Розділ 25 - Довгий день у Гільдії авантюристів
……
…
Ранок у Гільдії авантюристів починається рано.
— Ува-а! Завдань на Рівнинах уже немає! Чорт забирай! Сестричко, тоді Вільне дослідження! Подавати заявку вже не треба?!
— Аге-ей, зрозуміла-а! Оскільки це Вільне дослідження, винагороди від гільдії не буде, але щодо монстрів, упольованих на Рівнинах, ми оцінимо їх і викупимо за відповідною ціною. Якщо вам потрібен візок чи щось таке, скажіть про це біля будь-яких воріт!
Потвори, що з'являються на рівнинах за межами міських воріт, поза стінами, мають чимало видів, які активно діють саме рано вранці, тож і можливостей для полювання стає більше.
— Ех, звичайнісінький ранок. Авантюристи сповнені енергії, що просто чудово.
За віконцем реєстратури в кріслі сидів огрядний чоловік середніх літ, спостерігаючи за всією Гільдією авантюристів.
Маркграф Сапан фон Тіч.
Правитель цього міста, який понад усе любив спокій та власне збагачення.
Його ранок теж починається рано.
Він усвідомлював. Суть цього міста, міста, довіреного йому Імператором, полягає саме в цій гільдії.
— Хм. Хм-хм. Обсяг постачання м'яса гігантського кабана зменшився порівняно з минулим місяцем… Хм-м, це ж основний товар для експорту до Імперської столиці, тож хотілося б трохи збільшити обсяги, але…
— Гм, кількість дрібних злочинів, скоєних напівросликами, зростає… До того ж, грабежі в довколишніх селах теж мають тенденцію до зростання, чи що. Можливо, варто поговорити з лицарями Церкви.
— Частка гномів серед населення зменшується… Гм, скарг від Майстерні та Гільдії купців теж побільшало… Причина в високому податку на благословення від Церкви Ангелів, чи як… Але ж алкоголь — це їхня парафія, що ж із цим поробити.
Маркграф переглядав численні документи. Швидкість цього була просто дивовижною.
— Подивіться, правитель знову з неймовірною швидкістю розгребає папери.
— Яка поважна людина. Зазвичай таку роботу доручають цивільним чиновникам, а він усе робить сам.
— Ходять чутки, що він спить із майстринею гільдії, але якщо він так працює, це може бути й не брехнею.
Дівчата з реєстратури гільдії стиха шепотілися. Проте до його вух, занурених у надконцентрацію, цей шум зовсім не доходив.
— Ой, племінниця знову вигнала репетиторку… А вона ж була відомою в столиці вченою зі стародавнього Ніхону… Знайти носія мови, який до того ж розбирається в ніхонських танка, хайку та повістях, чи як? Хм, здається, простіше змусити Магічну Академію розробити магію для подорожей у минуле.
Те, що він перебував на території гільдії, було його власним рішенням. Мовляв, він хоче бути якомога ближче до авантюристів, які визначають майбутнє Авантюристичного міста.
Ну, справжня причина була в іншому. Але він ані словом про це не обмовився.
Прочитавши численні звіти та прохання, він продумував заходи для кожного з них.
У плетиві його думок раптом пролунав голос:
— Доброго ранку, правителю.
Очільниця Гільдії авантюристів.
Майстриня гільдії, Марі.
У юному віці, лише в дванадцять років, вона з найвищим балом вступила й так само випустилася з найскладнішого закладу всієї Імперії — Імперської академії Ланднер. Надзвичайно обдарована дівчина.
Після цього, попрацювавши в Гільдії авантюристів в Імперській столиці, у свої молоді двадцять три роки вона була особисто обрана Імператором на посаду майстрині гільдії міста Авантюристів Агатра. Вона була надзвичайно обдарованою людиною.
— А, Марі, доброго ранку. Чудовий ранок, авжеж.
На відміну від підстаркуватого й огрядного маркграфа, майстриня гільдії мала витончений вигляд. Стрункі ноги, що виглядали з-під вузької спідниці, акуратно зібране зелене волосся, гільдійська форма, що підкреслювала пишні груди.
— Ви вже почуваєтеся краще?
Хоч вони й були абсолютно протилежними, дивовижним чином поруч вони виглядали дуже гармонійно. Дівчата з реєстратури гільдії крадькома поглядали на двох, про яких ходили чутки.
— Ха-ха, та якось так. …Угу, було справді важко.
Навіть для двох настільки визначних постатей міста Авантюристів, бувають чорні дні. Події в Посольстві Драконів були саме таким лихом, справжнім прокляттям.
— Я теж ще надто недосвідчена… Постараюся сприймати вчорашнє як цінний досвід.
— А, ну так. Мене щиро вражає ця твоя риса.
Їх викликав Дракон, і коли вони прийшли привітати та визнати цей шлюб, якийсь незрозумілий раб раптом затіяв бійку з Драконом, а вони потрапили під роздачу.
Ні, від цього точно немає жодної користі, і навіть за сто років життя з подібним зазвичай не стикаєшся.
Сапан проковтнув ці слова, що вже готові були зірватися з язика.
— Ну, вчорашнє — це просто нещасний випадок, звичайний аварійний випадок. Сьогодні на чергуванні в підземеллі немає Дракона, та й той Вбивця Драконів, мабуть, так чи інакше все ще в посольстві. Ех, у світі все спокійно — які чудові слова.
Сапан поводився невимушено. Ці слова лунали так, ніби він переконував самого себе.
Так, подібне більше не може статися.
З мене досить неприємностей із Драконами. Варто лише встрягнути — і одразу виникає загроза для життя.
Але таке не трапляється щодня. Так, точно ні. Більше такого не буде.
Сапан подумки кивав знову й знову. Події вчорашнього дня. Те, що він потрапив під лють Дракона та вищої істоти, стало для нього справжньою травмою.
— Правителю, краще не казати такого… Для Дракона Колекціонера концепція здорового глузду взагалі не існує.
— На-ха-ха! Усе гаразд, вчора мені було так зле, що я аж блював, і під себе ходив, це був жах. Хіба подібне може повторюватися знову й знову?
Його веселі слова були лише вдаваною бадьорістю.
— Ви під себе ходили?
Від цього ненароком розкритого факту Марі трохи відсахнулася.
Маркграф анітрохи на це не зважив, але раптом здивовано схилив голову.
— М-м? Ой, чого це раптом стало так тихо? Щось сталося?
Зазвичай у цей час по всій гільдії ще мали б лунати крики авантюристів, які чубляться за завдання…
— …Правителю, прошу вибачення, що повідомляю це із запізненням. Вчора ви почувалися зле, тому за моїм рішенням я не стала надавати вам звіт.
— Угу?
Вираз обличчя, якому важко підібрати слова. Тон голосу. Щойно Сапан вловив цей стан Марі, у нього раптом стиснувся шлунок.
— Після того, як ви знепритомніли, Дракон Колекціонер та Посольство Драконів зробили заяву для міста Авантюристів й всієї Імперії.
— З-заяву?
— "Анулювати статус раба для пригод Тоями Нарухіто, відкликати оголошення про шлюб із ним та поважати його особисту свободу й волю", — ось що вони заявили.
— Та ну?
Коли люди шанують Дракона — це звична річ, але щоб навпаки… Це щось невидане. Принаймні Сапан не пам'ятав жодного подібного випадку.
— Саме так. Хоча для того, щоб це розійшлося всією Імперією як офіційна заява, знадобиться трохи часу. І ще, станом на вчорашній день він уже спустився до міста Авантюристів. На жаль, гільдія не здійснювала за ним нагляду… Проте один із авантюристів бачив, як Тояма Нарухіто прямував до кварталу злиднів.
— К-кварталу злиднів? Навіщо це він… Та ні, справді, чому так тихо? Що взагалі сталося—— А-а-ах.
Цей тихий зойк належав Сапану.
Подивившись у бік шинку гільдії по той бік віконця, він видав звук, наче пташка, яку почали душити.
— …Будь ласка, нічого не кажіть, благаю вас.
Здогадавшись про щось, Марі протирала окуляри й просто зіщулилася на місці. Для людей, які її знали, це була просто немислима картина.
— А, е-е, е-е-е-е-е, М-м-м-ма-а-а-а-а-рі-і-і-і-і, ти ж майстриня гільдії, правда, правда?
Голос Сапана вибивав дріб. У його шлунку вже вирував справжній шторм.
Картина, яку він побачив, змусила його почуватися саме так.
— А-а, я нічого не чую, а-а-а!
Занадто швидке мислення й високий розум — це теж проблема. Адже ти усвідомлюєш усі жахливі картини та ймовірності.
Найвизначніша розумниця Імперії, майстриня гільдії святині авантюристів Агатри, мов мала дитина, затулила вуха й крутила головою.
— Та там Дракон Колекціонер і це, вона там!
І Сапан зовсім не збирався тримати цю жахливу картину в собі чи давати майстрині гільдії втекти.
— А-а, а-а-а!
— Дракон Колекціонер і стрілець із колишнього загону Героя!! Авантюрист рівня Вежі, панночка Венфілбарна, грають у груповальне вилуплювання очей!! Тримаючи між собою Тояму Нарухіто!!
— Я ж казала вам мовчати-и-и-и-и, ну що за-а-а-а-а!
Зойк Марі лунав у всій гільдії.
Довгий день у Гільдії авантюристів розпочався з вилуплювання очей між Драконом та Героєм.
.
.
.
(П.П Нархуіто сто відсотків під час цього думав "Да ви задовбали, якого фіга ви на мене так витріщаєтесь.", до речі, жаль Дракон, так і походу не стала нареченою Нарухіто, судячи з розділів де Нарухіто зустрів ельфійку..)
.
[Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga]