Розділ 36 - VS Правосуддя (2)
Люди, які опинилися на місці подій, були тими, хто умів діяти.
Це були люди, які принаймні один раз у житті пережили справжню смертельну небезпеку й змогли вижити.
Тому й діяли вони блискавично.
— Л-Лазаре!
Тояма вигукнув до товариша, який був із ним від самого приходу в цей світ.
1 секунда.
— Так!
Лазар спробував розгорнути довкола себе плащ тіні, що приховував лихі справи — благословення, послане йому з іншого світу.
1,2 секунди.
— Чорт, шеф! Сюди!
— Угво?!
Запізнившись лише на пів такту порівняно з авантюристами, проте достатньо швидко для того, хто не пристосований до бою, кучерявий юнак Бісує вхопив Доромору за загривок і спробував накивати п’ятами з цього місця.
2,9 секунди.
— Що?! Бісує?! Кх! Ей! З-за-поза-за-з-при-лав-ка! А ще щит можна зняти! Ви-ко-рис-тов-уй-те, як-за-в-год-но-!
Поки його тягнули за загривок, Доромора, чиєю професією було помічати деталі й швидко оцінювати обставини, відчувши жагу до вбивства від дівчини-лицаря та авантюристів, закричав, пропонуючи найбільшу поступку, на яку був здатний.
Він був упевнений, що його розумний торговий партнер зрозуміє все лише з цих слів.
4,2 секундиーー
Усі почали здійснювати свої найшвидші, найкращі та найефективніші дії.
Але, як не прикро, Перший Лицар переключила свій тумблер ще швидше. Все через те, що вона повірила словам свого розумного колеги, позначеного "Смертю", якому довіряла більше, ніж собі.
0,6 секунди.
— Повільно діс.
— Ш-швид...
Сторл напала без жодного жалю чи вагань.
Одним ривком, зі швидкістю, якій позаздрив би й дикий звір, вона увірвалася в незахищену зону авантюриста.
То був лише один удар кулаком. Маленький кулачок дівчини, який водночас належав лицарю Церкви Ангелів.
— У-гх!
Кулак, що влучив прямо в живіт, змусив Тояму зігнутися в дугу. Холодний піт виступив на чолі, ударна хвиля пройшла наскрізь через спину, а до горла підступила нудота.
Він пропустив добрячий, повноцінний удар.
Але...
— Тц, міцний діс, чи не так.
Водночас тонка рука, що застрягла в тілі, була міцно затиснута обома руками Тоями Нарухіто, щільність м’язів яких перевершувала будь-які норми харчування цього світу.
Не витягнути, не зрушити. Зрозумівши це, Сторл цокнула язиком.
— Кх, Нарухіто?!
— Нормально!! Лазаре! Тікай! Вона надто небезпечна! Удвох ми теж не впораємося!
Шукач просто так не здається. А Тояма Нарухіто був саме з тих, хто зчиняє відчайдушний опір до останнього.
— А-але...
— Приймай рішення! Ти ж здатен на це!
Тояма підбадьорив Лазара, який вагався. Він знав доброту Лазара і водночас розумів його високу ефективність.
— Кх, Провідник Тіні!!
Як і очікував Тояма, Лазара огорнула тінь. Не було потреби гинути двом одночасно.
— Це... тінь Флорії Злочинів...! Зрозуміло, ось воно що. Сторл, я переслідуватиму лізардоніанця. Він також є істотою із густим запахом смерті. Моє Таїнство та його сила чудово поєднуються.
Лазар зник у тіні, однак струнка дівчина-лицар також була однією з тих, хто отримав благословення слуги.
Оскільки лихі справи й смерть — це васали з глибоким зв'язком, їхні здібності в певному сенсі були близькими й могли взаємодіяти між собою.
— Зрозуміло діс. Сьомий Лицарю Клейдея, будьте обережні.
— Еге ж, ти також, Перший Лицар Сторл.
Двоє церковних Лицарів також були загартовані в боях. Коротка розмова, швидке рішення — із Тоямою розправлятиметься Перший Лицар, Сторл. А за Лазарем вирушить Сьомий Лицар, Смерть.
— А, ти, зачекай! Кх-гх?!
Удар коліном пробив живіт, змусивши Тояму мимовільно розчепити руки й похитнутися.
Він ледь не впав на коліна, але зціпив зуби до хрускоту й витримав.
— Міцне тіло, ви добре треновані діс. Чорнявий пане.
— ...Ж-жахіття. А ми ж разом побували в маленькій пригоді.
— Еге ж, дуже шкода діс, Чорнявий пане. Ви мені навіть трохи сподобалися, але цьому настав край діс.
— ...Озброюватися проти беззбройного — це як взагалі?
— Робота виконається швидше, тож жодних проблем діс.
— Розумно.
— Звісно діс.
Кінець розмови. Удар, розрахований на мить, коли увагу буде втрачено.
— Уе?!
З криком Тояма ухилився, перекотившись по землі. Бруківка боляче врізалася в тіло.
— Знову ухилився...
Сторл подивилася на Тояму згаслим поглядом; його остаточна ліквідація була лише питанням часу.
Зараз вона вже не була тією безтурботною дівчиною, яка постійно казала "діс". Вона була мисливцем, що знищує ворога.
— Дідько!! Як же швидко ти переключаєшся!
За прилавкомーー
У паніці мозок знайшов спосіб вижити. Слова Доромори, якого вхопив за загривок і потягнув геть неймовірно спритний продавець.
— Кх, невже...
Саме так, як він і сказав. Вона пірнула за прилавок.
— Але це кінець діс, беззбройний пане авантюристе.
Сторл посміхнулася. Її низький інтелект підказував, що Тояма просто вирішив заховатися там на якусь митьーー
— Ей! На все воля божа!!
Він силою висмикнув шухляду прилавка.
Тріс-сь. Глухий звук. Меблі були виготовлені погано, ні, скоріше так, щоб їх неможливо було відкрити без неймовірного зусилля.
— Ха?
Очі Сторл округлилися.
Тому що в руці Тоями, який вискочив з-за прилавка, було затиснуте це.
— Ха, ха-ха, х-хі-хі-хі. Що за... А у вас тут непоганий асортимент, як виявляється.
Чорне залізо. З білими плямистими візерунками.
Залізний кийок завдовжки близько 80 сантиметрів, який можна було тримати однією рукою, але він точно був зброєю для вбивства.
Він не мав леза, проте був чітко призначений для позбавлення життя.
Його потовщений кінець був відлитий із чорного заліза й мав ромбоподібну форму. Ця набрякла штука була не просто палицею.
— Не можна самовільно використовувати товари магазину діс.
Булава-пернач. Ударна зброя, створена в сучасному світі Тоями для пробивання лицарських обладунків.
Зброю, яку називали вбивцею лицарів.
— Я заплачу.
Тояма міцно стиснув руків'я булави. Вона лягла в руку ідеально, ніби була її продовженням.
Він любив ударну зброю. Нею можна було розтрощити геть усе закостеніле й дратівне.
І тоді, у старшій школі, коли він удерся до розкішного маєтку директора великої компанії, і коли трощив шибки у фургоні напівкримінального угруповання.
І коли він уперше в житті вбив монстра.
Завжди в найважливіші моменти битви, серед небезпеки, що загрожувала його життю, ударна зброя була затиснута в руці Тоями Нарухіто.
— Якби ще вогнепал, то це було б повне повернення того самого Тоями-молота, але, мабуть, це вже занадто.
Попереду — ворог. Він пильно дивиться на неї. Звичка з часів шукачем, перший крок, якого навчають на інструктажах.
Дивись на ворога. Чітко усвідомлюй ворога, який загрожує твоєму існуванню.
Усвідом бойову функцію істоти, споконвічно закладену в глибинах твого тіла.
Саме це стає поштовхом до "сп'яніння".
— Ось як діс. Я запитаю, але чи маєте ви намір здатися?
— Ні. Я робитиму те, що хочу сам. Потураючи власним бажанням.
"Підземельне сп'яніння".
У сучасному світі, звідки прийшов Тояма, це був стан, схожий на сп'яніння, що виникав у людей під час діяльності в підземеллі.
Завдяки цьому шукачі могли заглушити страх перед вбивством та жахливими монстрами, якого будь-яка жива істота мала б уникати, й рухатися вперед.
Люди п'яніли від підземелля. І мозок Тоями Нарухіто вже давним-давно був зруйнований цим сп'янінням.
— Навіть якщо це вбивство?
На запитання Сторл, Тояма лише посміхнувся. Дівчина запитувала, чому він убив, але Тояма ні на мить не відвів від неї очей.
Сутність. Сп'яніння оголює справжню сутність людини.
Потураючи бажанням. Тояма Нарухіто жив за цим простим правилом.
— Якщо це моє бажання. Я ненавиджу тих, хто завдає болю іншим і сміється з цього. Мене бісить, коли покидьки збираються купою й вишкіряються. Я не можу пробачити сміття, яке наживається на слабших і спокійно собі живе.
Від тих людей, які робили подібне й при цьому вважали це нормою, живучи щасливо, вернуло нутроーー
Причина вбивств, скоєних Тоямою, була саме такою.
Обличчя тих, до кого він приклав руку лише за сьогодні, він уже не міг згадати, але їхній сміх, їхні вишкірені обличчя без крихти уяви назавжди закарбувалися в пам'яті.
Ці обличчя були схожі на їхні.
Цей сміх завжди був однаковим.
Вони збиралися, насміхалися й смерділи.
Як і ті, хто в дитинстві відібрав у нього пухнастого друга.
Він не відчував жодної провини за те, що розправився з ними.
— Ось як діс.
— Так, саме так.
Слова більше не були потрібні. Сторл — заради Таїнства "Правосуддя", яке було причиною її існування. Тояма — заради власних бажань жити так, як він хоче.
Попереду — ворог.
Перший Лицар Церкви Ангелів — Сторл Пура.
— Якщо це ваша справедливість, то вона несумісна з моєю. ...Таїнство "Правосуддя".
— Ага, справжня справедливість саме така, я знаю.
Абсолютна справедливість зіткнулася з жадібністю.
У обох тумблери вже були переключені на максимум.
Один із глядачів важко ковтнув слину.
Це стало сигналом.
— Ха!!
— Ора!
Сторл змахнула рапірою, її вістря спрямувалося прямо в тулуб Тоями.
Тояма різко відхилив тіло, ухиляючись. Водночас він розмашисто замахнувся булавою. Збільшена відцентровою силою булава попрямувала до маленької голови Сторл.
— Повільно.
— Та знаю.
Сторл легко відстрибнула назад, ухиляючись від удару, але Тояма не панікував.
Збільшивши дистанцію зі Сторл, Тояма вишкірився і...
— Це я теж позичу!
Тояма схопив щит, що лежав на прилавку ятки, і виставив його в лівій руці.
— Тц, це було навмисно діс?
— Напролом!
Прикрившись щитом, Тояма рвонув з місця. Звісно, Сторл приготувалася до зустрічної атаки...
— Ха?
Сторл широко розплющила очі. Меч і легкий щит — вона очікувала ближнього бою, але Тояма Нарухіто...
— Дура-дура! Хто ж битиметься тут всерйоз!
Він утік.
— Гей, геть із дороги! Мені байдуже, якщо вас зачепить!
— У-ва-а! Він біжить сюди!
— Не мели дурниць! Бийся-а-а!
Удавши атаку, він різко розвернувся, рвонув геть від прилавка Доромори й миттєво загубився серед роззяв, які зібралися подивитися, що відбувається.
Самотньо стоячи перед яткою, стискаючи руків'я рапіри на поясі, Сторл дивилася на натовп, у якому зник Тояма.
— ...Це я дурепа діс?
Опустивши голову, прошепотіла вона.
Гордість лицаря полягає в битві. Честь лицаря — це бій заради віри, у якому ризикують життям.
У неї було передчуття.
Чорнявий чоловік, убивця, справді мав запах сильного воїна. Того, хто порушив церковну справедливість та імперський закон, але водночас був сильним.
Вона думала, що вони зможуть зійтися в смертельному бою, поставивши власну гордість. Почесна битва ради покарання злочинця, який порушив закон. Вона знову зможе довести причину свого народження, відчути радість від виконання своєї ролі — таке було передчуття.
А ще їй здавалося, що він живе правильним життям. Вона навіть подумала, що якби вони зустрілися за інших обставин, то могли б стати друзями.
Полювання на монстрів, транспортування здобичі з напарником, торги з купцем про ціну...
"Ах, як же..."
Тояма Нарухіто точно міг дати їй відчуття справжнього життя.
І все ж він утік і обдурив її.
— ...Ні.
Маленькі долоні тремтіли. Її колега Клейдея тремтіла від страху перед Тоямою.
А Сторл?
— Я НЕ ДУРЕПА ДІС----!!!!!
Це була лють. Дівчина-лицар тремтіла всім тілом від очевидної зневаги та люті через зраджені сподівання.
— Хі!
— Ц-церковний Лицар оскаженів... К-краще нам звідси забиратися...
— Дурепо, а як же ятка?!
Натовп охопила паніка. Усі знали, усі розуміли. Поширену по всьому світу Церкву Ангелів.
Хоробрість і суворість лицарів, які були втіленням її військової могутності.
Історія й пісні доводили це. Що означає накликати на себе гнів церковного Лицаря.
— Я не дам вам утекти! Якщо ви не бажаєте битися, відтепер це не бій під егідою закону та справедливості. Це час полювання діс! Хоч куди б ви втекли, я підвішу вашу голову для краси діс!
— В-а-а-а-а-а-а-а?!
— Т-тікаймо-о-о-о-о!
— Зачекай, не кидай мене!
Площу з ятками накрила хвиля паніки. Люди кинулися в усі боки, розбігаючись, наче павуки.
Сторл рухалася вперед, шукаючи Тояму. З кожним її кроком на площі хтось починав бігти й тікати.
Натовп намагався уникати Сторл, але поступово така можливість зникла.
Страх і паніка були заразними. Дедалі більше людей навіть не розуміли, чого саме вони бояться і від чого мусять тікати.
Вмить площа перетворилася на хаос. Люди, які хаотично бігали, зачиняли ятки чи згорталися в клубок прямо на землі.
Цей хаос поглинув навіть Сторл, яка й створила цю тисняву.
— Тц, так шукати буде нелегко діс.
Вона мимоволі цокнула язиком. Проте, як би вони не заважали, вона не могла зачіпати невинних громадян.
Вона шукала Тояму, але зір низькорослої Сторл почав перекривати натовпーー
— ?!!?
Це була реакція не з певної причини, а рух, схожий на спинномозковий рефлекс.
Дія, викликана відчуттям чіткої жаги до вбивства, що пропливала серед людей, які хаотично бігали.
Сторл відхилилася на пів кроку.
Шматок заліза пролетів біля самого носа.
— Ого, оце так реакція, ні, це майже рефлекс.
Сторл змогла ухилитися лише завдяки своєму вродженому таланту.
Серед натовпу, прикриваючись тими, хто тікав, було завдано удару, сповненого рішучості битися.
Ціль була голова Сторл, але удар промазав і за інерцією сильно вдарив по бруківці.
Удар, від якого на бруківці з'явилися дрібні тріщини, завдав саме цей чоловік.
— Ви... кх.
— Не маю звички битися з монстрами на рівних. Женися за мною, лицарю.
Це був Тояма Нарухіто.
Вишкірившись, він завдав удару й одразу відступив.
Розвернувшись на п'ятах, він знову розчинився в натовпі.
— Т-ти, не тікай! Кх, зачекайте діс!!
Рефлекторно вона кинулася навздогін.
Однак Сторл не могла думати.
Вона бігла за ним, не розуміючи задуму чоловіка. Навіть не усвідомлюючи, що це місце з ще густішим і більшим натовпом.
— Геть! Дорогу!
Сторл підвищила голос, але це лише посилило паніку серед натовпу.
Хаос у натовпі знову зріс.
— Кх-а-а?!!
— Ого, і це відбила. Небезпечно.
Ще один удар. Прикриваючись натовпом, булава злетіла знизу вгору, але Сторл ледве вдалося відвести її мечем.
Позиція Тоями сильно порушилася, тулуб залишився повністю відкритим, і Перший Лицар не міг цього пропустити.
ーーА.
— Хі-хі.
Ідеальний шанс. Поклавши руку на рапіру, Сторл збиралася завдати вирішального удару, але лише на цьому етапі вона нарешті зрозуміла й видала звук.
Тояма посміхнувся від того, що його задум удався.
— Кх, чорт... підло...
Поки вона шепотіла це, Тояма знову втік у натовп.
Вона не змогла оголити меч.
Усе виявилося простим: довкола Тоями та неї згрупувалося занадто багато людей. Навіть якщо вона витягне рапіру й змахуватиме нею, залишалася ймовірність, що вона зачепить когось іншого, крім Тоями. Ця можливість затупила меч лицаря.
— Хі-хі-хі, добре, що ти не просто на словах за справедливість.
Тояма знову розчинився в натовпі. Його позиція та позиція супротивника, різниця в силі та навколишні обставини.
Бойове мислення підказувало, що це найефективніший спосіб.
Мабуть, з погляду техніки, Сторл без проблем могла б поцілити лише в Тояму навіть у цьому натовпі, але ймовірність... Все одно існувала загроза поранити інших людей.
Це "а раптом" затупляло вістря меча дівчини.
— Чорт...
— Ей, ти повністю відкрита-а-а-а-а!!
— Кх!
Зі щілин між людьми, які тікали, Тояма знову завдав раптового удару.
Натомість у Тоями не було жодних вагань. Хоча він і не розмахував булавою направо й наліво, він без вагань замахнувся й з усієї сили поцілив просто в тім'я.
Різниця між ударною зброєю та мечем. Якщо меч міг завдати важкої травми від одного доторку, то з булавою справа була іншою.
Її проста структура та будова несли смерть лише тому, на кого була чітко спрямована жага вбивства.
— Гоп!
— А-а-а?!
Серія ударів, безперервна атака.
Одного разу усвідомивши цей факт — можливість поранити людей довкола, — рухи Сторл миттєво сповільнилися.
— Хі-хі.
Він був не з тих, хто пропускає таке.
Удар за ударом, булава опускалася на Сторл. Завдяки неймовірній м'язовій силі та техніці, Сторл продовжувала блокувати й відводити їх, але...
— Отримуй-й-й-й!!
— Кья-а?!
З бойовим криком він із силою замахнувся щитом, спрямовуючи його в праву руку Сторл, яка тримала меч.
Дзинь. Звук удару металу об метал.
Щит Тоями вибив рапіру з рук Сторл.
— Є.
У нього не було наміру вбивати. Обстановка відрізнялася від ситуації з брамниками. Зараз був не той момент, коли варто було розправлятися наглухо.
Тояма, знову опинившись без зброї, скористався похитнутим становищем дівчини й замахнувся щитом просто їй у тім'я.
Завдати один міцний удар, а потім накивати п’ятами, знайти Лазара й вигадати хід для виходу з ситуації.
Бойове мислення вирувало. У рухах Тоями не було жодної тіні сумніву.
Завдяки тактиці та хитрості він зможе знешкодити навіть церковного Лицаряーー
ー Ти справді подумав, що переміг діс?
Він точно це чув. У мить, коли щит опускався донизу.
Він точно це бачив: на обличчі дівчини, яка була Першим Лицарем Церкви Ангелів, з'явилася жорстока посмішка.
— "Правосуддя" завжди перемагає діс.
Пікон.
[УВАГА! Запускається небезпечний квест. УВАГА! Постарайтеся вижити]
[КВЕСТ СМЕРТІ «Шибениця» активовано. Мета квесту: Вижити. У разі провалу квесту наступає смерть]
— ...Ха?
Це явище виходило далеко за межі розуміння Тоями.
Тут була неуважність, якої він сам не усвідомлював. Перемога над драконом, удушення крука — перемоги, здобуті за короткий проміжок часу, можливо, затупили його інстинкти.
— "Реліквія".
Рапіра, яку вибив Тояма... де вона?
ー Вгорі.
Він підвів очі: тонка рапіра крутилася в повітрі.
Думки, що крутилися в голові, прискорилися.
ー Не розумію, але на мить вістря спрямувалося...
Слова Лазара, смерть розбійників...
ー Завдяки використанню Таїнства "Правосуддя" володар цього Таїнства отримує величезне посилення для всіх дій, пов'язаних із "Правосуддям", яке він усвідомлює або відчуває.
Текст повідомлення... "Тобто як це розуміти? Усі вчинки цієї дівчини матимуть успіх?"
"Та ну, ні, зачекай, що це... думки плинуть занадто швидко."
Тояма не усвідомлював прискорення мислення, через яке час довкола здавався сповільненим.
Що це були передсмертні спогади.
Завдяки використанню Таїнства "Правосуддя" зараз уся шахівниця рухалася так, як було вигідно Сторл.
Рапіра, яку вибив Тояма... ні, яку його змусили вибити, меч шибеника, крутився в повітрі.
І її вістря було спрямоване прямо на Тояму.
У цьому сповільненому світі, посмішка дівчини-лицаря повільно розпливалася.
Похмура радість від можливості обрушити свій талант на іншу людину.
— Реліквія. Виконання. Повісь його, "Меч шибеника".
— А...
Наступної миті після того, як пролунав голос Сторл, усе вже...
.
.
.
(П.П Цікаво, а що Драко зробить церкві коли дізнається, що з Тоямою зробили, бо ж якшо він загине чи ще що, вона ж проти церкви піде війною, бо вони забовязались взяти на себе відповідальність за його дії, і при цьому вирішили його вбити, це означатиме що вони проголосили війну драконові, уже уявляю цю перелякану рожу жадібної кардиналки.)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]