцит, який обов'язково є у кожної людини. Спосіб існування як біологічної істоти, яка не може бути задоволена наодинці. Сила жінки викривлено заповнює це.
Сила жінки просочується в "Я" Тоями Нарухіто.
Голос жінки вливається в розм'якшений мозок Тоями.
— А...
Він заповнюється. Те, чого він прагнув, сцена, якої він хотів досягти, була далеко.
— А-а, яка прекрасна картина. Ти дуже чесна у своїх бажаннях людина. Все гаразд, відтепер я заповню це все. Я стану твоїми бажаннями, тому...
Те, що бачить жінка, — це картина зі снів Тоями. Там є лише спокійна картина. Сила жінки бачить лише це. І це було щастям для жінки.
— Я...
— Ти більше не один, у тебе є я... Ммм.
До напіввідкритого рота одурманеного Тоями торкнулися сакурові губи Месси.
Нульова відстань, на відстані подиху очі Месси зловили карі очі й не відпускали.
Краса та Жінка поглинають жадібність. Білі щоки Месси почервоніли від збудження.
Тояма лише п'янів від запаху квітів та відчуття чогось теплого й слизького, що розривало його рот.
Єдине, що рухалося на тому місці, — це жінка. Тонкі стегна, які притулилися до Тоями, похитувалися.
Єпископ, лицарі — усі завмерли й лише спостерігали за цією дією, подібною до поглинання з подихом.
— А, ха, смачно... Дивися ще, дивися на мене.
— .........А, а.
Світло зникало з карих очей Тоями. Безпорадно, його існування осквернялося послідовником Краси та Жінки.
— Пуха,... Аха. І ще одне. Я дам тобі те, чого ти хочеш. ...Сторл.
— Сто... рл?
— Я розумію твій гнів на неї. Вас перервала Каноса-сама на найцікавішому місці. ...Вона більше не потрібна. Здається, праведність теж не працює. Я дам тобі можливість помститися їй. Робіть із нею що завгодно.
— Вона...
Праведна баба, яка ледь не вбила Лазара. Біль у шиї він усе ще пам'ятав.
Сакурові очі радісно спостерігали за цим зародком бажання.
— Бачиш, я дам тобі все. Тому й ти віддай мені все. ТИ... МЕНІ... ПОДОБАЄШСЯ... Ну ж бо, відкрий рот.
— .............А, подо... баєшся...
— Угу, подобаєшся, а-а-ан.
Жалюгідний чоловік більше не міг цьому чинити опір. Він лише безглуздо відкрив рот і приймав це.
Бажання заповнилися Красою та Жінкою, і на цьому все. Жінка викривилася в глибокій посмішці, подібній до темного дна, і довірила своє гнучке тіло чоловікові.
Жінка сміється, сміється. Тепер вона отримала те, що їй потрібно, хай він і Вбивця Драконів, але поки він чоловік, він обов'язково робитиме те, що вона хоче.
Видихнувши солодкий подих.
— .............Подо... баєшся?
Пікон.
Жінка не знає. Жінка навіть уявити собі не може.
Сучасність. Ніхон. Дні досліджень, зустрічі Тоями Нарухіто до того, як він став шукачем.
Темряву справжньої жінки, яка далеко перевищує її власну злість, вона теж не знала.
Вищий шукач Тояма Нарухіто вже зустрівся з чимось значно небезпечнішим.
[Жіноча удача: безнадійна.]
Це зовсім не допомога "Дракона". Те, що рятує від жінки, — це знову ж таки "Жінка".
Ґарі.
— КХ-Х-Х-Х-И-И-И!??
Месса закрутила очима й відстрибнула назад.
З її прикритого рота крапнула червона кров.
— ...Ворог.
Пфу.
Тояма з порожніми очима продовжував щось бурмотіти. У слині, яку він виплюнув на килим, була червона кров.
— Ха? Т-ти прокусив мені язик...?
Ніби не вірячи своїм вухам, Віце-орденмейстер уперше за цей день видала переляканий голос.
Як вона й сказала, Тояма Нарухіто просто прокусив її.
— Ворог, не торкайся мене.
— Ха?
— Ворог. Так, саме так. Хідако.
Голова Тоями Нарухіто була щасливою. На жаль, вона відрізнялася від мозку звичайної людини.
Це був вплив підземельного сп'яніння, це були наслідки промивання мізків та передозування сироваткою правди в Асоціації—
Ні, це було не лише це.
— Ворог, правда ж, Хідако.
Є одна правда, про яку сам Тояма Нарухіто не знає. За цим стоїть одна людина, яку до нього привело його катастрофічне невезіння з жінками.
— Ха? Про що ти кажеш...
— "Усі красиві жінки, які залицяються до тебе, — вороги. Усі жінки, які цілують тебе чи шепочуть про кохання, — вороги, усі вони намагаються тебе обдурити, забрати щось у тебе."
Голос, закарбований навіюванням, лунав у його голові.
Це був не опір через те, що він шукач. Це була не сила реліквії в його тілі, і не власна сила Тоями.
— "Люлі-люлі, Нарухіто-кун. Нехай мій голос піде глибоко-глибоко всередину тебе."
— Хідако... Ворог.
— Н-неможливо, я ж повністю підкорила його.
Сила Краси та Жінки, яка руйнує мозок чоловіка, не досягає мозку Тоями Нарухіто.
Причина проста: його мозок уже був зруйнований.
— "Нарухіто-кун не забуде мене. Ти завжди залишатимешся таким. Сильним, холодним і тим, хто завжди за чимось женеться. Тобі не потрібна жінка."
Мозок Тоями Нарухіто вже був зруйнований гіпнотичним навіюванням його колишньої колеги по команді, Насе Сени.
— Я не популярний. Мене не люблять, тому всі жінки, які кажуть, що я їм подобаюся, — брешуть, вони вороги.
Процедура, яку Нарухіто щоночі отримував від Хідаки.
Вона пояснювала це як психологічне консультування, але насправді це було подальше гіпнотичне навіювання на мозок, який уже зазнав шкоди від стирання пам'яті.
Я не популярний = усі жінки, які залицяються до мене, є підозрілими істотами. Його мозок був зруйнований так, аби він думав саме цим проклятим способом незайманого.
— .............Ха?
Рідкісно погана жіноча удача притягнула до Тоями небезпечну жінку ще до того, як він потрапив до цього іншого світу.
— А-а, голова потроху проясняється. Прокляття, прямо як тоді, коли мені стирали пам'ять в Асоціації. Жінко-осьминоже, ти володієш якоюсь проблемною технікою.
"Насе Сена".
Вищий шукач, єдина дівчина у файєр-тімі Тоями Нарухіто.
Колишня колега Тоями Нарухіто, яка всерйоз застосувала до нього щось на кшталт гіпнозу з еротичної манги, — "справжня".
Божевільна пристрасть та викривлена монопольна жага небезпечної жінки врятували Тояму від сили небезпечної жінки.
— Н-неможливо. Мої очі не діють? Та не може бути... Ти що, імпотент?
Жінка завмерла й прошепотіла це, геть розгубившись. І, звісно ж, Тояму це зачепило за живе!
Аж ніяк не навпаки.
— Все, оголошую війну. Лазаре, гей, скільки ти ще дурня валятимеш?
— ...А-а.
Слабкий до спокуси ящер. Тояма легенько поплескав по підборіддю Лазара, який стояв занімівши.
— Зав'язуй із такими жінками. Вона точно не вставатиме рано, тож лише заважатиме пекарській справі.
Промовив він лише одне слово.
— Пекарня... Точно, мені потрібна не жінка... Хтось, чий голод... а-а, точно...!
Лише від цього, світло почало повертатися до очей Лазара.
— Ха? Тц, БОЛЯЧЕ!? Очі... О, а-а-а-а-а-а-а-а-а-А-А-А-А-А-А!?
Месса раптом схопилася за очі й впала на коліна. А потім з її очей струмком потекли чорні сльози, ні, "чорна тінь".
— Ну, о?! Віце-орденмейстере?!!
— — — Месса-сама!!
Фанати із лицарського ордену заметушилися навколо своєї принцеси.
І члени 10 Мечів, які стримували Каносу та Свуі, не були винятком.
І Єпископ, і Головна Свята Діва не проґавили цього моменту.
— Свуі.
— ...Є лазівка.
— — — А.
Гостріший за меч, найсильніший інструмент єпископа виконав свою функцію.
Вона вибила мечі з рук лицарів і вмить відкинула трьох із них, забивши в стіну.
— А-а, моя улюблена кімната для гостей... Я заберу гроші на ремонт із вашого бюджету на цей сезон.
Холодно переставивши ноги, єпископ вишкірилася.
З обох боків від неї стояли вбивця та Свята Діва — вона мала вигляд справжньої володарки Церкви.
Баланс сил розлетівся. Єпископа більше не стримували, її захищали Свята Діва та вбивця, а більшість лицарів були недієздатні.
А жінка продовжувала проливати тінь зі своїх очей, повзаючи по підлозі.
— А, хахаха, "Флорія Злочинів"!! Похмура бабо! Тобі так не сподобалося, що я підняла руку на цього лізардоніанця?! А, хаха, добре, я хочу його!
Погойдуючись, проливаючи тінь з очей, Віце-орденмейстер підвелася.
Сакурові очі, що палали божевіллям, обвели Тояму та Лазара.
— Вбивця Драконів, який чинить опір моїм очам, нащадок агаміда, якого так любить "Злочин"! Я так, так сильно хочу вас-с-с!
— Ува, Лазаре, тебе кличуть. Вітаю, ти популярний.
— Ні, я утримаюся. Мій тип — це скромні жінки. Це тебе кличуть.
— Вибач, мені не потрібні такі принцеси з отаку-фанатів.
— Н-ну-у-у-у?! Ви! Не знаю про що ви, але будучи грішниками, ви зневажили мою Віце-орденмейстера?!
— О, лідер отаку-фанатів розлютився. Зав'язуй, м'язистий дядьку. Зазвичай такі жінки руйнують гуртки, а потім усе одно починають зустрічатися з іншими хлопцями.
— Що ще за гурток?! Ей! Мені це вже набридло! Брено! І ви, ті, що в стіні! Виконуйте свій обов'язок як мечі!
— Няха, Орденмейстере, ти правий. Гей, паскудна бабо. Ми робитимемо це по-нашому. Ти ж усе одно провалилася.
— Ахаха, Брено. Яка мила, заздриш, що я забрала Орденмейстера...?
— ...Няхаха, я колись тебе вб'ю.
— Боляче... Голова відпала? Ні?
— Та ні, ледь тримається~, Свята Діва — це щось із чимось.
— А-а, прокляття, дісталося мені, я розслабився.
Лицарі, яких Свуі забила в стіну як прикраси, теж вилізли звідти й непевними кроками попленталися до м'язистої туші.
— ...Зачекай, тут щось занадто велика різниця в кількості?
— Хмм, і справді. ...Єпископе, вибачте. Мій напарник такий забіяка, що, схоже, нам доведеться битися ще раз.
— А, ах ти ж, Лазаре. Не перекладай усе на мене, стукачу.
Тояма та Лазар несвідомо опинилися на боці єпископа, якій досі протистояли.
Вони стали перед єпископом і обмінювалися шпильками.
— А-а, голова болить... І мені ще доводиться мати справу з такими людьми. Але я вже випила отруту разом із половиною тарілки...
Каноса, чиї плани розбилися вщент і опинилися на відстані двох світлових років від реальності, не намагаючись приховати огиду, схопилася за голову.
— Гей-гей, босе. Яка ще отрута, це вже занадто.
— Точно, босе. Ми ж ваші інквізитори, хіба ні?
— ...Єпископе-сама, ці люди такі нахабні?
— Саме так, Свуі, ти не повинна ставати такою дорослою.
— Господине, ми справді беремо цих людей до Інквізиції?
— Я знаю, знаю, Тоссль, я розумію, що ти хочеш сказати. Але в мене немає іншого виходу. Це справді огидно, у мене немає жодного вибору.
Свуі та Тоссль стурбовано дивилися на єпископа, яка сиділа на дивані, згорнувшись калачиком.
— Лазаре, схоже, тебе тут не дуже люблять, премія точно буде низькою.
— Це через тебе Нарухіто. Ти завжди з кимось б'єшся. Аби хоч витрати покрили.
Двоє безтурботно шепотілися.
— Витрат теж не буде, бовдури.
Різко відрізала єпископ.
— Ахаха, хочу їх. Усі, приведіть цих двох до мене.
— Мессо, якщо ти так кажеш, я виконаю це.
— — — — Як накаже Віце-орденмейстер.
— Няха, підкорятися цій паскудній бабі не хочеться, але якщо можна побитися разом із Орденмейстером, то мені байдуже~.
Сакурові очі. Мечі Ангела, якими керували Краса та Жінка, спрямували свої вістря на Тояму та інших, на Інквізицію.
— Ха-а, принаймні мінімальне виправдання є... Сценарій такий: головні члени Лицарського ордену висловили претензії щодо зачистки, проведеної Інквізицією. Вони оскаженіли й напали, тож нам довелося усунути їх силою.
— Ахаха, фракція Єпископа піддалася тиску дракона й за допомогою софістики захистила грішників. Лицарський орден карає їх силою закону. Покарати фракцію Єпископа силою, а двох грішників передати під варту Лицарського ордену — ось такий сценарій.
Дві жінки посміхаються. Викривлені вузькі очі посміхаються до сакурових очей, а сакурові очі яскраво сяють, продовжуючи проливати тінь.
— Звертаюся до Інквізиції. Знищте ворогів Церкви.
— Лицарський орден, оголити мечі. Покажіть закон Ангела мечем.
У просторій кімнаті для гостей починається бійня.
Зрештою, це єдиний спосіб, яким люди вирішують, хто сильніший, що є добром, а що — злом.
Оскільки вони перебувають у людській сфері, ланцюг конфліктів неминучий.
Адже конфлікт виникає лише між тими, хто має однакову силу.
А-а, тоді—
— Няха, вибачте, що перериваю вашу веселість, але зрештою головний у вас — це Вбивця Драконів, чи не так? Ви нічого не забули?
Другий за силою меч після Праведності в Лицарському ордені посміхнулася посмішкою хижого звіра.
Ця посмішка була спрямована на те, що самотньо лежало на килимі.
На відсічену руку Тоями Нарухіто.
— А, забули—
— "7 інструментів Енью".
— А.
Хлинула, хлиннннууууулллла.
Рана Тоями Нарухіто відкрилася. Цього разу, на відміну від попереднього, з'явився не лише біль, але й кровотеча.
— Кх, це...!
— Нарухіто?!
Неймовірний біль та сміховинна кількість крові. Сила послідовника Убивства нарешті поставила шах і мат життю Тоями.
— Свуі!!
— Так!
Хто рухався швидше за всіх — це була Свята Діва. Вона зібралася застосувати дароване їй священне таїнство, цілющу силу, на Вбивцю Драконів—
— Цього разу я прокричу це голосно! Є шанс! Свята Діво!!
Цього не міг упустити Орденмейстер. Чому цей дурний чоловік зміг стати на чолі лицарів Церкви Ангелів?
Відповідь проста.
— Священне таїнство: Прорив!! "Колісниця"!
Колісниця, яка чавить навіть праведність, роздуті м'язи та швидкість, підкріплена цією силою. Його сила, яка могла змагатися навіть із драконом, просто відкинула маленьке тіло Святої Діви.
— Ха?
Єпископ витріщила очі.
— Ах ти ж.
Одним ходом усе було зруйновано. Маленьке тіло Святої Діви відскочило, мов гумовий м'ячик.
— Ну?!
Проте Свята Діва теж не здавалася просто так. Водночас із ударом вона застосувала свою жахливу цілющу силу на Колісницю.
Надмірна цілющість вторглася в тіло Колісниці й зупинила його рух.
Бійня, брудна бійня.
Очі Убивства широко розплющилися й спалахнули жаром. Вбивця Драконів на межі смерті, наступна — Свята Діва. Вона збиралася знешкодити супротивників у порядку їхньої небезпеки, яку відчувала інстинктом.
Лицарський орден, меч Церкви. Істоти, створені для бою.
Нашвидкуруч зібрана Інквізиція, яка спеціалізувалася на брудній роботі, миттєво опинилася в кутку.
І серед усього цього лише сакурові очі весело спостерігали за цим.
— Прокляття, це вже геть погано—
Запаморочилася голова, сила зникла. Немає навіть часу витягти Кірийябу.
Лише кров із відсіченої правої руки хлинула, хлинула.
Продовжувала текти на килим.
— Спупупу.
Ковт. Ковт, ковт, лизь, хлюп.
Ковт.
ВОНО з'явилося раптово. Ніхто нічого не помітив.
У цьому місці, де зібралися найсильніші істоти людського світу, ніхто не помітив, як ВОНО закралося всередину.
Невідомо коли воно вляглося на килим горілиць і відкривши рот, приймало кров Тоями, яка капала зверху.
— .............Е.
Очі зустрілися.
Тояма дивився зверху вниз, а ВОНО дивилося знизу вгору із абсолютно серйозним обличчям, і в його чорних очах не відбивалося жодного світла.
— Ха.
Усі зупинили рух.
Орденмейстер та Другий Лицарь, які щойно збиралися добити Святу Діву, укрилися рясним потом і не рухалися ні на сантиметр.
Ніби найсильніші істоти перетворилися на камінь, вони самі зупинили свої рухи.
Це було схоже на те, як деякі види комах при зустрічі з ворогом миттєво прикидаються мертвими.
Це був захисний механізм, притаманний людям.
Принаймні, аби не потрапити йому на очі, принаймні, аби не викликати його зацікавленості.
Природна реакція людини на вищу істоту—
— Ммм, здоровий, спупу. АВ група, RH+ У-у-ум, альбумін, білок теж у межах норми, як і завжди, чудовий контроль здоров'я, я просто в захваті, спупупу.
Ковт, ковт.
Кров, що тече з Тоями, не бруднить килим.
Жінка, схожа на чорний космос, лежала горілиць біля ніг Тоями й випивала всю кров, що стікала до неї.
— ...Справді?
Сліпучо-біла шкіра, червоний язик, наче окрема істота, продовжували ковтати кров.
— Спупу, привіт, Тоямо-кун. Давно не бачилися, я прийшла врятувати тебе. Ґокурі, а-а, смачно. Якби тут був вампір, він би схопив тебе й не відпускав.
Хлюп, хлюп.
Тонке горло жінки продовжувало рухатися. Вона продовжувала вбирати кров Тоями.
Жінка в чорному.
Сукня-роба, яку вона носила, ніколи не відбивала світла.
Ще глибше, ніж глибини космосу. Очі кольору темряви, куди не досягає навіть світло зірок, волосся, темніше за нічну завісу та нічне морське дно, розлилося по килиму.
— .............Хто... ти?
Це все, що він міг сказати.
Усміхнувшись.
Жінка справді щасливо примружила свої темні очі.
— Моє ім'я — Дракон Людського Знання.
Це була вища істота. Колона, що керує концепціями цієї планети.
Колона, близька до людей, ненажерливий дракон, що керує людською концепцією "Знання".
— Ти — Я твій найрозумніший дракон, який зробить тебе щасливим, але тільки без вогню, капп, оні та дурнів.
Вона міцно стиснула великий палець, залишаючись лежати.
Токурі. Її горло знову здригнулося під час ковтка.
— Цього разу ми обов'язково підемо разом до щасливого кінця.
Вона солодко посміхнулася, поки її рот був забарвлений у червоний колір.
————
TIPS€ Веселе представлення персонажа
"Хіна Хідака"
Жінка-шукач, яка була в одній команді з Тоямою Нарухіто ще відтоді, коли він був новачком.
Попри свою пухнасту атмосферу та милу зовнішність, схожу на маленьке звірятко, під час досліджень вона використовує вогнепальну зброю, дозволи на яку мають небагато людей, і пробиває наскрізь безліч видів монстрів.
Крім того, серед власників дозволів на вогнепальну зброю ще рідше трапляються ті, хто має ліцензію на використання гвинтівок, і вона теж таку має, тож снайперська стрільба на великій відстані для неї — звична справа.
Як єдина дівчина в команді, вона мирила Тояму та Хатомурy Шо, а своєю сонячною атмосферою була душею компанії, що допомагала команді розслабитися.
Із Хатомурою Шо, своїм товаришем по команді, вона перебуває у стосунках і незабаром планує вийти за нього заміж.
…………Однак усе це лише її зовнішня личина. Це не більше ніж вигаданий образ, який вона показувала Тоямі Нарухіто.
Справжнє ім’я — Насе Сена, колишнє ім’я — Хіна Хідака.
Вона є співробітницею державної організації громадської безпеки Ніхону та була включена до команди як представниця держави для виконання завдання зі спостереження за Тоямою Нарухіто, який перебував під наглядом громадської безпеки через підозру в причетності до аномального вбивства в дитинстві. Її стосунки з Хатомурою також були вигадкою; насправді вони лише друзі дитинства, які виросли в одному закладі.
Її справжній характер — холоднокровний, беземоційний і сповнений цинічного ставлення до світу, через що її неодноразово оцінювали як людину, яка не підходить для роботи в організації.
Ще зі старшої школи вона виконувала завдання зі спостереження за Тоямою Нарухіто. Тоді її звали Тодо Мірай. Цей образ був значно ближчим до справжнього характеру Насе.
У старшій школі вона наслідувала людину, яка мала дивні стосунки з Тоямою Нарухіто, а після випуску стала шукачем. Образ Хіни Хідаки, під яким вона знову зустріла Тояму, був створений нею шляхом власної інтерпретації та наслідування дівчини, якою вона захоплювалася.
Вона заворожена Тоямою Нарухіто.
Вона любить його викривлений спосіб існування та обожнює його, як божество.
Тому вона ніколи не дозволить Тоямі Нарухіто змінитися.
[Удача з жінками: безнадійна.]
Страждання Тоями відтепер лише починаються по-справжньому.
.
.
.
(П.П Зачекайте, так у Тоями вдача на йобнутих жінок, котрі будуть на ньому помішані, як ми бачим одна з них помішалась на ньому так, що промила йому мізки щоб той не найшов собі коханої аххахаха. А ще я угараю з драконихи знань, така прийшла, лягла біля Тоями, і почала пити його кров, типу "Продовжуйте, я тут поки побуду, подивлюсь ,а потім вам піздюлі роздам" аххахах...)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]