Розділ 39 - Трохи пополудні в посольстві Дракона
……
…
〜Посольство Дракона, у внутрішньому дворику〜
— Хмм, який чудовий аромат… Усе ж таки чайне листя має бути виключно з центральних плантацій……
Мармурова будівля з переважанням білого кольору.
Залита м'яким сонячним світлом садова тераса. Дрібні пташки весело щебечуть і граються.
Однак в'юнкі рослини, що обплели ринви, так добре розсіюють сонячні промені, що ті зовсім не засліплюють.
Це сталося саме тоді, коли дворецький Дракона, Бернал, насолоджувався чаюванням.
Легко й невагомо з'являється квітковий аромат.
— Пане дворецький, вибачте, що турбую під час чаювання. Я з доповіддю. Трохи раніше бій між Нарухіто Тоямою та Першим Лицарем у Місті Авантюристів благополучно завершився.
— Ось як, і який результат?
Це була Фаран — головна покоївка посольства Дракона, коротка стрижка, строга сукня покоївки з довгими рукавами.
Почувши її доповідь, Бернал поставив чашку назад на блюдце й переклав ногу на ногу. Його червоні очі за лінзою новенького монокля злегка звузилися.
— ……Ну-у, як би це краще сказати.
Приклавши руку до підборіддя, Фаран схилила голову набік. Білий капелюх, що прикрашав її коротке чорне каре, хитнувся.
— Що таке? Це на тебе не схоже. Фаран, ти ж не з тих, хто крутить словами. Кажи як є.
Все ще зберігаючи вишуканість, імпозантний сивоволосий джентльмен Бернал злегка похитав чашку й вдихнув аромат.
Переговори з єпископом щойно закінчилися, і його володарка, якій вона чомусь сподобалася, зараз у чудовому настрої.
Мабуть, саме зараз безтурботно приймає ванну. Бернал на повну насолоджувався цим мирним часом, який був доволі рідкісним явищем у посольстві Дракона, як раптом――
— Т-так. Е-е-е, Нарухіто Тояма один раз через допоміжну реліквію був загнаний майже до самої смерті. Тим часом лізардоніанець, який перебуває з ним у команді, вивільнив здібність слуг та расову силу, перетворився на форму адедракона та вступив у бій із Першим Лицарем, 4-м Лицарем та 7-м Лицарем Церкви Ангелів. У цій битві 4-й Лицар зазнав важких поранень. Після цього, під час бою між лізардоніанцем та лицарями, Нарухіто Тояма воскрес, і далі стався бій між лізардоніанцем, Нарухіто Тоямою та лицарями… І на цьому ситуація владналася завдяки єпископу Церкви Ангелів, яку панянка заляка... — ой, ні, на яку панянка натякнула, а також завдяки Святій Діві. А єпископ використала успадковане таїнство "Указ Великого Єпископа". А, і ще вона зробила героїчний блювотний уклін.
— Угу-угу………… Що?
Дзинь. З ледь чутним звуком Бернал поставив чашку.
— От бачите-е, ви ж саме так і відреагуєте-е. Я й сама, коли дивилася через Бігучого Пса, стільки разів подумки обурювалася. Ну типу, "та ну не може такого бути", чи щось таке. А, і ще, цви-и-ин, Бігучий Пес посередині почав поводитися якось дивно…… Це було так, ніби панянка стала серйозною, один в один, і відкритий ринок Міста Авантюристів майже перетворився на інший світー.
— Ох, голова розболілася. ……Зачекай, перетворення на інший світ? Не затягування в інший світ за допомогою допоміжної реліквії чи таїнства?
— Так, це було радше схоже на вторгнення у світ людей, але десь посередині все зупинилося. Наче виття заблокувало туман? Ну-у, навіть не знаю, як це пояснити. Виття було справді безневинним і чистим, а від туману віяло розрахунком і панікою.
— До речі, а де той клин іншого світу?
— Звісно ж, у зятя, ой, ні, у пана друга, пана Тоями.
— ……Хочу уточнити, а є імовірність "драконізації" пана друга?
— Абсолютно точно немає-а-а. Не думаю, що в нього є талант до цього напрямку-у. Хоч і є ознаки поглинача душ, але це стосується не стільки його самого, а якось, ну-у, навіть не знаю, як це пояснити, скоріше того, що всередині нього? Ну-у, я можу зрозуміти лише десь до цього рівня-я.
— Хмм, тоді гаразд. Хоч він і був розслаблений, пан друг — це надзвичайно вправний мисливець, здатний забрати одне життя панянки. Те, що він має дещо дивні риси, радше цілком природно.
— Але все ж таки, як про це повідомити панянці? Якщо переповісти все як є, вона занадто збудиться, а з іншого боку, з Драконицею брехня не пройде.
Гм-м-м, — Бернал ламав собі голову. І що ж тепер робити? Якщо це стосується Нарухіто Тоями, то повідомити варто, але переповідати поточний зміст як є――
— Хі-хі.
Поки Бернал бідкався, вишукана посмішка наповнила терасу.
— М? Що таке?
— Та ні, просто цей демонічний Оні поруч із панянкою стає справжнім дідусем.
Сайливо посміхалася Фаран. У робочій ієрархії Бернал був вищим, але ці двоє займали дещо особливе становище.
Адже обоє вони були тими небагатьма вищими істотами, що могли стояти в один ряд із "Драконом".
— Не мели дурниць, Фаран. Грізна ж ти, "Слуга Послугу". Чи це не ти сама добряче втратила свою отруйність у світі людей?
— Хі-хі-хі. Я всього лише відокремлена душа, тож мені можна-а. Адже основне тіло дружнє до живих істот. Хоч це й не викликає одержимості слугами, як "Злочин" чи "Смерть". "Торгівля та Контракти" взагалі, розрахувавши на 1000 років уперед, заявила, що знайшла наступникаー і зараз основне тіло перебуває разом із людиною-а.
— Фень, усе йде не так, як треба. Маючи Оні та двох слуг, ми все одно залишаємося повністю підпорядкованими цій юній Дракониці.
Бернал знизав плечима, але його обличчя було безтурботним. Поглядом, яким дивляться на щось тепле й пухнасте, він глянув на небо.
— Хі-хі, ця дитина особлива навіть серед драконів, Дракон-Охоронець, який може жити як у світі людей, так і в світі драконів. Спостерігати за нею не нудно, і служити їй одне задоволенняー. Ким же вона стане далі?
Фаран так само посміхалася, не знімаючи посмішки. Дозволивши дрібній пташці сісти на її довгий палець у білій рукавичці, вона тихесенько хмикнула.
— Жити як Дракон, що є стовпом світу, чи жити як Дракон-Охоронець, що захищає світ людей? Ну, в будь-якому разі, я, Бернал, маю намір супроводжувати її до самого кінця.
— Хі-хі, я тежー. До того ж останнім часом, точніше відчора, панянка така мила, що я просто її фанатка. Коли вона поряд із паном Тоямою, її драконяче тіло весь час виляє хвостом і роги світятьсяー.
— Хі-хі-хі, — Фаран не могла стримати сміх. Пі-пі-пі, дрібна пташка теж ніби сміялася.
— Гм, це вже трохи занадто. Якось це складно сприймати.
— М-хм-хм, дідусь, у якого забрали онуку?
— Не мели дурниць, дурепо.
— Фух, — Бернал зітхнув.
Ну, у місті зараз коїться чимало клопоту, але все це в межах очікуваного.
Той чоловік, Нарухіто Тояма.
Той хлопчисько саме такий. Поки він живий, він буде борсатися і прагнути за будь-яку ціну дістатися того, чого бажає.
У тому місті, де переплелися найрізноманітніші сили і де різноманітні бажання пожирають одне одного, якщо туди попрямує такий чоловік, це неодмінно станеться.
― "Слідуючи своїм бажанням."
Тоді, стоячи перед Драконом та Оні, він усе одно висловив усе, що думав. Якщо так, то що йому те Місто Авантюристів. Бернал розумів, що це та сутність, яка обов'язково щось утвориться.
Але щоб зчинити галас так швидко. Цього навіть Бернал своїм зором не міг передбачити.
— До речі, а де сама панянка? Зазвичай у цей час вона приймає ванну.
Раптом Бернал запитав у Фаран.
— Гм-м, ой-ой. У великій купальні її немає. Хм-м? У кімнаті її теж немає, на кухні немає, ой-йой? На тренувальному майданчику її теж немає.
Фаран склала пальці в кільце і виглядаючи через нього, схилила голову.
— ……У мене з'явилося погане передчуття.
Наперекір передчуттям Бернала, сонячне світло тепло й яскраво лилося з неба――
— В-вибачте за вторгнення. Пане дворецький, пані покоївко!
Затинаючись, на терасі з'явилася ще одна покоївка. На її білій шкірі виступали краплини поту, а в руці вона щось стискала, схоже на папір.
— Ой-ой, Паль. Що сталося-а? Зараз же час прибирання у купальні панянки?
Фаран м'яко звернулася до покоївки.
— А, ну, це-це.
Затинаючись, покоївка все ж намагалася щось повідомити.
Здається, вона новенька — трохи безпорадна й страшенно схвильована, але Фаран, "Слуга Послугу", сама знайшла її.
Мабуть, має якийсь талант.
— Гаразд, заспокойся й говори.
Бернал постарався сказати це якомога м'якше.
Покоївка підскочила, як маленьке звірятко, але, зробивши глибокий вдих, пильно глянула на Бернала,
— А, т-так! Т-той, коли я прибирала, у роздягальні лежав оцей лист.
Вона розгорнула його і показала їм двом.
「「………………??」」
Бернал і Фаран перезирнулися й прочитали залишену записку.
[Від Нарухіто немає листів, і в мене таке відчуття, ніби мене залишили осторонь. Відчуваю, що без мене він зближується тільки з тим лізардоніанцем, слугою дракона. Я хвилююся, тому теж спускаюся в місто. Я не хочу, щоб у мене його відібрали. Нарухіто складна людина, тож я допоможу йому так, щоб він не помітив. Не хвилюйтеся, я повністю опанувала техніку перетворення, якої мене навчила Фаран. Ну, якось так.]
「「…………Wow」」
Оні та слуга заціпеніли одночасно й одночасно прошепотіли.
У Місто Авантюристів спускається Дракон――
— До речі, коли знайшли цей лист……
— Е-е, тільки-но, але…… чорнило повністю висохло, тож відтоді, як лист написали, минуло чимало часу……
「「wom………」」
Вона вже давно спустилася.
— А, ну!
— Щ-що таке, Паль. В-вибач, зараз у Фаран немає часу……
Фаран без сил опустилася на землю.
Пі-пі-пі, дрібні пташки стурбовано почали сідати Фаран на голову та літати довкола.
— Так, треба заспокоїтися, заспокоїтися й випити чаю, угу, смачно.
Бернал за один захід випив усе, що було в чайнику.
Приємна свіжість у горлі.
— П-пане дворецький, це ж просто окріп! Е, е-е, насправді щойно з орлиної пошти Столиці надійшов лист на ім'я пана дворецького, пані покоївки, а також Посольства Дракона на ім'я Аліс Драл Флеартейл, Драконячого Дворянина……
З острахом вона простягнула ще один лист. Запечатаний синьою сургучевою печаткою конверт.
— Що там усередині?
Лист на адресу посольства Дракона, на ім'я Драконячого Дворянина. Почувши ці слова, Бернал і Фаран миттєво змінили атмосферу.
— Е-е, а це нормально?
— Неважливо, лист на ім'я Драконячого Дворянина я маю право відкривати лише у своїй присутності. Хто відправник? Імператор?
— Н-ні, відправник, це "Магічна Академія". Лист від ректора Магічної Академії, пана Сайноме……
Магічна Академія.
Сила державного рівня, що стоїть в один ряд із Церквою Ангелів, окрім Королівства та Імперії.
Оплот магів, що розташований на літаючому острові Пітула, створеному магічними формулами.
Усі маги, що перебувають у Королівстві чи Імперії, навчалися в цій Академії та мають там своє коріння, це особливі істоти.
— Можеш відкрити й зачитати?
Голос Бернала став низьким. Через певну історію, стосунки між Магічною Академією та "Драконом" були кепськими.
Лист із цієї Академії точно не був просто привітанням.
— Т-так. Кхе-кхе. ……Е?
Покоївка акуратно відкрила сургучеву печатку й розгорнула лист.
Глянувши на вміст, вона знову заціпеніла.
— Паль?
На слова Фаран покоївка навіть не відреагувала. Її очі блукали по рядках, а губи тремтіли.
— ……Паль, дай сюди.
Бернал м'яко простягнув руку,
— Т-так, ви-вибачте, я просто здивувалася-а.
Він узяв лист.
Красивими літерами, танцюючий текст――
[Пам-парам! Лист від хлопчика Сайноме — це брехня-а. Привіт, це я! Я чула про милу онучку мого дорогого друга. Мені захотілося побачити її обличчя після довгої розлуки, тож я зараз завітаю до Міста Авантюристів. Буду вдячна, якщо ви знімете "Драконозахисний бар'єр" у Місті Авантюристів. А, навіть якщо не знімете, я й сама його зніму.]
[PS: Мені також цікавий Вбивця Драконів, який одного разу вбив Аліс. Заодно збираюся відкрити крамничку магічних предметів як хобі, тож, Бернале, розраховую на тебе!]
[Дракон Людського Знання.]
「whoops……」
Цього разу вже й Бернал упав на землю.
Дві вищі істоти лежали на землі під сонячним світлом та щебетанням пташок.
Пі-пі-пі, кругла пташка схилила голову набік і тихо защебетала.
.
.
.
(П.П Ахахах, Драко пішла за Тоямою, цікаво, вона бачила як Тоюму вбили, а потім він воскрес? А ще, що до англійських слів в тексті, то це так потрібно, так було в оригіналі, тому і не перекладались ці слова.)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]