Розділ 29 - Весела реєстрація авантюристів — Створення персонажа!
— Хоч всього й багато сталося, але правила нашої Гільдії залишаються незмінними. "Приймати кожного, хто приходить, і не вибачати тих, хто йде". Дотримуючись цього принципу, ми вітаємо вас.
— Куху. — Красуня в уніформі, схожій на діловий костюм, злегка присіла на диван і прокашлялася.
— ......Аа, дякую. Схоже, нарешті ми зможемо виконати нашу початкову мету.
Лазар приклав руку до перенісся й кивнув на слова красуні.
— Еге ж, правда, я чудово розумію ваші почуття...... Вам, мабуть, доводиться несолодко.
Майстер Гільдії та Лазар кивали один одному з глибоким розумінням. Обидва виглядали надзвичайно виснаженими.
— Л-Лазаре, ти якийсь геть виснажений, з тобою все в порядку?
Тояма звернувся до Лазара, сам він при цьому залишався досить безтурботним.
— Ха-а... Усе гаразд. Із самого ранку потрапити у халепу через трансцендентних істот, опинитися в одній кімнаті з драконом, стати свідком початку війни між драконом та Церквою — здається, для тебе це ноу-проблем, Нарухіто.
— ......Нам залишається лише молитися за безпеку пані Єпископа. Хотілося б, щоб вона жила міцно й довго.
— А-а, то ви знову про це. І чому все взагалі до цього дійшло?
Чоловік, якого втягнули в сутичку між героєм та драконом, утім, не зовсім розумів усю серйозність ситуації.
Він сприймав це на рівні: "Мене затягнуло в бійку між якимись небезпечними типами, оце було лячно".
Однак Майстер Гільдії та Лазар, які чудово розуміли здоровий глузд цього світу, думали зовсім інакше.
— .........З усією повагою, він завжди такий?
Майстер Гільдії подивилася на Тояму поглядом, яким зазвичай дивляться на слимака у ванній кімнаті.
— Аа...... Відтоді, як ми познайомилися, він завжди такий.
Лазар безсило кивнув із дещо відчуженим поглядом.
— Це...... Висловлюю співчуття, я глибоко розумію ваш біль......
— Дякую за турботу, Майстре Гільдії.
Лазар і Майстер Гільдії мовчки кивнули один одному, поділяючи щось спільне.
— Е, що за, чекай-чекай. Лазаре, що це ще за поведінка опікуна, в якого на руках проблемна дитина?
Тояма схилив голову й запитав, однак——
— Отож, Майстре Гільдії, як і казав дракон, ми прийшли стати авантюристами. Сталося багато всього, але з самою реєстрацією ж проблем немає?
Лазар спритно проігнорував вибрик Тоями та продовжив розмову.
— Повний ігнор?! Чому, Лазаре! Е, що, ти трохи розсердився? Гей-гей!
— ТАК, звісно. У Гільдії Авантюристів, якщо ви не маєте важкого кримінального минулого в Імперії — причому надзвичайно тяжкого, — ми принципово не розпитуємо про нього. Тільки, якщо немає кримінального минулого саме в Імперії.
Залишивши галасливого Тояму осторонь, Майстер Гільдії відповіла на слова Лазара, протираючи окуляри.
— Хм, зрозуміло. Як і очікувалося від Майстра Гільдії міста авантюристів Агатра, ви тут не просто так сидите.
Майстер Гільдії окинула його гострим, пронизливим поглядом, утім Лазар лише спокійно усміхнувся й невимушено відвів очі.
— Та нічого особливого. Ситуація в "Королівстві" так чи інакше завжди доходить до міста Авантюристів чи Столиці...... Те, що ви знаходитеся тут, свідчить про те, що розвідка "Королівства" добряче ослабла.
— Та країна не має такої великодушності, як Імперія. Королівська родина чіпляється за стару кров, а аристократи бачать цінність лише у власних привілеях. Люди збуджені, країна в хаосі. Повна протилежність Імперії.
Голос Лазара трохи понизився.
— У нашій країні є багато істот, починаючи з драконів, які мають бути прикладом. Проте я чула, що Гільдія Королівства все ще повна запалу та сил.
— Повна запалу, кажеш. Аа, скоріше навпаки, та країна зараз поставила все на досягнення глибин "Джунглів". Настільки, що Гільдія Авантюристів використовується як зручна ширма для вигнанців.
Ця самоіронічна усмішка була, мабуть, крихкою ностальгією за його власною батьківщиною...... країною, де випадково розташовувалося селище, у якому він народився.
— ......Зрозуміло, ось воно що. Повторюся, ми приймаємо всіх. Поки ви не станете "Тіньовим Зубом" в Імперії, ми вітаємо вас. Народе Луски, наближені до драконів, дитя "Зуба".
Майстер Гільдії, схоже, зрозуміла поточний стан "Королівства" зі слів Лазара. Вона видихнула й закінчила відповідь дивними словами.
— Охо, пані Майстер Гільдії вельми ерудована. Мене давно так не називали. Ку-ку.
Лазар трохи весело всміхнувся.
— ......За винятком упереджень та зневаги до вас, лізардоніанців, які поширені в Імперії, ні, в людських державах загалом, я особисто проти вас нічого не маю. Як Майстер Гільдії, я сподіваюся, що ви зробите свій внесок у Гільдію завдяки своїм здібностям.
Лазар і Майстер Гільдії, два дорослих, які розуміли темп та суть розмови, спокійно продовжували діалог.
— ......Ого-о.
Нарухіто Тояма від подиву лише рота роззявив. Куди поділася та похмура атмосфера, яку він демонстрував під час попередньої халепи.
Чоловік, у якого повністю вимкнувся тумблер, спостерігав за цим обміном слів із обличчям, на якому не відчувалося й краплі інтелекту.
— Що таке, Нарухіто?
Лазар звернувся до Тоями, який мав аж надто чудернацький вигляд.
— Та ні, просто подумав, що це рідкість — чути, як Лазар стільки говорить.
Нарухіто безтурботно відповів. Зараз його мізки використовувалися десь на поверхневому рівні, буквально на один відсоток.
— Фу, у мене теж інколи виникає бажання поговорити з інтелектуальною людиною.
— А-а? Інколи? Це ж дивно, чувак, ти ж зі мною щодня розмовляєш.
"Про що це він белькоче, коли втілення інтелекту стоїть прямо тут."
Нарухіто схилив голову з щиро здивованим обличчям від слів Лазара.
— ............Вибачте, пані Майстер Гільдії. Він, ну, він непогана людина.
Лазар зробив таке обличчя, ніби з'їв щось дуже несмачне, після чого чомусь вклонився Майстру Гільдії навпроти.
— Т-так, я справді глибоко розумію ваші почуття та ваші труднощі.
Майстер Гільдії так само вклонилася Лазару. Її обличчя було лагідним.
Проте обидва категорично намагалися не зустрічатися поглядом із Тоямою.
— Ой-ой, чому це, Лазаре і пані, ви обоє уникаєте мого погляду?
— Куху, тоді перейдемо до головного. Дозволите пояснити про Гільдію Авантюристів та, відповідно, про самих авантюристів?
— Так, будь ласка.
— Е, ігнор? ......Так, будь ласка.
— Отже, насамперед, хто такі авантюристи. Ви, пан Лазар, як лізардоніанець, мабуть, уже знаєте, але авантюристи — це працівники, які отримали офіційний дозвіл в Гільдії Авантюристів. Через нашу Гільдію, авантюристи день і ніч працюють як основна галузь Імперії.
— Тобто просто називати себе авантюристом недостатньо.
— Так, чесно кажучи, через специфіку цієї роботи професію авантюриста часто обирають люди з гарячою кров'ю або схильні до насильства. Хвальки зі силою без контролю нічим не відрізняються від бандитів. Єдина відмінність між подібними звірами й авантюристами — це наявність гордості та здатність розуміти правила. Грубо кажучи, це практично єдине, що чітко відокремлює цих злочинців від авантюристів.
— Охо, досить гостро, Майстер Гільдії.
— Я не маю намір принижувати авантюристів. Успадкувавши систему "Мисливців", яка існувала до та під час Великої Війни, авантюристи, що роблять внесок у управління державою, є важливим фундаментом Імперії. Однак я вважаю, що водночас необхідне усвідомлення того, що вони є небезпечним знаряддям насильства.
— Аа, згоден. Серед них вистачає досить жорстоких типів, починаючи від системи рабів для пригод і закінчуючи усім іншим.
— Рада, що ви розумієте. Ми, Гільдія, підтримуємо діяльність авантюристів і водночас виконуємо роль їх контролю, виступаючи хвилерізом для суспільства.
— Коротше кажучи, люди поза законом. Офіційно визнані шибайголови — це, якщо підсумувати, і є авантюристи.
— Офіційно визнані шибайголови, значить. Ку-ку, це точно.
— Тепер щодо основної роботи авантюристів та системи винагород. Здебільшого авантюристи від 4-го до 2-го рангу працюють на вільній основі. За поодинокими винятками, примусових наказів від Гільдії немає. Ви самі обираєте й берете завдання, які щодня надходять до Гільдії.
— Хм, у цьому плані так само, як і в Королівстві. Перепрошую, а які є типи завдань?
— Найрізноманітніші. Мабуть, це буде найвлучнішим описом. Починаючи від контрактної роботи з прибирання для 4-го рангу й закінчуючи квестами на знищення для 1-го рангу: прибирання каналізації, усунення загроз навколо міста — спектр дуже широкий.
— Зрозуміло, від пошуку загублених речей до знищення монстрів, майстри на всі руки для країни — це однаково що в Королівстві, що в Імперії.
— Еге ж, від нерухомого сміття до рухомого та балакучого сміття... перепрошую, зачистка бандитських угруповань та розбійників, оголошених у розшук Імперією, це також одна з робіт, що надходить до Гільдії Авантюристів. Проте, будь ласка, майте на увазі, що квести на знищення принципово доступні лише авантюристам від 3-го рангу.
"Нерухоме сміття... Майстер Гільдії з чарівною усмішкою видавала досить жорстокі слова. Цікаво, її так дістали ті бандити?"
Тояма раптово подав голос.
— М-м? Тобто на 4-му ранзі майже немає гарячих точок і сутичок на межі життя та смерті?
Завдання на знищення, тобто робота з позбавлення життя — з 3-го рангу. Ця фраза зачепила Тояму.
— Ні, аж ніяк ні. Гільдія заохочує полювання на монстрів у мисливських угіддях навколо міста, особливо на "Рівнинах", що простягаються за стінами. Полювання на монстрів, не вказаних у завданнях, на власний страх і ризик авантюриста ніяк не заборонено.
— Гм-м, зрозуміло, зрозуміло. Суворіша організація, ніж я думав. Ціна життя тут низька.
"Слова котрі вимовила Майстер Гільдії. Власний страх і ризик, не заборонено. Тобто якщо це не оформлено як офіційний квест, то всім байдуже, підеш ти на монстра й загинеш чи ні."
Тих, хто не здатний оцінити власні сили, дурнів та слабких тут просто не потребують.
І навпаки, навіть не маючи сили, але трохи увімкнувши мізки, можна накопичувати досвід на безпечних завданнях.
Система, яка природним шляхом відсіює непридатних. Тояма помітив цю холодну раціональність, якої практично неможливо досягти в сучасному суспільстві, де права людини захищені аж занадто надмірно.
— ......Ви, схоже, все ж таки не просто дивак. Тепер я трохи розумію, чому Дракон звернула на вас увагу.
Схоже, Майстер Гільдії здогадалася, що Тояма зрозумів цю систему, і її очі трохи весело звузилися.
— Е, мене хвалять? Чи принижують?
— Куху, якщо коротко, існує два основних способи виконання роботи авантюриста. Перший — це те, про що я тільки-но розповіла: прийняти "квест", виконати його й отримати винагороду. А другий — це "полювання". Це спосіб, коли ви без прийняття квесту полюєте на монстрів на землях під управлінням Гільдії або на недосліджених територіях, продаєте матеріали Гільдії й отримуєте за це гроші.
Важко зітхнувши у відповідь на запитання Тоями, Майстер Гільдії сухо продовжила пояснення.
— В основному вважайте, що "квести" та "полювання" — це і є два головних напрямки роботи авантюриста.
— Хм-м, щось на зразок вільного дослідження. А це полювання — це типу полюй скільки влазить, без дозволу?
Оскільки в системі управління сучасними підземеллями існувала схожа структура, Тояма схоплював усе швидко. Він ставив чіткі й лаконічні запитання.
— Ні, хоч вони й монстри, вони все ж є важливою частиною екосистеми. Гільдія Авантюристів та Імперія намагаються максимально підтримувати цей баланс. Суворого нагляду немає, але навіть у випадку полювання потрібна подача заявки в реєстраційному віконці.
— Зрозуміло, адміністрація працює чітко. ......До речі, а куди збуваються монстри, здобуті на полюванні——
Почувши запитання Тоями, Майстер Гільдії лише ледь помітно здригнулася зіницями за окулярами.
— Усі монстри, впольовані авантюристами, переходять під опіку Гільдії. ......Як правило, через Гільдію вони збуваються Торговій Гільдії та купцям із різних регіонів.
— Як правило...... Зазвичай...... так?
Ледь помітна затримка у словах — і Тояма її не проґавив. Хоч і без натиску, але всім своїм виглядом він вимагав подальших пояснень.
— Хаа...... Ви досить прониклива людина. Так, для Гільдії це не дуже бажано, але як виняток, авантюристам дозволено напряму вести переговори щодо матеріалів монстрів лише з тими торговцями, які мають офіційну акредитацію від Торгової Гільдії. Проте ті торговці — зубасті професіонали в справах торгівлі, вони часто збивають ціни, тому ми не рекомендуємо цього робити.
— Та ні-ні, зрозуміло, дякую за пораду. Серйозно, система набагато крутіша й продуманіша, ніж я очікував.
Тояма подумки всміхнувся.
Звісно, якщо зважити на клопіт, збувати все Гільдії — найшвидший варіант. Але прямі переговори з торговцями означають можливість зав'язати особисті зв'язки.
Хоч наразі метою Тоями та його супутників є забезпечення коштів на життя, але для кінцевої мети зв'язки з купцями не завадить налагодити якомога раніше.
У голові швидко шикувалися варіанти та плани подальших дій. Тояма не мав нічого проти того, щоб продумувати побутові фінансові питання.
— ......За можливості ми були б вдячні, якби ви здавали матеріали монстрів через Гільдію. Їхні матеріали є основою не лише побуту, а й харчування, предметів розкоші тощо. Можна без перебільшення сказати, що це містоутворююча галузь всієї Імперії. Стандартизація цих матеріалів — це також наші обов'язки.
— Звісно-звісно. Ми аж ніяк не збираємося йти проти Гільдії. Раз ви про нас турбуєтеся, ми віддячимо як слід.
Коротше кажучи, це означало "не перебільшуйте".
Тояма з розмови здогадався, що контроль ринкових цін на матеріали монстрів — це також одна з функцій Гільдії.
— Так, до того ж найпоширеніша причина смерті авантюристів 4-го рангу — це саме полювання. Намагаючись зірвати куш, вони беруться за монстрів, які їм не під силу, і гинуть усім загоном, так що навіть тіл не залишається.
— Аа, це точно. Скрізь люди думають однаково.
У сучасних підземеллях усе було точно так само.
У часи становлення системи шукачів — хоч це й було в перший рік — так само траплялися періоди, коли дослідники намагалися вполювати монстрів вищого рангу, ніж їм під силу, щоб заробити купу грошей.
Монстр №87 — Степовий Гігантський Павук.
Земляний павук розміром з добрячий двоповерховий будинок, що ховається під землею.
Оскільки його павутиння стало матеріалом для новорозробленого амортизуючого волокна, ринкова ціна на нього різко злетіла. Здається, за 300 сантиметрів павутиння в розвиненій країні можна було купити будинок.
Ну й гинули ж вони тоді пачками.
Він чудово пам'ятає, як купа дослідників, глушачи страх алкоголем, ставала закускою для Степових Гігантських Павуків.
Урешті-решт, після цього Асоціація Шукачів запровадила систему заборони на контакт із подібними видами монстрів, і бум зійшов нанівець.
"Я й сам тоді добряче ризикував......"
Звісно, Тояма не був винятком і виявився одним із тих дурнів, у яких засліпило очі від жадібності. Єдина відмінність від більшості засліплених жадібністю дурнів полягала в тому, що Тояма не став закускою і вижив — ось і все.
Щоправда, вбити одного павука соло вдалося, але на запах крові з-під землі вилізли ще два чи три, тож усе закінчилося дурнуватою втечею без жодних матеріалів.
— Нарухіто?
— О, та-так, вибач, вибач. Трохи поринув у спогади.
— ......Тому, поки ви не здобудете достатньо сил, ми вважаємо, що найкоротший шлях до успіху — це поступово виконувати "квести". Квести так само рангуються, як і рівні авантюристів, і ви можете брати лише ті завдання, які відповідають вашому рангу або на один рівень вище. Тобто все влаштовано так, щоб кожен міг брати завдання собі під силу.
— Тобто якщо ти 4-го рангу, то можеш брати квести аж до 3-го. Зрозуміло, на відміну від Гільдії Королівства, тут усе чітко організовано. Тепер зрозуміла секретність високої могутності Імперії.
— Це честь для нас, Тіньовий Зуб... ні, пане Лазаре.
— Фу, а ви досить гострі на язик, Майстер Гільдії.
— Фу-фу, — обидва спокійно усміхнулися один одному.
У цій хорошій атмосфері лише Тояма виявився зайвим.
— ......Лазаре, ти що, популярний у дівчат?
— Та хтозна, ніколи про це не думав.
— Фраза популярного хлопця!!
Тояма витріщив очі на Лазара, який так легко це випалив.
Він не був популярним. Гроші наче й були, і за власною оцінкою він був доброю людиною, але, як це не жахливо, дівчата ним взагалі не цікавилися.
— Куху, отже, це основні пояснення щодо авантюристів. Ви обоє згодні на реєстрацію?
Майстер Гльдії знову повернула серйозність у розмову.
— Так, розраховую на вас.
— Будь ласка!
— Тоді перейдемо до процедури. Уно, будь ласка.
— Так, вибачте, Майстре Гільдії.
Безшумно відчинилися двері кімнати. Увійшла дівчина в уніформі, дуже схожій на одяг Майстра Гільдії — простій білій сорочці та чорних штанях із підтяжками.
Красуня з хлопчачою короткою стрижкою розгорнула папку-планшет прямо перед Тоямою та Лазарем.
— ......Це що? Документи?
Тояма роздивлявся це й пробурмотів. Судячи з купи витіюватих літер і порожніх місць для імен, він здогадався, що це якийсь контракт.
— Так, контракт авантюриста. А, не хвилюйтеся, він не має такої прямої примусової сили, як "Приджі-скрол", що торкнувся зворотного боку луски дракона. Уважно прочитайте зміст і, якщо згодні, поставте підпис. Після цього ви обоє офіційно станете авантюристами.
— Нічого собі, який товстий контракт. Чи є хтось, хто читає його повністю?
Лазар звузив очі, гортаючи сторінку за сторінкою.
— Ні, на жаль, немає нікого, хто б перечитав усе. Проте, авантюрист — це професія на все життя. Людина, яка стала авантюристом, бере на себе відповідальність перед суспільством. Тому цілком природно, що умов договору чимало.
Хитаючи головою, Майстер Гільдії продовжувала розмову. Її мудрі й розумні очі пильно оцінювали Тояму й Лазара.
— Хм, зрозуміло, починаючи з 2-го рангу можна орендувати нерухомість під управлінням Гільдії Авантюристів. До того ж, регулярна платня в 1 золоту монету на місяць, різноманітна допомога від Гільдії...... Дивовижно, як і очікувалося від Імперії.
Лазар спокійно поклав документи назад на стіл і видихнув.
— ......Ви надзвичайно швидко читаєте.
Тихо, але з трохи розширеними очима, Майстер Гільдії прошепотіла до Лазара.
— Ну, специфіка минулої роботи, знаєте. Нарухіто, щодо мене, то я не маю заперечень проти контракту. По суті, повноцінно користуватися благами авантюриста можна лише з 2-го рангу. 4-й і 3-й ранги вважаються звичайними робітниками.
— Так, тому й Гільдія сподівається на збільшення кількості авантюристів 2-го рангу, тобто тих, хто здатний виконувати мінімальну роботу авантюриста, і впровадила таку систему.
Лазар коротко переказав Тоямі зміст документів і чекав на його думку. Але той просто мовчав, а потім......
— .............Не можу прочитати.
Тихим, але низьким і буркотливим голосом мовив Тояма. Впившись очима в текст документа, він крутив зіницями туди-сюди, проте не міг зрозуміти жодного символу.
— Що?
— Оу, це несподівано.
— Та гаразд, що це взагалі таке, ці букви схожі на курсив із іншого виміру.
Це було ще незрозуміліше, ніж нотатки курсивом від слов'янських шукачів. Принаймні це не було схоже на жодну відому Тоямі мовну систему.
Якщо вже на те пішло, це був суцільний курсив, який здавався скоріше малюнками, ніж буквами.
— Це офіційна Єдина Мова. Нарухіто, ти що, не вмієш читати?
— ......М-м, схоже на те. До речі, я так звик до ефекту спільної мови у Великій Дірі Бабеля, що й забув...... а як для тебе лунає моя мова, Лазаре?
— Звичайно, як "Єдина Мова".
— Гм-м, Єдина Мова, значить.
Тояма відчув невідповідність у цих словах.
Хоч він ще й не встиг детально дослідити цей світ, але в розмовах то тут, то там згадувалися "Королівство" та "Імперія", а в посольстві Дракона він чув інформацію про морську торгівлю.
Принаймні, на різних континентах існують дві країни, але мова одна. Те, що Лазар, який діяв у Королівстві, вміє читати ці букви, означало, що Єдина Мова дійсно відповідає своїй назві.
До того ж, серед усього цього різноманіття рас — звіролюдей, ящеролюдей та купа інших, від яких навіть Америка здивувалася б, — і тут "Єдина Мова".
Це пахло чимось підозрілим і викликало тривогу. Тояма вже почав занурюватися в роздуми, як раптом—
— .........Вибачте, якщо бажаєте, я можу зачитати або заповнити документи за вас.
— М-м, ні, я довіряю вибору Лазара. Та й ми, й так витратили більше часу, ніж планували, хочеться вже піти працювати. Е-е, ім'я писати тут?
— Е, так, якщо заповните тут......
— Ти впевнений? Нарухіто, якщо ти не вмієш читати, то й написати ж не зможеш.
Чоловік, який не вміє читати, не зможе й написати. Реакція оточуючих була цілком природною.
Справді, Тояма не міг написати літери цього світу, але в нього були букви, до яких він звик.
— Ой, блін, на автоматі написав.
"Тояма Нарухіто"
У відділенні Асоціації Шукачів Японії, де через специфіку роботи дослідника потрібно було заповнювати купу заявок, досі використовувалося багато паперових документів. На чистих рефлексах він вивів своє ім'я японською мовою.
— Чорт, це ж, мабуть, не підійде.
Мовні системи різні, писати японською немає жодного сенсу.
Тояма пильно подивився на своє ім'я, написане пером.
— Ну...... фу-фу, а ви хитра людина.
Проте реакція Майстра Гільдії та Лазара відрізнялася від того, чого очікував Тояма.
— Цей напис...... Не може бути, Нарухіто, це твоє ім'я?
Майстер Гільдії весело прикрила рот рукою й засміялася, а Лазар витріщив очі й переводив погляд з Тоями на документ.
— Е? А, ну да.
Тояма кивнув Лазару, який виглядав дещо захопленим.
Що це за реакція? Поки Тояма зсунув брови від їхньої не найгіршої реакції, Майстер Гільдії мовила:
— Хі-хі, кажете, що не вмієте читати Єдину Мову, а самі володієте "давньояпонською". Недарма ви так сподобалися пані Жриці Дракона. Перепрошую за цікавість, а де ви вивчили японську?
— ......Давньояпонська?
Погане передчуття миттєво посилилося. У цей момент у голові Тоями промайнули спогади.
Космос, мавпи, планета, Статуя Свободи......
Не може бути, що це ТАКИЙ варіант ісекаю? Ні, але ж——
Тояма заціпенів і опустив погляд.
— Фу-фу, ви такий загадковий, фу-фу. Якщо захочете розсказати, обов'язково поділіться пізніше.
Майстер Гільдії, мабуть, неправильно зрозуміла його стан, але звернулася до Тоями з теплою дружньою інтонацією.
— Дивовижно, Нарухіто. Знати мову на рівні написання власного імені — ти б міг викладати в університеті.
— Е? Мене зараз тонко обізвали дурнем?
Він вирішив зупинити потік думок. Досліджувати таке треба тоді, коли в житті з'явиться стабільність. Тояма навмисно віджартувався й відвів увагу від слів Лазара.
— Фу-фу, що ж, підписи від вас обох отримано. З цієї самої секунди ви обоє є авантюристами, приписаними до цього міста Авантюристів Агатра. Ми вітаємо вас.
— Дякую.
— Дякую.
— А тепер, оскільки ви офіційно стали авантюристами, наполягаю, щоб ви пройшли останній етап — тест на придатність.
Сміючись, Майстер Гільдії забрала документи.
— Тест на придатність? Психологічний тест чи консультація?
Він згадав свої дні шукача, коли йому чомусь одному від Асоціації постійно приходили повідомлення про тести та консультації.
— Ні, це не іспит. У Гільдії визначення здібностей авантюристів також входить до наших обов'язків. Знаючи рівень, навички та схильності, Гільдія може призначити відповідний ранг, а самі авантюристи, розуміючи своє поточне становище, можуть використовувати це для розвитку та вибору роботи. Уно?
— Так, уже готово. Оп-па.
На заклик Майстра Гільдії дівчина на ім'я Уно підкотила візок, що стояв у кутку кімнати.
Вона повільно поставила на стіл скриньку, накриту тканиною, і відкрила її.
— Оце так, це що, кришталь?
У скриньці, набитій подушечками, лежала куля, схожа на ті, якими користуються ворожки — кришталева куля. Вона була розміром з людську голову й ледь помітно відблискувала фіолетовим світлом, яке просвічувалося від сонячних променів із вікна.
— Кришталь Оцінки "Створення персонажа", побічний артефакт "Харві", Фамільяра Знань, дозвіл на володіння яким Гільдії Авантюристів надала Церква Ангелів. Гадаю, пану Лазару це знайомо?
Майстер Гільдії всміхнулася Лазару.
— Так. Але я вперше бачу такий великий кришталь. Як і очікувалося від головного собору Церкви Ангелів.
Лазар із виразом обличчя людини, яка згадала щось неприємне, бубнів у відповідь.
Тояма спостерігав за цим і раптом здогадався. Як чоловік, який перечитав купу творів про переродження в іншому світі та з головою занурився в поп-культуру, він мав чудову інтуїцію.
Гільдія Авантюристів, придатність, дорогий кришталь — це могло означати лише одне.
— ......Зачекай, не може бути, щоб ті рівні, навички та все таке, про що казав Лазар, визначалися "ЦИМ"?!
Із палаючими очима та прискореним диханням Тояма подивився на Лазара, а потім на Майстра Гільдії. Його очі сяяли, а зіниці розширилися.
— ......Нарухіто, інколи ти надто раптово збуджуєшся. Ну, краще заспокойся, поки навколо є інші люди.
— А, ха-ха, пробачте за неналежну поведінку. Е-е, але, е-е. Виходить, це справді існує — статус, рівень і таке інше. Оце круто, я не проти таких класичних канонів, угу.
Однак застереження Лазара не змогло зупинити захоплення збудженого отаку.
Тояма навіть у іграх любив створювати персонажів та розподіляти навички. Він був з тих отаку, які кайфують просто від перегляду дерева навичок у трейлерах ігор.
І тепер це можна було візуалізувати для нього самого, для його власних параметрів. Ну як тут не піднятися настрою?
— Вибачте, він інколи... ну... втрачає контроль над собою. Буду вдячний, якщо ви просто заплющите на це очі.
Хоч вони й були знайомі недовго, Лазар вже почав розуміти, що Тояма за людина, і просто змирився.
— Т-так, я розумію. Він людина, яка сподобалася Дракону. Цілком природно, що в ньому є якісь дивацтва.
Майстер Гільдії також поставилася до цього доросло й не звернула уваги.
— Ух-хю-хю-хю-хю-хю, як же я чекаю на ці статуси. А що, як там буде щось неймовірне, оце буде жесть!
І найдитячіший чоловік у цій кімнаті, ніби не помічаючи поведінки дорослих, продовжував розганяти свій азарт, поки врешті-решт не почав сміятися, пускаючи слину.
— То... тож хто з вас буде першим?
— Лазаре, ти йди першим.
— ......Ти впевнений? Здається, ти аж гориш бажанням спробувати якомога швидше.
Тояма раптово з серйозним обличчям поступився чергою Лазарю. Лазар подивився на нього поглядом, яким дивляться на явно небезпечного типа.
— Я з тих, хто залишає пудинг з обіду наостанок. Давай, швидше.
— Аа, гаразд, гаразд. Просто простягнути руку, так?
Швидко відмовившись від суперечки, Лазар перевів погляд з Тоями на Майстра Гільдії.
— Так, кришталь відобразить частину інформації про всіх живих істот цього світу, якою володіє "Фамільяр Знань". ...Не хвилюйтеся, пане Лазар, це лише частина, а не все.
— Фух, і хто з нас після цього хитрий.
Лазар ледь помітно скривив рот, підвівся й заніс долоню над кришталем.
Аномалія сталася миттєво.
Кришталь виразно засяяв. Світло затріпотіло, наче риба, що пливе по поверхні води, і кімнату заповнило фіолетове сяйво.
— Ух ти, сяє......
Це світло дивовижним чином не засліплювало, і Тояма, стримуючи приплив емоцій, спостерігав за процесом.
— ......Рідко коли кришталь так сильно сяє. Чим більше інформації, тим сильніше сяйво, але це......
— ............
Фіолетове світло деякий час коливалося в кімнаті——
"ГЕЙ!! Послухайте!"
— Хм, почалося.
— А-а, дідько, не можу прочитати.
На кришталі викарбувалися літери. На жаль, для Тоями це все ще були незрозумілі символи, але Лазар та інші, схоже, могли їх прочитати.
— Тихіше. Уно, готуйся записувати.
— Покладіться на мене!
Відчуваючи відчуженість від загального піднесення, Тояма також витріщився в кришталь——
["ІМ'Я: Ла-Зарт (гарне ім'я, давньою мовою драконів це означало, здається, "Той, хто піднімається знову")]
— Е? Тут ще й звук є?
— Нарухіто.
— А, вибач.
Букви прочитати не вдалося, але слідом пролунав голос. Чудово, так хоч щось можна зрозуміти. Тояма чесно замовк і став роздивлятися кришталь.
Літери танцювали.
["РАСА: Лізардоніанець (кров загарбників; цікаво, чи правильно народжуватися доброю істотою, чи правильно, народившись злом, намагатися бути добрим?)]
[ВІК: 32 роки]
[STR (Сила): 4 (Ви тренованіші за звичайну людину. Звичайні вуличні бандити вам не суперники)]
[INT (Інтелект): 4 (Здатний розуміти суть речей і слухати інших людей. Оо, рідкісна особистість для цього світу, де так багато дурнів, нездатних слухати інших)]
[POW (Дух): 3 (Цього цілком достатньо. Якщо в людини Дух 5 або вище, вона вже нічим не відрізняється від монстра)]
[РІВЕНЬ: 2 (Ви досить звичні до гарячих точок, але існують і сильніші істоти. Серед людства ви вище середнього, але проти трансцендентних істот вам нічого протиставити)]
【Навичка "Провідник Тіні"】
[Ця особистість улюблена тіню й ведена нею. Здатний ховатися у власній тіні або матеріалізувати її. Іди разом із тінню під ім'ям Флорія, "Фамільяр Злочинів".]
(Флорія, з нею я б не хотів мати справу)
[РЕКОМЕНДОВАНА РОЛЬ АВАНТЮРИСТА: "Розвідник"]
Букви раптово зникли.
Водночас затих і голос, який лунав паралельно — голос, який ДИ-ВО-ВИЖ-НО ДЕ-СЬ РА-НІ-ШЕ ВЖЕ ДОВОДИЛОСЯ ЧУТИ.
— ......Не дуже приємне відчуття. Таке враження, ніби мене роздягли догола.
Лазар відкинувся на спинку дивана й глибоко зітхнув.
— Фу-фу, сила "Фамільяра" Янгола виходить за межі нашого розуміння, тому нічого не вдієш. Судячи з інформації з кришталю, пан Лазар справді відноситься до типу розвідників. Оформлюємо реєстрацію в Гільдії так?
— Так, без різниці. У будь-якому разі розвідка та прихованість — це мої сильні сторони. Нарухіто, ти не проти?
— Розвідник...... Виходить, ролі чітко розділені?
— Так, у Гільдії для авантюристів, окрім рангів, також встановлюються класи відповідно до їхніх здібностей. Це зручно, оскільки під час набору в команду можна використовувати відбір за класами. Отже, наступний пан Тояма, ви готові?
— О, ага.
Настала його черга. Відчуття було таке, ніби закінчилася черга на американські гірки.
З хвилюванням і легким страхом Тояма облизнув губи.
— Тоді простягніть руку. Кришталь обробить вашу інформацію у вигляді статусів.
— Ду-уже чекаю-у.
"Чорт, а що як там будуть якісь круті навички чи суперприйоми, ні-ні-ні, магія або щось таке."
"Це ж класика, канон, це ж ісекай, ні, переміщення? А-а, жити так весело!"
Тояма, у якого рівень IQ добряче впав, чекав цього моменту з дурнуватою усмішкою.
Він чекав, що кришталь яскраво засяє——
Чекав.........
— ......Е?
Не сяє. Кришталь, незважаючи на те, що Тояма тримав над ним руку, взагалі не реагував.
— Нічого не з'являється? Майстер Гільдії, що це?
— Ні, не може бути...... Дивно. Такого ще ніколи не траплялося......
Майстер Гільдії почухала потилицю. Дівчина поруч також схилила голову, а нокаутований раніше маркграф досі спав без тями й солодко хропів.
["Пар-га-га, пі-пі, через невідповідність версії, йде конвертація, йде конвертація"]
Мов зіпсований дисплей, кришталь почав переривчасто блимати.
— ......Е?
— Що це за текст?
Лазар видав здивований вигук, побачивши букви, які Тояма не міг прочитати.
— Е, гей, що там? Що сталося? Я не можу прочитати, я ж не можу прочитати!
— Тихіше, Нарухіто.
— А, знову засяяло——
["Спроба конвертувати частину вмінь у навички... невдало. Через невідповідність версії встановлення рівня неможливе.]
[Помилка Помилка Помилка Помилка Помилка Помилка Помилка Помилка Помилка Помилка Невідповідність версії Невідповідність версії Невідповідність версії, патч не підтверджено, авторизація неможлива неможлива неможлива неможлива Тояма Нарухіто 404 404 404 Тояма НаруНару Нарухіто Нару Тояма володіє, ☆☆—— 螟ゥ荵■強髴ァ逾, 蝗ス■狗■髴ァ逾 Володіє—— ■■■■■■ノ迪溽堪]
[ІМ'Я: Тооbt Нару хіто]
[ВІК: 27?]
[РІВЕНЬ: ####]
[ГЛИБИНА ДОСЛІДЖЕННЯ: Ⅱ]
[STR: ###]
[INT: 7 (Огидно)]
[POW: 5 (Ува)]
[Навичкииииииии: конвертація неможлива]
[Квести: Ма-ма-ма-ма-ма-ма-ма ¥¥222222¥¥ Аван¥2→NO язик]
[Пасивні навичкииииииии: конвертація неможлива]
[Частково відкрито "Вміння":]
[-Хеппі-сет у голові #__tbx]
(Дослідники справді такі огидні)
[-Володіння тупою зброєю]
(Вбивати у вас виходить вельми вправно. Тоді, якби ви були на тому острові, що б сталося? Мені навіть трохи цікаво)
[-Розширення власного "Я" ￥2<々^Мрія—— (Ви недосконалі, тому й справляєте такий сильний вплив на людей)]
[-Повелитель Туману]
[+21"○○○○ Авантюра——]
(Зрозуміло, ось воно що. Хаа, реально огидно)
[-Стійкість до страху ○＊1¥¥¥¥¥¥+ (Ува, та чого ти взагалі здатен злякатися, чувак? Ой, перепрошую, випадково......)]
[-Бойове мислення +2¥1¥ (Немає нічого небезпечнішого за розумного божевільного, співчуваю вашим ворогам)]
[-Отаку +11.+^2☆〒 (Ну, мені це навіть подобається. У вас є право відкрити двері Архіву)]
[-Драконоборець hhhhhggwgggg (Цікаво, що було раніше: курка чи яйце? Чи є хтось героєм тому, що переміг диявола, чи він зміг перемогти диявола тому, що є героєм? І чи вбив ти дракона тому, що ти Драконоборець, чи ти став Драконоборцем тому, що вбив дракона? У будь-якому разі, ти вже чужорідне тіло. Будучи людиною, ти вбив дракона і парадоксально перетворився на істоту, здатну вбивати драконів. Істота, здатна знищити саму концепцію світу, оо, тобто це——)]
[-Убивця Круків +11.+^2☆〒 (Безжально, без докорів сумління. Ваша майстерність у винищенні круків до останнього на тому місці заслуговує на похвалу. Якби втекла хоч одна вроноподібна істота, ви б зараз не сиділи тут так безтурботно. Ну, це теж питання часу. Здобувайте силу якомога швидше. Змітайте іскри, що падають на вас)]
[-Удача з жінками: hopeless (Ува...... Японці, ви страшні)]
[.........Помилка Помилка Помилка Помилка Помилка Помилка Помилка Невідповідність версії Помилка Помилка Конвертація інших вмінь у навички...... невдало, конвертація вмінь дослідника...... додавання до корекції "Хеппі-сету в голові"...... Схильність до вбивства...... закріплюється як постійна риса, через вплив ー螟ゥ荵狗強■ァ逾 , 蝗ス荵狗強■ァ,■■■■■■ノ迪溽堪 ранг схильності до вбивства зростає до максимального значення...... обробка ускладнена, вплив на особистість, зміна характеру...... оскільки це й так було притаманно, змін немає, у тілі та духу відхилень немає......... через "Ментальний Зсув" від ー■ゥ荵狗強髴ァ逾 , 蝗ス■狗強髴ァ,■■■■■■ノ迪溽堪 виникає перевірка...... завдяки "Хеппі-сету в голові" успішно без перевірки...... особливого впливу немає...... Визначення світогляду...... Нейтрально-злий......"]
Букви зникли.
Як і раніше, прочитати це було неможливо, але здавалося, що букви були ще хаотичнішими, ніж у випадку з Лазарем.
— ......Я нічого не зміг прочитати, але все пройшло нормально?
Обережно запитав Тояма, проте ніхто не мовив ані слова.
Дівчина, яка робила записи в блокноті, на мить кинула погляд на Тояму й одразу ж відвела його — так відводять очі від небезпечного божевільного.
— Майстре Гільдії, я майже нічого не зміг прочитати. Букви були викривлені, зламані...... Що це таке, таке часто трапляється?
Лазар запитав у Майстра Гільдії нижчим голосом, ніж зазвичай. Його погляд був гострим.
— ......Такого ще ніколи не траплялося...... Збій артефакту? Зламані букви, незрозумілий вивід...... Уно.
З похмурим виразом обличчя Майстер Гільдії коротко покликала підлеглу.
— ......А! Т-так, Майстре Гільдії, я про всяк випадок записала все слово в слово, у тому числі зламані букви та незрозумілі фрагменти. Віднести до секції суворого зберігання в архіві?
Дівчина, яка трохи розгубилася, миттєво відреагувала на слова Майстра Гільдії.
— Так, цього буде достатньо. ......Перепрошую, пане Тояма. Схоже, цей артефакт трохи несправний...... З реєстрацією авантюриста проблем немає, але чи зможете ви пройти точніший тест на придатність пізніше?
— Аа, ок, ок. Хех, я хоч і не зміг усе прочитати, але буває й таке. Проте звукова функція працювала нормально, хіба ні?
Мабуть, і справді була якась несправність. Звук також здавався дещо роздратованішим, ніж у випадку з Лазарем. Ну, шкода, що не вдалося дізнатися деталі, але як любитель фентезі, він був у захваті вже від того, що постояв поруч під час перевірки навичок——
— М?
Тояма помітив дивацтво.
Повітря в кімнаті виразно напружилося.
Лазар дивився на Тояму, схиливши голову.
Маркграф продовжував сплячку.
А Майстер Гільдії та дівчина-секретар явно кам'яніли обличчями.
— .........Зву-кова...... функція......? У Кришталі Оцінки немає такої функції.
— Е?
Мороз пішов.
По спині.
— Нарухіто, про що ти кажеш? У цього кришталю немає звукової функції. Принаймні я нічого не чув.
— Е? Ні-ні-ні-ні, та ну вас, досить жартувати. Щоразу, як на кришталі з'являлися букви, лунав голос, хіба ні? Про походження імені Лазара, про те, що Фльорія щось там таке.
— !? ......Перепрошую вас обох. Насправді нам зараз потрібно терміново вирішити одну справу.
— Аа, зрозуміло, Майстер Гільдії. Вибачте, що забрали ваш час. Ходімо, Нарухіто.
— Е-е, зачекайте, Лазар, я серйозно! Про те, що Фльорія лиха чи щось таке! Е-е, зачекайте, хіба це не лячно? Хіба це не лячно?!
— Мені лячно за тебе, Нарухіто. Але все в порядку. Я розумію, розумію тебе, Нарухіто. Ну, стільки всього сталося, цілком природно, що ти втомився.
— Припини дивитися на мене цим ніжним поглядом! Я в повному розумі!
— ......Чекаємо на вас знову. Перед відходом заберіть ваші жетони авантюристів на стійці реєстрації. Відсьогодні ви також можете брати квести на дошці в шинку.
— А-а, дякуємо.
— ......І останнє, пане Тояма. Якщо в Гільдії станеться якась халепа, жетон авантюриста, який вам дала Жриця Дракона, має допомогти. Рекомендую тримати його при собі.
У той момент, коли вони вже збиралися виходити з кімнати, Майстер Гільдії зупинила Тояму. Вигляд у неї був не найкращий.
— А? А-а, той золотий собачий жетон Драко. Зрозуміло, вона важлива персона, тож це щось на зразок герба. Дякую за доброту.
— ......Нічого особливого. ......Пане Тояма, а той голос, який ви чули... яким він був?
— Е? Та наче жіночим голосом був. Е, що це, якийсь злий розіграш?
— Ось як, зрозуміло. ......Вибачте, що затримала. Бережіть себе.
— Мене це взагалі-то дуже хвилює, якщо що.
— Нарухіто, ходімо вже. Ну ж бо, тобі треба подихати свіжим повітрям.
— Лазар, можеш припинити цю свою тепло-душевну ніжність?
Якось так, шумно й перебираючи ногами, Тояма й Лазар вийшли з кімнати.
Майстер Гільдії мовчки проводжала їх поглядом.
Кришталь, на який вона мельком кинула погляд, більше не випромінював жодного світла й просто стояв там у мовчанні, що запанувало в кімнаті.
.
.
.
(П.П Схоже сам Бог або Ангел прийшов зачитати текст для Нарухіто ахахахха.)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]
